Основні аспекти та функції теорії прийняття управлінських рішень

Другий шлях усунення невизначеності застосовується в тому випадку, коли рішення повинно бути прийняте до одержання інформації про те, яка в дійсності ситуація має місце. Сутність цього шляху полягає в обліку впливу всіх ситуацій на вибір оптимального рішення.

Можливі різні способи обліку цього впливу, що відрізняються між собою характером прийнятої стратегії дії ЛПР і вибором конкретного критерію оптимальності. Два з них уже розглянуто.

Третій вид стратегії зветься раціональною, девізом якої є висловлення "Розраховуй на найбільш ймовірні умови". При цьому прораховуються ймовірності появи тих чи інших ситуацій, здатних вплинути на намічувані результати, і розробляються міри, що їх усувають. Часто такий підхід називають критерієм максимального середнього виграшу.

У ряді випадків ЛПР утрудняється обґрунтовано вибрати критерій одержання оптимального рішення. У цих випадках доцільно провести аналіз різних критеріїв. Для цього необхідно за різними критеріями вибрати оптимальні рішення, визначити, збігаються чи розрізняються між собою ці рішення, і оцінити вплив критеріїв на вибір оптимального рішення. Такий аналіз дозволяє ЛПР більш осмислено і логічно вибирати критерій і відповідне йому оптимальне рішення.

 

 

3. Методи дослідження операцій.

 

Методи дослідження операцій (ІСО) з'явилися в період другої світової війни і використовувалися спочатку для дослідження військових операцій.

Дослідження операцій — наука про обгрунтування і прийняття рішення, складова частина вироблення і прийняття рішень. Вона заснована на точному, формалізованому описові ситуації, якісному аналізі факторів, що визначають можливості досягнення поставлених цілей. Це сукупність математичних, кількісних методів, що дозволяють здійснити вимірювання витрат і результатів при виробленні і реалізації оптимальних рішень в організаційних системах.

Дослідження операцій грунтується на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, математичній статистиці, теорії ігор, експертних оцінках, евристичному програмуванні і т.д. На вибір і застосування кожного методу впливає особливість поставленого завдання.

Завдання, що відзначаються ясністю і однозначністю цілей, вирішуються із застосуванням математичних розрахунків. Наприклад, розрахунки потреб в обладнанні і матеріалах, виходячи з плану організації, виконуються: методами прямого рахунку, нормування; балансовими, статистичними методами; методами аналізу і прогнозування.

Завдання, багатоваріантні по суті, добре кількісно сформульовані, де залежності виявлені і можуть бути виражені в числах і символах — розв'язуються побудовою й оптимізацією детермінованої економіки — математичної моделі з єдиним критерієм оптимальностей. Прикладом таких завдань являються: транспортні завдання, завдання асортиментного завантаження виробничих потужностей. Вони вирішуються оптимізаційними методами детермінованих процесів: оптимізації; варіаційного обчислення:

- лінійного і нелінійного програмування;

- дискретного;

- геометричного і динамічного програмування;

- детермінованими методами математичної теорії оптимальних процесів.

          Завдання, пов'язані з виробленням перспективних напрямків розвитку організацій, розв'язуються з допомогою кількісно-якісного аналізу, методів векторної оптимізації, математичних розрахунків з виконанням експертних оцінок.

Завдання, що характеризуються значною невизначеністю, вирішуються із врахуванням досвіду й інтуїції керівників і спеціалістів. До названих можна віднести формування довготривалих планів. Вони вирішуються методами прийняття рішень в умовах невизначеності (теорії ігор), експертних оцінок, евристичного програмування, теорії адаптації й навчання.

Стосовно до виробництва під "операцією" будем розуміти сукупність дій, що здійснюються для досягнення певної мети, наприклад, освоєння виробництва нового виробу, забезпечення виробництва у відповідності до плану і т.д.

Інколи в результаті дослідження вдається виявити єдине строго оптимальне рішення, але частіше — виділити галузь рівноцінних оптимальних рішень. В межах цієї галузі особі, що приймає рішення, надається можливість зробити свій вибір. В більшості завдань вибір показника ефективності не простий і вирішується неоднозначно.

Математичні методи в ІСО використовуються як засоби досянення результату, тобто кількісні результати не являються вичерпуючими для рішення. ЛПР (як і в усіх методах прийняття рішення) повинно враховувати мораль, традиції, звички й інші соціально-психологічні фактори.

При використанні методів ІСО треба керуватися наступним:

- Враховувати, що діяльність будь-якої підсистеми здійснює вплив на работу інших підсистем і всієї системи в 
цілому. Тому необхідно визначити всі суттєві взаємозв'язки і встановити їх вплив на поведінку всієї організації вцілому. Це так званий "системний підхід".

- Проводити дослідження силами групи працівників, утвореної із спеціалістів різного профілю (інженерів, економістів, психологів, технологів, математиків і т.п.). Така група зможе всебічно розглянути будь-яке завдання з різних точок зору і вияснити, який підхід чи яка комбінація 
підходів являється найкращою. Треба сказати, що спочатку потрібно випробувати різні підходи (технічні, економічні, психологічні і т.п.) й вибрати найбільш прийнятний з них.

- Проводити ІСО в тих системах, в яких неможна з яких-небудь причин здійснювати експерименти, чи якщо ці експерименти вимагають великих затрат (в тому числі, й часу). При цьому використовують статистичні дані, одержані в більшості випадків, і на основі аналізу цих даних встановлювати функціональні співвідношення, що зв'язують між собою багато змінних, які визначають поведінку системи. Виходяч з цих співвідносин, будується модель, яка має форму рівняння.

Моделі з математичної точки зору можуть бути дуже складними, але структура їх досить проста:

E = f(xby),

де Е — міра загальної ефективності; f — функція, що задає відношення між Е, х„ yt; xt — керовані змінні, що визначають поведінку системи; у, — некеровані змінні, що визначають поведінку системи (дії 
конкурентів, економічна обстановка і т.д.). xt — це ті фактори, на які може вплинути ЛПР, для чого необхідно визначити їх перелік і встановити значимість кожного фактора.

Методи розробки математичних моделей, їх перевірка і розв'язання досить повно висвітлені в літературі. Проте для їх використання й розв'язання потрібна серйозна математична підготовка, якою повинні володіти системні аналітики.

Лінійне програмування являється методом визначення оптимального поєднання обмежених ресурсів для досягнення бажаної мети і вважається одним із вдалих застосувань ІСО. Воно обгрунтоване на пропозиції, що між змінними х,іу, існує лінійна залежність і можна визначити обмежену кількість варіантів шляхом розв'язання лінійних рівнянь, завдяки чому можна знайти оптимум по відношенню до витрат, терміну погрузки обладнання і т.п.

Найбільшого використання метод лінійного програмування одержав при розв'язанні комплексних проблем, таких, як виробниче планування (завдання Л. В. Канторовича — радянського вченого, одного з небагатьох лауреатів Нобелівської премії в галузі управління). Цей метод знайшов широке використання при встановленні фрахтових ставок і маршрутів суден, інших транспортних засобів (транспортне завдання), погрузці виробничих і складських приміщень при найменших витратах і т.д. Використовуються також методи динамічного, параметричного, блочного і випуклого програмування, з деякими з яких читач познайомиться дещо пізніше. 
Необхідно також відзначити, що деякі методи дослідження операцій і системного аналізу знайшли застосування при використанні теорії масового обслуговування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

          1. Василенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник – К.: ЦУЛ, 2003.

2. Ковнаків В.М. Теорія і практика прийняття управлінських рішень. – К.: МАУП, 2000.

3. Лесечко М.Д., Рудніцька Р.М., Чемерис А.О. Технологія прийняття управлінських рішень: Навч. пос. – Л.: ЛФУАДУ, 2001.

4. Ременников В.В. Разработка управленческого решения. – М.: ЮНИТИ, 2000. 

5. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2002.

6. Спицнадель В.Н. Теория и практики принятия оптимальных решений. – СПб.: Бизнес-пресс, 2000.

7. Стадник В.В. Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. – К.: Академвидав, 2003.