Норма і нормативи часу

За видами (призначенням сфери нормування праці) норми бувають  такі:

• норма часу — нормування тривалості робочого часу, необхідного для виконання певної роботи (одиниці продукції);
• норма виробітку — нормування кількості продукції, роботи, послуг, яку потрібно виробити за робочу зміну;
• норма обслуговування — нормування кількості одиниць устаткування, апаратів, агрегатів, які робітник має одночасно обслуговувати протягом зміни;
• норма чисельності — нормування чисельності робітників, необхідної для забезпечення безперебійної роботи устаткування, робочого місця протягом зміни, за наявних організаційно-технічних умов та встановленого обсягу роботи.

За методом обґрунтування норми бувають:

• технічно обґрунтовані;
• досвідно-статистичні.

За побудовою  та ступенем укрупнення:

• диференційовані (на окремі види операцій, умов);
• укрупнені (на операцію в цілому, без диференціації на складові);
• типові (для типових операцій, умов праці, робочих місць);
• комплексні (на трудовий комплекс в цілому чи на циклічні комплекси операцій);
• єдині (для всіх або окремих підприємств на технологічно-однорідні роботи і трудові операції).

За періодом дії норми  бувають:

• постійні (діють увесь період існування тих організаційно-технічних умов, для яких вони були створені);
• сезонні (діють лише конкретної пори року);
• тимчасові (діють обмежений період часу: до досягнення повного освоєння нового устаткування, технології, операції);
• одноразові (встановлюються на одноразові роботи, операції).

За призначенням і  сферою застосування нормативи поділяються  на 4 групи, а саме:

а) міжгалузеві норми;

б) галузеві норми;

в) районні норми;

г) місцеві норми.

Міжгалузеві нормативи  призначені для нормування однакових трудових процесів, які виконуються робітниками одних і тих самих професій на підприємствах різних галузей виробництва (наприклад, верстатні, слюсарні, ремонтні роботи).

Галузеві нормативи  поширюються на специфічні види робіт, які властиві тільки підприємствам певної галузі (наприклад, хімічної, металургійної та ін.).

Районні нормативи розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, але для підприємств, сконцентрованих в окремих географічних районах зі своїми природнокліматичними умовами.

Місцеві нормативи розробляються  самими підприємствами для спеціалізованих  робіт, на які немає галузевих  та міжгалузевих нормативів, або коли чинні організаційно-технічні умови  не дозволяють ними користуватися.

3. Методи встановлення норм.

Методика встановлення норм часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійне, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Для вищого рівня серійності характерні досконаліша техніка, технологія, організація виробництва і праці. Внаслідок цього затрати праці виготовлення тих самих виробів і рівень продуктивності праці будуть різними в умовах масового, серійного та індивідуального виробництва.  Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Суть сумарного дослідно-статистичного  методу полягає в установленні норми  загалом на операцію без розчленування  її на складові елементи. За цим методом  норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують  на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

В умовах індивідуального  і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів  або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе не виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосовуваного технологічного процесу та існуючих форм організації  праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Суть укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має  мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою  цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані  мікроелементи, з яких складаються  складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку  трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою органі зації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.

Затрати часу на окремі найпростіші  елементи визначають за так званими  мікроелементними нормативами. Ці нормативи  є сподіваними величинами часу, знайденими в результаті статистичної обробки.

Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначаються технічно обгрунтовані норми.

 

 

 

Висновок

Таким чином нормування праці — це основа її організації  на підприємстві, це вид діяльності з управління підприємством, спрямований  на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Основними об'єктами нормування праці є робочий час, обсяг  роботи, зона обслуговування, витрати  енергії працівників.

Раціональне використання робочого часу на підприємстві починається  із встановлення найдоцільніших режимів  праці і відпочинку. Коефіцієнт використання робочого часу показує рівень організації  праці на підприємстві і розраховується діленням фактичної тривалості робочого дня на нормальну.

Нормативні матеріали (нормативи) — це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим  методом. Конкретні норми праці  для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів. За призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання.

У ринкових умовах науково  обґрунтоване нормування праці стає одним із найдієвіших засобів  забезпечення конкурентоспроможності підприємства, оскільки сприяє скороченню затрат пращ, економії коштів на оплату праці, а отже — зниженню собівартості продукції і підвищенню ефективності господарювання.

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Абрамов В.М. и др. Нормирование труда: Учебник. /К.: ИСИО, 1995. -204 с.

2. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник / Багрова І. В. – Київ : Центр навчальної літератури, 2003. - 212 с.

3. Балабанова Л. В.  Організація праці менеджера:  навч. посіб / Балабанова Л.

В., Сардак О. В. – К. : ВД «Професіонал», 2004 – 304 с.

4. Богиня Д.П.Грішнова  О.Р.«Основи економіки праці»,Навч.посіб.-2-ге  вид.,стер.—К.:знання –Пррес,2001-313с.

5. Генкин Б.М. Нормирование труда: Учебник. - Г.: Экономика, 1985. -212 с.

6.Грішнова О.А.Економіка праці та соціально трудові відносини Підручник.К.:Знання,2006р-553с.

7. Данюк В. М. Нормування праці: Зб. Завдань і вправ: навч. Посіб. /  Данюк В.М., Г.О. Райковська / За заг. ред. В.М. Данюка. - К.: КНЕУ,

2006. - 268 с.

8. Данюк В. М. Організація праці менеджера: навч. посібник / Данюк В.М. -

К. : КНЕУ, 2006. - 272 с.

9. Нормування праці: Навчально-методичний посібник для студентів заочної форми навчання. - Дніпропетровськ: ДДФА/ Бабенко А.Г., Пятенко Д.А., 2009. – 144 с.

10. Основы управления персоналом: Учебник для ВУЗОВ / Под ред. Б.М. Генкин, Г.А. Кононова, В.И. Кочетков и др. - М.: Высшая школа, 1996. –  883 с.

11. Практикум по экономике, организации и нормированию труда. - М.: Экономика, 1991.

12. Про працю: Закон України. - К.: Ін-т законодавства, 1997, т. 8. - с. 210 - 218