Місце менеджменту в сучасній організації

4. Створення конгломератної структури.

Поняття "конгломерат" означає  поєднання різнорідних елементів. Конгломератну структуру може мати фірма, якщо її відділи побудовані по різним ознакам, наприклад, в одному використовується функціональна структура, в іншому - дивізіональна по територіальному принципу, в третьому - матрична і т.д.

Однак найчастіше конгломератами є  гігантські корпорації, включаючи  десятки майже самостійних фірм, підприємств. Вище керівництво таких  корпорації, як правило, зберігає за собою  функцію управління фінансами.

Більшість конгломератів виникає  не стільки за рахунок внутрішнього зростання, скільки за рахунок злиття інших фірм. Прикладами можуть служити  такі гіганти, як "Ай Ти Ай", "Оліветті", "Самсунг", “Пеп-Сико” і ін.

Керівництво конгломерату дасть  можливість кожній фірмі, що входить до  його складу, вибрати свою організаційну структуру. У випадку неефективної роботи якої-небудь фірми її можна продати без шкоди для організації в цілому.

5. Формування модульних  і атомістичних організацій.

Напрямки перетворення організаційних структур менеджменту охоплюють тривалий період його розвитку, в тому числі і останні десятиріччя. Однак всі дослідники, фахівці і практики одностайні в оцінці що етапу розвитку суспільного виробництва як якісно нового етапу переходу від індустріальної фази до інформаційної настав в 90-ті роки. На цьому етапі здійснене революційне перетворення виробництва і, по прогнозам вчених, воно повинно викликати і революційні перетворення в менеджменті, і його структурах. По образному виразу голови правління "Дженерал Електрик" Джека Уэлча, "у порівнянні з навальними перемінами, що чекають нас в 90-ті роки., 80-ті покажуться просто пікніком, прогулянкою в парку. Конкуренція стане ще безжалісною. Рівень досконалості, буде підніматися все вище кожного дня".

Вчені завбачують, що в епоху інформаційної  стадії розвитку суспільства, або "суперіндустріальної  цивілізації", бюрократія буде замінена новою формою організації. Це будуть об'єднання підприємств-модулів, що створюються і що ліквідуються в  залежності від потреби в них. Навколо крупних фірм (корпорацій) можуть виникати незалежні дрібні компанії. Між тими і іншими встановлюються операційно-контрактні відношення.

Деякі фахівці передбачають появу "атомістичних" організацій, в  яких будуть відсутні відношення прямої адміністративної підпорядкованості. Елементи таких організації будуть зв'язані між собою загальною корпоративною культурою і системами телекомунікації.

Подаючи собою найбільш яскраво  висловлену форму органічних структур, модульні і атомістичні організації будуть мати нові внутрішні характеристики, в багато чому протилежні структурам минулого. Це - спрямування на немасову економіку, несерійність виробництва і нестандартність продукту. Структури менеджменту повинні будуть працювати на окремого споживача.

Будь-яку перебудову структури  управління необхідно оцінювати  передусім з точки зору досягнення поставленої перед нею мети. В  умовах нормальної (не кризової) економіки ,що розвивається, реорганізація направлена найчастіше на те, щоб шляхом вдосконалення системи управління підвищити ефективність роботи організації при цьому головними факторами поліпшення є зростання продуктивності праці, прискорення технічного розвитку. Кооперація в прийнятті і реалізації управлінських рішень і т. п. В кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш глибокого пристосування до умов зовнішнього середовища. В незалежності від причин, що викликають перебудову, вона обов'язково має на меті розширення повноважень на нижчих рівнях ієрархії управління і підвищення виробничо - господарської самостійності підрозділів, що входять у склад організації. Практично це означає залучення все більшої кількості працівників до процесу виявлення і вирішення проблем організації. Тому разом з цими можливостями, які нова структура управління створює для покращення економічних і соціальних параметрів, її оцінка здійснюється за такими напрямками, як швидкість обробки і отримання інформації, необхідної для прийняття рішень; використання інформаційної технології, що спрощує не тільки вирішення проблем, але і всю систему взаємодій, які необхідні в процесі розробки і реалізації управлінських рішень .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Головна задача вивчення основ менеджменту, як навчальної дисципліни  складається  в одержані  комплексу знань відносно  вибору нових форм та методів управління  при  утворенні  комплексу  знань  відносно цілісної, ефективної та гнучкої  системи  управління організації в  умовах   ринкової економіки, яка тільки розвивається. Знання теоретичних основ управління дають можливість оволодіти культурою та  мистецтвом керівництва колективу, включаючи  вміння ставити  загальні та конкретні цілі, задачі діяльності організації; розробляти стратегію управління при умові громадських, колективних, особистих інтересів, контролювати  процес  її реалізації.

В процесі управління  відбувається  делегування прав та обов’язків для організації взаємодії  різних органів управління та розподіл задач, які виконуються  різними працівниками. Керівники повинні передавати своїм працівникам свої права та обов’язки, інакше  робота, яка вимагається  не буде виконана. 

Тому організація  робіт – це функція, яку повинні  здійснювати всі керівники незалежно від їх рангів. Хоча зміст цієї концепції складається в делегуванні прав та обов’язків для розподілу праці по горизонталі та вертикалі, однак рішення про вибір структури організації завжди приймається керівництвом вищого рангу. Керівники нижчого та середнього рангу лише допомагають йому, надаючи необхідну інформацію.

В цілому задача менеджерів -  це вірний вибір тієї  структури, яка краще всього відповідає цілям  та задачам організації, а також  впливає на неї внутрішнім та зовнішнім  фактором. «Найкраща» структура - це та, котра кращим способом дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім оточенням, продуктивно та доцільно розподіляти і направляти зусилля своїх співробітників і, таким чином вдовольняти потреби клієнтів та досягати  своїх цілей з високою ефективністю.

Найбільш впливовими зовнішніми факторами для організації  є  різні замовники, закони та впровадження державного регулювання, конкуренти та економічна ситуація, яка склалася в Україні. Тільки оволодіння новим управлінням ім'я якому "менеджмент" можна здолати соціально-економічну кризу в Україні, а країну зробити цивілізованою.

Список використаної літератури

1. Андрушів Б.М., Кузьмин О.Є. Основи менеджменту. – Львів., “Світ”, 95.
2. Аппенянский А.И. «Человек и бизнес. Путь совершенства».-М.: Барс, 1995.
3. Базилевич Л.А., Соколов Д.В., Франева Л.К. Модели и методы рационализации и проектирования организационных структур управления. Л.: ЛЭФИ, 1991.- 156с.
4. Бреддик У. Менеджмент в организации: Учебное пособие. - М.:"Инфра-М".
5. Вейлл Питер.  Искусство менеджмента. –М. Новости, 1993.
6. Веснин  В.Р.  Основи  менеджменту,  М., - 1997.
7. Галькевич  Р.С.  Набоков  В.И. Основы  менеджмента, М., - 1998.
8. Герчиков И.Н. Менеджмент: Учебник. 2-е издание. – М. 1995.
9. Гольдштейн Г.Я. Основы менеджмета. Таганрог: ТРТУ, 1995. – 76с
10. Гончаров С.М. Дупляк В.Д. Основи менеджменту та маркетингу. –К., 92.
11. Кузьмин О.Є. Сучасний менеджмент – Львів, 1995 р.
12. Максимцов  М.М.  Игнатьева  А.В. Менеджмент, М., - 1998.
13. Менеджмент організації, М., 1995 р.
14. Фатхутдинов  Р.А. Система менеджмента, - М.,  1996.
15. Хміль Ф.І. Менеджмент. Підручник. – К., 1995.
16. Шекшня С.В. Управление персоналом современной организации (учебно-практическое пособие). – М.: Бизнес-школа «Интел-Синтез», 2006. – 300 с.
17. Щокін Г. В. Управління бізнесом. – 3-тє вид., перероб і доп. – К.: МАУП, 2008. – 204 с.
18. Щокін Г. В. Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. Посібник. – К.: МАУП, 2008. – 256 с.
19. Щокін Г. В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – Кн. 1: Планирование и организация управления кадрами. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: МЗУУП, 2003. – 188 с.
20. Щокін Г. В. Основы кадрового менеджмента: Учебник. – Кн. 2: Подбор, обучение и развитие персонала. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: МЗУУП, 2003. – 200 с.