Мета, завдання і структура навчальної дисципліни

     У сучасній зарубіжній літературі термін «інвестування» часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном «капітальні вкладення». Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Разом з тим інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій).

     Деякі автори, визначаючи термін «інвестиції», вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм

інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

     Інвестиційний менеджмент – це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб’єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб’єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв’язати такі основні завдання:

1) забезпечити високий темп економічного розвитку суб’єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної діяльності, розширення її обсягів, а також шляхом галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації цієї діяльності. Економічне зростання забезпечується насамперед шляхом інвестування;

2) забезпечити максимізацію  прибутку від  інвестиційної діяльності, оскільки досягнення прибутку – основна мета суб’єктів підприємництва;

3) забезпечити мінімізацію інвестиційних ризиків, бо за несприятливих умов вони можуть спричинити втрату не тільки прибутків, а й частини інвестиційних капіталів;

4) забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб’єктів підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм. Оскільки інвестиційна діяльність пов’язана із вкладанням значних фінансових ресурсів, як правило, на тривалий період, то вона може призвести до зниження платоспроможності інвестора, несвоєчасної сплати поточних рахунків і платіжних зобов’язань перед контрагентами, державним бюджетом тощо. Тому під час формування джерел фінансових ресурсів слід прогнозувати її вплив на фінансову діяльність суб’єкта та його платоспроможність;

5) визначити можливі варіанти прискорення реалізації інвестиційних програм. Останні мають бути реалізовані якнайшвидше, оскільки це сприяє  прискоренню  економічного  розвитку  підприємств  (організацій), швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій і амортизаційних відрахувань, скороченню термінів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов’язаних з несприятливими змінами кон’юнктури інвестиційного клімату. Пріоритетним завданням є забезпечення високих темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізації прибутку, як вважають деякі автори публікацій на цю тему.

Тема 5. Управління інвестиційною діяльністю

Поточний  стан економіки визначається діяльністю господарюючих суб'єктів, майбутній - обсягами інвестицій у виробництво.

У результаті виготовлення продукції та надання  послуг зношуються основні фонди  підприємств: будівлі, споруди, машини, обладнання. Для їх відновлення нагромаджується  амортизаційний фонд. Сума обсягів  амортизаційних фондів підприємств, нарахованих  за певний період часу, визначає обсяг  коштів, необхідних для простого відновлення  зношених основних фондів. Основні  фонди підприємств відновлюються  у процесі інвестиційної діяльності. Якщо обсяг інвестицій дорівнює обсягу амортизаційного фонду, відбувається просте відновлення.

Розподіл  валового внутрішнього продукту (ВВП) на фонд споживання та фонд нагромадження  є важливою макроекономічною пропорцією національної економіки. Від того, яку  частину ВВП країна витрачає на створення  матеріально-технічної та фінансової бази нових виробництв товарів та послуг, залежать майбутні обсяги ВВП  та відповідно добробут населення. Реалізація фонду нагромадження - важлива частина  інвестиційної діяльності.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються  в об'єкти підприємницької та іншої  діяльності, у результаті якої створюється  прибуток (дохід) або досягається  соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

- кошти,  цільові банківські вклади, паї,  акції та інші цінні папери;

- рухоме  та нерухоме майно (будівлі,  споруди, устаткування та інші  матеріальні цінності);

- майнові  права, що випливають з авторських  прав, досвіду та інтелектуальних  цінностей;

- права  користування землею, водою, природними  ресурсами;

- сукупність  технічних та економічних знань  у формі документації; навичок,  виробничого досвіду, необхідних  для організації виробництва товарів та послуг, але не запатентованих (ноу-хау).

Суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути органи державної влади, фізичні  та юридичні особи України та інших  держав.

Об'єктом  інвестиційної діяльності є майно  в різних формах, на яке витрачено  інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні  та обігові кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові  права.

Комплекс  підприємств і установ, продукція  чи послуги яких сприяють реалізації інвестиційної діяльності, становить  інвестиційний комплекс країни. До нього належать:

- підприємства  будівельної індустрії, промисловості  будівельних матеріалів, машинобудування;

- проектні  організації та установи;

- фінансові  посередники - інвестиційні банки,  компанії, фонди;

- органи  державного управління, що регулюють  діяльність суб'єктів інвестиційної  діяльності;

- інфраструктура  фондового ринку.

Весь  національний дохід країни поділяється  на фонд споживання та фонд нагромадження. Останній є узагальненим обсягом  капітальних вкладень усіх підприємств  за рік. Його частка може становити 20-30% національного доходу. На частку державних  коштів за останні роки в У країні припадає лише п'ята частина капітальних  вкладень, і можливе подальше її зниження. За формами відтворення  прямі інвестиції (капітальні вкладення) поділяються на такі види:

- у  нове будівництво - створення  нових підприємств (виробництв) на  нових місцях за новими проектами;

- на  розширення виробництва - уведення  в дію нових основних фондів, подібних до діючих, для екстенсивного  збільшення обсягів виробництва  на діючих об'єктах;

- на  реконструкцію - оснащення діючих  виробництв новою технологією  та технікою за новими комплексними  проектами;

- на  технічне переустаткування - для  підвищення технічного рівня  виробництва за рахунок заміни  старого обладнання на нове  продуктивніше.

За  складом і характером витрат у  прямих інвестиціях можна вирізнити  їх технологічну структуру:

- будівельні  роботи;

- монтажні  роботи;

- машини  та обладнання;

- проектні  роботи.

Період  типової реалізації інвестицій поділяється  натри частини:

1) підготовка (проектні роботи, організація фінансування, погодження, планування та матеріально-технічне  забезпечення початку робіт);

2) реалізація - створення нового матеріального  об'єкта;

3) експлуатація  нового виробництва, отримання  прибутку, забезпечення окупності  інвестицій, подальша робота об'єкта.

Тема 6. Механізм інвестиційного менеджменту

Процес  управління учасниками інвестування в  процесі здійснення інвестиційної  діяльності базується на визначеному  механізмі. Механізм інвестиційного менеджменту  являє собою систему основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства.

В структуру  механізму інвестиційного менеджменту входять наступні елементи

Ринковий  механізм регулювання інвестиційної  діяльності підприємства. Цей механізм формується насамперед у сфері інвестиційного ринку (у першу чергу, ринку цінних паперів), а також товарного ринку (у першу чергу, ринку засобів виробництва, предметів праці і готової продукції) у розрізі окремих їхніх сегментів.

   Попит та пропозиція на цих ринках формують рівень цін і котирувань по окремих капітальних товарах і фінансових інструментах, визначають ефективність використання окремих інструментів інвестування, виявляють середню норму прибутковості інвестицій і середньоринковий рівень інвестиційного ризику. В міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання інвестиційної діяльності підприємств, буде зростати.

Ринковий  механізм регулювання інвестиційної  діяльності підприємства. Цей механізм формується насамперед у сфері інвестиційного ринку (у першу чергу, ринку цінних паперів), а також товарного ринку (у першу чергу, ринку засобів виробництва, предметів праці і готової продукції) у розрізі окремих їхніх сегментів.

Попит та пропозиція на цих ринках формують рівень цін і котирувань по окремих капітальних товарах і фінансових інструментах, визначають ефективність використання окремих інструментів інвестування, виявляють середню норму прибутковості інвестицій і середньоринковий рівень інвестиційного ризику. В міру поглиблення ринкових відносин роль ринкового механізму регулювання інвестиційної діяльності підприємств, буде зростати.

Державне  нормативно – правове регулювання  інвестиційної діяльності підприємства. Складність і багатогранність діяльності підприємств у цій сфері в  умовах переходу до ринкової економіки визначають необхідність державного її регулювання. Як свідчить світовий досвід, таке багатоаспектне державне регулювання здійснюється у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою, що не вступає при цьому в протиріччя із широкою самостійністю підприємств у виборі напрямків і форм інвестування. Характеризуючи сформовану базу державних нормативно-правових актів у сфері регулювання діяльності підприємства в цій сфері, слід зазначити, що вона далеко не довершена і вимагає подальшого розвитку.

Система конкретних методів здійснення управління інвестиційною діяльністю підприємства. У процесі аналізу, планування і контролю інвестиційної діяльності підприємства використовується велика система методів, за допомогою яких досягаються необхідні результати. До числа основних з них відносяться методи: техніко-економічних розрахунків, балансовий, економіко-статистичні, економіко-математичні, порівняння й інші.

Внутрішній  механізм регулювання окремих аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Механізм такого регулювання формується в рамках самого підприємства, відповідно регламентуючи ті чи інші оперативні управлінські рішення з питань ефективності його інвестицій. Так, ряд аспектів інвестиційної діяльності регулюється вимогами статуту підприємства. Окремі з цих аспектів регулюються розробленою на підприємстві інвестиційною стратегією і цільовою інвестиційною політикою по окремих напрямках інвестування. Крім того, на підприємстві може бути розроблена і затверджена система внутрішніх нормативів і вимог по окремих аспектах інвестиційної діяльності.

  Ефективний механізм інвестиційного менеджменту дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі і завдання, що стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню функцій управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Тема 7. Ефективність інвестицій

     Ефективність інвестицій – комплекс показників результативності процесу інвестування. Має два основні виміри як суто економічний показник, що характеризує співвідношення отриманого результату до витрат, здійснених відповідно до інвестиційного проекту, і як соціально-економічний показник який, крім економічного ефекту, містить соціальний – поліпшення умов життя людей, зниження рівня безробіття, поліпшення стану навколишнього середовища, розвиток особистості тощо. Проте соціально-економічну ефективність інвестицій виміряти практично неможливо. Тому акцентують на визначенні економічної ефективності, передусім ефективності капіталовкладень.

     Основними факторами, що впливають на рівень ефективності інвестицій, є величина інвестицій, сфера реалізації інвестиційного проекту, величина відсотка за кредит, обсяг податків на прибуток підприємства та на додану вартість, рівень продуктивності праці й організації виробництва, професіоналізм менеджерів і підприємця тощо. У західній економічній літературі поширений бухгалтерський підхід, згідно з яким на тривалому проміжку часу основним показником є прибутковість, а на короткому – ліквідність, тобто здатність перетворення активів підприємства, його цінностей на готівкові гроші, платоспроможність фірми. Загалом інвестиційний проект ефективний, якщо очікуваний прибуток перевищує очікувані витрати. Точнішим показником загальної ефективності інвестиційного проекту є показник чистої приведеної вартості, який визначається як річниця між поточною приведеною вартістю сукупних майбутніх доходів і поточною приведеною вартістю загальних майбутніх витрат на реалізацію інвестиційного проекту та експлуатацію певного об'єкта впродовж періоду його існування. Інший важливий показник ефективності інвестиційного проекту – внутрішня форма дохідності (або окупності), яка визначається як розрахункова відсоткова ставка, за якої чиста приведена вартість дорівнює нулю, тобто розрахункова відсоткова ставка, за якої доходи від інвестиційного проекту дорівнюють витратам на нього. На практиці її обчислюють за допомогою декількох спроб за різної відсоткової ставки з наступним обчисленням внутрішньої норми між цими ставками. Похідними показниками ефективності інвестиційного проекту є показник найменших витрат (обчислюється як величина витрат на проект за найдешевшого варіанта), рентабельності (визначається як співвідношення між всіма дисконтованими доходами від проекту і всіма дисконтованими витратами на нього). Дисконтування – зворотний процес нарахування складного відсотка. Дисконтування витрат – встановлення нинішнього еквівалента суми, яка виплачуватиметься в майбутньому. Ця сума залежить від норми банківського відсотка і терміну дисконтування. Наприклад, громадянин вирішив купити через три роки торговий кіоск за 10 тис. дол. Якщо ці гроші помістити в комерційний банк, який виплачує 15% річних, то через три роки сума зросте до 15,2 тис., або у півтора рази (остання цифра є коефіцієнтом дисконтування). Таким чином, нинішній еквівалент суми в 10 тис. дол. становитиме 6700 дол.