Контрольная работа по дисциплине "Стратегический менеджмент"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2015 в 13:29, контрольная работа

Краткое описание

1. Стратегічний аналіз потенціалу ринку й організації
2. Контроль реалізації стратегічного плану
3. Дайте визначення та обґрунтуйте загальну оцінку стратегічного рівня організації. Назвіть чинники, що визначають стратегічний рівень організації, та існуючі підходи загальної оцінки стратегічного рівня. Оцініть стратегічний рівень підприємства з використанням різних підходів (за елементами і стадіями стратегічного менеджменту). Порівняйте визначені значення стратегічного рівня, вкажіть причини можливого відхилення та шляхи підвищення.

Прикрепленные файлы: 1 файл

стратег. менедж..docx

— 127.65 Кб (Скачать документ)

Варіант 5, 20

1. Стратегічний аналіз  потенціалу ринку й організації

2. Контроль реалізації  стратегічного плану

3. Дайте визначення та  обґрунтуйте загальну оцінку  стратегічного рівня організації. Назвіть чинники, що визначають  стратегічний рівень організації, та існуючі підходи  загальної  оцінки стратегічного рівня. Оцініть  стратегічний рівень підприємства  з використанням різних підходів (за елементами і стадіями стратегічного  менеджменту). Порівняйте визначені  значення стратегічного рівня, вкажіть  причини можливого відхилення  та шляхи підвищення.

4. Варіант 5) Проведіть стратегічний аналіз норми прибутку на основі даних таблиці. Обґрунтуйте зниження норми прибутку.

Таблиця 6. – Вихідні дані проведення аналізу норми прибутку

Найменування показників

Роки

1

2

3

4

5

Обсяг продажів (V)

104018

104436

195895

2210084

12264593

Витрати  (TC)у тому числі

92873

86310

151856

1649316

8897386

Змінні (VC)

61915

55356

120864

110695

5107480


Середня норма прибутку конкурентів 0,28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Стратегічний аналіз  потенціалу ринку й організації

Суб’єкти підприємництва в умовах реалізації політики багатовекторності перетворень стають однією з найважливіших ланок національної економіки України. В умовах конкурентного економічного середовища максимальні можливості промислового підприємства визначаються не максимальними можливостями випуску продукції, а спроможностями підприємства передбачати потенціальні зміни макро- і мікросередовища та його готовністю гнучко реагувати на ці зміни. З цією метою в літературі використовується термін стратегічний потенціал підприємства, під яким розуміють сукупність наявних ресурсів та можливостей (спроможностей) для розробки та реалізації стратегії підприємства. У такій ситуації акцент робиться на ресурсах, потрібних для розробки та реалізації стратегії підприємства, але в сучасних умовах цей підхід не дозволяє повністю удосконалити структуру стратегічного потенціалу підприємства [3, с.4].

Стратегічний потенціал підприємства є інтегрованою й повною характеристикою його розвитку. Управління розвитком підприємства припускає потребу розроблення й впровадження інтегрованої системи управління, основою якої є система аналізу й оцінювання потенціалу, процесів його зміни. З цією метою використовують різноманітні методики аналізу стратегічного потенціалу підприємства, які є вагомими, але все ж не досконалими на наш погляд.

Стратегічний потенціал підприємства розглядається як взаємопов’язана сукупність ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні та мають вирішальне значення для досягнення стратегічних цілей, оцінки можливих меж функціонування у майбутньому, виходячи з прогнозованих умов зовнішнього середовища. Сферою його застосування є оцінка перспективних можливостей підприємства щодо зростання ефективності функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Основними складовими стратегічного потенціалу підприємства, які визначають його потенційні можливості, є:

1. Спроможність до проведення  макроекономічного аналізу ситуації  в країні та регіоні діяльності.

2. Спроможність до прогнозування  змін в обсязі та структурі  споживчого попиту.

3. Спроможність до аналізу  та прогнозування кон’юнктури  ринків ресурсів та капіталу, розробки та реалізації ефективних  стратегій взаємодії з ринками  для залучення необхідних ресурсів.

4. Спроможність до забезпечення  стійкості підприємства до негативних  змін у зовнішньому середовищі  функціонування за рахунок розробки  та реалізації ефективних захисних  стратегій.

5. Спроможність до ефективного  використання інвестиційних можливостей  щодо розвитку ресурсного потенціалу.

Для вирішення проблеми формування збалансованого стратегічного потенціалу промислового підприємства необхідна методологія, що відображає три базові процеси:

- синтез структури стратегічного  потенціалу підприємства, що дає  можливість визначити не тільки  основні складові стратегічного  потенціалу підприємства, але і  з’ясувати показники-індикатори, за  якими можливо виміряти фактичний  стан стратегічного потенціалу  підприємства;

- діагностика фактичного  стану стратегічного потенціалу  підприємства;

- прогноз можливих тенденцій  структурних змін стратегічного  потенціалу підприємства.

Оцінка перспективних можливостей розвитку внутрішнього потенціалу підприємства передбачає проведення наступної роботи:

1 етап – формування  системи показників (елементів стратегічного  потенціалу), що обумовлюють внутрішні  перспективи зростання конкурентного  статусу підприємства як у  стабільних, так і у нестійких  економічних умовах, що склалися  в країні.

2 етап – оцінка можливостей  розвитку окремих елементів стратегічного  потенціалу (наприклад, може використовуватися  метод балів).

3 етап – визначення  значущості окремих елементів  стратегічного потенціалу для  розвитку підприємства в цілому.

4 етап – узагальнення  індивідуальних оцінок перспектив  розвитку внутрішнього потенціалу [6].  

Стратегічний аналіз внутрішнього середовища підприємства, залежно від конкретної ситуації, може бути унікальним. З огляду на системний підхід до аналізу потенціалу підприємницької діяльності і відповідності структури аналізу стратегічного потенціалу підприємства структурі розроблюваної для нього стратегії, доцільною вважається така структура:

● аналіз окремих видів бізнесу підприємницької організації;

● аналіз функціональних підсистем організації;

● аналіз структурних підрозділів організації;

● аналіз усіх бізнес-процесів організації [4, c.163].

За для ефективного формування стратегічного потенціалу в умовах нестійкого зовнішнього середовища потрібно приділити увагу наступним факторам:

а) політичним факторам;

б) ринковим факторам, аналіз яких дозволяє керівництву підприємства уточнити стратегію та зміцнити позиції на ринку;

в) факторам конкуренції, для здійснення постійного контролю з боку підприємства за діями конкурентів;

г) соціальним факторам, що включають такі показники, як зміна суспільних цінностей, відносини, сподівання й інтереси;

д) державним факторам. Держава встановлює систему нормативних актів, що регулює діяльність суб’єктів ринку [5 с. 173].

Таким чином, аналіз факторів, які впливають на формування стратегічного потенціалу підприємства дозволяє сформувати перелік загроз, які можуть вплинути на діяльність підприємства в цілому.

Стратегічне управління будь-яким підприємством у ринковому середовищі зосереджується на правильному визначенні поточних позицій підприємства на ринку, показників його господарсько-фінансової діяльності, сильних і слабких сторін. В сучасних умовах адекватність прийнятої стратегії розвитку бізнесу або території стратегічним цілям залежить від результатів стратегічного аналізу. Стратегічний аналіз формує інформаційну базу для прийняття рішення, але його методи залежать від складності внутрішнього та зовнішнього середовища господарської системи. Система методів стратегічного аналізу та інформаційне коло джерел залежать від економічних відносин в регіоні та традиційної чи інноваційної спрямованості потенціалу підприємства.

 

 

 

 

 

Стратегічне планування набуває значення тоді, коли воно реалізовується. Після вибору основоположної загальної стратегії и необхідно реалізувати, об'єднавши з іншими організаційними функціями. Важливим механізмом ув'язки стратегії є розробка планів і орієнтирів: тактики, політики, процедур і правил.

Тактика являє собою конкретні короткострокові стратегії. Політика представляє загальні орієнтири для дій і прийняття рішень. Процедури показують дії, які повинні бути зроблені в конкретній ситуації. Правила точно вказують, що потрібно робити в конкретній ситуації.

 

Розробка і подальша реалізація стратегічного плану здається безперечним процесом. На жаль, дуже багато організацій хочуть його впровадити негайно і не проводять оцінки плану. Адекватна оцінка стратегічного плану має надзвичайне значення для довгострокового успіху плану.

Оцінка стратегії здійснюється шляхом порівняння результатів роботи з цілями. Процес оцінки використовується як механізм зворотного зв'язку для коректування стратегії. Щоб бути ефективною, оцінка повинна проводитися системно і безперервно. Належним чином розроблений процес повинен охоплювати всі рівні — зверху вниз. При оцінці процесу стратегічного планування потрібно відповісти на п'ять питань:

Чи є стратегія внутрішньо сумісна з можливостями організації?

Чи передбачає стратегія допустиму міру ризику?

Чи володіє організація достатніми ресурсами для реалізації стратегії?

Чи враховує стратегія зовнішні небезпеки і можливості?

Чи є ця стратегія кращим способом застосування ресурсів фірми?

Стратегічне планування характерне для преактивістів, які тримають у полі зору більш довготерміновий період, ніж той, який охоплений планом, у тому розумінні вони дивляться дальше, ніж реактивісти або інактивісти.

Таким чином, у процесі стратегічного планування буде здійснюватись сукупність систематизованих і взаємопов'язаних робіт для визначення довготермінових цілей і напрямків діяльності підприємств. Стратегічне планування орієнтується на визначення кінцевих результатів, виходячи з наявних коштів та матеріальних ресурсів. Можливими варіантами стратегічного планування можуть бути, наприклад, розширення виробничих потужностей шляхом будівництва нових будівель підприємства чи фірми, шляхом купівлі фірм-постачальників та інших фірм, дотичних до існуючої. Термін дії стратегічного планування може сягати від 5 до 15 років. Стратегічне планування ставить мету — дати комплексну науково обґрунтовану підставу проблем, з якими фірма може зіткнутися в майбутньому. Продуктом стратегічного планування є формалізована стратегія, яка розписана за етапами, методиками, технікою виконання, що направлена на побудову моделі майбутнього, а також програми переходу до цієї моделі.

Нині стратегічний план — це останнє досягнення у стратегічному управлінні і найбільш високоінтелектуальний і вартісний елемент у менеджменті взагалі. Компанії, що мають значний обсяг збуту залежно від розмірів виробництва, можуть займати в стратегічному плануванні до сотні спеціалістів, які працюють над стратегічним планом підприємства. Він представляє собою документ обсягом до 100 сторінок з детальним описом майбутніх дій керівництва щодо діяльності підприємства. Такі дорогі дослідження звичайно можуть собі дозволити тільки деякі підприємства, проте з часом вони трансформуються і на менші одиниці, такі як туристичні підприємства-оператори.

Стратегічний план виконують у декілька етапів:

Визначення місії підприємства.

Постановка основних стратегічних цілей перспективного розвитку фірми.

Аналіз зовнішнього середовища фірми, відповідних тенденцій на ринку.

Аналіз конкурентів і визначення рівня конкурентоспроможності власних товарів.

Аналіз внутрішнього потенціалу підприємства, перспектив його розвитку та адекватності поставленим цілям.

Вибір стратегії на основі аналізу попередньої діяльності фірми та врахування цілей, які планується досягнути.

Вибір напрямів диверсифікації вибраної стратегії, пошук нових більш ефективних видів діяльності і визначення очікуваних результатів.

Застосування, контроль і оцінка результатів. Основна загальна мета організації — чітко виражена

причина її існування — визначається як її місія. Цілі виробляються для здійснення цієї місії.

Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях. Формулювання місії організації повинно містити:

Завдання фірми з точки зору її основних послуг або виробів, її основних ринків і основних технологій. Простіше кажучи, якою підприємницькою діяльністю займається фірма?

Зовнішнє середовище відносно фірми, яка визначає робочі принципи фірми.

Культура організації. Якого типу робочий клімат існує всередині фірми? Якого типу людей залучає цей клімат?

Щоб вибрати відповідну місію (рис. 4.1), керівництво повинно відповісти на два питання: "Хто наші клієнти?" і "Які споживчі вимоги наших клієнтів ми можемо задовольнити?". Клієнтом у цьому випадку буде будь-хто, хто використовує результати діяльності організації. Клієнтами некомерційної організації будуть ті, хто використовує її послуги і забезпечує її ресурсами.

Информация о работе Контрольная работа по дисциплине "Стратегический менеджмент"