Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

n      max ( SRij * Pj ),                j=1

де Pj – імовірність  виникнення j-го стану природи (у  долях одиниці).

5. Критерій жалю (критерій Севіджа). Використання цього критерію передбачає, що особа, яка приймає рішення, має мінімізувати свої втрати при виборі стратегії. Іншими словами вона мінімізує свою потенційну помилку при виборі неправильного рішення. Використання критерію жалю передбачає:

- побудову матриці втрат. Втрати (bij) при цьому розраховуються окремо для кожної стратегії за формулою:bij = max Rij - min Rij;

- вибір кращої стратегії за формулою: min ( max bij ) [10].

Теорія ігор використовується у випадках, коли невизначеність ситуації обумовлена свідомими діями розумного супротивника.

Організації звичайно мають цілі, які суперечать цілям інших організацій-конкурентів. Тому робота менеджерів часто полягає у виборі рішення з урахуванням дій конкурентів. Для вирішення таких проблем призначені методи теорії ігор.

Теорія ігор - це розділ прикладної математики, який вивчає моделі і методи прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту.

Під конфліктом розуміється така ситуація, в якій зіштовхуються інтереси двох або більше сторін, що переслідують різні (суперечні) цілі. При цьому кожне рішення має прийматися в розрахунку на розумного противника, який намагається зашкодити іншому учаснику гри досягти успіху.

Основну задачу теорії ігор можна сформулювати так: визначити, яку стратегію має застосувати розумний гравець у конфлікті з розумним противником, щоб гарантувати кожному з них виграш, причому відхилення будь-кого з гравців від оптимальної стратегії може тільки зменшити його виграш [11].

Центральне  місце в теорії ігор займають парні ігри з нульовою сумою, тобто ігри, в яких приймають участь тільки дві сторони і одна сторона виграє рівно стільки, скільки програє інша.

Такий рівноважний  виграш, на який мають право розрахувати  обидві сторони, якщо вони будуть додержуватися  своїх оптимальних стратегій, називається ціною гри. Розв’язати парну гру з нульовою сумою означає знайти пару оптимальних стратегій (одну для першого гравця, іншу – для другого) і ціну гри.

Для розв’язання  гри розраховують верхню і нижню ціну гри та обчислюють сідлову точку.

Нижню і верхню ціну гри знаходимо керуючись  принципом обережності, згідно якого  у грі потрібно поводити себе так, щоб за найгірших для тебе діях суперника отримати найкращий результат (критерій песимізму).

Якщо нижня  ціна гри дорівнює верхній, то така гра має сідлову точку і  вирішується в чистих стратегіях. Сідлова точка – елемент платіжної матриці гри, який є мінімальним у своєму рядку і одночасно максимальним у своєму стовпці.

Чисті стратегії – це пара стратегій (одна - для першого гравця, а друга - для другого гравця), які перехрещуються в сідловій точці. Сідлова точка в цьому випадку і визначає ціну гри.

Ігри, які не мають сідлової точки, на практиці зустрічаються  частіше. У цьому випадку рішення знаходиться в межах змішаних стратегій. Знайти рішення гри без сідлової точки означає визначення такої стратегії, яка передбачає використання кількох чистих стратегій. 

Експертні методи прийняття рішень застосовуються у випадках, коли для прийняття управлінських рішень неможливо використовувати кількісні методи. Найчастіше на практиці застосовують експертний метод простого ранжування те експертний метод вагових коефіцієнтів [10].

Метод простого ранжування (надання переваги) полягає у тому, що кожний експерт позначає ознаки у порядку надання переваги. Цифрою 1 позначається найбільш важлива ознака, цифрою 2 - наступна за ступенем важливості і т.д.

Метод вагових коефіцієнтів (оцінювання) полягає у наданні всім ознакам вагових коефіцієнтів. Воно може здійснюватися двома способами:

1) усім ознакам  призначають вагові коефіцієнти  так, щоб сума всіх коефіцієнтів  дорівнювала 1 або 10, або100;

2) найважливішій  з усіх ознак призначають ваговий  коефіцієнт, який дорівнює певному  фіксованому числу, а решті ознак – коефіцієнти, які дорівнюють часткам цього числа. Чим більшою є величина узагальненої думки експертів, тим більш вагомою є ця ознака.

Висновок

Таким чином методи обґрунтування  управлінських рішень поділяється  поділяються на кількісні та якісні. Виокремлюються аналітичні методи, методи математичного прогнозування, статистичні методи, методи теорії статистичних рішень, методи теорії ігор, метод простого ранжування та метод вагових коефіцієнтів.

Список використаних джерел

1. Акофф Р. Искусство решения проблем : пер. с англ. / Рассел Акофф; пер. с англ. под. ред.  Е.К. Масловского. – М. : Мир, 1982. –  220 с.
2. Василенко В. О. Теорія і практика розробки управлінських  рішень : навч. посібник / В.О. Василенко – К. : ЦУЛ, 2002 – 420 с.7.
3. Васшенко В.О. Теорія і практика розробки управлінських рішень. - К.:ІДУЛ, 2002. - 420 с.
4. Войнаренко М.П. Управління матеріально-технічним забезпеченням (менеджмент постачально-збутових процесів) : навч. посібник / М.П. Войнаренко – Хмельницький : ЗДУ, 2003. – 111 с.
5. Колпаков В.М. Теория й практика принятия управленческих решений. - К.:МАУП, 2004. - 504 с.
6. Литвак Б.Г. Разработка управленческого решения. - М.: Дело, 2000. -392с.
7. Минка А. П. Прийняття управлінських рішень в умовах ризику і невизначеності  /  А. П. Минка // Економіка АПК. – 2001. – № 3. – С. 85–90.
8. Смирнов З.А. Управленческие решения. - М: Инфра-М, 2001. - 264 с.
9. Тренев Н.Н. Стратегическое управление. - М.: Приор, 2002. - 288 с.
10. Фатхутдинов Р. А. Разработка управленческого решения : учебник для вузов / Р. А.Фатхутдинов.  – М. : ЗАО «Бизнес-школа «Ител-Синтез», 1998. – 272 с.
11. Фатхутдинов Р.А.Управленческие решения.- М.: Инфра-М, 2002. -314с.
12. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Академвидав, 2003. -607 с.
13. Шершньова З. Є. Стратегічне управління / З. Є. Шершньова, С. В. Оборська.  – К. : Вид-во КНЕУ, 2001. – 282 с.
14. Юкаева В. С. Управленческие решения  : учеб. пособие /  В. С. Юкаева.  – М. : Издательский дом «Дашков и Ко», 1999. – 292 с.