Єдиний податок в Україні

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ  ТА БІЗНЕСУ ім. Б.Хмельницького

 

 

Кафедра менеджменту організації

 

 

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Організація підприємницької діяльності»

на тему: «Єдиний податок в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала 

Студентка 5-го курсу 

група М-9-12 Б5УБ(1.6д)

Матвеева О.А.

 

Науковий керівник

доцент

Берестецька Л.М.

м. Київ – 2013

1. Вступ……………………………………………………………………..	3
2. Податок на доходи фізичних осіб……………………………………...	4
3. Особливості справляння єдиного податку…………………………….	5
4. Групи платників єдиного податку……………………………………..	11
5. Ставка єдиного податку………………………………………………...	12
6. Види діяльності для єдиного податку…………………………………	13
7. Перехід на єдиний податок з 2013 року……………………………….	15
8. Висновки………………………………………………………………...	17
9. Використана література………………………………………………...	19
10.  Додатки………………………………………………………………….	21

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

 

Закономірним явищем для України та багатьох інших  країн світу є використання пільгових режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Варто відмітити, що пільгове оподаткування з одного боку стимулює розвиток малого бізнесу в Україні, з іншого зумовлює нерівномірність податкового навантаження на малих підприємств та підприємців а також платників податків на загальній системі оподаткування, чим порушує принцип справедливості податкової системи.

Не дивлячись на тривалу  серед наукових кіл полеміку стосовно використання пільгових режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва, з одного боку єдиний податок як спецрежим прямого оподаткування суб’єктів малого бізнесу продовжує функціонувати, а з іншого більшість проблемних аспектів використання податкових пільг для малого бізнесу до цього часу не лише врегульовані, але й з прийняттям Податкового Кодексу України та запровадженням єдиного соціального внеску ще й загострились, що зумовлює необхідність подальших наукових пошуків шляхів вдосконалення системи оподаткування малого підприємництва в Україні та було першопричиною проведення цього дослідження.

Метою даної наукової роботи є обґрунтування перспектив подальшого використання пільгових податкових режимів для суб’єктів підприємницької діяльності в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Податок на доходи фізичних осіб.

Платниками податку  є:

• фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні,
• фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
• податковий агент – юридична особа, фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи обов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Об'єктом оподаткування  резидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
• іноземні доходи - доходи, отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування  нерезидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування  є загальний оподатковуваний  дохід. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПКУ, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178  ПКУ.

3.Особливості справляння єдиного податку.

На сьогодні правове  регулювання єдиного податку здійснюється в Україні на основі Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727 в редакції від 26.06.1999 р. № 746/99 [3] та Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 р. № 2063-III [4], прийнятого з метою законодавчого стимулювання малого підприємництва, згідно з якими сплата передбачених законодавчою системою оподаткування податків, зборів (обов’язкових платежів) замінюється сплатою єдиного податку та спрощення процедури подання обов’язкової звітності. Особливістю є те, що спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва дозволяється застосовувати поряд із чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва. Система поширюється на:

• фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без творення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше ніж 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;
• юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Незважаючи на значні переваги спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, на сьогодні справляння єдиного податку зумовлює такі проблеми:

• Низька фіскальна ефективність. Для фізичних осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування, верхня межа податку з часу її запровадження зросла лише на 20 грн – з 180 до 200.
• Мінімізація оподаткування підприєм ців, які застосовують спрощену систему оподаткування, власного доходу або застосування схем ухилення від сплати податків:

а) недекларування виручки або приховування отриманої виручки;

б) перенесення компанією, що застосовує загальну систему оподаткування, прибутку, який є джерелом сплати податку на прибуток, та об’єкта оподаткування ПДВ на платника єдиного податку, який не сплачує цих податків;

в) виписка фіктивних податкових накладних або реалізація товарів за завищеними цінами для штучного збільшення нарахованого ПДВ, який “дружня структура” зарахує до податкового кредиту і буде вимагати його

відшкодування з бюджету. Ця проблема зникає з втратою права платників єдиного податку реєструватися як платник ПДВ. Зокрема, запровадження спрощеної системи оподаткування із самого початку передбачало анулювання права на реєстрацію платником ПДВ;

г) мінімізація оподаткування  доходів окремих категорій робітників та сплати роботодавцями внесків до пенсійного та соціальних фондів;

д) використання спрощеної системи оподаткування в непритаманних для неї сферах;

е) мінімізація податкових зобов’язань осіб, які займаються високодохідною діяльністю: адвокатів, консультантів, юристів, оскільки в

цих сферах спостерігаються найбільші обсяги мінімізації податків та зловживань.

Прийняття Податкового  кодексу України спричинило зміни в податковій системі та справлянні єдиного податку.

Зокрема, за підсумками ухвалення Податкового кодексу України основною зміною в діяльності фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності на єдиному податку стала заборона відносити закупівлі в них товарів та послуг на валові витрати, при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, тобто фактично оподатковувати їх за ставкою податку на прибуток. Водночас підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено особливості справляння єдиного податку. Так, з 01.01.2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податково-

го кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва діє Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998 р. № 727 з урахуванням таких особливостей:

• платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених

Податковим кодексом України:

а) податок на прибуток підприємств (для юридичних осіб);

б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб – підприємців);

в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6%;

г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;

ґ) плата за користування надрами;

д) збір за спеціальне використання води;

е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

• нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюються суб’єктами малого підприємництва в порядку, визначеному Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;
• єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку, що підлягає перерахуванню до цього бюджету. При цьому розподіл коштів єдиного податку на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється. Розподіл суми єдиного податку будуть здійснювати самі платники, а не Державне казначейство, як це передбачено чинним законодавством.

Таке рішення закріплено в прийнятій 27.12.2010 р. Постанові Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 507” № 1196.

• зарахування до бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування) єдиного податку, який сплачується в січні 2011 р. за останній звітний (податковий) період 2010 р., здійснюється у порядку та на умовах, які діяли до 01.01.2011 р.

 

Отже, спрощена система  оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, у 2011 р. до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва регулюється Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Залишається також чинним порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПА України від 29.10.1999 р. № 599, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за № 752/4045. Згідно з п. 2 Порядку підставою для ви ачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою письмової заяви та платіжного документа про сплату єдиного податку не менше ніж за календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При особистому поданні заяви датою подання вважається дата реєстрації її в органі державної податкової служби, а при надсиланні заяви поштою – дата відправлення зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення та на конверті відповідно до штампу відділення зв’язку. Відповідно до п. 5 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, органи місцевого самоврядування зобов’язані в місячний термін з дня набрання чинності Податковим кодексом України прийняти рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів. Основними змінами для фізичних осіб – підприємців є таке:

• з 01.01.2011 р. фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість (підрозділ 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України);
• відповідно до пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ “Податок на прибуток підприємств”, не включаються до складу витрат, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особипідприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).