Аналіз доходів установ соціальної сфери

Право мати спеціальні кошти надається  за умови, якщо відсутня можливість організувати на засадах господарського розрахунку реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг або здійснення іншої діяльності, а також якщо видатки, пов'язані із здійсненням вказаної діяльності, повністю забезпечуються одержуваними доходами.

За основу розрахунку доходів спеціальних коштів установи беруть показники, які характеризують обсяги наданих платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень, вартість устаткування чи іншого майна, яке здають в оренду, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати за одиницю показника. На основі вказаних показників визначається сума доходів на плановий період з кожного джерела доходів. Під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов'язково враховується рівень фактичних надходжень доходів за останній звітний рік та очікуваний рівень за період, що передує плановому. Видатки установ за рахунок спеціальних коштів плануються відповідно до кодів економічної класифікації видатків, передбачених наказом Міністерства фінансів України від 03.12.97 № 265 "Про затвердження нової бюджетної класифікації України", зі змінами і доповненнями. Витрачання спеціальних коштів проводиться у суворій відповідності з їхніми цілями.

Для зберігання спеціальних коштів в установі уповноваженого банку відкривається окремий поточний рахунок для всіх видів спеціальних коштів, належних установі. За централізації бухгалтерського обліку для всіх установ та всіх видів спеціальних коштів відкривається один поточний рахунок.

Спеціальні кошти, що перебувають у розпорядженні виконавчих комітетів, а також установ, бухгалтерський облік яких ведеться централізовано сільською, селищною, міською (в місті районного підпорядкування) радою, зберігаються на поточному рахунку, відкритому відповідному виконавчому комітету. На цьому поточному рахунку зберігаються й інші позабюджетні кошти (крім сум за дорученням, для яких відкривається окремий поточний рахунок) вказаних виконавчих комітетів і підвідомчих їм установ(10; 354-355).

Сумами за дорученнями вважаються кошти, які отримані установами для виконання певних доручень:

— для проведення розрахунків; з молодими фахівцями;

— на виплату студентам стипендій, матеріальної допомоги та доплат до державних стипендій за рахунок коштів замовників;

— на придбання методичної літератури і навчальних посібників для студентів заочної форми навчання;

— на придбання замовлених централізованим порядком бланків документації з бухгалтерського обліку, звітності, статистики;

— на придбання путівок;

— для створення фонду преміювання науково-дослідних установ в окремих випадках, передбачених законодавством;

— кошти, що відповідно до рішення уряду надійшли на ім'я установи для виконання певних доручень;

— інші кошти, які установи отримують від підприємств, установ, організацій та приватних осіб для виконання окремих доручень.

Кошти, що надходять як благодійні та спонсорські внески, належать до сум за дорученнями. Такі надходження  повинні мати письмове підтвердження  мети внесків (лист, заява або відповідні записи спонсора на розрахункових документах). Планування сум за дорученням не проводиться.

Вказані позабюджетні кошти зараховуються  на реєстраційні бюджетні рахунки (окремі їх види), зберігаються на поточних рахунках зі спеціальних коштів, а також  на окремих поточних рахунках, які  відкриваються в установах уповноважених банків.

Бюджетні установи мають значні обсяги позабюджетних коштів, які  використовують на свій розсуд. Така ситуація позбавляє можливості встановити належний облік та контроль доходів, якими  володіє бюджетна установа, не дозволяє дати відповідної оцінки ефективності управління цими коштами. Саме тому Указ Президента України від 11 травня 1999 р. № 499 "Про основні засади складання проекту Державного бюджету України на 2000 рік"(3) поставив вимогу щодо включення до бюджетів усіх рівнів позабюджетних коштів бюджетних установ і організацій із збереженням їх цільового спрямування, що є об'єктивною і необхідною умовою забезпечення прозорості бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що соціальна сфера є вкрай важливим чинником, який впливає на економічний розвиток суспільства. Неосвічена і хвора нація не може нормально працювати і рухатися вперед. Саме тому в сучасних умовах в усіх розвинених країнах так багато уваги приділяється цим галузям соціальної сфери.

Зміна економічної системи зачіпає  всі структури суспільства, в  тому числі соціальну сферу. Насамперед тут необхідні зміни в системі  бюджетного фінансування та широкий  розвиток госпрозрахункових відносин.

Зростають вимоги до методів організації  та планування доходів і витрат галузей соціальної сфери на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетних асигнувань, власних доходів, витрат установ і організацій цієї сфери мають застосовуватися нові методологічні рішення.

Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунтування планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, є застосування довгострокових економічних нормативів та фінансових норм. Ширше мають використовуватися економічні методи стимулювання якості роботи цих установ та раціонального використання асигнувань, що виділяються з бюджету.

Економічні нормативи, що регулюють  фінансові відносини в соціальній сфері, мають відображати можливості держави щодо задоволення потреб регіону чи установи у фінансових ресурсах для реалізації завдань поточних та перспективних планів соціального розвитку. Крім того, нормативи мають виражати оптимальне співвідношення інтересів у розподілі фінансових ресурсів держави і населення окремих регіонів. Такими нормативами можуть бути розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник, передбачений програмою для цієї території чи установи.

 

Список використаної літератури

 

1. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2003 р. – 236 с.

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И. П. Мерзлякова. – М.: ИНФРА-М, 2000 р.

3. Джога Р.Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник / За заг. ред. проф. Р.Т. Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. – 483с.

  4. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 264 с.

5. Злупко С. М., Раденькі Й. І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні. – Львів, 2001.

6. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності  Навчальний посібник. – К.:  ВІПОЛ, 2002 р. – 185 с.