Адміністративні методи управління підприємством готельного та ресторанного бізнесу.

Зміст

 

 

 

Вступ

 

Стратегічна мета розвитку готельного господарства в Україні  полягає у створенні високоякісного готельного продукту, конкурентоспроможного  на світовому ринку, здатного максимально задовольнити потреби споживачів, забезпечити на цій основі комплексний розвиток галузі. Для цього необхідна постійна, цілеспрямована діяльність готельних підприємств з метою формування системи якісних готельних послуг.

Недосконалість управління підприємствами, невідповідність його вимогам ринкової економіки та різке  зниження потенціалу управління викликають необхідність пошуку нових методів  менеджменту, які б дозволяли  здійснювати ефективне управління бізнес-процесами.

Особлива роль методів  управління полягає у тому, щоб  створити умови для чіткої організації  процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям дії їх. Таким чином, ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів.

Ефективність застосування методів управління в основному  залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу  систематичної і цілеспрямованої  підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей.

Метою роботи є удосконалення  використання адміністративного менеджменту  на готельному підприємстві.

Завданнями дослідження  є:

- вивчення теоретичних  основ адміністративного менеджменту  на готельному підприємстві;

- проведення аналізу  адміністративного менеджменту  на готельному підприємстві;

- визначення напрямків  підвищення ефективності адміністративного  менеджменту на готельному підприємстві.

Предметом дослідження  є адміністративний менеджмент на готельному підприємстві.

В ході дослідження було використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, систематизації групування та інші.

 

 

Розділ 1.Теоретичні аспекти  адміністративного менеджменту  на готельно-туристичному підприємстві

 

1.1. Сутність адміністративного менеджменту на готельно-туристичному підприємстві

 

Питаннями аналізу та вдосконалення принципів та методів  управління займалися багато вчених, а саме: Аппенянский А.І. [1], Балабанов  І.Т. [2], Бреддик У. [3], Герчікова І.Н. [4], Зигерт В., Ланг Л. [8] та ін.

Значний внесок у розвиток організації управління зробив Ф. Тейлор. У своїй праці «Принципи наукового  управління» він виділив чотири принципи управління індивідуальною працею робітників:

- науковий підхід до  виконання кожного елемента роботи;

- науковий підхід до  підбору, навчання і тренінгу  робітників;

- кооперація з робітниками; 

- розподіл відповідальності  за результати роботи між менеджерами  і робітниками. 

Означені принципи стосувалися  порядку планування і контролю за виконанням роботи [6]. Досліджував цю проблему і А. Файоль.

Виділивши основні управлінські функції і визначивши взаємозв'язки між ними, Файоль розглядав управління як безперервний процес. Вивчаючи зміст  цих функцій, він дійшов висновку, що ефективне управління неможливе без раціональної побудови структури організації та управління працівниками, і запропонував власні принципи управління [7].

До адміністративних (розпорядчих) методів належать:

- формування організаційних  структур органів управління,

- затвердження адміністративних норм і нормативів,

- видання наказів і  розпоряджень,

- підбір і розстановка  кадрів,

- розробка положень, посадових  інструкцій,

- контроль за їх  виконанням.

Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність дисципліни праці, почуття обов'язку, прагнення людини трудитися в певній організації, на культуру трудової діяльності. Ці методи відрізняє прямий характер впливу: будь-який регламент і адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню.

Для адміністративних методів  характерна їх відповідність правовим нормам, що діють на певному рівні  управління, а також актам і  розпорядженням вищих органів управління [1].

Слід зазначити, що адміністративні  методи встановлення трудової дисципліни в тій чи іншій мірі використовуються на підприємствах всіх форм власності та організаційної структури, але найхарактернішими ці методи є для державних організацій та установ, де працівники наділені державно-владними повноваженнями.

 

1.2. Переваги  та недоліки адміністративних методів управління

 

Загальні принципи управління підприємством такі:

- управління підприємством  здійснюється у відповідності  зі статутом на основі поєднання  прав власника відносно господарського  використання свого майна та  принципів самоуправління трудового колективу;

- найняття (призначення,  обрання) керівника підприємства  є правом власника (власників)  майна підприємства та реалізується  безпосередньо або через уповноважені  ним органи;

- рішення по соціально-економічним  питанням, які стосуються діяльності підприємства, виробляються та приймаються органами управління з участю трудового колективу та уповноважених ним органів;

- вищим керівним органом  колективного підприємства є  загальні збори (конференція)  власників майна. Виконавчі функції  по управлінню підприємством здійснює правління.

Методом називається  захід або сукупність заходів  у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення завдання.

Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала  підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначення універсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

Здобутки адміністративної школи:

1. детальне дослідження основних функцій управління;
2. опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.

Недоліки адміністративної школи:

1. помилковість пошуків універсальних принципів управління;
2. ігнорування соціальних аспектів управління.

Принципи управління Анрі Файоля:

1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини.
2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність".
3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками.
4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника.
5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника.
6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп.
7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, стимулювати діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня.
8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління.
9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня.
10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці".
11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації.
12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками.
13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план".
14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера:

1. Високий ступінь розподілу праці.
2. Чітка управлінська ієрархія.
3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи.
4. Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників).
5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями.

Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою  важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів  управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів  управління виділяють три групи: економічні, організаційно-розпорядчі та соціальні. Економічні методи управління об'єднують усі методи, за допомогою яких здійснюється вплив на економічні інтереси колективів і окремих їхніх членів. Цей вплив здійснюється матеріальним стимулюванням окремих працівників і колективів у цілому.

Організаційно-розпорядчі методи спрямовані на використання таких  мотивів трудової діяльності, як почуття обов'язку, відповідальності, у тому числі адміністративної. Ці методи відрізняються прямим характером впливу: будь-який регламентуючий чи адміністративний, який підлягає обов'язковому виконанню.

Соціальні методи ґрунтуються  невикористанні соціального механізму, що діє у колективі (неформальні групи, роль і статус особистості, система взаємовідносин у колективі, соціальні потреби та ін.).

Таким чином, впливом  на безпосередні інтереси об’єкта  управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху. До складу економічних методів управління належать організаційно-виробниче планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності.

Отже, складність системи  виробничих відносин між людьми, що входять до трудового колективу, потребує застосування комплексу методів  впливу на колектив і окремих його членів, як економічних, так і організаційно-розпорядчих та соціальних методів. У раціональному поєднанні цих методів - запорука ефективної діяльності підприємства.

Проаналізувавши методи, що застосовуються в управлінні підприємством, можна також вказати на деякі  недоліки в цих методах та виявити  шляхи їх усунення.

1. Не застосовується  планування діяльності підприємства, яке потрібне для того щоб  аналізувати результати діяльності  і на підставі них прогнозувати  діяльність. Також недоліки виявлені  у веденні комерційного розрахунку, а саме в частині створення і витрачання фондів стимулювання працівників, укладання угод, контрактів, договорів з будь-якою юридичною чи фізичною особою.

2. Недоліком застосування  організаційно-розпорядчих методів  є відсутність складання нормативів  витрат на підприємстві, а також видання великої кількості розпоряджень, як в усній так і в письмовій формах, яка послаблює їхній вплив, перетворюючи у формальні акти.

3. Не завжди правильний  зміст мають резолюції керівників  на документах, тобто потрібно  щоб зі змісту резолюції керівника, наприклад, на листі від сторонньої організації було чітко зрозуміло, потрібно цей лист виконувати або можна просто взяти до уваги.

4. Існують також недоліки  в організаційній структурі підприємства, до яких належать конфліктність  між відділами організації та дивізіональними структурами; складність адміністративного управління; уповільнена реакція на складні ситуації.

5. При застосуванні  соціальних методів великим недоліком  є не дуже здоровий соціально-психологічний  клімат колективу, а особливо  в окремих відділах та підрозділах, що негативно впливає на трудову і соціальну активність колективу, а також його окремих працівників.

Таким чином, виявлені недоліки при здійсненні управління підприємством  заважають здійсненню ефективної діяльності підприємства, та стабільному стану  підприємства на ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Характеристика ролей HR-менеджера 

Ролі HR-спеціаліста	Завдання HR-менеджера
Лідер	HR-спеціаліст має бути лідером,  демонструвати лідерство, взаємодіяти  з іншими менеджерами, забезпечувати  корпоративну відповідальність, приймати  участь у житті професійного  суспільства
Стратегічний Партнер	HR-спеціаліст має допомагати лінійним менеджерам реалізовувати стратегію і досягати цілей розвитку бізнесу
Функціональний експерт	HR-спеціаліст має забезпечувати  процеси, які дозволять співробітникам  виконувати стратегічні плани  і створювати конкурентні переваги
Спеціаліст з розвитку людського потенціалу	HR-спеціаліст має розвивати здібності  і компетенції працівників, які  забезпечують підприємству конкурентні  переваги й майбутньому
Радник	HR-спеціаліст має підтримувати  взаємовигідний баланс відносин "працівник – працедавець"