Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних операцій

 

Бартер відноситься до валютоекономних форм угод. Ви ко-ристовуючи бартер, контрагенти прагнуть пом’якшити проблеми ва-лютного фінансування імпорту, спрощення порядку розрахунків.

 

Оцінка товарів за бартерними договорами здійснюється з метою створення умов для забезпечення еквівалентності обміну, а також для митного обліку, визначення страхових сум, оцінки претензій, застосування санкцій. Умовою еквівалентного обміну за бартерним договором є обмін товарами (роботами, послугами) за цінами, що ви-значаються партнерами на договірних засадах з урахуванням попи-ту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладення контрактів. В окремих випадках контрактні ціни можуть визначатися відповідно до індикативних цін.

 

Сутність умов розрахунків полягає в тому, що продаж товару має на увазі не одержання іноземної валюти, а придбання в обмін на пев-ну кількість якого-небудь товару рівного за вартістю іншого товару. Валюта за бартерною угодою не відіграє самостійної ролі, вона засто-совується як засіб для досягнення головної мети — обмін товарів за установленими коефіцієнтами.

 

Умови відносно цін, які установлюються на товари, що обмінюють-ся, відображають у розділ «Ціна та загальна вартість договору». У ньо-му зазначається загальна вартість товарів, що імпортуються та екс-портуються за цим договором, з обов’язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Особливості валютно-фінансових умов договору на умовах підряду

 

Договір підряду використовується у міжнародних угодах, які пов’язані з наданням найрізноманітніших видів послуг та виконанням різних робіт. Конкретними об’єктами договору підряду можуть бути:

 

—        економічні обґрунтування;

 

—        консультаційні та інформаційні послуги;

 

—        маркетингові дослідження та рекламні роботи;

 

—        виготовлення товарів за спеціальним замовленням;

 

—        будівельні та монтажні роботи.

 

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: кредитно-модульний курс

 

У підрядних контрактах можуть застосовуватись такі види цін:

 

—        ціни на окремі частини робіт;

 

—        глобальні ціни — це ціни за виконання усього комплексу зо-бов’язань;

 

—        середні одиничні розцінки;

 

—        ціна за системою «вартість + винагорода».

 

Договори на умовах підряду включають у себе різні види поста-вок робіт та відповідних їм платежів. Таким чином, платіжні умови цих контрактів складаються ніби з кількох платіжних умов звичай-них контрактів.

 

У цілому умовна схема умов платежу і форм розрахунків може мати такий вигляд:

 

1.         Авансовий платіж (як правило, 10–15% вартості договору) здій-снюється  шляхом банківського переказу. У  деяких випадках авансовий платіж  може бути здійснений і за  акредитивом проти розписки підряд-ника та/або гарантії повернення авансового платежу. Одержання авансо-вого платежу є найбільш вигідним. У всіх випадках замовник має право вимагати надання банківської гарантії повернення авансового платежу.

 

2.         Підготовчі або проектні роботи звичайно оплачуються за фак-тичним виконанням проти рахунків підрядчика і документа, що під-тверджує виконання робіт.

 

Для оплати використовується інкасова форма розрахунків, рід-ше — акредитив, хоча він є вигіднішим. При використанні інкасо до-цільно вимагати надання замовником банківської гарантії для забез-печення платежів.

 

3.         Поставка устаткування оплачується, як правило, за акредитивами проти  надання.

 

До особливостей контракту на умовах підряду слід віднести забезпе-чення взаємних зобов’язань фінансовими гарантіями. До них належать:

 

—        банківська гарантія серйозності комерційної пропозиції, яка надається замовникові підрядником і становить 1–3% загаль-ної суми контракту;

 

—        банківська гарантія належного виконання зобов’язань, яка на-дається замовникові під час підписання контракту, і становить-близько 10% загальної суми контракту;

 

—        банківська гарантія замовникові про належне використання авансу, яка надається підрядником на повну суму авансу;

 

 

—        гарантії платежів замовника підрядникові. Це платежі готів-кою з безвідкличних підтверджених акредитивів;

 

—        гарантії платежів за кредитом, що надається. Це тратти з їх ава-люванням великим банком країни замовника.

 

Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

 

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

 

До валютно-фінансових і платіжних умов зовнішньоекономічної угоди входять такі елементи:

 

валюта ціни;

валюта платежу;

умови платежу;

засоби платежу;

форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

 

До валютно-фінансових умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті), належать такі.

 

1. Ціна та загальна  вартість договору (контракту). У  цьому розділі контракту визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт, наданих послуг) згідно з договором (контрактом) та валюта платежів.

 

2. Умови платежів. Цей  розділ контракту визначає спосіб, порядок та строки фінансових  розрахунків і гарантії виконання  сторонами взаємних платіжних  зобов’язань. Залежно від обраних  сторонами умов платежу в тексті  договору (контракту) вказуються: умови  банківського переказу до (авансовий платіж) та (або) після відвантаження товару чи умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією); умови гарантії, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії — «на вимогу» та «умовна», умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов контракту без зміни гарантій).

 

Валюта ціни (валюта угоди) — валюта, в якій фіксується вартість товару. Це може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни або міжнародна розрахункова грошова одиниця (наприклад СДР).

 

Валюта платежу — це валюта, в якій здійснюється оплата товару. Нею може бути валюта країни-експортера, валюта країни-імпортера, валюта третьої країни.

 

Валюта платежу може збігатися або не збігатися з валютою ціни товару. В останньому випадку в контракті зазначається курс, за яким валюта ціни має переводитись у валюту платежу (чи за паритетом, якій фіксується МВФ на базі СДР, чи за ринковим курсом валют).

 

У контракті встановлюються умови перерахунку:

 

курс певного виду платіжного засобу — телеграфного переказу за платежами без тратт чи векселя за розрахунками, пов’язаними з кредитом;

 

визначається час коригування (наприклад, напопередні чи в день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни);

 

обумовлюється курс, за яким здійснюється перерахунок: звичайно середній курс, іноді курс продавця чи покупця на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.

 

Різні валюта ціни і валюта платежу — один з простих методів страхування валютного ризику. Якщо курс валюти ціни (наприклад, долара) знизився, то сума платежу (у фунтах стерлінгах) пропорційно зменшується. І навпаки, ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення — імпортер (боржник).

 

Сторони встановлюють у контракті конкретні терміни платежу. Якщо вони не встановлені угодою, то визначаються торговельними звичаями міжнародної практики.

 

Способи платежу визначають співвідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є:

 

готівковий платіж;

 

платіж авансом;

 

платіж у кредит;

 

кредит з опціоном, тобто правом вибору готівкового платежу.

 

Платіж готівковий включає всі види розрахунків, за якими товар оплачується повністю: у період від моменту його готовності для експортера до моменту переходу товару або товаророзпорядчих документів у розпорядження покупця; у момент переходу товару чи зазначених документів до купця. Формами розрахунку при готівковому платежі може бути чек, переказ, акредитив, інкасо.

 

Авансові платежі випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. Якщо імпортер оплачує товар авансом, він кредитує експортера. У міжнародній практиці авансові платежі вживаються у торгівлі дорогоцінними металами, ядерним пальним, зброєю. Імпорт дорогого обладнання суден і літаків, виготовлених за індивідуальним замовленням, як правило, передбачає часткові авансові платежі.

 

Розрахунок у кредит може бути комерційним і банківським. Якщо міжнародні розрахункові операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, то має місце його кредитування експортером. Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти). Відстрочення платежу або кредитування за відкритим рахунком.

 

Кредит з опціоном (право вибору) готівкового платежу передбачає надання імпортеру права скористатися відстроченням платежу за придбаний товар, але з позбавленням знижки, яка надається за умов готівкового платежу.

 

Для страхування від валютних ризиків використовують валютні застереження — договірні умови, які включаються в зовнішньоекономічну угоду і можуть бути переглянуті у процесі виконання угоди.

 

Раніше застосовувалося золоте застереження, яке базувалося на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання угоди та на перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на дату виконання угоди.

 

На сучасному етапі застосовують:

 

валютні застереження;

 

товарні-цінові застереження.

 

Валютне застереження — це умова міжнародної зовнішньоекономічної угоди, яка передбачає перегляд суми платежу прямо-пропорційно зміні курсу валюти застереження (фактично валюти ціни) з метою страхування експортера (або кредитора) від ризику знецінення валюти платежу. Валюта платежу ставиться у залежність від більш стійкої валюти застереження (валюти ціни).

 

В умовах посилення нестабільності плаваючих валютних курсів широко застосовується багатовалютні (мультивалютні) застереження.

 

До товарно-цінових застережень належать:

 

застереження щодо змінної (ковзкої) ціни, коли ціна підвищується за умови зростання ціноутворювальних складових;

 

індексація, яка передбачає перегляд суми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моменту угоди.

 

Існують комбіновані валютно-товарні застереження, які передбачають регулювання суми платежу залежно від зміни товарних цін і валютних курсів:

 

якщо товарні ціни та курси валюти застереження змінюються в одному напрямі, то сума платежу перераховується на найбільший відсоток відхилення;

 

якщо напрями динаміки не збігаються, то сума платежу змінюється на різницю між відхиленнями товарних цін і валютного курсу.

 

Правильність визначення валютно-фінансових умов при укладанні зовнішньоекономічного контракту — запорука ефективності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

 

Нині немає єдиного, закріпленого багатосторонньою угодою, універсального механізму валютних розрахунків між країнами. Тільки в межах окремих економічних і фінансових угрупувань країн можуть існувати певною мірою єдині механізми розрахунків. У сучасній системі світогосподарських зв’язків розрахунки за торговельними та неторговельними операціями регулюються основними принципами, закріпленими в Женевській конвенції про чеки та векселі, а також зведеннями постанов Міжнародної торговельної палати (Париж).

 

Найпоширеніші умови міжнародних розрахунків:

 

безпосередній (повний розрахунок — повна оплата товару до моменту чи в момент переходу товару або товаророзпорядних документів у розпорядження покупця;

 

розрахунок у кредит (з відстроченням) — надання експортером імпортеру кредиту в комерційній формі (для імпортера).