Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних операцій

 

 

 

 

 

 

 

Валютно-фінансові умови зовнішньоторговельних операцій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Першочерговою і необхідною умовою здійснення міжнародної торговельної операції є зовнішньоторговельний контракт, який визначає права та обов’язки сторін, їх відповідальність за проведення операції. При складанні контракту велике значення має правильне визначення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, від яких залежить рентабельність зовнішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, виконання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ризиків.

При складанні контракту велике значення має правильне визна-чення валютно-фінансових і платіжних умов угоди, які регулюють розрахунки між контрагентами. Від них залежить ефективність зо-внішньоторговельних операцій, своєчасне отримання платежу, вико-нання обов’язків за контрактом, страхування сторін від валютних ри-зиків. Тому контрагенти повинні слідкувати за станом міжнародних валютних ринків, коливанням валютних курсів, валютно-фінансовим станом свого контрагента.

 При визначенні валютно-фінансових  і платіжних умов дуже часто  виявляється протилежність інтересів  сторін. Так, експортер після відвантаження  товару його імпортеру заінтересований  отримати максимально велику  суму валюти в короткий термін, одержати від покупця відповідні гарантії щодо забезпечення платежу тощо. Імпортер, у свою чергу, прагне скоріше отримати товар, сплатити менше валюти і, по можливості, максимально відтягнути платіж, тобто домогтися від продавця надання комерційного кредиту.

 Вибір валютно-фінансових умов контракту залежить від таких факторів:

 

—        характеру економічних та політичних відносин між країнами;

 

—        наявності або відсутності міждержавних угод;

 

—        кон’юнктури ринку та перспектив його розвитку;

 

—        співвідношення сил контрагентів;

 

—        традицій та звичаїв торгівлі даним товаром;

 

—        швидкості та гарантій отримання платежу;

 

—        суми витрат, яка пов’язана з проведенням платежу через банк;

 

—      норм національного законодавства, міжнародних правил і кон-венцій, які регулюють розрахункові відносини.

 

Якщо укладенню зовнішньоторговельного контракту передує міждержавна угода (наприклад, про порядок поставки і проведення платежів), яка має деякі загальні валютно-фінансові умови, то в контракті доцільно посилатися на таку угоду. Це дуже важливо з погляду вирішення спорів, що можуть виникнути між сторонами в ході виконання контракту.

 Валютно-фінансові та  платіжні умови охоплюють такі  основні елементи:

• валюту ціни і спосіб визначення ціни;
• валюту платежу, курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу, якщо вони не збігаються;
• умови розрахунків;
• форми розрахунків та банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватись.

 

Валютно-фінансові умови торговельних угод

 

Валютно-фінансові умови торговельних угод – передбачені договором купівлі-продажу на зовнішньому ринку валюта ціни, валюта платежу та курси їх перерахунку, валютні застереження, а також форми розрахунків. При укладенні контракту імпортер та експортер домовляються про способи платежу та форми розрахунків, а також про валюту, в якій буде встановлена ціна товару і здійснений платіж. У деяких випадках валюта ціни та валюта платежу не збігаються. Для запобігання валютному ризику можливе встановлення ціни товару в одній валюті, а платежу – в іншій. У такому разі передбачаються умови перерахунку валюти ціни у валюту платежу. Валютно-фінансові умови торговельних угод використовуються для страхування учасників зовнішньоторговельних операцій від ризиків. Валютно-фінансові умови торговельних угод повинні чітко обумовлюватися в угодах, оскільки найменша неточність може заподіяти збитки одній із сторін і спричинити суперечки.

10.2. Валютно-фінансові та  платіжні умови міжнародних операцій

 

 

Контрактні ціни

 

Важливою умовою зовнішньоторговельної угоди є ціна товару, яка визначається в розділі «Ціна та загальна вартість договору (контракту)».

 

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та за-гальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданої послу-ги), які постачаються згідно з контрактом (крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою), та валюта платежів.

 

Контрактна ціна — це кількість грошових одиниць, яку повинен заплатити покупець продавцеві в тій чи іншій валюті за весь товар або одиницю товару, що були доставлені продавцем на базисних умо-вах у зазначений у контракті пункт.

 

Контрактні ціни визначаються контрагентами на договірних основах із урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факто-рів, що діють на відповідних ринках у період укладання зовнішньое-кономічного договору.

 

Індикативні ціни

 

В окремих випадках контрактні ціни на певні товари визначають-ся суб’єктами ЗЕД відповідно до індикативних цін. У таких випадках контрактна ціна не повинна бути нижча за індикативну.

 

Індикативні ціни — це ціни на товари, що склалися чи склада-ються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов по-ставки та умов здійснення розрахунків.

 

Формування індикативних цін відбувається за декількома осно-вними напрямками залежно від виду товару та режиму його експорту з України (імпорту в Україну).

 

Індикативні ціни можуть запроваджуватись на товари:

 

—        для експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгове розслідування чи процедури в Україні чи за її межами;

 

 

—        для яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відпо-відно до статті 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (при проведенні міжнародних торгів або аналогіч-них їм процедур);

 

—        для експорту яких установлено режим квотування, ліцензування;

 

—        для експорту яких установлено спеціальні режими;

 

—        експорт яких здійснюється в порядку, передбаченому статею 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» із ура-хуванням вимог антимонопольного законодавства у сфері ЗЕД;

 

—        в інших випадках на виконання міжнародних зобов’язань Ук-раїни.

 

Способи фіксації контрактних цін

 

При укладенні контракту обов’язково обумовлюють спосіб фік-сації ціни.

 

Залежно від характеру зовнішньоекономічної угоди ціна догово-ру може бути зафіксована:

 

—        у момент укладання контракту;

 

—        протягом реалізації контракту;

 

—        до моменту завершення виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

 

—        тверду (стабільну, фіксовану, гарантовану);

 

—        рухливу;

 

—        ковзаючу;

 

—        з наступною фіксацією.

 

Тверда ціна встановлюється у момент підписання контракту у ви-гляді конкретної цифри, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії.

 

Рухлива ціна — це зафіксована при укладанні контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в кон-тракт вноситься застереження, яким передбачається зміна ціни, за-фіксованої в контракті, залежно від підвищення або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди.

 

Ковзаюча ціна встановлюється у момент виконання умов угоди шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що відбулися в період виконання контракту.

 

 

Установлення ціни з наступною фіксацією передбачає, що під час укладання контракту в ньому вказується базисна ціна, але одночасно робиться застереження, згідно з яким базисна ціна зміниться у випад-ку, якщо до моменту виконання угоди виникне зміна цін на ринку на аналогічний товар.Отже, ціна з наступною фіксацією встановлюється у процесі виконання контракту. У контракті визначається тільки мо-мент фіксації та принцип визначення рівня ціни.

 

Види цінових знижок

 

При визначенні контрактної ціни можуть бути враховані різні ви-ди знижок. Найпоширенішими є такі:

 

1.         Загальна (проста знижка) — знижка, яка надається з прейску-рантної  або довідкової ціни і звичайно становить 20–30, а в деяких випадках — до 40%. Такі знижки використовуються при укладенні угод на машини й устаткування, зокрема на стандартні види устатку-вання. Знижки з довідкової ціни становлять 2–5%.

 

2.         Знижка за оборот (бонусна знижка). Вона надається постійним покупцям на підставі спеціальної довіреності. У контракті в цьому випадку встановлюється шкала знижок залежно від досягнутого обо-роту протягом визначеного терміну, як правило, одного року, а також порядок виплати сум на підставі цих знижок. Бонусні знижки можуть сягати 15–30% обороту на деякі види машин та обладнання та 1–2% на сировину та сільськогосподарські товари.

 

3.         Прогресивна знижка — це знижка  за кількість або серійність. Вона надається покупцеві за умови покупки їм заздалегідь визначе-ного та у зростаюіий кількості товару.

 

4.         Дилерська знижка — знижка, яка  надається виробниками своїм  постійним закордонним посередникам  по збуту. Вони в середньому  становлять 15–20% роздрібної ціни.

 

5.         Спеціальні знижки. До них належать: знижки, які надаються привелейованим покупцям, у замовленнях яких особливо зацікавлені продавці; знижки на пробні партії та замовлення; знижки за регуляр-ність замовлень.

 

6.         Сезонні знижки — це знижки  за покупку товару поза періодом активного сезону (наприклад, на сільськогосподарські добрива вони становлять близько 15%).

 

Модуль ІІІ. Функціональне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства

 

7.         Приховані знижки, які надаються  покупцеві у виді знижок на фрахт, пільгових кредитів або безвідсоткових кредитів, шляхом на-дання безкоштовних послуг та зразків.

 

8.         Знижки за повернення товару  раніше купленого в даній фірмі. Надаються покупцеві при поверненні  ним раніше купленого у фірмі товару застарілої моделі. Ці знижки можуть досягати 25–30% прей-скурантної ціни.

 

9.         Знижка під час продажу потриманого  обладнання — до 50% від початкової  ціни.

 

Фінансові умови платежу

 

У розділі зовнішньоторговельного контракту «Умови платежу» визначаються спосіб, порядок і строки оплати вартості товару, а та-кож гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Вибір умов платежу залежить від сили партнерів на ринку. Партнери обговорюють:

 

—        коли належить робити платіж: до, у момент чи після поставки товару;

 

—        у який спосіб має бути здійснено платіж, тобто форма розра-хунків, умови банківського переказу (авансового платежу) або умови документарного акредитива чи інкасо;

 

—        умови щодо гарантії, якщо вона є або необхідна (вид гарантії: за вимогою, умовна), строк дії гарантії, можливість змін умов договору без зміни гарантії;

 

—        яка із сторін бере на себе витрати з оплати послуг банку-ко-респондента;

 

—        де повинен бути здійснений платіж (на міжнародні розрахун-ки суттєво впливає валютне та зовнішньоторговельне регу-лювання. Якщо в цих сферах у країнах є значні обмеження, то ефективно провести розрахунки неможливо).

 

У міжнародній практиці найбільшого поширення набули два основні способи торговельних розрахунків: на умовах негайного пла-тежу та оплати в розстрочку.

 

Валютно-цінові застереження

 

У міжнародній практиці до валютно-цінових застережень відно-сять: валютні, комбіновані, індексні застереження.

 

 

Валютні застереження – це спеціальні умови, що передбачають пе-регляд суми платежу в тій самій пропорції, в якій передбачається зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. При цьому методі валюта платежу ставиться в залежність від стійкішої валюти застережен-ня. Іншими словами, відповідно до валютних застережень сума платежу підлягає перегляду пропорційно зміні курсу валюти платежу відносно валюти ціни або іншої стабільної валюти, тобто валюти застереження.

 

Для регулювання суми платежу залежно від зміни товарних цін, валютних курсів застосовуються комбіновані валютно-цінові засте-реження. Якщо ціни і курси змінюються в одному напрямі, то сума зобов’язань перераховується на найбільший відсоток відхилення. Якщо напрями їх динаміки не збігаються, то сума платежу змінюєть-ся на різницю між такими відхиленнями.

 

У міжнародній практиці можуть застосовуватися індексні за-стереження. Це спеціальні умови, які запроваджуються у контракті з метою страхування експортерів від інфляційного ризику. Згідно з індексним застереженням ціна товару, вказана у тексті контракту, додається до індексу цін на аналогічні товари або на найнеобхідніші товари, які складають «споживчий кошик».

 

Таким чином, індексне застереження передбачає, що ціна това-ру та сума платежу зміняться згідно зі зміною до моменту платежу певного індексу цін, обумовленого в контракті порівняно з моментом укладення угоди.

 

Особливості валютно-фінансових умов бартерних контрактів

 

Товарообмінна (бартерна) операція в галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформ-лених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково пе-редбачена в натуральній формі, між національним суб’єктом зовніш-ньоекономічної діяльності та іноземним суб’єктом господарської ді-яльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формах.