Сутність міжнародного кредиту. Умови, напрямки і види кредитування

§ 5.1. Сутність міжнародного кредиту. Умови, напрямки і види кредитування.

Міжнародний кредит надається  державою, банком, іншою юридичною  або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати процентів. Кредиторами і позичальниками можуть також виступати міжнародні організації, регіональні об’єднання держав, асоціації виробників та експортерів товарів.

Міжнародний кредит – це форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Об’єктивну основу міжнародного кредиту складають: інтернаціоналізація виробництва і капіталу, інтенсифікація міжнародного поділу праці.

Функції міжнародного кредиту:

• забезпечує перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами, дозволяючи використовувати їх з більшою ефективністю або задовольняти найгостріші потреби в позичальних коштах;
• перечислює тимчасово вільні грошові кошти з одних країн на фінансування капіталовкладень в інші;
• прискорює процес реалізації у світовому масштабі, розсуваючи тим межі розширеного відтворення.

Виділяють і головні принципи міжнародного кредиту:

• поверненість {якщо не спрацьовує даний принцип, тобто кошти передаються на умовах неповернення, то це вже називається не кредитом, а фінансуванням};
• терміновість {в розумінні строковості, тобто повернення і оплата в зазначений термін};
• платність {передбачає сплату процентів за надання кредиту};
• гарантованість {матеріальна або якась інша забезпеченість}.

Класифікація  кредитів різноманітна, але загалом її зводять до наступних ознак і форм:

1. За цільовим призначенням:

Прив’язані кредити — це кредити, які мають чітко виражений цільовий характер, закріплений у кредитній угоді. Прив’язані кредити поділяються на комерційні та інвестиційні кредити.

Комерційні кредити – це кредити, що надаються для закупівлі певних товарів або для оплати певних необхідних послуг.

Інвестиційні  кредити — це кредити, що призначаються для будівництва чи створення конкретних об’єктів.

Проміжкові кредити – для змішаних форм  вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді виконання підрядних робіт (інжиніринг).

Фінансові кредити — це кредити, які можуть використовуватись позичальниками на довільні цілі, тобто такі, що не мають чіткого цільового призначення. До фінансових кредитів відносять облігаційні позики.

2. За загальними джерелами:

Внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності національним же суб’єктам.

Іноземні  кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення  зовнішньоекономічних операцій.

Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

3. За кредиторами:

Приватні  кредити – це кредити, що надаються приватними фізичними та юридичними особами.

Урядові (або  державні) кредити – це міжнародні кредити, що надаються урядовими установами від імені держави.

Кредити міжнародних  фінансово-кредитних організацій.

Фірмові (комерційні) кредити – кредити, що надаються фірмами.

Банківські  кредити – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами).

Змішані кредити – у цьому випадку це міжнародні кредити, що надаються під одну програму різними кредиторами, тобто вони є частково приватними, частково урядовими, а частково надаються міжнародними організаціями.

4. За формою кредитування:

Товарні кредити – це міжнародні кредити, що надаються в основному експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі.

Валютні (грошові) кредити – це кредити, що надаються у національній або іноземній валюті (на євроринку у валюті третьої країни), тобто у грошовій формі. Кредити даного виду можуть даватися і в композитних грошах.

5. За формою забезпечення:

Забезпечений  кредит – це кредит, що забезпечується нерухомістю, товарами, товаророзпорядчими та іншими комерційними документами, цінними паперами, цінностями як заставою. У міжнародній практиці іноді використовують для забезпечення кредиту офіційні запаси золота, що оцінюються за середньоринковими цінами. Але більшість країн продає золото у випадках термінової потреби в грошах.

Застава товару для одержання  кредиту здійснюється в трьох  формах:

- тверда застава (певна  товарна маса закладається на  користь банку);

- застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

- застава товару в переробці  (із заставою товару можна виробляти  вироби, не передаючи їх до  застави в банк).

Застава є засобом забезпечення зобов’язань за кредитною угодою, тому кредитор має право у разі  невиконання боржником зобов’язань  отримати компенсацію, розмір якої дорівнює вартості застави.

Бланковий кредит – це міжнародний кредит, який надається просто під зобов’язання боржника вчасно його погасити. Документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника.

6. За терміном дії:

Короткострокові кредити – це кредити, які надаються на термін до 1 року і використовуються в основному в міжнародній торгівлі товарами (частіше сировиною) і при наданні послуг.

Середньострокові  кредити – це кредити на термін від 1 до 5-7 років, які в основному використовуються при експорті машин і різного обладнання.

Довгострокові кредити – це кредити на термін понад 5-7 років, які надаються головним чином для фінансування інвестицій в інфраструктуру та виробничу сферу.

До умов надання кредитів відноситься умова процентної ставки. За нею кредити можуть бути: фіксованими, прайм-рейт, плаваючими.

Прайм-рейт – це базові процентні ставки, які використовуються банками першої категорії для першокласних (платоспроможних, постійних) позичальників. Ці ставки змінюються в незначних межах та рідко. За ставку прайм-рейт приймаються ставки 30 найбільших банків США, прайм-рейт яких дорівнює 9% річних.

В цьому випадку валюта кредитів представлена в: СДР; Євро; долар США; англійські фунти стерлінги.

Країни одержують кредити від інших країн та міжнародних організацій на основі кредитних угод. Види кредитних угод:

• торговельні – угоди, щодо платежів за експорт-імпорт товарів;
• платіжні – з усіх платежів, крім експортно-імпортних;
• промислово-технічні угоди – обумовлюють питання кредитування постачань машин, технологій: загальна сума кредиту, його призначення, відсоткова ставка;
• угоди на компенсаційній умові – угоди про постачання товарів на компенсаційних умовах, коли за наданий кредит країна-позичальник розраховується продукцією промислового підприємства;
• спеціальні угоди – на окремі проекти.

Кредиторами можуть бути: країни, банки, фірми, інтеграційні об’єднання, міжнародні організації.

Міжнародний кредит дає можливість торгувати в часі. Якщо країна-кредитор надає позику, то вона  продає нинішнє  споживання за споживання в майбутньому. Країна-позичальник, беручи позику, отримує  можливість витратити сьогодні більше, ніж зароблено,  в обмін на зобов’язання виплатити компенсацію в майбутньому за сьогоднішнє споживання. Які країни беруть позики, а які їх надають визначається виробничими можливостями. Країни, які мають добрі поточні інвестиційні можливості, беруть позики в інших країн, котрі таких відносних інвестиційних можливостей не мають, але отримують великі поточні доходи.

Ефективність  кредиту досягається за умови:

• вільного переміщення капіталу;
• стабільності й передбачуваності розвитку світової економіки;
• виконання позичальниками своїх зобов’язань, повної оплати своїх боргів.

§ 5.2. Світовий ринок позикових капіталів як складова частина світового фінансового ринку.

Визначити світовий ринок позичкових капіталів можна як механізм акумуляції та перерозподілу світових фінансових ресурсів, котрий діє під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал з боку позичальників і кредиторів з різних країн. Також світовий ринок позичкових капіталів визначають ще як частину ринку, де здійснюється рух грошового капіталу між країнами на умовах повернення і сплати процента, а також формується попит і пропозиція на капітал.

Виходячи з міркувань  про “ринок” і “світовий ринок” (тема 2), можна сформулювати таке визначення: світовий ринок позичкових капіталів є сукупністю міжнародних кредитних (позичкових) відносин, тобто відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу позики грошей з умовою повернення в назначений термін і сплати відповідного позичкового процента, та інфраструктури, яка сприяє здійсненню таких відносин.

Позичковий капітал  – товар особливого роду, споживчою вартістю якого є спроможність приносити прибуток.

Структура світового ринку позичкових капіталів:

• інституціональна структура;
• географічна структура.

Інституціональна  структура світового ринку позичкового капіталу складається з вкладників (тих, чиї кошти акумулюються), позичальників (споживачів капіталів) і посередників (акумуляторів і постачальників капіталів).

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основні передумови формування та функціонування міжнародних фінансових центрів:

• високий рівень економічного розвитку даної країни;
• активна участь країни у міжнародній торгівлі та інших формах міжнародних економічних відносин;
• розвинений і дієздатний національний ринок капіталів;
• ліберальне валютне і податкове законодавство;
• вигідне географічне розташування;
• відносна політична стабільність.

Провідні міжнародні фінансові  центри можна поділити на традиційні та такі, що набирають силу. До традиційних міжнародних центрів відносять:

• Нью-Йорк {особливо сильний в емісії та торгівлі щодо цінних паперів і має свій внутрішній центр — Нью-Йоркську біржу, котра не має собі рівних у світі};
• Лондон {займає перше місце у світі за обсягом міжнародних валютних, депозитних і кредитних операцій з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, є головним європейським центром у міжнародній фінансовій сфері};
• Цюріх {сильний у сфері довгострокових позик};
• Франкфурт-на-Майні {це також лідер з надання довгострокових позик};
• Токіо {універсальний центр, який останнім часом помітно набирає вагу на світовому фінансово-кредитному ринку}.

Помітно стверджуються на фінансовому ринку такі міжнародні центри, як Сінгапур, Гонконг, Бахрейн, Панама, Багамські, Кайманові, Нідерландські Антильські острови.

Тенденції розвитку географічної структури світового ринку позичкових капіталів:

• взаємопроникнення національних ринків капіталів;
• переважання вивозу капіталів у розвинені країни над вивозом капіталів у країни, що розвиваються;
• посилення руху приватних капіталів між промислово розвиненими країнами;
• загальне зниження частки країн, що розвиваються, на ринку капіталів.