Структура, динаміка і результативність міжнародної торгівлі

Підвишення ролі зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни проходять при нестійких міжнародних торговельних зв’язках. Внаслідок цього в структурі товарообігу та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Сьогодні в міжнародному товаристві суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах як ФРН та Японія частка готової продукції в експорті становить близько 90 %. Але в багатьох країнах, що розвивається, та в країнах Східної Європи значну частину в експорті становлять продовольчі та сільськогосподарські продукти, сировина, паливо.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В сучасному експорті дедалі більшого значення набуває наукоємна продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами, яка стимулює міжнародну торгівлю товарами.

Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою, на неї припадає понад 70 % всієї світової торгівлі.

Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі шляхом її диверсифікації – тобто одночасним розвитком багатьох її напрямків та розширенням асортименту товарів.

Особливості розвитку міжнародної торгівлі на сучасному етапі:

1. Підвищенні темпи зростання міжнародної торгівлі порівняно з темпами росту виробництва.
2. Зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі на користь готової продукції(особливо наукоємної) та послуг.
3. Зростання ролі країн, що розвиваються в міжнародній торгівлі.
4. Посилення ролі зовнішньоекономічної політики країн.
5. Транснацірналізація міжнародної торгівлі.
6. Посилення ролі науково-технічного прогресу у розвитку міжнародної торгівлі.

 

5. Cтруктура міжнародної торгівлі

Важливою характеристикою міжнародної торгівлі є її географічна й товарна структура, тобто структура з точки зору географічного розподілу і товарного наповнення.

Структура міжнародної торгівлі формується під впливом ряду взаємозалежних чинників:

• територія країни;
• рівень її економічного розвитку;
• обсяг внутрішнього ринку;
• наявність чи дефіцит економічних ресурсів;
• входження до певних інтеграційних утворень або міжнародних організацій;
• зовнішньоекономічна політика країни.

  Структура міжнародної торгівлі подана на рисунку 1.1.

    

Рис. 1.1. Структура міжнародної торгівлі

Географічна структура міжнародної торгівлі включає розподіл експорту-імпорту між окремими країнами та їх групами, що класифікуються за територіальними або організаційними ознаками.

Територіальна географічна структура торгівлі характеризує стан міжнародної торгівлі країн, що належать до великої групи країн (промислово розвинуті країни, країни, що розвиваються тощо), або до однієї з частин світу (Африки, Азії, Європи), або виступають основними експортерами (країни ОПЕК – Близький Схід, що експортує сиру нафту тощо) або імпортерами (Західна Європа, основний споживач природного газу тощо).

Основні обсяги міжнародної торгівлі припадають на промислово-розвинені країни (ПРК), передусім такі як США, Канада, ФРН, Японія, Франція, Великобританія, Італія, в останні роки до "великої сімки" активно долучилися Китай та Російська Федерація. Ці країни забезпечують майже 2/3 вартісного обсягу світового експорту, в той час як на країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, припадає лише 1/3 світового експорту.

В останні десятиліття НТП та НТР активно впливають на структуру світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Поглиблення спеціалізації спричинюється також прискоренням морального старіння і швидким оновленням асортименту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл "життя" продукції становить 3–5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фактично не перевищує 8–9 років порівняно з 20 роками в середньому на початку ХХ сторіччя. Згідно з оцінками, в минулому десятиріччі на світовому ринку було оновлено близько 80 % товарів. Зміна експорту-імпорту за географічною структурою ринку представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка експорту-імпорту за географічною структурою ринку

 

Промислово розвинуті країни	Країни з транзитивною економікою	Країни, що розвиваються в т.ч. НІК
вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорту хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування	частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в загальному обсязі товарообігу істотно скоротилась	спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини — в експорті, та машин, продукції металообробної промисловості — в імпорті

 

Водночас у торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з "життєвим циклом" нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. В часи стандартизації продукції, виробництво в країні з високим рівнем технології стає надто дорогим, через високі соціальні стандарти життя, тому переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, НІК, Китай, пострадянські країни) нарощують порівняльні переваги і на певний час можуть стати експортерами цього товару. В той же час, батьківщина інноваційного товару втрачає порівняльні переваги і перетворюється на імпортера цього товару.

На світових ринках з'являється велика кількість нових товарів, переважно продукції наукомістких галузей, сфери високих технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнання для АЕС тощо). Нерівномірний розвиток НТР у світовому господарстві та поява нових виробників створюють нові сегменти або тіснять конкурентів. Цей процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, а й до змін у соціальній структурі господарства.

Товарна структура міжнародної торгівлі – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу.

У товарній структурі світового експорту майже 75% припадає на продукцію обробної промисловості і приблизно 25% – на сировину і продовольчі товари. В межах продукції обробної промисловості майже 50% припадає на обладнання і транспортні засоби, в межах сировини і продовольчих товарів найбільші потоки становлять продовольчі товари і напої, мінеральне паливо та інша сировина. Частка товарного експорту України в країни колишнього СРСР становила понад 40%, в країни Європи – 24%, в країни Азії – 27%, в країни Африки – понад 3%, в країни Америки – понад 4%, Нову Зеландію – 0,1%.

Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на дві групи (рис. 1.3).

 

Рис. 1.3. Об’єкти міжнародної торгівлі

Розрізняють міжнародну торгівлю послугами та міжнародну торгівлю товаром-продуктом. Більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками та споживачами. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром-продуктом, зокрема це стосується торгівлі наукомісткими товарами.

Товарна структура світової торгівлі визначається розвитком МПП. У 1983р. Радою митного співробітництва розроблена та опублікована Гармонізована система (ГС) опису та кодування товарів. На основі ГС у 1986 році розроблено і опубліковано третю редакцію Стандартної міжнародної торгової класифікації ООН або SITC, згідно з якою класифікація товарів здійснювалась: за видами сировини, з якої товар виготовлено; за ступенями обробки товару; за призначенням товару; за місцем товару в світовій торгівлі. В SІТС збережена десятинна система кодування: перша цифра – товарний розділ; 2 – товарна група; 3 - товарна підгрупа; 4 – товарна позиція; 5 – субпозиція. На основі SІТС порівнюють показники, які характеризують обсяг та структуру експорту та імпорту різних країн.

Для статистики в світовій торгівлі використовується Класифікатор товарів за укрупненими економічними групами (ВЕС), який діє з 1989 р. ВЕС побудований на товарах, включених в ГС і SІТС. Всі товари перераховані в усіх класифікаціях поділено на 7 груп відповідно до їх призначення, а в середині групи – за ступенем обробки. Крім того, деякі товари об’єднані в групи за принципом промислового або особистого споживання, а деякі – в залежності від строку використання (див. рис.1.4).

 

Рис. 1.4. Класифікатор товарів за укрупненими економічними групами (ВЕС)

 

Товари на світовому ринку мають штрихові коди – це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ "Про введення штрихового кодування товарів", а з 1997 року введено обов'язкове кодування національних товарів.

Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі, подана на рис. 1.5.

 

Рис. 1.5. Структура міжнародної торгівлі за формами міжнародної торгівлі

Одиничний товар був типовим для ранніх стадій становлення міжнародної економіки. Ця різновидність товару завоювала значну сферу поширення у зв'язку з розвитком міжнародного поділу праці, ускладненням та диференціацією суспільних потреб. Однак нині зона одиничного товару відносно звужується. Вона створює нижній, кон'юнктурний поверх світових товарних потоків. У розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм ( див. рис. 1.6).

 

Рис. 1.6. Нові товарні форми міжнародної торгівлі

Розширення товарних форм передбачає, що перехід від однієї товарної форми до іншої не витісняє попередньої, кожна різновидність постійно розвиватися та співіснує з іншими. Міжнародна торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою договорів (контрактів). Нові товарні форми, пов'язані з товаром-групою, товаром-об'єктом і особливо з товаром-програмою, створюють стратегічний товаропотік, який ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації та кооперування, на великомасштабних договорах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення важливих господарських проблем.

Ціни на товар-групу, товар-об'єкт і товар-програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:

• тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (насамперед валютно-кредитного), який потребує прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;
• диференційованості якісних показників товару-групи, яка потребує врахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування групи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови "цінової етажерки";
• об'єднання в товарі-об'єкті, товарі-програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робочої сили, кредитних грошей тощо) надає акумулюючого впливу на ціну. У цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валові капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валові витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар-програма).

В часи формування світового ринку найбільшу частку в міжнародному товарообігу займали товари-продукти, однак під впливом МПП і розгортання НТР зростає роль експорту та імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. За даними Світового банку, експорт послуг у 1980 – 2009 р.р. збільшився у 15 разів (до 5 трлн. дол. США – у середньому на 8% за рік). Частка послуг у структурі міжнародної торгівлі зросла з 15,8% у 1980 р. до 20,0% у 2002 р. Серед послуг виключно швидкими темпами зростають інжинірингові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту і туризму. Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії та "ноу-хау").

Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг, зокрема процесу софтизації, або зростання частка інформаційних послуг, кредитно-фінансових послуг тощо. Зростання кредитно-фінансових послуг пов'язане з просуванням на світовий ринок товару-об'єкта і товару-програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар-програма набувають науково-технічні, інжинірингові та консультаційні послуги.

Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків. У зв'язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рівнем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це — внутрішньо корпоративний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.

На сьогодні його частка складає більше 1/3 світових товарних потоків. Зростання частки внутрішньокоопераційного і міжкорпоративного обміну викликало появу такого методу світової торгівлі як торгівлю — напрямки (без посередників). Трансформації торговельних посередників у безпосередніх учасників довготривалих угод сприяла поява у світовому товаропотоці нових товарних форм.

 

Висновки

Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання границь і створення різних міждержавних торгівельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.