Шляхи регулювання торгівельного балансу України

 

                                                     ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Тенденції розвитку міжнародної торгівлі………………………………….5

1. Загальна характеристика сучасної міжнародної торгівлі……………..5
2. Галузі міжнародної торгівлі……………………………………………8
3. Регіоналізм і регіональна структура в сучасній системі міжнародної торгівлі……………………………………………………………………9
4. Лібералізація і протекціонізм………………………………………… 13

Розділ 2. Торгівельний баланс України……………………………………………...15

                2.1 Структура торгівельного балансу України…………………………15

               2.2 Аналіз стану та динаміки торгівельного балансу України………..18

Розділ 3. Шляхи регулювання  торгівельного балансу України………………….23

               3.1 Проблеми зовнішнього торгівельного балансу України в кризових умовах………………………………………………………………………………….23

               3.2 Використання міжнародного досвіду складання та регулювання торгівельного балансу в кризових умовах національної економіки………………25

Висновок……………………………………………………………………………….31

Список використаної літератури…………………………………………………….33

Додатки ………………………………………………………………………………..35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародна торгівля на сучасному етапі – традиційна і найбільш розвинена форма міжнародних економічних відносин.                                                                          

 За деякими оцінками, доля торгівлі становить приблизно 80% всього об’єму міжнародних економічних відносин. Активний розвиток світової торгівлі вносить багато нового і специфічного в процес розвитку національних економік.

  У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.                

  За вартісними масштабами в загальному комплексі світогосподарчих зв’язків зовнішньоторговельний обмін продовжує зберігати ведучі позиції. При цьому все більш динамічно в останні два десятиріччя розширюється обмін між країнами в науково-технічній сфері, росте торгівля традиційними (транспорт, страхування, туризм тощо) та новими (збір, збереження та передача інформації, довгострокова оренда обладнання, консультаційні послуги тощо) послугами, які складають, в свою чергу, сферу «невидимої» торгівлі, що швидко розвивається. Ця сфера потребує оновлення торговельно-політичного інструментарію, тому що митні засоби регулювання стають усе менш ефективними, постійно уступаючи місце системі нетарифних бар'єрів.                                                                                          

  Проблеми  зовнішньої торгівлі нашої країни, її інтеграції у світове господарство досліджувались у працях українських  вчених Амоші О.І., Андрійчука В.Г., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Вергуна В.А., Гейця В.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лукінова І.І., Лук`яненка Д.Г., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., Панченка Є.Г., Пахомова Ю.М., Пирожкова С.І., Поручника А.М., Рогача О.І., Рум`янцева А.П., Тимчука М.Ф., Філіпенка А.С., Федосова В.М., Чухна А.А., Шниркова О.І. та ін.                                   

 Актуальність даної роботи в тому, що економічний успіх кожної країни світу спирається на зовнішню торгівлю. Ще жодній країні не вдалося створити здорову экономіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Успішна інтеграція  України в систему міжнародної торгівлі – першочергова задача країни.       

  Метою роботи являється всестороннє вивчення сучасного стану міжнародної торгівлі.                                                                                                                        

  Для досягнення мети були поставлені наступні задачі :

• вивчити тенденції розвитку сучасної світової торгівлі;
• структуру і динаміку сучасної міжнародної торгівлі;
• основні показники краін-учасників міжнародної торгівлі;
• оцінити ступінь участі України в системі міжнародної торгівлі, її роль і    перспективи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

1.1. Загальна характеристика  сучасної міжнародної торгівлі

  Необхідність зовнішньої торгівлі викликана нерівномірністю розвитку різноманітних галузей в різних країнах. Продукція галузей, що більш динамічно розвиваються, яку не можна реалізувати на внутрішньому ринку, вивозиться за кордон.

       Структурні здвиги, які відбуваються в економіках держав під впливом науково-технічної революції (НТР), спеціалізація і кооперація промислового виробництва підсилюють взаємодію  національних господарств та активізацію міжнародної торгівлі.

       Зовнішня або міжнародна торгівля – обмін товарами та послугами між різними країнами, пов'язаний з загальною інтернаціоналізацією господарського життя і інтенсифікації міжнародного розподілу праці в умовах НТР.

       З другої половини XX століття, коли міжнародний обмін набуває «вибухового характеру», світова торгівля розвивається високими темпами. Еволюція зовнішньої торгівлі в другій половині XX століття  характеризувалась вирішенням основних наслідків дезорганізації  світового товарообороту, політичної деколонізації більшості країн що звільнилися, поштовхами на світовому  ринку в зв’язку з НТР, топливно-сировинним, валютно-фінансовим і економічними кризами.

       На сучасному етапі розвитку світової економіки простежується тенденція до безмежного розширення розмірів виробництва, тоді як внутрішній ринок обмежений платоспроможністю населення. Тому виробництво переростає межі внутрішнього попиту і підприємці кожної країни ведуть боротьбу за зовнішні ринки. У зв’язку з все більшим використанням сировини всі ресурси,які має світ потрібні майже кожній країні світу.

       Згідно дослідів  Всесвітової торгової організації (ВТО), на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення об’єму світової торгівлі,і тим самим створюються більш вигідні умови для його розвитку. Коли ж в торгівлі відбуваються збої, уповільнюється і розвиток виробництва.

       Відмінності в торговому розвитку між державами пояснюються в більшості видом торгівлі, якою вони займаються. Товари та послуги з високою доданою вартістю,особливо якщо для їх виробництва були використані високі технології і високо кваліфікаційний персонал, можуть значно збільшувати торговий прибуток, як це продемонстрували деякі держави. Рівень бідності в цих державах знизився на 40% до початку ХХI століття, а ВВП на одну людину утроївся за два останні десятиліття.

        Особливу увагу слід звернути на наслідки развитку міжнародної торгівлі для економіки країн при зміні пропозиції факторів виробництва. Наростання експорту сировини для країн що розвиваються не завжди може привести до позитивного результату. Розширення експорту сировини для країн, економічний ріст яких пов'язаний  здебільшого з цим ресурсом, может привести до погіршення умов торгівлі і зниженню благо стану нації. Швидке нарощення експорту сировини приводить до такого спаду світових цін на цей продукт, що воно перекриває позитивний ефект економічного росту [6, с.121].

      Організація міжнародної торгівлі, її структура і динаміка багато в чому  характеризують національну економіку, її проблеми і перспективи розвитку. На динаміку світового товарообороту впливає багато факторів. Це розширення виробництва, поглиблення міжнародного поділу праці, фаза світового економічного циклу і інші складові, які впливають на попит розвинених країн. Ці країни являються основними експертами і імпортерами товарів та послуг причому більша частина їх товарообороту приходиться на взаємну торгівлю. Впливають на динаміку світового товарообороту також кредитування, лібералізація внутрішньої торгівлі, інтеграція, валютний курс і інші фактори.

       Зацікавленість окремих країн в розширенні своїх міжнародних зв’язків пояснюється потребами збуту продукції на міжнародних ринках, необхідністю отримання певних товарів і старанністю отримати більш високий прибуток у зв’язку з використанням дешевої робочої сили та сировини країн що розвиваються [11, с.54].

       Сучасній світовій торгівлі притаманні наступні особливості: небувалий розмах міжнародного товарного обміну під впливом НТР і поглиблення його інтернаціоналізації. Ріст об’єму міжнародної торгівлі викликаний такими факторами, як корінна ломка структури енергетичного балансу розвинених промислових країн, збільшення потреби сировини, збільшений попит на машинні засоби праці у зв’язку з індустріалізацією сільського господарства, а також збільшення темпів промислового, транспортного і енергетичного будівництва в країнах які розвиваються. Цьому сприяло і розширення внутрішньо торгового обміну між промислово розвиненими країнами,що пов’язано з створенням регіональних торгово-економічних блоків в результаті процесу інтеграції; прогресуюча зміна в географічному розподілі міжнародної торгівлі, що проявляється в збільшенні удільної ваги країн що розвиваються в міжнародній торгівлі; динамічний розвиток міжнародної торгівлі; зміна торгової структури експорту під впливом НТР, яка прискорила об’єктивний процес міжнародного розподілу праці і викликала ріст обміну науковоємкої продукції, готовими виробами і послугами. В цілому зміна в структурі товарного експорту характеризується тим, що за останні роки не уклінно збільшується доля готових виробів, удільна вага яких складає більш 2/3 вартості світового товарообороту; поява нових галузей і виробництв, що викликало ріст залежності багатьох країн від імпорту деяких видів сировини; установлення під впливом НТР глибоких і стійких технологічних зв’язків між підприємствами різних країн з випуску виробів машинобудівельної, хімічної, електротехнічної і електронної промисловості.

       Сучасна міжнародна торгівля  поступово втрачає притаманні їй риси простої реалізації на зовнішньому ринку відповідного надлишку продукції і все більше зводиться до завчасно узгодженим поставкам товарів між підприємствами різних країн.

      Кожна держава проводить систему заходів, направлених на захист внутрішнього ринку або на стимулювання росту об’єму зовнішньої торгівлі, зміна її структури і направлення товарних потоків. Ця система заходів являється зовнішньоторговою політикою.

1.2. Галузі міжнародної  торгівлі

Найбільш динамічним сектором який розвивається в світовій торгівлі являється торгівля продукцією обробляючої  промисловості, в особливості наукоємкими  товарами.

       Значною мірою збільшилася роль торгівлі машинами і устаткуванням. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного і електронного устаткування [10, с.79].

        У зв’язку з ростом світового експорту машин і устаткування (лідери тут – промислово розвинуті країни) різко виріс і обмін відповідними послугами: науково-технічними, виробничими, комерційними, фінансово-кредитного характеру.

        Розвиток світової економіки багато в чому визначається ростом торгівлі, послугами – транспортними, фінансовими, туристичними.

       Однією з швидко розвинених  сфер міжнародної торгівлі являється торгівля хімічною продукцією.

      Важливою тенденцією останніх років являється динамічний ріст світового металургійного ринку. До особливостей цього ринку потрібно віднести відносне, але помітне зниження долі традиційних експортерів – Японії і країн ЄС. Помітно закріпилися позиції Республіки Корея і Бразилії.

       Місце найкрупніших нетто-імпортерів досі зберігають  США і Китай.

       Слід відмітити тенденцію в збільшенні споживання сировини і енергоресурсів. Але темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання пояснюється створенням замінників сировини, більш економічним використанням і поглибленням його переробки.

      Вимоги з охорони навколишнього середовища, направлені на обмеження викидів в атмосферу газів і, перш за все, вуглекислого газу, для попередження глобальної зміни клімату, в перспективі покаже відповідний вплив на зниження споживання вугілля і нафти, як найбільш екологічно забруднюючих енергетичних ресурсів. Водночас буде підвищена роль відновлюваних джерел енергії і природного газу.

      Тенденціями розвитку світового продовольчого ринку являються випереджаючий розвиток торгівлі в порівнянні с темпами росту виробництва в окремих країнах. Друга тенденція – це випереджаючий розвиток торгівлі готової продукції  в порівнянні з сільськогосподарською сировиною [11, с.23].