Организация мижнародних експортних операций пидприемства

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

ВСТУП

 

Визначною особливістю функціонування світового господарства на початку ХХІ століття є інтенсивний розвиток міжнародних економічних відносин. Одним із найважливіших елементів механізму управління міжнародними економічними відносинами, що здійснюються шляхом проведення комерційних операцій, є зовнішньоекономічна діяльність.

Сучасний етап світогосподарських зв’язків характеризується розширенням усіх форм міжнародних економічних відносин на основі швидкого росту продуктивних сил, яких обумовлений прискоренням науково-технічного прогресу. Наслідком цього є постійно зростаюча концентрація виробництва й укрупнення його розмірів, що підсилює тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку міжнародної спеціалізації і кооперації виробництва.

Особливістю сучасного етапу економічного розвитку є швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями і результатами виробничо-технічного співробітництва, також характерний бурхливий ріст ринку послуг (страхових, лізингових, транспортних та ін.).

Поступова інтеграція України у світову господарську систему привела до того, що в даний час у зовнішньоекономічній діяльності беруть участь тисячі підприємців, підприємств і чиновників, більшість з яких не мають уявлення про про особливості її здійснення. Тому важливо чітко розуміти зміст поняття „зовнішньоекономічна діяльність”.

Отже, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземного суб’єкта господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. ЗЕД являє собою сукупність міжнародних комерційних операцій, спрямованих на організацію, проведення і регулювання процесу обміну товарами, послугами, результатами творчої діяльності.

Міжнародний обмін товарами економічно доцільний для країн, якщо на виробництво експортних товарів країна витрачає менше суспільної праці, ніж повинна була б витратити на виробництво товарів замість імпортованих на суму, яка виручена від експорту.

ЗЕД поняття багатогранне, воно включає наступні види діяльності:

• експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

• надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземноми суб’єктами господарської діяльності;

• міжнародні фінансові операції та операції між суб’єктами ЗЕД;

• спільна підприємницька діяльність між вітчизняними та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• підприємницька діяльність, пов’язана із наданням патентів, ліцензій, ноу-хау, торговельних марок;

• товарообмінні операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

• орендні, в тому числі й лізингові операції.

Отже, виходячи із вище сказаного, метою даної роботи є:

• розкриття теорії організації експортної діяльності підприємства;

• характеристика зовнішньоекономічної діяльності конкретного підприємства;

• ознайомлення із експортною діяльністю конкретного підприємства, оцінка її ефективності;

 

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАТ «ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «КОНТІ»

 

ЗАТ акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Контi» (далі за текстом ЗАТ «ВО «Конті») один з найбільших виробників кондитерських виробів в Україні та Російській Федерації.

Група «Конті» була заснована у 1997 році як ЗАО «Київ-Конті». У 2006 році компанія змінила назву на ЗАО «ВО «Конті». Найменування «Контi» є аббревiатурою – «кондитерські науково-технiчнi інновації», що чiтко вказує на стратегiю компанiї, яка спрямована на iнвестицiї в кондитерськi iнновацiї.

З 2004 року компанiя виходить на мiжнародний рiвень, поєднав виробництво в Українi та Росiї, i створює групу «Контi», до складу якої входять ЗАТ "ВО "КОНТI" в Українi та ЗАТ «Кондитер – Курск» в Росiї.

У складi групи 4 фабрики:

• Костянтинiвська (у складi компанiї з 1997 р.);
• Горлiвська (у складi компанiї з 1999 р.);
• Донецька (у складi компанiї з 2001 р.);
• Курська (у складi компанiї з 2004 р.).

Костянтинiвська кондитерська фабрика була заснована в 1943 роцi. До складу компанiї «Контi» фабрика ввiйшла в 1997 роцi. Була проведена генеральна реконструкцiя бiсквiтного, карамельного й цукеркового цехiв, зроблена модернiзацiя всього встаткування. Основнi фонди пiдприємства були оновленi за рахунок модернiзацiї вже iснуючих технологiчних лiнiй. Також було встановлено нове обладнання. Зараз на фабрицi провадяться цукерки, цукрове печиво, вафлi, карамель i драже. Обсяг виробництва Костянтинівській фабрики складає 55 000 тонн на рік, постійно модернізується і розширюється виробництво, оновлюється асортимент виробів, що випускаються. На даний момент Костянтинівська КФ - одне з найбільших харчових підприємств у Донбасі.

В асортименті компанії близько 300 найменовань продукцiї, серед якої - шоколад, шоколаднi цукерки, цукерки помаднi, печиво, шоколадно-вафельнi торти, шоколаднi батончики, вафлi, карамель, драже, мармелад, крекер, пралiновi цукерки, тарталетки, тоффi, бiсквiтнi рулети, бiсквiтнi торти.

Основнi торгові марки групи «Конті»:

• "КОНТI"
• "AMOUR"
• "Бонжур"
• "Мамулiн торт"
• "Белiссiмо"
• "Мелодiка"
• "Супер-Контiк"
• "Гранд"

На окремi види продукцiї пiдприємства впливають фактори сезонностi:

• цукерки: попит на них зростає в осінньо-зимовий період перед новорiчними святами та в лютому i березнi;
• неглазуроване печиво: попит на нього зменшується перед новорiчними святами у зв'язку зi збiльшенням попиту на шоколаднi вироби.

Група «Конті» входить в трійку провідних виробників кондитерського ринку Східної Європи, а також у першу тридцятку світового рейтингу кондитерських виробників Global TOP-100.

 

1. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Основним імпортером української кондитерської продукції залишається Російська Федерація, куди надходить 56,8% експорту. Значну частку обсягу російського ринку кондитерських виробів займає продукція вітчизняних виробників. Частка імпортної продукції складає майже 14%.

Ринок кондитерських виробів в Росії один з найбільших в світі. У 2010 році обсяг кондитерського ринку Росії виріс в грошовому вираженні (у доларовому еквіваленті) на 10% і склав 6,7 млрд. дол. Споживання кондитерських виробів близько 16 кг / чол. на рік.

Основними експортерами кондитерських виробів є: Україна, Польща, Німеччина, Австрія, Словаччина, Чехія, Італія, Греція, Бельгія, Швейцарія, Нідерланди, Великобританія, Швеція, Данія, Чилі, Аргентина, Південна Африка, Туреччина, Азербайджан, Іран, Китай, Республіка Корея і Таїланд. Третина всього російського імпорту кондитерських виробів припадає на шоколад і шоколадні вироби. Джеми, фруктові желе, мармелад і пасти перевищують частку в 32%, кондитерські вироби, що не містять какао - близько 19%, сегмент печива і вафель займає в загальному обсязі імпорту 15,5%.

Росія ввела антидемпінгове мито у червні 2011 р. на імпорт карамелі в розмірі 294,1 долара за тонну. Рішення про введення спеціальної захисного мита на ввезення карамелі прийнято постановою уряду РФ. Вона розрахована на три роки і буде застосовуватися до льодяникової карамелі, тоффі та іншої карамелі з усіх країн, крім країн Митного союзу - Білорусі та Казахстану і держав, що користуються національною системою преференцій РФ (за винятком Китаю та Туреччини).

Спецмито буде стягуватися разом з діючою: за карамель - 20% вартості товару, але не менше 250 євро / т; за льодяникову карамель з какао - 20%, але не менше 600 євро / т.

Мито практично закриє російський ринок для української продукції. Постраждають всі виробники, так як навіть Roshen і "Конті", що мають потужності в Росії, частину продукції постачають з Україною.

Таблиця 2.1

Ставки ввізного мита на різні види кондитерських виробів

Вид продукції	Ставка ввізного мита у 2011 р.	Ставка ввізного мита з 2015
Карамель	20% вартості товару, але  не менше 250 євро / т + антидемпінгове  мито в розмірі 294,1 долара за  тонну.	14%, але не менше 0,175 євро  за 1 кг
Льодяникова карамель з какао	20%, але не менше 600 євро/т. + антидемпінгове мито в розмірі 294,1 долара за тонну.	14%, але не менше 0,175 євро  за 1 кг
кондитерські вироби з цукру (з вмістом сахарози менше 60%)	20%, але не менше 1,2 євро  за 1 кг	10%, але не менше 0,6 євро  за 1 кг
кондитерські вироби з цукру (з вмістом сахарози більше ніж 60%)	складе 20%, але не менше 0,5 євро за 1 кг	10%, але не менш 0,38 євро  за 1 кг.
Жувальні гумки в смужках	20%, але не менш 1,09 євро  за 1 кг	10%, але не менше 0,6 євро  за 1 кг
білий шоколад	20%, але не менше 0,25 євро  за 1 кг	12%, але не менше 0,15 євро  за 1 кг
пастилки від болю в горлі і таблетки від кашлю	10%	7%
інші види карамелі і тоффі 20%	20%, але не менш 0,25	20%, але не менше 0,16 євро  за 1 кг. У 2016 році ставка мита складе 14%, але не менш 0,13 євро за 1 кг
шоколадні цукерки 20%, але не менше 0,6 євро за 1 кг	20%, але не менше 0,6 євро  за 1 кг	З 2016 року знизитися до 0,28 євро за 1 кг (у 2013 році - 0,52 євро, в 2014 році - 0,44 євро, в 2015 році - 0,36 євро за 1 кг).

 

 

На країни СНД, в цілому, припадає більше 83% українського експорту кондитерської продукції. До того ж останнім часом Росія та Казахстан дещо ускладнюють можливість експорту шляхом введення додаткових митних тарифів на кондитерські вироби. Продукція Кондитерської Групи «Конті» є досить популярною у країнах СНД. Найбільша доля експорту припадає на Росію (35%). Одним з важливих шляхів закріплення власних позицій на російському ринку було придбання заводу у м. Курськ, що дозволило досягти 3% у всьому кондитерському ринку Росії, та ввійти в число 10 найбільших виробників.

Основні напрямки експорту продукції українських кондитерських компаній - країни СНД і Балтії. При цьому європейська частина складає лише 5% від всіх експортних поставок. Загороджувальні мита на шоколадні вироби (25-35%) позбавляють Україну цінових переваг перед європейськими кондитерами. Серед особливостей європейського ринку відзначається його структурованість, менші розміри "кондитерської полки" і жорсткіші умови співпраці з роздробом. Цінові переваги тут не працюють. Набагато важливіше запропонувати якісний продукт з оригінальною рецептурою, гарантувати стабільні поставки, а також проводити різні рекламні заходи в точках продажів.

З початку 2012 року Європейський Союз значно наростив обсяги поставок кондитерської продукції в Україну та значно збільшив свою частку присутності на українському ринку. Є помітною диспропорція української зовнішньої торгівлі кондитерськими виробами. Так, близько половини імпорту кондитерських виробів до України припадає на країни ЄС, хоча в до Європейського Союзу Україна постачає лише 5,01% від загального експорту кондитерської продукції. Сальдо зовнішньоторговельного балансу з ЄС також не на користь України: за 2 місяці 2012 року воно склало 26,2 млн. грн.

За даними видання Euroactive, яке посилається на дипломатичні джерела в Брюсселі, ЄС хоче ввести 50%-ве мито на певні товари українського виробництва, зокрема йдеться про цукерки. У Брюсселі побоюються, що українські кондитерські вироби складуть конкуренцію солодощам, виробленим в Євросоюзі. Це э серйозною загрозою для компанії, яка планує виходити на ринки країн ЄС.

Такі обмеження особливо принципові, оскільки українська кондитерська галузь як мало яка інша в харчовій промисловості виграє від вступу України в зону вільної торгівлі з ЄС, отримавши можливість вийти на нові ринки з високою купівельною спроможністю і зайняти там помітне місце. Експерти вважають, що саме в світлі цих перспектив європейська сторона і не поспішає давати їй доступ.

Стандартного відпрацьованого підходу до зовнішнього позиціонування і завоювання нових ринків не існує, так як специфіка кожного з ринків різна і кожен вимагає особливого підходу. Наприклад, в азіатських країнах традиційно більш популярні відкриті ринки, а в Польщі - магазини сучасних форматів. Тому ніякі шаблонні рішення на зовнішніх ринках не спрацюють, для кожної країни необхідно підбирати свій метод.

 

 

3. АЛГОРИТМ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ

 

Для кожного підприємства, що розвивається рано чи пізно настає момент, коли його починає не задовольняти характеристики вітчизняного ринку, політичний клімат чи економічні умови в державі, тому само собою виникає питання виходу підприємства на зовнішні ринки. Для України це доволі актуальне питання, але нестача фінансових засобів, недостатність основних засобів, невідповідність продукції міжнародним стандартам, а також застарілість технологій, є, для багатьох підприємств, одними з основних причин, що перешкоджають виходу на закордонні ринки. Але в Україні існують підприємства, продукція та послуги яких є конкурентоздатними не тільки на вітчизняному ринку, а потенціал виробництва перевищує внутрішні потреби країни. Тому для збільшення обсягу продажу продукції та більш ефективного використання виробничих потужностей цим підприємствам необхідно шукати нові ринки збуту.