Марокко як суб'єкт міжнародної економіки

 До 1990 р. у  країні було видано близько  100 літературних робіт, видне місце  серед яких займають автобіографії  та праці, пов'язані з дослідженням  соціальних проблем марокканського  суспільства. Серед авторів, які  пишуть арабською мовою, слід згадати Мухаммеда Зефзафа і Абдаллаха Ларуї. Величезне враження на читацьку аудиторію Марокко справила повість Дріса Шрайбі "Минулий час", що вийшла французькою мовою у 1954 р. і в якій міститься критика патріархального суспільства. Абд аль-Кабір Хатібі порушує животрепетні соціальні питання у книзі своїх мемуарів "Татуйована пам'ять" і у "Рабатському триптиху". Тахар Бенджеллун, який народився у Фесі та проживає у Франції, завоював міжнародне визнання своїми творами французькою мовою. Його повість "Примарне дитя" було перекладено 15-ма мовами, а "Свята ніч" у 1987 р. була удостоєна вищої літературної нагороди Франції – премії ім. Гонкурів.

Усна традиція.

 У країні  бережно зберігається традиція  розповідання казок, історій тощо. Ця традиція особливо побутує серед берберських жінок, відомих своїм умінням образно передавати сказання, а також місцеві або чужі міфи.

Кінематографія.

 У 1970 р.  марокканський режисер Хамід  Беннані зняв перший повнометражний  ігровий художній фільм Уїчма  (Сліди). Відтоді вийшов ряд цікавих фільмів, серед яких слід згадати роботи Сухайла Бен Баркі "Тисяча й одна рука" (1972) і Фаріди Бенльязід "Дорога у небо" (1988).

Музика.

 Класичною  для Марокко вважається музика  андалузького походження, яка поперемінно  виконується в оркестровому і вокальному варіанті, коли музиканти акомпанують самі собі. Музичний інструментарій включає традиційні для Марокко арабські інструменти: барабан-тамбур, ребаб (1–2-струнний смичковий), уд (арабська лютня), най (флейта) і канун (цитра). На весіллях та під час свят найчастіше виконується марокканська музика шейхат. Музика стилю рай, яка в 1980-ті роки прийшла з Алжиру, являє собою сучасну музику, яка виконується на традиційних північноафриканських музичних інструментах, а також на мідних і електронних інструментах. Однією з найпопулярніших у Марокко груп, що виконують музику рай, є група братів Уджді Бушнак.

Релігія

 Араби і  бербери, які становлять переважну  більшість населення, є прихильниками  ісламу. Немусульманське населення  представлене нечисленною єврейською громадою. Іслам впливає на всі сторони розвитку суспільства і політичних структур країни. Марокканці сповідують іслам сунітського напряму, а судова система суспільства базується на малікітській школі (мазхабе) ісламського законодавства. Переважно марокканці дуже побожні мусульмани, багато хто з них отримав освіту в релігійних школах (мсід). Разом із тим, протягом багатьох століть у духовному житті марокканського суспільства співіснували дві традиції ісламу. Одна з них представлена інтелектуальним «міським» ісламом і заснована на вивченні релігійних текстів, заняттях наукою і філософією. Друга традиція, яку часто називають «народним» ісламом, пов'язана з шануванням мусульманських «святих», глибоко вкорінених у масовій свідомості уявленнях про посередництво між правовірним і Аллахом, та ісламським містицизмом (суфізм). Ці дві релігійні традиції і визначають духовно-культурний розвиток країни. Серед прихильників «міської» ортодоксальної традиції ісламу налічується чимало показних марокканських інтелектуалів, які навчалися або викладали в університеті аль-Карауїн у Фесі, одному з найстаріших ісламських університетів світу (засновано 859 р.).

 У 1930-і  роки націоналістично налаштовані  викладачі університету шейх  Шуайб аль-Дуккалі і шейх Мухаммед Бен аль-Арабі аль- Алауї створили рух салафітів. Интелектуали-салафіти розглядали первородний очищений іслам як панацею від політичної тиранії та руйнування мусульманського суспільства у результаті проникнення європейців. Алляль аль-Фасі та інші лідери руху салафітів прагнули змінити політичне життя у країні шляхом створення руху Істикляль (рух незалежності), що виступає за створення конституційної монархії, яка гарантує особисту свободу кожного марокканця і справедливість.

 Друга, «сільська»  традиція ісламу, включає в себе як народну релігію, часто у поєднанні з містичним шляхом усвідомлення ісламу, слідуючи по якому учні ісламських наставників самоудосконалюються за рахунок виконання духовних вправ і релігійних ритуалів. «Шляхи» ісламських навчань набували з ХVІІ ст. організаційні форми своєрідних релігійних об'єднань ісламських братств (турука або завійя), що, на відміну від древніх родоплемінних стосунків, давало змогу послідовникам турук інтегруватися в широку систему марокканського суспільства. Відомі ісламські наставники після смерті оголошувалися «святими», а їх поховання перетворювалися на місця паломництва як вчених-богословів (улемів), так і простих мусульман, які вірили у здатність святих захистити їх від зла і передати їм своє благословення (барака).

 Члени суфійських  братств активно діють як всередині  країни, так і за її межами, і народний іслам зберігає  глибоке коріння у традиційній  масовій свідомості марокканців.  Серед найвпливовіших братств  заслуговують на увагу  Насірійя (ХVІІ–ХVІІІ ст.), Даркава (ХІХ ст.), Айсауа і Хамадша (популярні у ХVІІІ ст. серед міських низів) і Тіджанійя (популярний у ХІХ ст. серед міської верхівки). Членів ордена Тіджанійя, які слідували вченню Ахмада ат-Тіджані (пом. 1815 р.), можна зустріти у багатьох областях Західної Африки. Орден Айсауа відомий своїми щорічними маусимами (ярмарки, релігійні свята), які приваблюють тисячі учасників із усього Марокко.

 Починаючи  з 1970-х років у Марокко відзначалося  зростання популярності ідеалів  ісламського фундаменталізму. Звернення молодих марокканських мусульман до суворої інтерпретації ісламу часто приписують впливу економічної кризи і безробіття, недостатності світських ідей і політичному вакууму, що виник внаслідок абсолютного переважання королівської влади в політичному і релігійному житті Марокко. Широкомасштабне поширення фундаменталізму у Марокко стримується релігійним характером марокканської монархії, а також прикладом розвитку сусіднього Алжиру, в якому розпочався з кінця 1980-х років процес економічної і соціальної дезінтеграції прямо збігся з початком злочинних акцій екстремістів.

 Марокканські  фундаменталісти не є єдиною  і однорідною групою. Якщо одні  відкрито вимагають політичних  змін, то інші сповідають поміркованіші  погляди, виступаючи за необхідність  проведення соціальних реформ, спрямованих на зміцнення релігійного почуття кожного члена суспільства.

 

                                         Фестиваль народної музики

З 22 по 25 червня 2012 року пройде Фестиваль народної музики і музики гнауа в місті Эссуэйра в Марокко. Цей фестиваль присвячений містичній музиці Гнауа.

Мальовниче  біло-синє портове місто Эссуэйра - ідеальний курорт для туристів, що люблять Північну Африку, що знаходиться  на відстані 3 годин їзди як від Агадира, так і від Маракешу. Місто ідеально проходить для проведення фестивалю. Гнауа - нащадки чорних рабів, завезених в Марокко ще в середні віки, відомі своїми шапочками і музикою, здатною вводити слухачів в містичний транс. На фестиваль з'їжджаються этно-музыканты з усієї Африки.

Пісні гнауа - досить монотонні. Вони виразно нагадують регги, психоделіку, традиційний госпел - по суті, будучи " прародителем" цих стилів. В процесі співу танцюристи хитромудро стрибають і перевертаються, згинають тіла і руки, розгойдуються.

Програма фестивалю  присвячена чисто музичним традиціям гнауа і впливу цих традицій на африканську культуру.

 

                                  

 

 

                                        Рис.4.1 Фестиваль народної музики

                                                         Фестиваль мистецтва

З 3 по 10 липня  щороку в повному фарб і сум'яття місті Маракеш стає ще більше шумно - тут проходить Фестиваль народного  мистецтва. На декілька днів шумне місто  Маракеш перетвориться на величезну  сцену, де розгорнеться грандіозне фольклорне шоу.Програма фестивалю неймовірно різноманітна. Важко злічити, скільки ансамблів і театральних колективів приїжджають в Маракеш, щоб порадувати глядачів своєю грою, танцями, драматичними спектаклями і цирковими представленнями. Марроканцы дуже люблять своє мистецтво, центральна площа Джема-эль-Фна в Маракеші - центр, де проходять щоденні представлення співаків, акробатів і музикантів гнауа, що вводять в транс, - в чорних ковпаках, обвішаних раковинами. Головні події фестивалю відбуваються в руїнах палацу Эль Бади. Побудований в 16-му столітті султаном Мансуром, він був зруйнований століття опісля. З 1960 року тут проводяться національні фестивалі фольклору просто неба.Окрім акторів і музикантів, у фестивалі беруть участь казкарі і оповідачі, які змагаються в красномовстві.. Особливо видовищними бувають виступи танцівниць, що виконують танець живота, і представлення факірів.Поїздка в Маракеш на Фестиваль Популярного Мистецтва - це хороша можливість познайомитися з традиційним африканським мистецтвом, оскільки на фестиваль з'їжджаються артисти зі всьогосвіту.

                              

                                        Рис.4.2. Фестиваль мистецтва

                                   Марафон де Сабль (пісок марафон)

Піщаний марафон"(Marathon des Sables) вважають одним з найжорсткіших змагань у світі. Учасникам необхідно здолати 250 кілометрів(150 миль) в марокканській Сахарі за сім днівУчасники змагання повинні нести усе своє спорядження на собі. Кожен спортсмен забігу Marathon of the Sands несе з собою шприц з протиотрутою(у пустелі багато змій), сигнальні ракети - на випадок, якщо загубиться, і тижневий запас їжі - в дорозі бігуни отримуватимуть тільки воду(по 9 літрів в день).Наступний марафон буде проводитися 5 - 16 квітня (2012 року).

                                

                                                  Рис.4.3МарафондеСабль 
                                             РОЗДІЛ 5. СТОСУНКИ З УКРАЇНОЮ

Королівство Марокко  визнало державну незалежність України   30.12.1991 р. Дипломатичні відносини встановлено - 22.06.1992 р.

       Двосторонні відносини між Україною і Марокко є дружніми. У політичній галузі обидві країни дотримуються схожих або надзвичайно близьких позицій. Зростає торговельний обіг. Продовжується робота по зміцненню договірно-правової бази, розвитку міжпарламентських зв’язків.

Двосторонні економічні відносини регулюються цілою  низкою документів найголовніші з яких:

1.Протокол про консультації між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ і співробітництва Королівства Марокко (м.Рабат, 4 квітня 1995 р.)

2. Торговельна  угода між Урядом України та  Урядом Королівства Марокко (м.Рабат, 24 грудня 2001 р., термін дії 5 років).

3. Угода між  Урядом України і Урядом Королівства  Марокко про заохочення та взаємний захист інвестицій (м.Рабат, 24 грудня 2001 р., термін дії 10 років).

4. Угода про  створення Міжурядової комісії  з торговельно-економічного, науково-технічного  та культурного співробітництва  між Урядом Королівства Марокко  та Урядом України (м.Київ, 13 липня 2007 р., термін дії 5 років)

5. Угода про  безвізові поїздки громадян України  та Королівства Марокко, які  користуються дипломатичними, службовими  та спеціальними паспортами між  Кабінетом Міністрів України  та Урядом Королівства Марокко. (м.Нью-Йорк, 21 вересня 2008 р., термін дії – безстроково).

      На даний момент готові, але ще не підписані такі документи:

1. Угода між  Кабінетом Міністрів України  і Урядом Королівства Марокко  про морське торговельне судноплавство. 22.07.2011 р. 

2. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Марокко про співробітництво у сфері культури 17.01.20.11р.

Пріоритети  розвитку двосторонніх українсько-марокканських відносин:

1. Поглиблення  двостороннього політичного діалогу  з метою забезпечення політичних умов для розвитку співпраці у галузі економіки, науки, освіти, культури.

2. Збільшення  присутності українських товаровиробників на ринку Марокко.

3. Привернення уваги марокканської громадськості до проведення в Україні Чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

4. Захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України в Марокко .

Розвиток економічних відносин з Марокко є одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики України в Марокко з огляду на перспективи в торговельно-економічному та військово-технічному співробітництві.

Товарообіг  України з Марокко розвивається швидко і позитивно.За дев’ять місяців 2011 року, за даними Марокканського офісу обмінних операцій, загальний товарообіг України з Марокко склав 161,6 млн.дол.США, при цьому експорт українських товарів зменшився, у зв’язку з відсутністю поставок зернових, на 29,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 159,2 млн. дол. США.

Довідково: у 2011 році 30,3% українського експорту склали зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь) – 60,1 млн. дол. США.

Українські  підприємства поставили до країни перебування  за січень-вересень ц.р. :

1.продукції хімічної промисловості на суму 55,9 млн. дол. США (35,1 % від загального експорту до Марокко),

2.жирів та олії рослинного походження на суму 17,4 млн. дол. США (10,9%),

3.паливно-мастильних матеріалів на суму 16,7 млн. дол. США (10,5%),

4.добрив на суму 12,8 млн. дол. США (8,1%),

5.чорних металів та виробів з них на суму 9,6 млн. дол. США (6,1 %),

6.продукції неорганічної хімії на суму 3,9 млн. дол. США (2,5%)

7.агломератів та коксу на суму 3,4 млн. дол. США (2,1%).

       Серед окремих тенденцій українського експорту, які заслуговують на увагу, слід відзначити диверсифікацію поставок української продукції та збільшення експорту окремих груп товарів, що підтверджує наявність постійного інтересу марокканських підприємців до української продукції. Так, у 2009 році було вперше здійснено постачання залізничних колісних пар на суму в понад 2 млн.дол.США та паливно-мастильних матеріалів на 14,6 млн.дол.США. У січні-вересні 2010 року з’явились такі групи товарів, як поршневі двигуни, текстильні та лакофарбові матеріали, пиломатеріали на суму в понад 1,5 млн.дол.США.