Генеза та функції держави

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Рівненський державний  гуманітарний університет

Кафедра політології

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Політологія»

На тему:

«Генеза та функції  держави»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка ІІ  курсу 

факультету ДКМ

групи МРТП-22

Мокрик Анастасія Вікторівна

Перевірила:

в. Івчик Наталя Степанівна

 

 

 

 

Рівне 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………...…..3

1. Генеза держави…………………………………………………………………5

2. Сутність і ознаки держави………………………………………………....…12

3. Характеристика основних функцій держави………………………………..12

3.1. Політичні функції…………………………………………………………...15

3.2. Економічні функції…………………………………………………………16

3.3. Соціальні функції……………………………………………….…………..17

3.4. Культурно-гуманітарні функції……………………………………………18

3.5. Міжнародні функції…………………………...……………………………20

Висновки…………………………………………………………………………21

Список використаної літератури………………………….…………………….23

 

Вступ

Актуальність  теми полягає в тому, що держава є дуже важливим елементом у житті кожного індивіда, яка має, як матеріальне, так і духовне, етнічне значення. Впродовж тривалого історичного періоду державу часто ототожнювали з суспільством, політикою, владою. Одним з перших, хто ввів спеціальний термін stato для позначення держави як самостійної реальності в суспільстві, був італійський політичний мислитель, письменник, військовий теоретик Нікколо ді Бернардо Макіавеллі (1469-1527). Історія держави — складний і багатоманітний процес, зумовлений різними історичними й регіональними особливостями і чинниками. Виникнення держави, її сутність, організаційна структура і механізм функціонування належать до найскладніших проблем життя й розвитку суспільного життя.

Мета написання даного реферату є дослідження генези держави, визначення ознак, які характеризують наявність держави (державного утворення), вияв та описання її основних функцій, визначення ролі держави в житті її громадян.

Завданням при написанні даної роботи є

• Підібрати і опрацювати літературу
• Дослідити генезу держави
• Виявити основні її функції
• Описати основні структурні елементи держави
• На основі проведених досліджень зробити висновки

Предметом – одна з граней цього складного явища, а саме – функції держави, тобто її діяльність, “зовнішній прояв властивостей”.

Об’єктом дослідження є держава, її суть та функції.

Структура курсової роботи складається з :

• Вступу, в якому розкривається актуальність та мета обраної теми.
• Пункту 1. Генеза держави, в якому досліджується визначення та походження даного поняття.
• Пункту 2. Сутність і ознаки держави, де розкривається суть поняття «держава» та головні ознаки, якими вона характеризується.
• В Пункті 3. Характеристика основних функцій держави описуються основні державні функції, їх особливості та роль в державі.
• Висновку, як узагальнення до матеріалу на обрану тему.
• Списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Генеза держави

Згідно з писаною  історією людства, перші держави  виникли наприкінці IV — на початку III тисячоліття до н.е. Історична наука не має єдиної думки щодо причин виникнення держави. Залежно від наукового інтересу, ідеології та політичного замовлення появу держави одні пов´язують із виникненням самого суспільства, інші — з процесами, які відбуваються в суспільстві, треті — з діяльністю людей і т. ін.

У різні історичні  епохи в поняття "держава" вкладали різний зміст. Давньогрецький філософ Платон зображав ідеальну державу як ієрархію трьох станів: правителів-мудреців, воїнів і чиновників, селян і ремісників. Основоположник утопічного соціалізму Т. Мор стверджував: "Держава — це змова багатих проти бідних". Г. Гегель вважав: "Держава — це образ і дійсність розуму, це хід боїв у світі". А Людовік XIV говорив: "Держава — це я". Цей вислів увійшов в історію як символ абсолютної влади. У 20 ст. у зв´язку з розвитком демократії з´явилася нова формула: "Держава — це ми". В аналізі й визначенні сутності держави виявилося два підходи: позакласовий і класовий. [ 1, c. 123]

Позакласовий підхід до аналізу виникнення держави і  визначення її сутності знайшов відображення в низці теоретичних концепцій. "Патріархальна" версія доводила, що держава походить від сім´ї, яка розрослася. "Теократична" теорія стверджувала, що державу подарував Бог. Г. Гегель розглядав державу як відображення і дійсність розуму, втілення моральної ідеї. "Договірна" теорія проголошувала, що держава — це знаряддя примирення класів. Саме такий погляд поділяли T. Гобс, Ж.-Ж. Руссо та ін. На думку Руссо, держава, об´єднуючи всі групи людей, повинна захищати особу та її власність. Існувала ліберальна теорія "нічного, сторожа", згідно з якою держава виникла через необхідність охороняти спокій громадян, а теорія "обруча" стверджувала, що держава "стягує" воєдино своїх громадян, як обруч клепки у діжці.

Наприкінці 19 ст. для пояснення  причин виникнення держави було висунуто "теорію насильства", найяскравішим  представником якої є Людвіг фон Гумплович. Відповідно до неї, серед найважливіших чинників державотворення виділялися війни й територіальні завоювання. За "психологічною теорією", поява держави викликана необхідністю панування однієї, сильнішої частини населення над іншою, психологічно слабшою.

Аналіз позакласових теорій дає змогу зробити висновок, що жодна з них не дає повного, обґрунтованого пояснення походження і сутності держави. [2, c. 21]

Класовий (марксистський) підхід до аналізу причин виникнення держави й визначення її сутності базується на тому, що людська цивілізація бере початок із первіснообщинного ладу, який охоплює великий історичний період у сотні тисяч років. Характерними рисами життя людей у той час були: спільна праця членів общини, зрівняльний розподіл продуктів, відсутність публічної влади, відокремленої від основної маси людей. Община діяла на основі повного самоврядування. Економічною основою такого суспільного устрою були общинна власність і спільна праця, спільне ведення господарства. Це й давало можливість вижити в суворих умовах первісної епохи.

Однакове ставлення  членів суспільства до нечисленних  примітивних засобів виробництва  робило їх рівноправними власниками, зумовлювало їхній колективізм. [2, c. 14]

Минули тисячоліття, перш ніж примітивні знаряддя праці змінилися на досконаліші, які дали змогу окремим сім´ям здобути виробничу й економічну самостійність. На новому ступені розвитку матеріального виробнитцва відбувається перший поділ праці -відокремлення скотарства від землеробства. Одним із наслідків такого поділу став перехід до батька права власності та успадкування дітьми батьківського майна, що призвело до глибокої тріщини в єдиній колективній власності роду.

Первісна община перетворилася  на селянську, засновану не на колективній, а на приватній власності на засоби виробництва. Це було прогресивним кроком, оскільки стимулювало розвиток виробництва. Водночас приватна власність зумовила економічну нерівність сімей та посилення влади вождів і воєначальників. З´явилися початки спадкової влади.

Отже, на місце первіснообщинного колективізму і взаємодопомоги прийшла роз´єднаність людей, боротьба за владу і привілеї. Суспільство розкололося на протилежні соціальні групи, й не вистачало лише організації, яка б зламала опір неімущих і малоімущих соціальних груп і закріпила панування заможних, їхнє право на владу. Така організація й виникла, ставши втіленням держави. Вона формувалася в умовах зіткнення класів і ставала, за загальним правилом, організацією наймогутнішого, економічно панівного класу. За допомогою держави цей клас став і політично панівним і таким чином здобув нові засоби для придушення експлуатації пригніченого класу. [3, c. 45]

Виходячи з цього, прихильники  класового підходу визначають державу  як "основний інститут політичної системи  класового суспільства, що здійснює управління суспільством, охорону його економічної і соціальної структури". "Держава, - стверджував В.І. Ленін, — є машина для гноблення одного класу іншим. Машина, щоб тримати в покорі одному класові інші, підлеглі класи".

Не заперечуючи впливу класових чинників, більшість сучасних учених усе ж не пов´язує існування держави безпосередньо з виникненням приватної власності і класів. У деяких країнах її поява історично передувала і сприяла класовому розшаруванню суспільства (Стародавній Єгипет і Вавилон, Стародавній Китай, Ізраїльське царство Давида, царство Урарту, античні держави, Київська Русь).

Аналіз докласового  суспільства свідчить, що виникнення держави значною мірою пов´язане  з потребою в управлінській функції, виділення управлінської праці в самостійну функцію, яка стає необхідною для ефективного регулювання суспільних відносин. Тобто головним визначальним чинником у виникненні держави виступає не приватна власність і не класові антагонізми, а потреба суспільства в здійсненні організаційно-управлінської функції.

У процесі історичного  розвитку, в міру стирання соціальних відмінностей і протилежностей, демократизації суспільства, держава все більше стає надкласовою, загальнонаціональною організацією.

Адже однією з найважливіших особливостей держави є здатність інтегрувати суспільство, в якому наявні соціальні відмінності та спричинена ними боротьба інтересів.

Тому держава і діє  насамперед у сфері загальних  інтересів, проблем розвитку та існування  соціальної цілісності. Якщо вона виходить з цієї сфери, перестає бути представником інтересів соціальної цілісності, то перестає бути й державою, не виконує своєї функції регуляції соціальних відносин. Вважати, як це часто роблять, виходячи з марксистсько-ленінської традиції, державу тільки інструментом панування одного класу над іншим — це, по суті, спотворювати її природу, забувати неминучий зв´язок держави з інтересами соціальної цілісності. [3, c. 120]

Цікавими для розуміння  сутності держави є соціологічні характеристики держави, висловлені відомими вченими і політичними діячами.

Своєрідно витлумачив суть держави німецький соціолог і  політолог М. Вебер (1864—1920), який розробив "соціологію панування". Влада, за М. Вебером, означає можливість виконувати волю всередині певного соціального середовища, навіть усупереч опорові інших його учасників. Основною ознакою панування він вважав здатність апарату управління гарантувати "порядок" на даній території шляхом погрози або й застосування психологічного й фізичного насилля. "Панування" розглядається в соціології М. Вебера як особлива форма влади, як основний інститут у системі держави.

Основні соціологічні характеристики держави, на думку М. Вебера, такі: наявність  адміністративного й правового  правопорядку, на який орієнтуються дії  адміністративного апарату; примусовий характер даних дій; поширення їх на певну територію; монополія легітимного (законного) застосування насильства. [4, c. 21]

Та це не повною мірою  виражає сутність держави, бо також  зводить її практично до панування  одного класу над іншим, до насильства. Тому анархісти, наприклад, виступали проти держави як такої. М. Бакунін писав: "Якщо є держава, то обов´язково є панування, отже, і рабство: панування без рабства, відкритого чи замаскованого, немислиме, ось чому ми - вороги держави... Всяка держава, не виключаючи й ... народної, є ярмо, а це породжує, з одного боку, деспотизм, а з іншого — рабство...".

Іспанський політолог  Саністебан визначає державу як політичну  спільноту, складниками якої є територія, населення і влада. Територія — це простір держави, зайнятий її населенням, де повною мірою діє влада політичної еліти. Влада еліти реалізується через юридичні норми. Влада держави є суверенною, тобто на її території вона виступає як найвища влада, а у світовому товаристві — як самостійна.

2. Сутність і ознаки держави

Держави різних історичних епох і народів не схожі між собою, відрізняються одна від одної. Але в них є певні риси, які притаманні кожній з них, хоча у сучасних держав, для яких характерні інтеграційні процеси, вони часом досить розмиті. Загальними ознаками держави, спільними для всіх, є такі: