Економічна характеристика Росії

 

1.3 Стратегія економічного  розвитку

Економічні стратегії країни значною мірою ґрунтуються на моделі економічного розвитку, притаманній даній країні. Росії притаманна модель дирижизму. Суть дирижизму полягає в досить активному втручанні держави в економічні процеси.. Державними органами складаються прогнози щодо майбутнього розвитку національної економіки в цілому й окремих галузей і надаються пропозиції щодо використання виробничих потужностей і перерозподілу інвестицій.[9, 253-254 c.]

Після розпаду Радянського Союзу в Росії опинилася основна частина потенціалу колишнього єдиного народногосподарського комплексу. Частка Росії становить понад 60% національного доходу колишнього Союзу, 76% його території та понад половину населення. Тому, головною стратегічною метою Росії є збереження того місця у світовій економіці й світовій політиці, яке займав СРСР напередодні свого розпаду. [9, 257-259 c.]

Сьогодні російський уряд надає перевагу інституційній моделі. Згідно з нею здійснюються реформи природних монополій, пенсійна реформа, реформується бюджетне законодавство тощо. Уряд відмовився від визначення явних галузевих пріоритетів. Ця відмова пов’язана з особливостями сучасного етапу технологічного розвитку, коли практично дуже важко апріорно визначити перспективні сектори й відповідно в адміністративному порядку надавати їм фінансові ресурси. Водночас важливим завданням ставиться диверсифікація виробництва й експорту, прискорений розвиток секторів «нової економіки». [4, 132-137 c.]

У зовнішньоекономічній політиці російський уряд намагається дотримуватися принципу збалансованості в географічному вимірі. В зовнішній торгівлі головними партнерами Росії є країни Європейського

Союзу. Також, Росія зацікавлена в розширенні свого економічного впливу на просторі СНД, тому вона ініціює утворення тут локальних інтеграційних угруповань з більш високим рівнем інтеграції. Так, існує митний союз, до якого увійшли Росія, Білорусь, Казахстан і Киргизстан. Ці ж країни сформували організацію «ЄврАзЕС» – Євразійський економічний союз.

На даний час, в Росії формується економічна модель, що ґрунтується

на знаннях, інтелектуальному потенціалі.[6, 243-252 c.]

У 2007 р. прийнято «Концепцію довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації», розраховану до 2020 р. Концепція ґрунтується на трьох фундаментальних факторах. Перший фактор – посилення глобальної конкуренції, яка охоплювала б ринки не тільки товарів, а й капіталів, технологій, робочої сили. Слід подолати залежність Росії від паливно-енергетичної складової в структурі виробництва й експорту, диверсифікувати економіку. Другий фактор – зростання ролі людського капіталу в соціально-економічному розвитку. Необхідно різко підвищити продуктивність праці. Третій фактор – нарощення потужностей для випуску товарів, що характеризуються високим технологічним рівнем. Концепція визначає стратегічною метою перетворення Росії в одного з глобальних лідерів світової економіки, вихід її на рівень соціально-економічного розвитку високо індустріальних держав. Прогнозується, що до 2020 р. Росія має увійти в п’ятірку провідних країн світу за економічною потужністю.[9, 324-330 c.]

 

Розділ 2. Галузева структура економіки

2.1. Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

Сільське господарство - центральна ланка агропромислового комплексу ( АПК).[1]

Включає в себе дві галузі: рослинництво і тваринництво. Співвідношення виробленої продукції в цих галузях 40 % - 60 %. Природні умови Росії дуже різноманітні, тому для сільського господарства характерна зональна спеціалізація .

У зоні тундри і лісотундри з усіх сільгоспугідь представлені тільки оленячі пасовища. Оленярство - головна галузь спеціалізації. У тайговій зоні сільське господарство розвинене на півдні. Тут вирощують льон, жито, картоплю. Посіви кормових і наявність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотарства .У лісостепах і степах головними культурами є - пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво молочно-м'ясного напряму. На відходах переробки цукрових буряків та соняшнику отримало розвиток свинарство. У зоні напівпустель головна галузь - вівчарство.[7]

В даний час близько 4 % ВВП Росії створюється в сільському господарстві , однак тут продовжує трудитися 9,7 % зайнятих в економіці країни , а в сільській місцевості проживає 26 % населення. Останній показник майже не змінився за останні 10 років. З 2006 по 2011 р. сільське господарство демонструвало високі показники розвитку: середньорічні темпи приросту продукції - 4,4 %, виробництво худоби та птиці на м'ясо за ці шість років зросла на 53%. У I і II кварталі 2012 р. приріст виробництва відносно відповідних періодів 2011 р. також склав більше 4 %. Однак весняна і літня посухи призвели до різкого падіння виробництва в III і початку IV кварталів 2012 р. Основне падіння торкнулося валового збору зерна, який знизився в 2012 р. майже на чверть щодо 2011 р. і склав 70,9 млн. т. Знизилося також виробництво соняшнику на 18 % - до 7,96 млн. т , цукрових буряків на 9 % - до 45,1 млн. т , картоплі та овочів на 11% і 2 % відповідно 29,5 і 14,6 млн. т. У цілому падіння виробництва продукції сільського господарства в 2012 р. склало менше 5 % щодо 2011.[11] (Див. додаток Б)

Зростання виробництва основних продуктів сільського господарства відбувається не на всій території країни. Сільське господарство перестало бути галуззю повсюдного поширення , воно носить вогнищевий характер. За пострадянський період змінилися принципи розміщення сільськогосподарського виробництва [12]. Замість розміщення виробництва з орієнтацією на самозабезпечення регіонів , що було метою радянської аграрної політики і розглядалося важливим напрямком планомірного і пропорційного розвитку всіх регіонів країни, в даний час складається розміщення на основі економічної доцільності.[22]

 

 

 

2.2. Вторинний сектор (промисловість і будівництво)

Промисловість - важлива складова частина господарського комплексу Російської Федерації, провідна роль якої визначається тим, що вона забезпечує всі галузі економіки знаряддями праці та новими матеріалами, служить найбільш активним фактором науково-технічного прогресу і розширеного відтворення в цілому. Серед інших галузей господарства промисловість вирізняється комплексними і районостворюючими функціями.[34]

Галузева структура промисловості сучасної Росії характеризується:

1. переважанням галузей з видобутку та первинної переробки палива і сировини;
2. низькою часткою верхніх, найбільш складних у технічному відношенні виробництв;
3. низькою часткою легкої промисловості та інших галузей, орієнтованих на безпосередні потреби населення;
4. високою питомою вагою галузей військово-промислового комплексу.[8]

Легка промисловість Росії в спеціалізації опирається на соціально-економічний фактор. Галузь найбільш розвинена в Центральному , Північно-Західному , Волго-Вятському районах . Деяку роль відіграє і природний фактор. Галузь також розвинена у південних районах - Північно-Кавказькому, Центрально-Чорноземному , Поволзькому.

Харчова промисловість спеціалізується на основі природного

( сировинного ) фактора. Галузь  найбільш розвинена у південних  районах - Північно -Кавказькому , Центрально-Чорноземному , Поволзькому . Значно розвинені її рибні підгалузі в приморських районах - Північному , Далекосхідному , Північно-Західному . [25]

 

Основні показники промисловості Росії у 2012 році

	Всього		На душу населення
	од. вим.	кіль-ть	од. вим.	кіль-ть
Рівень розвитку:	×	×	×	×
ВВП промисловості	млн. $	1 216 825	$/жит.	8 488,6
Занятість в промисловості	тис.роб.	39 277 000	жит./роб.	3,6
Виробничість праці	$/роб.	3 098	×	×
Виробництво основних продуктів	×	×	×	×
Виробництво електроенергії	млрд. кВт-г	1 064	кВт-г/люд.	216 704
Добування нафти	млн. т	102 674	кг/люд.	716 261
Споживання нафти	млн. т	2,199	кг/люд.	15,3
Добування природного газу	млн. м³	653 000	куб.м/люд.	4 555
Споживання природного газу	млн. м³	460 000	куб.м/люд	3 208
Добування вугілля	млн. т	334,7	кг/люд.	2,334
Споживання вугілля	млн. т	184,1	кг/люд.	1,28
Чугун	млн. т	4,3	кг/люд.	0,03
Сталь	млн. т	70,61	кг/люд.	0,49
Алюміній	тис. т	4 173	кг/люд.	0,029
Цемент	тис. т	61 500	кг/люд.	0,42

Джерело: http://www.un.org (Розрахунки автора)

Станом на 2012 рік, зростання виробництва в промисловості Росії істотно сповільнилося. У порівнянні з 2011 роком обсяг промислового виробництва збільшився всього на 2.6%. Якщо не вважати результатів кризових 2008-2009 років, той цей показник був мінімальним за останні десять років.[29]

Погіршення динаміки спостерігалося в більшості промислових галузей. Винятком стали лише деякі з них. Зокрема в 2012 році помітно прискорилося зростання виробництва в харчовій промисловості , що неабиякою мірою було зумовлено забезпеченістю сировиною за рахунок хорошого врожаю в 2011 році.[23] Також підвищилися темпи зростання в целюлозно-паперовій промисловості , в металургії і в електроенергетиці. У всіх інших галузях спостерігалося гальмування зростання, і в деяких випадках воно було дуже сильним. Так , транспортне машинобудування , залишаючись лідером серед промислових галузей за темпами зростання, знизило цей показник удвічі в порівнянні з результатом 2011 року з 24.6 % до 12.7 %. У двох промислових галузях - в текстильній промисловості і шкіряно-взуттєвій промисловості в 2012 році динаміка виробництва була негативною , тоді як в 2011 році у всіх промислових галузях спостерігалося зростання виробництва .[32]

 

2.3 Третинний сектор (сфера послуг)

Транспортна система Росії характеризується розвиненою транспортною мережею , однією з найбільш великих в світі і включає в себе 87 тис. км залізниць , більш 745 тис. км автомобільних доріг з твердим покриттям , понад 600 тис. км повітряних ліній , 70 тис. км магістральних нафто - і продуктопроводів , понад 140 тис. км магістральних газопроводів , 115 тис. км річкових судноплавних шляхів і безліч морських трас. У ній зайнято понад 3,2 млн осіб, що становить 4,6 % працюючого населення.[3]

Величезні простори і суворий клімат зумовили першорядне значення для Росії всепогодних видів наземного транспорту - залізничний і трубопровідний. На них падає основний обсяг вантажної роботи . Важливою особливістю транспортної системи Росії є її тісний взаємозв'язок з виробництвом.[18]

Сучасний стан транспортної системи характеризується низьким технічним рівнем виробничої бази більшості підприємств і зносом переважної більшості транспортних засобів , що призводить до зниження безпеки їх роботи , а також відсутністю інвестицій для подолання даних проблем.[27]

Освітня політика Росії , відображаючи загальнонаціональні інтереси у сфері освіти і пред'являючи їх світовому співтовариству , враховує разом з тим загальні тенденції світового розвитку , що зумовлюють необхідність їх суттєвих змін у системі освіти , а саме:

а) перехід до постіндустріального , інформаційного суспільства, значне розширення масштабів міжкультурної взаємодії;

б) динамічний розвиток економіки , зростання конкуренції , скорочення сфери некваліфікованої і малокваліфікованої праці

в) зростання ролі людського капіталу , який у розвинутих країнах становить 70-80 відсотків національного багатства .[28]

За даними Росстату, до початку навчального року 2012/2013, тобто рік тому, в Росії налічувалося 1080 офіційно зареєстрованих вузів, тоді як до на початку 1990-х - тільки 514. За даними на 2011 рік тільки 5 російських вузів увійшли до списку 500 кращих університетів світу: МГУ, СПбГУ, НГУ, ТГУ, ВШЕ.[34]

У Росії рівні, тенденції і структура фінансування науки і нових технологій не відповідають ні поточним потребам, ні стратегічної задачі подолання відставання від лідерів світової економіки. Російська наука зберігає свої позиції за деякими результатами наукової діяльності, за вкладом у світову наукову продукцію, але відставання в реалізації результатів, в рівнях технологічного розвитку, в ефективності державної наукової та інноваційної політики не тільки від розвинених країн, а й від розвиваються збільшується. Інноваційна діяльність, заснована на реалізації великих науково-технічних проектів , не стала і пріоритетом розвитку компаній приватного сектора Росії . Фрагментарні дані про характер і масштаби інноваційної діяльності в паливно-енергетичному комплексі та машинобудуванні дозволяють припустити , що поки значення інноваційної складової у функціонуванні найважливішої складової частини економіки РФ залишається досить низьким. [30]

Для того щоб підвищити наукоємність продукції і тим самим зробити компанії нової економіки в повному розумінні високотехнологічними , необхідна цілеспрямована системна робота з інноваціями , включаючи управління інтелектуальною власністю , взаємодія з державними фондами підтримки та інновацій , розробку методів і формування процедур оцінки інноваційного потенціалу , створення і підтримку венчурних фондів та іншої інноваційної інфраструктури - технопарків , ІТЦ , бізнес-інкубаторів .[16]

У порівнянні з іншими країнами, система державної охорони здоров'я в Росії вкрай не ефективна. Причина в тому,що це спадщина минулого - надлишкові потужності, з одного боку, і низький рівень фінансування – з іншого. Поточні витрати на охорону здоров'я в Росії низькі в порівнянні з іншими країнами Східної Європи (7-8%) і Західної Європи (більше 9%)

Експлуатується більше 10 років 57% обладнання, 12000 одиниць медичної техніки необхідно замінити, 43% лікарень потребує ремонту, 30% - знаходяться в аварійному стані. Поліпшення системи охорони здоров'я, його модернізація та підвищення якості медичного обслуговування-все це включено в перелік пріоритетних напрямів діяльності держави.[34]