Аналітична маркетингова оцінка ринку досліджуваного товару

Обсяги імпорту винограду  коливаються в останні роки у середньому від 50 до 80 тис. т. При цьому виноград технічних сортів складає незначну (5–6%) частку від загального обсягу імпорту. Таким чином, в Україну ввозиться переважно виноград столових сортів, що свідчить про недостатній розвиток столового виноградарства. Споживання винограду у свіжому вигляді має тенденцію до постійного зростання, хоча абсолютні значення споживання (від 0,6 кг в 2000 р. до 1,1 кг на душу населення в 2011 р.) ще далекі від раціональних, фізіологічно обґрунтованих норм, які становлять не нижче 8 кг у рік на душу населення (в різних джерелах інколи приводяться дані на рівні 10–12 кг на душу населення в європейських країнах). Споживання столового вина за цей же період також дещо зросло (від 1,7 до 2,2 л на душу населення).

Закладання нових насаджень  є важливим чинником збільшення ефективності галузі виноградарства в цілому, з огляду на високу зрідженість насаджень, особливо старих (20–34,6%) та наявність у структурі насаджень таких, строки експлуатації яких перевищені (у середньому в Україні – на рівні 15–20%).

З 2000 року завдяки впроваджен ня інтенсивних технологій вирощування  здійснюється за державної підтримки  закладання виноградних насаджень відповідно до прийнятого у 1999 р. Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства». Ефективність дії 1%-ного збору підтверджується тим, що в 2011 р. площа плодоносних виноградників в цілому складала 56 тис. га, з них 27 тис. га, тобто майже половина, закладена за рахунок коштів 1% збору. Проте якщо в 2007– 2008 р. щорічно за рахунок 1%-ного збору закладалося 5,8–5,1 тис. га виноградників, у 2010 та 2011 рр. було закладено лише 2,3 та 1,8 тис. га насаджень відповідно. Тому якщо в максимально ефективні роки використання коштів збору було нарешті досягнуто паритет між закладанням та корчуванням виноградників, зараз ці позиції втрачено, що знов погіршує ситуацію в галузі.

Однією із впливовіших  проблем виробництва якісної сировини є рівень сертифікованості розсадництва. Загальний обсяг продукції виноградних розсадників України становить 7–9 млн щеплених саджанців. За статистичними даними в 2011 р. виробництво щеплених саджанців (разом із дрібними виробниками) становило близько 6 млн шт. Частка високоякісного садивного матеріалу європейської категорії «сертифікований» складає в кращому випадку (за даними 2008–2009 рр.) 0,3–0,5 млн щеплених саджанців. За даними вчених ННЦ «ІВіВ ім.В.Є.Таїрова» з метою забезпечення ефективного розвитку сировинної бази для виноробства необхідним є щорічне закладання виноградних розсадників на рівні 22–25 млн шт. (до 2015 р. загальна площа насаджень винограду має сягнути 119,6 тис. га).

Цього року українські винороби як, втім, і їхні колеги в інших  країнах можуть радіти - весь світ збирає рекордні врожаї винограду. Правда, чекати здешевлення вина не варто - за рахунок  зростання вартості інших складових, на ціні для споживача вдалий рік  навряд чи якось позначиться

 

 

За офіційними даними, які  наводить Асоціація виноградарів і  виноробів України (АВВУ), валовий  збір технічного винограду на 1 листопада  поточного року склав 244191 т, коли в  аналогічний період минулого року цей  показник був на рівні 136 318 т. Столового  винограду було зібрано за той  же період 35474 т в 2011 р. і 30522 - у 2010 р. Нинішній рік - вдалий для українських виноградарів та виноробів як за обсягом, так і  за якістю та складом зібраної ягоди. У південних областях вал перевищив  торішній до 2,5 рази.

Так, Крим в основному  показує стабільні врожаї з року в рік, навіть у минулому, 2010 невдалому  році на півострові збір винограду  також був нормальним по валу і  показниками ягоди, як і в поточному  році.

Приміром, наприкінці жовтня на виноградарських господарствах, які вирощують виноград для Євпаторійського  винзаводу, за підсумками поточного  сезону було зібрано близько 8,3 тис. т винограду. За прогнозами, урожай в поточному році на 20% перевищить показники минулого року.

Разом з тим виноград в  поточному сезоні значно краще по кондиціям: тепла зима і сприятливі погодні умови в період його цвітіння і дозрівання позитивно вплинули на плодоношення і накопичення цукру в ягоді. Дуже хороший урожай показав сорт «Каберне Совіньон», а також мускатні сорти винограду. У цьому сезоні в активне промислове плодоношення вступили молоді виноградники (сорту «Мерло» і «Мускат Оттонель»), посаджені в 2006-2007 рр..

А от південні області України - такі як Одеська, Миколаївська, Херсонська - і Закарпаття в 2011 р. порадували: вал  перевищив минулорічний у 2-2,5 рази, і в ягоді накопичено значну кількість  цукру. «Все це дає впевненість, що в 2011-2012 рр.. українські виробники будуть майже повністю забезпечені власною  сировиною - близько 90% від потреб », - зазначає директор АВВУ Сергій Петренко. Як зазначив глава АВВУ, якщо порівнювати  ситуацію з виноматеріалами в  поточному році проти 2010 р., то в минулому році ціни на виноматеріали серйозно зросли через загальне неврожаю, а  також введених мит на ввезення імпортних  виноматеріалів. У поточному році ціни на виноматеріали, незважаючи на хороший урожай, в цілому залишаються  на рівні минулого року, оскільки

Таблиця 1.3

Динаміка імпорту та експорту за 2010-2011 рр. [22]

Показник	Темп приросту, %
	1 квартал 2011 / 4 квартал  2010	1 квартал 2011 / 1 квартал  2010
Імпорт	-29	180
Експорт	-23	-48
Виробництво	-24	-29

Таблиця 1.4

Динаміка основних показників за 2006-2010 рр. [8]

Показник	Темп приросту по відношенню до попереднього року, %
	2006	2007	2008	2009	2010
Імпорт	172,3	24,0	-43,3	-46,6	97,1
Експорт	-6,4	-13,9	14,3	283,9	-0,1
Виробництво	29,2	0,4	18,2	8,3	24,8

 

 

Обсяги виробництва винограду  в господарствах усіх категорій  України в 2012 р. зменшилися на 12,6% і  склали 456 тис. т (у 2011 р. - 521,9 тис. т). Як повідомляє прес-служба корпорації "Укрвинпром", загальна площа насаджень виноградників  у плодоносному віці в 2012 р. склала 67,9 тис. т, що на 1,7% менше порівняно з 2011 р. Урожайність винограду в  сільськогосподарських підприємствах  з 1 га насаджень плодоносного віку склала 67,2 ц з 1 га зібраної площі (скорочення на 11%).

Всього валовий збір винограду, згідно з попередніми даними, в 2012 р. скоротився на 13,1% і склав 292,9 тис. т, зібрана площа виноградників  у плодоносному віці скоротилася  на 2,3% і склала 55 тис. га, врожайність  винограду з 1 га насаджень плодоносного віку скоротилася на 11%, до 53,3% ц з 1 га зібраної площі.На даний момент в Україні можна виділити три основні місця зосередження виробництв і виноградарства: Закарпаття, Бесарабія, причорномор'я і Приазов'я, Крим. Є четвертий за значимістю, хоча і незначний по площі, регіон. Це південні райони Хмельницької і Вінницької областей (тільки схили південної частини долини Дністра), проте доля виноградників складає дуже малу долю від загального числа українських [3].

До 2014 року передбачається падіння  винного споживання у світі на 0,7% в рік, що за чотири майбутні роки складе 2,8%. Таким чином через чотири роки світове споживання вина складе 26,2 млрд літрів. Правда вироблятися  вина може більше, ніж споживатися, що і спостерігається зараз.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди на експорт вина

У сфері нетарифного регулювання, на сьогодні, діють наступні законодавчі  та нормативно-правові акти, а саме: ЗУ «  Про виноград та виноградне вино».

  Цей Закон регулює  правові відносини у сфері  виноградарства та 

виноробства  України,  пов'язані  з  веденням   виноградників   та

виробництвом  винограду,  вина  та  інших  продуктів  виноробства,

визначає регламентацію  і контроль в цих галузях виробництва, права 

і  обов'язки  виробників,  повноваження органів виконавчої влади  і 

спрямований на  посилення  боротьби  з  фальсифікацією  виноробної

продукції в Україні.

     Дія цього   Закону  поширюється на юридичних  та фізичних осіб,

господарська  діяльність  яких  включає  виробництво,  реалізацію,

експорт  та  імпорт  товарної  продукції в галузі виноградарства і 

виноробства.  Дія  цього  Закону  не  поширюється  на   виробників

винограду і вина домашнього, призначених для власного споживання.

  У цьому Законі  терміни вживаються в такому значенні:

     1) виноградарсько-виноробна   галузь - сукупність підприємств, 

організацій,  науково-дослідницьких  закладів,  зайнятих  у  сфері 

виробництва   винограду,   виробництва   і  реалізації  виноробної

продукції;

     2) виноградарство - сукупність організаційних і  технологічних прийомів  розмноження,  культивування і збору винограду; 

     3) виноробство  - сукупність  організаційних  і   технологічних прийомів  виготовлення  виноробної продукції; 

     4) виноградники   -   промислові   насадження  винограду  для виноробства   на  площі  понад  0,5  гектара; 

     5) зрідженість    виноградників   -   відсоткове   відношення неіснуючих кущів до номінальної (розрахункової)  їх  кількості  на даній площі;

     6)  столові  сорти винограду - сорти винограду,  що вирощуються 

для  споживання  у  свіжому вигляді

     7) технічні  сорти винограду - сорти винограду,  призначені для 

виробництва  виноробної  продукції

     8)   гібриди   прямі  виробники  -  сорти   винограду  першого 

покоління  від  схрещування  сортів  виду  Vitis vinifera з іншими

видами  винограду  роду  Vitis:  Зейбель,  Террас,  Бако, Кастель,

Кудерк,  Отелло,  Жакез,  Клінтон,  Ербемон; 

     9) районовані  сорти  винограду  -  визначені  для певної зони виноградарства  сорти   винограду,   що   забезпечують   найбільшу господарську  ефективність  виноградарства  і   виноробства  в  цій місцевості  та  включені  до  Державного  реєстру  сортів  рослин, придатних для поширення в Україні;

     10) зона  виноградарства  -  географічна  територія України  з придатними  агроекологічними  умовами  для   розведення   культури винограду;

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки  України; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими  актами України.

Основа регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх  ринках - це Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльності; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.[5]

Необхідною умовою перетинання  митного кордону України при  експорті продукції є виконання  митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законом України  «Про Єдиний митний тариф», а також  Митним Кодексом України.

Згідно з законом «Про Єдиний митний тариф», Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

При укладенні договорів  при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати  затверджені МЗС «Положення про  форму зовнішньоекономічного контракту», яке закріплює основні умови  укладання договорів купівлі-продажу. А деякі аспекти цих договорів  закріплені у спеціальних правових актах.

Митний кодекс України. Митний кодекс України визначає принципи організації  митної справи в Україні з метою  створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів. Цей Кодекс спрямований  на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а  також громадянами прав та обов'язків  у галузі митної справи.[1]