Структура, порядок формування й завдання суду та його структурних підрозділів.

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2013 в 15:20, лекция

Краткое описание

Говорячи про навчальної виробничої практики, слід відмітити, що лише під час проходження такої практики студент може правильно засвоїти теоретичні навички і побачити як вони насправді діють у реальному житті. Саме проходження практики в суді є досить доречним і пізнавальним для кожного студента - майбутнього фахівця в галузі права, оскільки суд - це єдиний державний орган, що провадить правосуддя і слідкує за тим аби винні були покарані, а порушенні права та свободи потерпілих були визнанні. Тільки суд може визнати особу винною і притягнути її до того чи іншого виду відповідальності.

Прикрепленные файлы: 1 файл

Структура.doc

— 144.00 Кб (Скачать документ)

• підшиває до справи в хронологічному порядку документи, додані до справи в ході судового розгляду (у порядку їх надходження), протокол судового засідання, постанову, ухвалу суду;

• продовжує нумерацію аркушів справи та опис документів, що містяться у справі;

• робить запис у журналі розгляду судових справ і матеріалів суддею про результати розгляду лише тих справ, у яких ведеться протокол судового засідання;

• виписує виконавчі листи у справах, рішення в яких підлягають негайному

виконанню;

  • оформлює довідковий лист.

Після здійснення необхідних дій щодо оформлення завершеної розглядом справи (не пізніше наступного дня після виготовлення протоколу судового засідання, у разі його ведення) передає її на зберігання до канцелярії суду у завершеному вигляді.

Окремо хочеться зазначити про журнал розгляду судових справ і матеріалів суддею, що ведеться секретарем судового засідання після кожної розглянутої справи суддею. В журналі зазначаються такі відомості:

  1. Номер судової справи, матеріалу;
  2. Година початку та закінчення розгляду справ і матеріалів;
  3. Прізвище, ініціали особи, щодо якої розглядається справа;
  4. Суть справи (стаття Кодексу, зміст позовної заяви (заяви, скарги), клопотання, подання, постанови тощо);
  5. Наслідки розгляду справи, матеріалу, причини відкладення чи зупинення провадження;
  6. Дата виготовлення протоколу судового засідання (якщо складався) дата повернення справи до канцелярії!' суду;
  7. Підпис працівника канцелярії сулу за одержання судової справи, матеріалу.

Отже, з вище викладеного можна зробити висновок, що секретар судового засідання виступає особою, без якої немислимий жоден судовий процес, не кажучи вже про судовий орган як ланку державного органу, адже за його допомогою судді легше прийняти законнне і обгрунтоване рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Організація і зміст роботи помічника судді та судді

Помічник  судді апеляційного суду

           1. Вивчає матеріали справи, здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи.

           2. Бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням  судді  готує проекти запитів,  листів,  іншої документації, пов'язаної з розглядом конкретної справи.

           3. Контролює   надходження   та   приєднання   до   судової   справи відповідних матеріалів.

           4. Здійснює    контроль   за   підготовкою    судових   засідань,    які проводяться під головуванням судді, контролює своєчасність повідомлення про день та час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

           5. Здійснює   контроль   за  своєчасним   проведенням   експертними установами призначених у справах експертних досліджень, за своєчасним виконанням органами  внутрішніх справ постанов судді про  примусовий привід, а в разі невиконання готує відповідні нагадування тощо.

          6. Здійснює перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів судового засідання у справах, що знаходяться у провадженні судді.

          7. Здійснює контроль за своєчасною здачею секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді.

         8. Координує роботу секретаря судового засідання та надає при цьому методичну та практичну допомогу, у тому числі із забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами.

           9. Здійснює підготовку довідок,  інформаційних листів, повідомлень, інших матеріалів, пов'язаних  із розглядом справи.

          10. За   дорученням   судді   здійснює   підготовку   та   оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень,  інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій тощо.

          11. Здійснює вивчення та узагальнення практики розгляду суддею справ і застосування законодавства.

           12. За  дорученням    судді    вивчає   повідомлення   засобів  масової інформації, готує пропозиції щодо необхідності реагування відповідно до чинного законодавства.

          13. Виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.

Ознайомившись з організацією і змістом роботи судді слід відмітити, що він здійснює:

  1. правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
  2. процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;
  3. контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;
  4. інші передбачені законом повноваження.

Крім того на нього покладаються відповідно до статті 6 Закону України «Про статус суддів» такі обов'язки:

  • при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків; службової дисципліни та розпорядку роботи суду;
  • не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які він дізнався під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;
  • не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумніву його об 'єктивності, неупередженості та незалежності.

       Суддею  апеляційного  суду,  якщо  інше  не  передбачене законом,  може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30  років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш  як  п'ять  років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

         Необхідною умовою для  зайняття  посади  судді  апеляційного суду    є    складання 
кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється  на  осіб,  які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність  якого  не перевищує 11 років.

        Не може бути суддею особа, яка має судимість,  обмежена  у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

           Добір кандидатів  у  судді  здійснюється  за  результатами складання кваліфікаційного екзамену. 
          При доборі  кандидатів  забезпечується  рівність  їх  прав незалежно від походження, соціального та майнового стану,  расової та  національної  приналежності,  статі,   політичних    поглядів, релігійних переконань та інших  обставин. 
           Кожен громадянин  України,  який  відповідає    вимогам, Закону України «Про статус суддів»   має    право    скласти кваліфікаційний   екзамен    та    звернутися    до    відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його  на посаду судді. 
          Кваліфікаційні  екзамени  на  посаду  судді приймаються відповідними  кваліфікаційними  комісіями суддів. Якщо особа, яка претендує  на  посаду  судді, не склала кваліфікаційного екзамену, повторне  його  складання  допускається  не  раніш  як  через рік. Результати  складеного  кваліфікаційного  екзамену дійсні протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням кваліфікаційної комісії, можуть  оскаржити це  рішення до  Вищої кваліфікаційної комісії суддів  України.

          Судді  апеляційних загальних судів  обираються  Верховною Радою України безстроково.  Судді,  які вперше пройшли  конкурсний відбір,  призначаються  на  посаду судді  строком  на п'ять років Президентом України.

 

5.Процесуальні документи суду

Починаючи з ознайомлення документів, що надійшли від фізичних осіб та закінчуючи винесенням судового рішення, суд здійснює відповідні процесуальні дії, що оформлюються відповідними документами.Здійснюючи  кримінальне   судочинство   суд  виносить   постанови, ухвали, окремі ухвали  і  в заключному етапі вироки.

Взагалі судові процесуальні документи характеризуються логічною структурою.

У кримінальному судочинстві судовий документ - вирок складається з трьох частин — вступної, мотивувальної і резолютивної.

У вступній частині вироку вказується, що він постановлений ім'ям України, зазначається назва суду, який виносить вирок, місце і час постановлення вироку, склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач, якщо він брав участь у судовому засіданні, прізвище, ім'я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи, і кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний.

Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою — підстави для цього.

Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; звільнення від відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перехід до іншого більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин; звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Якщо суд відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України визнав за необхідне застосувати до підсудного примусове лікування, в мотивувальній частіші вироку зазначаються мотиви такого рішення.

Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

У мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків, підстави та мотиви визнання процесуальних дій або оперативно-розшукових заходів такими, що були проведені з порушенням законодавства.

В резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені: прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; процесуальні дії або оперативно-розшукові заходи, проведені з порушенням законодавства, у разі їх виявлення; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік попереднього ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.

У випадках, передбачених статтею 54 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині обвинувального вироку викладається рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

У випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення суду застосувати до підсудного примусове лікування.

Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом.

Коли підсудному було пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких — засуджений.

Якщо підсудний визнається винним, але звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку.

Коли призначається покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, у резолютивній частині вироку робиться посилання на статтю 69 Кримінального кодексу України і зазначається обрана судом міра покарання.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до статей 75-79 і 104 Кримінального кодексу України, у резолютивній частині вироку зазначаються тривалість іспитового строку, обов'язки, покладені на засудженого, а також трудовий колектив або особа, на які, за їх згодою або на їх прохання, суд покладає обов'язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи.

Информация о работе Структура, порядок формування й завдання суду та його структурних підрозділів.