Система вищої освіти в США. Коледжі та університети

Американські коледжі та університети починають також приймати представників нетрадиційних груп — студентів, які працювали декілька років перед вступом до коледжу, або які продовжують працювати під час навчання. В 1987 році 41 відсоток студентів коледжів були старші 25 років, а 43 відсотки працювали.

Виша освіта завтра

Чи можуть американські коледжі та університети почивати на досягнутих результатах? Зараз в Америці близько 12 мільйонів студентів. Вони живуть в суспільстві, яке твердо вірить в зв’язок між освітою і демократією. В їх розпорядженні великі бібліотеки (тільки в Гарварді більше 10 мільйонів томів), останні технічні досягнення і традиції науково-дослідницької роботи. (Перший в світі електронний комп’ютер був, наприклад, розроблений в Університеті Пенсильванії). Вони можуть вільно добиватися своїх цілей, розвивати свої здібності та здобувати професійні знання.

І все ж багато американців не задоволені станом вищої освіти в країні.

Мабуть найбільше нарікань викликають навчальні плани вузів і, особливо, широке розповсюдження факультативних дисциплін. В середині 1980-их років Асоціація американських коледжів (ААК) опублікувала доповідь, в якій закликала до викладання всім студентам певного набору традиційних дисциплін. Згідно з цією доповіддю, це мають бути точні науки і вивчення культурних відмінностей (а також основні навики грамотності). Дещо подібна доповідь під назвою «Охопленість навчанням» була опублікована Національним інститутом освіти (НІО). В ній НІО прийшов до висновку, що навчальні програми вузів стали «надмірно професійними і зв’язаними з роботою». Доповідь також попередила, що вузівська освіта практично не розвиває в студентах «загально прийнятих цінностей та знань», які традиційно зв’язують американців. Чи правдиве це звинувачення?

На даний момент, можливо, в ньому є доля істини. І справді, деякі студенти отримують свої дипломи без вивчення західної цивілізації, вже не кажучи про другі світові культури. Інші закінчують коледж, не вивчаючи точних наук чи управління. У відповідь на це, деякі коледжі почали робити наголос на обов’язковому для всіх студентів певному набору дисциплін. З іншого боку, багато студентів і деякі викладачі виступили з критикою навчальних програм вузів, як «євроцентричних», які нехтують культурами Африки, Азії чи Латинської Америки. Це привело до появи руху, спрямованого на «мультикультуралізм», тобто вводу до навчальних програм багатьох вузів таких дисциплін, як африканська література або роль жінки в суспільстві. Деякі традиціоналісти вважають, що ця тенденція зайшла занадто далеко.

ВИСНОВКИ

Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувались коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай, включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США.

Проблеми в освіті свідчать, що американська вища освіта змінюється, як це відбувалось на протязі всієї її історії. І, як і в минулому, ці зміни можуть йти в досить несподіваних напрямках: пуритани заснували коледжі для підготовки церковників, але студенти цих коледжів залишились в історії як керівники першої в світі конституційної демократії. Коледжі, яким була дарована земля, мали ціллю навчати сільському господарству та машинобудуванню будівників американського заходу. Зараз багато з цих коледжів являється ведучими в світі по науковим дослідженням. Американські університети були засновані для навчання досить невеликої еліти. В XX столітті колишні військовослужбовці, жінки та представники меншостей заявили про своє право навчатися в цих університетах. Повний результат цієї зміни, можливо, ще в майбутньому.

Для американців завжди було дуже важливо «примусити систему працювати». Це особливо стосується сфери освіти. Перед американцями зараз постали важливі питання: «Яку роль в світі повинна відігравати Америка як найстаріша конституційна демократія, найбільша економічна держава і перша в світі ядерна держава?» Американці високо цінують право висловити свою точку зору на ці питання. Але вони, в той же час, усвідомлюють всю складність цих питань. Щоб прийняти участь у вирішенні подібних проблем, більшість американців відчуває, що їм необхідна вся інформація, яку вони можуть отримати. Найважливішу роль в цьому відіграють коледжі та університети. І які б вимоги про поліпшення навчання перед ними не ставились, їх майбутнє майже гарантовано прагненням американців до розвитку і вдосконалення. Наступною зміною в системі освіти США, можливо, буде тенденція продовження людьми навчання в вузах протягом всього їхнього життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Болонський процес у  фактах і документах/ Упорядники  Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук  В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І.. Київ  – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім.В.Гнатюка, 2003. –52с.

2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник/ За редакцією В.Г. Кременя/М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 384 с.

3. Дудка М.І. Вища школа України: стратегія управління і проблеми реформування : монографія / М.І. Дудка. – Харків : Основа, 2002. – 272 с.

4. Кремень В.Г. Болонский  процесс: сближение, а не унификация//Зеркало  недели. - № 48(473). -13-19 декабря 2003.

5. Лунячек В.Е. Деякі практичні питання управління освітою в США / В.Е. Лунячек // Нова педагогічна думка . – 2008. – № 1. – С. 16–20.

6. Лютих А.А. Высшее образование и наука в России и США: некоторые аспекты развития и сотрудничества / А.А. Лютих // Образование – ХХІ век: непрерывное образование – основа социализации личности: материалы Международной научно-практической конференции / под ред. Н.А. Проворотовой, П.А. Бабкина. – Воронеж, 2004. – С. 84–89.

7. Barblan A. The Sorbonne Declaration – Follow-Up and Implications: A Personal View. -Geneva: AEU/CRE, 1999. {Сорбонська декларація – реалізація і значення: особистий погляд}.

Інтернет-ресурси:

8. American Association of State Colleges and Universities [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aascu.org/.