Система вищої освіти в США. Коледжі та університети

ПЛАН

 

ВСТУП......................................................................................................................3

1. Сучасні принципи побудови вищої освіти сша.............................................4

1.1. Заклади вищої освіти........................................................................................4

1.2. Доступ громадян до  освіти..............................................................................6

1.3. Організація навчання, академічний рік та екзамени.....................................7

1.4. Викладачі...........................................................................................................8

1.5. Кваліфікації.......................................................................................................9

1.6. Навчання студентів-іноземців.........................................................................9

2. Система вищої освіти  в сша. Коледжі та університети..............................12

2.1. Тенденції розвитку  навчальних програм.....................................................18

2.2. Коледжі нового світу......................................................................................19

2.3. Демократія і освіта.........................................................................................20

2.4. Освіта для всіх................................................................................................23

ВИСНОВКИ...........................................................................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ..............................29

 

ВСТУП

 

Формування системи вищої освіти. Перші кроки до становлення системи вищої освіти у США було зроблено ще на початку XVII ст., коли засновувались коледжі вільних мистецтв, які створювались на зразок англійських технологічних. Згодом майже в усіх штатах з’явилися сільськогосподарські коледжі. Однак, якщо в Європі вищі професійні школи існували самостійно, то в США зазвичай, включалися до складу університету поряд з коледжами вільних наук та мистецтв. Одночасно зі ступенем бакалавра вони почали присвоювати ступінь магістра і доктора. Таким чином, до початку XX ст. еволюція установ американської вищої школи привела до створення великих університетів, які стали основними осередками фундаментальної науки в США.

Кожного року понад три мільйони учнів закінчують середню школу, з них майже мільйон поступають до вищих навчальних закладів. Стати студентом одного з престижних американських університетів — це вже велике досягнення для випускника середньої школи [1, 6].

 

1. Сучасні принципи побудови вищої освіти сша

 

1.1.Заклади вищої  освіти

 

У США нараховується кілька тисяч найрізноманітніших ВНЗ, які можна класифікувати багатьма способами. Так, за формою фінансування їх поділяють на дві групи: більшу за чисельністю групу становлять приватні заклади (оплата студентів за навчання, самофінансування ВНЗ, приватні пожертвування, спонсорство, менша частка коштів від бюджету) і державні (значна частина коштів надходить з федерального і місцевих бюджетів). На загал держава все-таки відіграє домінуючу роль, фінансуючи значну частку наукових програм в університетах, утримуючи дво- і чотирирічні коледжі з майже 80% всього контингенту студентів.

Більшість американських університетів мають розвинену дослідну структуру на рівні докторських програм, решта – багатопрофільні університети з великою кількістю програм підготовки спеціалістів на ступінь бакалавра та магістра [5, 6].

Відтак, за структурою, рівнем і змістом навчання американські фахівці поділяють свої ВНЗ на такі групи:

- заклади післясередньої  освіти різного виду і напівпрофесійні  школи з програмами тривалістю  від 1-ого до 3-ох років і присудженням  посвідчень низьких рівнів. Коротка  освіта закінчується отриманням  сертифіката про певні професійні  вміння, довша – присвоєнням асоційованого  ступеня (Associate Degree) з правом виконання  роботи рівня техніків і вступу  на третій курс коледжів з  бакалаврськими програмами;

- місцеві і молодші  коледжі з дворічними програмами, виконання яких відкриває двері  на третій курс «бакалаврських»  коледжів та отримання асоційованого  ступеня чи професійної ліцензії (Occupational License);

- коледжі вільних мистецтв, що є істотною особливістю  системи вищої освіти США, з  викладанням майже виключно загальних  дисциплін типу історії, хімії, економіки  тощо і присудженням диплома  бакалавра з домінуючим академічним  та мінімальним професійним наповненням. Однак помітною є тенденція  включати на заключних роках  чотирирічної програми і професійні  курси, що розширює можливості  випускників. Але для окремих  спеціальностей, наприклад, медицини  і права, для отримання професійної  кваліфікації студент повинен  пройти ще й програму післядипломного  фахового навчання для досягнення  рівня магістра в університетських  школах;

- загальноосвітні (comprehensive) коледжі з присвоєнням диплома  як бакалавра, так і магістра (програми  включають розвиваючі дофахові  і поглиблюючі професійні частини). більшість цих закладів готує  вчителів, бізнесменів, фахівців, діяльність  яких вимагає диплома магістра;

- незалежні професійні  школи з бакалаврським (часто  й магістерським) рівнем дипломів  у сферах технології, мистецтв  тощо. Маючи близький до закладів  першої групи зміст програм, ці  школи використовують набагато  кваліфікованіший персонал з  університетською підготовкою;

- університети з правом  підготовки докторів та усіма  циклами навчання, які складають  найбільш престижну групу ВНЗ. До них входять коледжі бакалаврського  рівня, школи для навчання до  рівня магістра і вище. Часто  цю групу диференціюють на  вужчі, опираючись на рівень наукових  досліджень (за кількістю та тематичною  різноманітністю захищених щороку  докторських дисертацій), обсягом  наукового фінансування, наявністю  чи відсутністю медичної школи  з дослідною клінікою, спектром  факультетів, нарешті, кількістю викладачів  І студентів та співвідношенням  між ними.

Традиційними є щорічні рейтинги університетів; особливу увагу привертає список «25 кращих університетів США», який вже давно очолюють трійка приватних (Гарвардський, Йєльський і Стенфордський) та кілька державних (Мічиганський і декілька каліфорнійських).З-поміж звичних вирізняється окрема група закладів вищої освіти, що широко використовують надсучасні засоби передачі інформації та організації дистанційного навчання. Серед перших була відома компанія IBM, що використала двосторонній відеозв’язок через супутники для навчання свого персоналу одночасно на обох берегах Атлантичного океану. Сьогодні і телеконференції науковців стали звичною справою. Навчання з миттєвим спілкуванням викладача та групи студентів У багатьох точках США також застосовується все ширше.

Загалом структура американських ВНЗ дуже різноманітна, однак основною ланкою, яка й виконує більшу частину їхніх завдань, є невелике за складом відділення чи департамент, керівник якого може як призначатися, так і обиратися. Він та його колеги вирішують усі питання викладання певної дисципліни й наукової роботи напряму відділення. Вищі ланки (підрозділи, навчальні коледжі і весь заклад) лише затверджують колективні рішення департаменту [2].

1.2. Доступ громадян  до освіти

 

Вища освіта США належить до відкритих, адже створює досить прийнятні умови для вступу у ВНЗ тим, хто виявив бажання продовжити навчання після середньої школи, що має 12 класів (варіанти 6+3+3 чи 8+4).

До ВНЗ більшість вступає після отримання диплома заключного рівня середньої школи (highschool diploma), в якому переважає загальна освіта з мінімальною спеціалізацією. Громадяни без такого документа можуть отримати його еквівалент (сертифікат чи диплом) з правом вступу до ВНЗ після складання пакета спеціальних тестів із загального освітнього розвитку.

Для зарахування, крім результатів тестів, беруться до уваги багато інших параметрів: результати співбесіди, рекомендації шкіл і вчителів, успіхи кандидата у позаурочній діяльності (спорт, гуманітарна робота, мистецькі захоплення і досягнення тощо), соціальне походження і забезпеченість, склад сім’ї та ін.

Вища освіта в США платна, плата за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня і престижності ВНЗ, його приналежності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту (1938) передбачено фінансову допомогу бідним студентам; крім того діє система підтримки кращих студентів (стипендії, різноманітні гранти) [4].

 

1.3. Організація навчання, академічний рік та екзамени

 

Гнучка ступенева система американської вищої школи дозволяє переривати навчання на будь-якому рівні, змінювати профіль навчання, продовжувати освіту. У магістратуру та докторантуру відбирають лише бакалаврів, що мають успішність не нижчу за «В», позитивну характеристику, письмову рекомендацію від одного чи двох викладачів. Вони повинні здати успішно екзамени, що проводяться двічі на рік.

Термін навчання в магістратурі залежить від особливостей спеціальності: від півтора року в галузі мистецтв до двох-трьох років у медицині та психології. У кінці навчання необхідно написати реферативний огляд, представити дисертацію чи скласти іспит.

Головним критерієм відбору кандидатур у докторантуру є здатність до наукової роботи. Протягом 2-3-ох років навчання докторант має засвоїти значний обсяг теоретичного матеріалу, отримавши за нього до 72 кредитів із 20 екзаменів, скласти кваліфікаційні іспити і захистити дисертацію [5].

У провідних університетах США є ще один вид ступеневої підготовки – післядокторський, для перевірки своїх наукових ідей та експериментального їх підтвердження.

Відтак, академічний рік (вересень – кінець травня) поділяється на два семестри з тривалістю від 14 до 18 тижнів кожен. Одночасно студенти вивчають 4-5 предметів, складаючи після виконання програми екзамени.

Практикуються усі види занять; лекції можуть читати для малих, середніх і великих (до 1000 студентів) потоків. Один-два рази на тиждень у малих (15-30 студентів) групах відбуваються семінари з тем лекцій, до яких студенти готуються самостійно у бібліотеках. Частково у ВНЗ використовується варіант тьюторського навчання, коли викладач кілька разів на тиждень працює з маленькою групою одних і тих самих студентів для уважного спостереження за їхньою самостійною роботою.

Оцінки, як і в Англії, позначають великими літерами: А – відмінно (4 бали), В – добре (3), С – посередньо (2), D – прохідна (1), Е – незадовільно (0).

Наприклад, якщо предмет оцінено у 2 кредити і складено на «відмінно», то студент отримує 4х2=8 балів. Предмет в 1 кредит за заключної оцінки «добре» додає студенту 3 бали. Для отримання диплома бакалавра за 4 роки (8 семестрів) необхідно набрати 120 і більше балів (але середній бал повинен перевищувати «2», а це можливо лише за умови, коли у студента траплялися і добре складені іспити).

 

1.4. Викладачі

 

Рівнів ієрархії викладачів у вищій школі є п’ять: професори, асоційовані професори, професори-асистенти, інструктори, лектори. Перші дві групи перебувають у постійному штаті, професори-асистенти після отримання докторського звання приймаються на час прийому іспитів (1-3 роки), після закінчення якого вони або переводяться у штат, або їм радять запропонувати свої послуги іншому ВНЗ. Оцінювання викладачів проводиться Щороку. Враховуються три параметри: наукова продукція, якість викладання, характер та обсяг позанавчальної діяльності (рецензування, експертні послуги та ін.) [5, 7].

 

 

1.5. Кваліфікації

 

У ВНЗ США порівняно багато різних кваліфікацій, дипломів і сертифікатів, які присвоюються після Звершення програм різного рівня. Рівнів вищої освіти – три [5, 6, 8].

Першим є рівень підготовки бакалаврів, який триває найчастіше чотири роки (окрім медицини, права і деяких інших спеціальностей). Поширений поділ цього часу на дві половини, коли у першій викладаються загальні дисципліни, з яких менше 50% стосується майбутньої спеціалізації, а в другій таких предметів уже більше половини. Дипломи (Bachelor’s Degree) цього рівня за змістом – переважно академічні кваліфікації і представлені дипломами бакалавра мистецтв або наук. Програма другого рівня після спеціалізації у певній галузі за 1-2 роки завершується присвоєнням диплома магістра (Master Degree). Вимоги для його отримання досить різноманітні: написання тез (наукової роботи), складання іспиту з іноземної мови, засвідчення вміння використовувати комп’ютери та бази даних, заключні екзамени.

Третім рівнем є аспірантура і підготовка докторської дисертації, що вимагає наукових студій упродовж 3-5 років після отримання диплома магістра. Поточні вимоги залежать від царини студій: наукова робота і захист написаної на її матеріалі дисертації, загальні чи фахові екзамени тощо. Останні складаються переважно упродовж перших двох років докторських студій. Зазвичай, після завершення третього рівня вищої освіти присвоюється звання доктора філософії (PhD), що є вищим академічним званням у США.