Серцево-судинна система. профілактика та перша допомога при серцево-судинних захвоюваннях і кровотечах

Лекція 8.

СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА. ПРОФІЛАКТИКА ТА ПЕРША

ДОПОМОГА ПРИ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОЮВАННЯХ І КРОВОТЕЧАХ

План

1. Будова серця і судин.
2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця.
3. Рух крові по судинах.
4. Велике і мале кола кровообігу. Особливості кровообігу у плода.
5. Регуляція кровообігу.
6. Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах.

Основні поняття: кровообіг, серце, серцевий цикл, пульс, артеріальний тиск, артерії, вени, капіляри, види кровотеч, серцево-судинні захворювання.

1. Будова серця і судин

Рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах називається кровообігом. Система органів кровообігу підтримує сталість внутрішнього середовища організму. Завдяки кровообігу до всіх органів і тканин надходить кисень, поживні речовини, солі, гормони, вода і виводяться продукти обміну. Через малу теплопровідність тканин передача тепла від органів людського тіла (печінка, м'язи, тощо) до шкіри і в навколишнє середовище здійснюється, головним чином, за рахунок кровообігу.

Кровообіг забезпечується діяльністю серця і кровоносних судин. Судинна система складається із двох кіл кровообігу — великого і малого.

Серце — порожнистий м'язовий орган з порожнинами конусоподібної форми, який розташований у грудній клітці(рис. 1). Маса серця у дорослої людини 250-350 г. Стінки серця складаються з трьох шарів. Внутрішній (епітеліальний) шар називається ендокардом (відгрец. endon — внутрішній, cardia— серце). Він вистилає камери серця всередині і утворює серцеві клапани. Середній шар (м'язовий) утворений особливою посмугованою м'язовою тканиною і називаються міокардом(від грец. myos — м'яз, cardia—серце). Зовнішній шар, представлений серозними клітинами, вкриває поверхню,

і називається епікардом (від грец. ері — над,cardia — серце). Серце розташоване в навколосерцевій сумці —перикарді (від грец. peri — навколо, cardia — серце), яка виділяє рідину, що зменшує тертя серця під час скорочень.

Основна маса серцевого м'яза представлена типовими для серця волокнами, які забезпечують скорочення відділів серця. Їхня основна функція скоротність. Це типова, робоча мускулатура серця.

Крім того, в серцевому м'язі є атипові волокна, з діяльністю яких пов'язане виникнення збудження в серці і проведення його від передсердь до шлуночків. Суцільною поздовжньою перегородкою серце поділяється на дві частини праву і ліву. У верхній частині знаходиться праве і ліве передсердя, в нижній частині правий і лівий шлуночки. Серце у людини чотирикамерне. У правій частині знаходиться венозна кров (збагачена вуглекислим газом), а в лівій — артеріальна (збагачена киснем). Передсердя і шлуночки сполучаються між собою передсердношлунковим отвором, який має стулкові клапани. В правій половині серця цей клапан має 3 стулки, в лівій—2 стулки (митральний клапан). Стулки відкриваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметично закриваються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення і розслаблення серця.

В аорті на межі з лівим шлуночком і в легеневому стовбурі на межі його з правим шлуночком є клапани у вигляді трьох кишень, дно яких звернене до серця — півмісяцеві клапани. При зменшенні тиску в шлуночках кров не може повернутись у серце, бо при цьому вона витікає в кишені півмісяцевих клапанів, розтягує їх, і заслінки клапана змикаються.

У процесі серцевої діяльності серцевий м'яз виконує велику роботу. Тому він потребує надходження поживних речовин і кисню та виведення продуктів розпаду. Це забезпечується через коронарні артерії серця, по яких кров надходить до серця, та через власні вени, по яких кров іде від стінки серця в праве передсердя. По коронарних судинах протікає приблизно 5% хвилинного об'єму крові, при важкій роботі цей потік може збільшитись в 4 рази. Причиною руху крові по кровоносних судинах є різниця тисків в артеріях і венах. Ця різниця тисків створюється і підтримується ритмічним скороченням серця. Серце людини в стані спокою скорочується 65-75 разів за хвилину, перекачуючи 5 л крові.

У системі кровоносних судин людини розрізняють артерії, вени, капіляри.

Артерії (від грец. arteria — судина) — це судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. Стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального (шар плоских клітин, які щільно прилягають одна до одної), середнього м'язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар — найтовщий, складається з кільцевих гладеньких м'язів.

Вени — це судини, по яких кров надходить від органів тіла, рухається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м'язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, усередині вен є кишеньковоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри (від лат. capillaris — волосяний) — це найтонші судини, які зв'язують дрібні артерії з найдрібнішими венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров'ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола кровообігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. Унаслідок того, що кров у капілярах знаходиться під тиском і рухається повільно, в артеріальній її частині вода і розчинені в ній поживні речовини просочуються в міжклітинну рідину. У венозній частині капілярів тиск крові зменшується і міжклітинна рідина надходить знов у капіляри.

Загальні дані (розмір, швидкість руху крові, кров'яний тиск) про кровоносні судини подано в табл. 7.

Таблиця 7.

Загальні дані про кровоносні судини

Судини	Діаметр (мм)	Швидкість руху крові (см/сек)	Тиск (мм рт.ст.)
Артерії: -аорта -артерії -артеріоли	20 10-5 0,5	50-60 50-20 20-1	125-50 80-20 50-20
Капіляри	0,5-0,01	0,05-0,1	32-15
Вени	10-30	10-20	(-5)- (+5)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Цикл роботи  серця. Вікові зміни серця

Безперервний рух крові по судинах зумовлюється роботою серця, яка складається з правильного чергування скорочень серцевого м'яза — систол і його розслаблення — діастол. Цикл роботи складається з трьох фаз: скорочення передсердя 0,1 сек., скорочення шлуночків 0,3 сек., загальна пауза — 0,4 сек., під час якої розслаблені і передсердя і шлуночки (рис.2). Протягом серцевого циклу передсердя скорочуються 0,1 сек. і 0,7 сек. знаходяться в розслабленому стані, шлуночки скорочуються 0,3 сек. і 0,5 сек. відпочивають. Цим і пояснюється здатність серцевого м'яза працювати не втомлюючись протягом усього життя.

 

 

 

 

Рис.2. Фази скорочення серця (схема):

1 — скорочення передсердь; 2 — скорочення шлуночків;

З — загальне розслаблення серця.

 

 

Під час скорочення серця у дорослої людини, яка перебуває в стані спокою, кожний шлуночок виштовхує 60-80 см3 крові. Частота серцевих скорочень у здорових людей може збільшуватись з різних причин (підвищення температури навколишнього середовища, після їди, від емоцій і особливо м'язової роботи). У цих випадках час кожного серцевого циклу зменшується (головним чином, за рахунок тривалості діастоли серця).

Кількість крові, яка викидається шлуночком за одне скорочення, називається ударним або систолічним об'ємом. Кількість крові, яка виштовхується серцем за 1 хвилину, називається хвилинним об'ємом.

Періодичне коливання стінок аорти, зумовлене періодичним надходженням у неї крові, поширюється в вигляді хвилі по всіх артеріях. Ці коливання артерій називаються пульсом. Пульс можна промацати у таких місцях, де артерії лежать на кисті безпосередньо під шкірою (променева і скронева артерії, артерії тильної сторони стопи). По пульсу можна визначити частоту і силу скорочень серця, що в деяких випадках використовується в діагностичних цілях.

У дітей серцевий м'яз збуджується швидше, ніж у дорослої людини. Тому в дитини скорочення серця і пульс частіші, ніж у дорослої людини. Чим менша дитина за віком, тим частіший ритм її серцевих скорочень.

Серце новонародженого має поперечне положення і майже кулясту форму. Відносно велика печінка робить високим склепіння діафрагми, ось чому і положення серця у новонародженого вище (на рівні IV лівого міжребер'я). На кінець першого року життя під впливом сидіння і стояння та у зв'язку з опусканням діафрагми серце займає косе положення. В 2-3 роки верхівка серця доходить до V ребра, а у 10 років серце розташоване як у дорослих.

Ріст передсердь протягом першого року життя випереджає ріст шлуночків, потім вони ростуть однаково, і тільки після 10 років ріст шлуночків починає обганяти ріст передсердь.

Маса серця у дітей становить приблизно 0,63-0,8% маси тіла, тоді як у дорослої людини 0,48-0,52%. Найінтенсивніше серце росте в перший рік життя: до 8 місяців маса серця збільшується вдвоє, до 3 років потроюється, до 5 років збільшується в 4 рази, в 16 років — в 11 разів. Вага серця хлопчиків більша, ніж у дівчаток.

3. Рух крові по судинах

Серце скорочується ритмічно, тому кров надходить у кровоносні судини порціями. Проте тече кров по кровоносних судинах безперервним потоком, що посилюється еластичністю стінок артерій і опором течії крові, який виникає в дрібних кровоносних судинах. Завдяки цьому опорові кров затримується у великих судинах і викликає розтягнення їхніх стінок. Розтягуються стінки артерій і при надходженні крові під тиском при скороченні шлуночків серця. Під час розслаблення серця кров із серця в артерії не надходить, стінки судин, що відрізняються еластичністю, при цьому звужуються і пропускають кров, забезпечуючи рух її по кровоносних судинах.

Кров рухається по судинах завдяки скороченням серця і різниці тиску крові, яка встановлюється в різних частинах судинної системи. Із зменшенням діаметра судин тиск зростає.

 

У венах, які розташовані нижче від серця, рух крові утруднений, бо їй доводиться підніматись проти сили власної ваги. Рухові крові по цих венах сприяють додаткові фактори: скорочення скелетних м'язів, які стискують розміщені в них вени; скорочення діафрагми, яка стискує черевні нутрощі та їх вени; негативний тиск у грудній порожнині, який, зменшуючись при кожному вдихові, присмоктує кров до серця.

Змінний тиск, під яким кров перебуває в кровоносній судині, називається тиском крові. Найвищий тиск в аорті, найменший у капілярах. У плечовій артерії систолічний тиск (або максимальний) становить 110-125 мм рт.ст., а діастолічний (у фазі розслаблення серця) 60-85 мм рт.ст. У новонародженого максимальний тиск крові приблизно 76 мм рт.ст., мінімальний — 40-50. В період статевого дозрівання ріст серця випереджає ріст кровоносних судин, що позначається на величині артеріального тиску. Після 50 років — тиск стає 130-145 мм рт.ст. Артеріальний тиск збільшується при м'язовій діяльності.

У новонароджених кров здійснює повний кругообіг за 12 сек., у 3 роки — 15 сек., 14 років — 18,5 сек., у дорослих — 22 сек.

 

4. Велике і  мале кола кровообігу. Особливості кровообігу у плода

Закономірності руху крові по колам кровообігу були відкриті англійським лікарем Гарвеєм у 1628 р.

Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка серця і переходить в аорту (рис. 3). Аорта розгалужується на вінцеві артерії, які, утворюючи коронарне або серцеве коло кровообігу, постачають кров'ю серцевий м'яз. Аорта утворює поблизу серця дугу (ліву) і йде вниз по грудній, а потім черевній порожнині.

Від дуги аорти відходять три артерії—плечоголовий стовбур, який поділяється на праву підключичну артерію і праву спільну сонну артерію; ліва спільна сонна артерія і ліва підключична артерія. Ці судини несуть кров до голови, шиї і верхніх кінцівок.

Рис. 3. Схема кровообігу людини: 1 — аорта; 2 — печінкова артерія; 3 — кишкова артерія; 4 — капілярна сітка великого кола; 5 — ворітна вена; 6 — печінкова вена; 7 — нижня порожниста вена; 8 — верхня порожниста вена; 9 — праве передсердя; 10 — правий шлуночок; 11 — легенева артерія; 12 — капілярна сітка легеневого кола; 13 — легенева вена; 14 — ліве передсердя; 15 — лівий шлуночок.

У грудній і черевній порожнинах від аорти відходять дрібніші артерії до м'язів і шкіри тулуба, до внутрішніх органів. На рівні 4-го поперекового хребця аорта розпадається на 2 великі артерії (права і ліва клубові спільні), що йдуть до нижніх кінцівок. У кожному органі вони поділяються на дедалі менші судини, які переходять у густу капілярну сітку. Проходячи по капілярах, кров омиває всі тканини, віддає їм кисень і при цьому перетворюється на венозну, насичується вуглекислим газом і продуктами розпаду.

З капілярів кров збирається у дрібні вени, потім у більші, і у 2 великі. Вени голови, шиї, верхніх кінцівок утворюють верхню порожнисту вену, а вени усіх інших частин тіла впадають у нижню порожнисту вену. Обидві вони впадають у праве передсердя. Сюди ж відкриваються своїми отворами і вінцеві вени, що несуть кров від стінки серця.

 

Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку, куди венозна кров надходить із правого передсердя (рис. 4).

З правого шлуночка венозна кров потрапляє через венозний стовбур, який поділяється на дві легеневі артерії — праву і ліву — в легені. Легеневі артерії розпадаються на дедалі дрібніші артерії і переходять у капіляри, які густо оплітають альвеолярні пухирці, куди надходить атмосферне повітря. У капілярах легенів венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, які зливаються і утворюють 4 легеневі вени, що впадають у ліве передсердя, а звідси — у лівий шлуночок.