Основи законодавства Украины про охорону здоровья

     Медичні, фізіологічні  та  санітарно-гігієнічні  вимоги  щодо життєвого рівня населення  затверджуються Верховною Радою  України.  
     Стаття 27. Забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя  територій і населених пунктів  
     Санітарно-епідемічне  благополуччя  територій і    населених пунктів забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, спрямованих  на  суворе   дотримання    санітарно-гігієнічних    і санітарно-протиепідемічних правил та норм, комплексом  спеціальних санітарно-гігієнічних  і   санітарно-протиепідемічних  заходів  та організацією державного санітарного нагляду.

     В Україні  встановлюються  єдині  санітарно-гігієнічні  вимоги  до   планування  і  забудови  населених  пунктів;  будівництва   і експлуатації промислових та інших об'єктів; очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів, відходів і покидьків;  
утримання та використання жилих, виробничих і службових  приміщень та територій, на яких вони розташовані; організації  харчування  і водопостачання населення; виробництва,  застосування,  зберігання,  
транспортування  та  захоронення   радіоактивних,    отруйних    і сильнодіючих речовин; утримання і забою свійських та диких тварин, а  також   до    іншої    діяльності,    що    може    загрожувати санітарно-епідемічному благополуччю територій і населених пунктів

            Стаття 31. Обов'язкові медичні огляди  
     З метою    охорони    здоров'я   населення    організуються профілактичні  медичні  огляди  неповнолітніх,  вагітних    жінок, працівників підприємств, установ  і  організацій  з  шкідливими  і небезпечними  умовами  праці,   військовослужбовців    та    осіб, професійна чи інша діяльність  яких  пов'язана  з  обслуговуванням  
населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

     Власники  та  керівники  підприємств,  установ  і  організацій  несуть  відповідальність  за  своєчасність   проходження    своїми працівниками обов'язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду.

     Перелік   категорій  населення,    які    повинні    проходити  обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів  визначаються Кабінетом Міністрів  
України.

                          Р о з д і л  V  
                         МЕДИЧНА ДОПОМОГА  
Стаття 33. Забезпечення надання медичної допомоги  
     Медична допомога    надається    професійно    підготовленими медичними працівниками відповідно до медичних показань у  закладах охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно  
з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями,  які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами  
у цивільно-правових відносинах.  
     Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну   (спеціалізовану),   третинну    (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію.  
     Порядок надання   медичної   допомоги   лікарями   та  іншими медичними працівниками і порядок направлення пацієнтів до  закладу охорони  здоров'я,  що  надає  медичну допомогу відповідного виду,  
встановлюються  центральним  органом  виконавчої  влади  у   сфері охорони здоров'я.

         Стаття 38. Вибір лікаря і закладу охорони здоров'я  
     Кожний пацієнт,  який  досяг чотирнадцяти   років   і   який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря,  якщо останній може запропонувати свої  послуги,  та  
вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.  
     Кожний пацієнт має право,  коли  це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому  закладі  охорони  здоров'я  за  своїм вибором,  якщо  цей  заклад  має можливість забезпечити відповідне  
лікування.

             Стаття 41. Звільнення від роботи на період хвороби  
     На  період  хвороби з тимчасовою  втратою    працездатності громадянам  надається  звільнення  від  роботи  з    виплатою    у встановленому  законодавством  України   порядку    допомоги    по  
соціальному страхуванню.  
         ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЛІКАРСЬКИМИ І ПРОТЕЗНИМИ ЗАСОБАМИ  
     Стаття 54.  Порядок забезпечення лікарськими засобами та імунобіологічними препаратами  
     Громадяни    забезпечуються    лікарськими    засобами     та імунобіологічними  препаратами через заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до закону.

      Порядок забезпечення  громадян  безплатно  або  на  пільгових умовах  лікарськими  засобами  та  імунобіологічними   препаратами визначається законодавством України.  
     Заклади охорони здоров'я, які мають право на це відповідно до  закону,  можуть  відпускати  лише  такі  лікарські  засоби  та імунобіологічні   препарати,   які   дозволені   для  застосування центральним  органом  виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, і несуть   відповідальність  за  забезпечення  належного  режиму  їх  
зберігання  та  реалізації,  а  також за підтримання обов'язкового асортименту  лікарських  засобів та імунобіологічних препаратів, в тому  числі необхідного запасу на випадок епідемічних захворювань,  
     Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я регулярно  інформує  працівників  охорони здоров'я і населення про лікарські   засоби  та  імунобіологічні  препарати,  дозволені  до застосування.  
     Стаття 55. Виробництво лікарських засобів та імунобіологічних препаратів  
     Виробництво нових  лікарських  засобів  та  імунобіологічних препаратів  для медичних цілей допускається з дозволу центрального органу   виконавчої   влади   у   сфері   охорони  здоров'я  після встановлення їх лікувальної або профілактичної ефективності.

     Якість  лікарських  засобів  та  імунобіологічних  препаратів повинна  відповідати  вимогам  Державної  Фармакопеї  України    і технічним умовам, затвердженим у встановленому порядку.

     Контроль  за якістю  лікарських  засобів   та  імунобіологічних  препаратів, що виготовляються підприємствами України, здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.  
                          Р о з д і л  X  
               МЕДИЧНА І ФАРМАЦЕВТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ  
     Стаття 74. Заняття медичною і фармацевтичною  діяльністю  
     Медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну  спеціальну  освіту  і відповідають  єдиним кваліфікаційним вимогам.  
     Єдині кваліфікаційні вимоги до  осіб, які займаються  певними видами  медичної   і фармацевтичної  діяльності,  встановлюються центральним  органом  виконавчої  влади  у сфері охорони здоров'я.  
Відповідальність  за  дотримання  зазначених кваліфікаційних вимог несуть керівники закладу охорони здоров'я і ті органи, яким надано право  видавати ліцензію на провадження господарської діяльності в  
сфері охорони здоров'я.

     Особи, які  пройшли медичну  або  фармацевтичну   підготовку  в навчальних закладах  іноземних країн, допускаються  до  професійної діяльності   після   перевірки   їх   кваліфікації   у    порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, якщо інше не передбачено законодавством або міжнародними договорами, в яких бере участь Україна 

     Стаття 75. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних  
                працівників  
     Підготовка,   перепідготовка   та   підвищення   кваліфікації медичних і фармацевтичних  працівників  здійснюються  відповідними середніми  спеціальними  і  вищими   навчальними   та   науковими  
закладами,  закладами  підвищення  кваліфікації  і  перепідготовки кадрів,  а   також   через   інтернатуру,   клінічну   ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.      Навчальні плани  та програми  підготовки, перепідготовки  та підвищення кваліфікації медичних і  фармацевтичних  працівників  у  
встановленому   порядку   погоджуються   з   центральним   органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

     Стаття 77. Професійні права та пільги медичних і фармацевтичних  працівників  
    Медичні і фармацевтичні працівники мають право на:

     а) заняття  медичною і фармацевтичною діяльністю  відповідно до  спеціальності та кваліфікації;

     б) належні  умови професійної діяльності;

     в) підвищення  кваліфікації, перепідготовку не  рідше  одного  разу на п'ять років у відповідних закладах та установах;

     г)  вільний   вибір  апробованих  форм, методів    і   засобів діяльності,  впровадження  у  встановленому    порядку    сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;

     д)  безплатне   користування  соціальною,    екологічною    та  спеціальною  медичною  інформацією,   необхідною  для    виконання професійних обов'язків;

     е)  обов'язкове  страхування  за  рахунок власника   закладу охорони здоров'я у разі заподіяння шкоди їх  життю  і  здоров'ю  у зв'язку  з  виконанням  професійних   обов'язків    у    випадках,  
передбачених законодавством;

     є) соціальну  допомогу з боку  держави   у  разі  захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала  у зв'язку з виконанням професійних обов'язків;

     ж)   встановлення   у  державних  закладах  охорони   здоров'я  посадових  окладів  (тарифних  ставок)  на  основі Єдиної тарифної сітки  у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 

     з) скорочений  робочий день і додаткову оплачувану  відпустку у випадках, встановлених  законодавством;

     и) пільгові  умови пенсійного забезпечення;

     і) пільгове  надання житла та забезпечення  телефоном;

     ї)  безплатне   користування  житлом з освітленням і опаленням тим,  хто  проживає  і  працює  у  сільській  місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та  фармацевтичними  працівниками  і  проживають  у  цих населених пунктах,   надання   пільг   щодо   сплати   земельного   податку, кредитування,  обзаведення  господарством і будівництва приватного  
житла, придбання автомототранспорту.

     Пільги  на  безплатне  користування  житлом  з  опаленням  та  освітленням,  передбачені  абзацом першим цього пункту, надаються:  
     працівникам за  умови,  якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом  працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу,  який дає  
право  на  податкову  соціальну пільгу,  у порядку,  визначеному Кабінетом  Міністрів України;

     пенсіонерам  за  умови,  якщо  середньомісячний  сукупний доход  сім'ї в розрахунку на одну особу за  попередні  шість  місяців  не перевищує  величини доходу,  який дає право на податкову соціальну  
пільгу,   у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України;

     й)  першочергове  одержання  медичної допомоги  і забезпечення лікарськими та  протезними засобами;

     к) створення  наукових медичних товариств,  професійних  спілок  та інших громадських організацій;

     л) судовий  захист професійної честі та  гідності;

     м) безоплатне  одержання  у  власність   земельної  ділянки  в  межах   земельної   частки   (паю)   члена  сільськогосподарського підприємства,  сільськогосподарської  установи   та   організації, розташованих    на   території   відповідної   ради,   із   земель сільськогосподарського     підприємства,     сільськогосподарської  
установи та організації,  що приватизуються,  або земель запасу чи резервного  фонду,  але  не  більше  норм   безоплатної   передачі земельних ділянок громадянам,  встановлених  законом для ведення  
особистого селянського господарства.

     Дія пункту "м" не поширюється на  громадян,  які раніше набули  право  на  земельну  частку  (пай) та земельні ділянки для ведення особистого  підсобного  господарства  чи  для  ведення  особистого  
селянського  господарства,  крім  випадків  успадкування  права на земельну частку (пай),  земельні ділянки  для  ведення  особистого підсобного  господарства  чи  для  ведення  особистого селянського  
господарства відповідно до закону;

          Законодавством може бути передбачено інші права та пільги для медичних  і  фармацевтичних  працівників.  На  них  також   можуть поширюватися  пільги, що  встановлюються  для  своїх   працівників  
підприємствами, установами і  організаціями,  яким  вони   надають медичну допомогу.  
     Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і фармацевтичних працівників  
     Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:

     а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу;

     б) безплатно   надавати  першу  невідкладну   медичну  допомогу громадянам  у  разі нещасного випадку   та в  інших   екстремальних ситуаціях;

     в) поширювати  наукові  та  медичні  знання  серед  населення, пропагувати,  в  тому  числі  власним   прикладом,  здоровий  спосіб життя;

     г)    дотримувати    вимог    професійної      етики        і  деонтології, зберігати лікарську таємницю;

     д)  постійно  підвищувати  рівень  професійних    знань    та  майстерності;

     е) надавати консультативну  допомогу своїм  колегам   та  іншим  працівникам охорони здоров'я.

     Медичні  та  фармацевтичні   працівники  несуть  також    інші обов'язки, передбачені законодавством.  
     Стаття 78-1. Обмеження, встановлені для медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення  
                  ними професійної діяльності  
     Медичні і фармацевтичні працівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права:  
     1)  одержувати  від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво   та/або   реалізацію   лікарських   засобів,  виробів медичного призначення, їх представників неправомірну вигоду;  
     2)  одержувати  від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво   та/або   реалізацію   лікарських   засобів,  виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання  у  професійній діяльності  (крім випадків, пов’язаних з проведенням відповідно до договорів  клінічних  досліджень  лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);  
     3)    рекламувати    лікарські   засоби,   вироби   медичного призначення,  у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що   містять   інформацію   рекламного   характеру,  та  зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок);  
     4)   на   вимогу  споживача під час реалізації  (відпуску) лікарського   засобу   не   надавати   або  надавати  недостовірну інформацію  про  наявність  у  даному аптечному закладі лікарських засобів   з   такою   самою   діючою   речовиною  (за  міжнародною непатентованою  назвою),  формою  відпуску  та дозуванням, зокрема  
приховувати  інформацію  про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною.  
     Положення цього пункту поширюються виключно на фармацевтичних працівників.  
     За  порушення вимог цієї  статті  медичні і фармацевтичні працівники несуть відповідальність, передбачену законодавством.