Медична та соціальна реабілітація хворих на алкогольну та наркотичну залежність

Єдність психосоціальних і біологічних методів впливу виходить з уявлень про залежність від ліків та інших порушень психічного здоров'я як про психосоматичну хворобу, що потребує розуміння її психологічної і патофізіологічної основи.

Етапність та наступництво реабілітації. Державна система реабілітації передбачає отримання після стаціонарного лікування підтримуючої терапії в умовах наркологічних кабінетів. Реабілітація на наступних етапах спрямована на відновлення в правах, індивідуальної і суспільної цінності хворого, відносини з оточуючою дійсністю, що були до хвороби. На цьому етапі домінують соціальні заходи. Мова йде, перш за все, про допомогу у працевлаштуванні, організації таких стосунків з оточуючими, які будуть сприяти індивідуальній ресоціалізації хворого.

Експертиза працездатності

На період лікування хворі тимчасово непрацездатні, їм видають довідки. У разі недоумства чи тяжких соматичних ускладнень, вони вважаються стійко непрацездатними, їх можуть переводити на інвалідність.

МСЕК констатує інші прояви соціальної дезадаптації хворих (нездатність до пересування, комунікації тощо), розробляє план всебічної медико-соціальної реабілітації.

Недержавні структури, причетні до соціальної реабілітації

Соціальною реабілітацією хворих на алкоголізм та наркоманію в Україні займаються також недержавні структури, які підтримують комуни тверезих алкоголіків та наркоманів і товариства "Анонімних алкоголіків"

(АА), АлАнон (родичі хворих на  алкоголізм), АлАтін (діти хворих) та "Анонімних наркоманів", програма "Спорт проти алкоголізму та наркоманії". Метою їх є підтримка тверезого способу життя та розв’язання психологічних, побутових, виробничих проблем їхніх членів.

Товариство "Анонімних алкоголіків" об'єднує алкоголіків та осіб, що колись ними були і готові допомогти лікуванню кожного бажаючого. В основу його діяльності покладена психологічна реабілітація, використання християнської моралі. Через програму 12 кроків програма АА формує нове сприйняття світу та змінює особистість людини, що хворіє на алкоголізм. Сьогодні в світі близько 2 млн хворих на алкоголізм, що об'єдналися в групи для лікування. Програма АА гарантує одужання всім, хто її виконує.

Профілактика алкоголізму та наркоманії

В Україні розроблено національну програму профілактики наркоманії та захворювання на СШД. Вона включає медичний, соціальний, психологічний, юридичний аспекти, які між собою тісно взаємопов'язані. Загально-профілактичні заходи програми спрямовані на ліквідацію всіх причин та умов, що сприяють виникненню та розповсюдженню цього захворювання, розробку сучасних профілактичних програм для різних соціальних груп населення; підготовку фахівців з реалізації профілактичних програм; співпрацю з міжнародними організаціями з профілактики наркоманії з метою інтеграції кращих зразків світового досвіду в національну практику.

Профілактику наркотичної та алкогольної залежності поділяють на первинну, вторинну та третинну.

Первинна профілактика - це в основному соціальна профілактика, масова й найбільш ефективна, спрямована на підлітків та сім'ю. Вона включає загальнопрофілактичні заходи, спрямовані на ліквідацію всіх причин та умов, що сприяють виникненню та поширенню цього захворювання, на збереження і вдосконалення умов, необхідних для зміцнення здоров'я людини і на попередження впливу різноманітних несприятливих факторів. Основа цього типу профілактики — утвердження здорового способу життя кожної людини і всього суспільства.

Здоровий спосіб життя означає повноту зайнятості людини, численні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонійного розвитку всіх його підструктур — тілесної, психічної, соціальної. В житті молоді не повинно бути вакууму, нічим незаповненої душевної пустоти, бездіяльності, негативного відношення до навчання, спорту, праці. Захоплення молоді в будь-якій галузі знань чи мистецтва — один із дієвих шляхів нормального, нічим непорушеного психофізичного розвитку, що віддаляє юнаків і дівчат від наркотичних засобів.

З раннього дитинства потрібно формувати різко негативне відношення до будь-яких станів, що викликаються речовинами рослинного чи хімічного походження. Профілактичну роботу необхідно починати з молодших класів. Саме у цьому віці діти починають формувати свої поняття про куріння, культуру вживання алкоголю, та наслідки зловживання ним та іншими наркотичними засобами. Ось чому профілактичні засоби для дітей цього віку більш ефективні, ніж спроба змінити порівняно міцно вкорінене уявлення про наркотичні засоби у підлітків в старших класах.

Це вимагає запровадження в систему дошкільного та шкільного валеологічного виховання методик антинаркоманійного навчання, створення системи психологічних і педагогічних впливів на особистість дитини з метою оволодіння навичками протистояння негативному впливу навколишнього середовища.

Вторинна, соціально-медична профілактика спрямована на об'єднання зусиль всіх державних і громадських структур з метою організації постійного спостереження за динамікою немедичного вживання наркотиків, раннього виявлення пристрасті та найбільш ранніх змін в організмі для здійснення негайного і комплексного лікування, оздоровлення мікросоціального середовища і застосування різноманітних виховних заходів у групах з максимальним ризиком зловживання наркотичними засобами (підлітків, студентів, учнів ПТУ).

Третинна профілактика передбачає попередження переходу захворювання у більш тяжку стадію, попередження інвалідизації хворих, передчасної смерті. Для хворих, що зловживають наркотиками, профілактика передбачає також запобігання захворювання на "шприцеві інфекції" за допомогою пропаганди та програм "Зменшення ризику" й "Декриміналі-зація". Такими програмами передбачено безкоштовну видачу шприців та презервативів з метою запобігання гепатиту В, ВІЛ-інфекції.