Вплив маркетинга на комерційну діяльність торговельного підприємства на матеріалах роботи ТОВ універмаг „Добробут”

УКООПСПІЛКА

Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж

Курсова робота

з дисципліни „Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг”

НА ТЕМУ: ”Вплив маркетинга на комерційну діяльність торговельного підприємства”

на матеріалах роботи ТОВ універмаг „Добробут”

Виконав студент

III-го курсу групи ТК-31

Мощенко Юрій Васильович

Керівник – викладач

________Т.О. Дем’яненко

Черкаси-2008

 

План

Вступ - 4

1 Основна частина - 7

1.1 Вплив зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб’єкта ринку - 8

1.2 Конкурентноспроможність торговельних підприємств - 10

1.3 Шляхи маркетингових досліджень та прогнозування розвитку підприємства на ринку - 16

1.4 Стратегія маркетингової діяльності торговельних підприємств - 20

1.5 Коротка характеристика організаційноправової діяльності ТОВ універмагу „Добробут” - 23

1.6 Вплив маркетингу на комерційну діяльність ТОВ універмагу „Добробут” - 27

2 Висновки та пропозиції - 35

Література - 37

3 Додатки. - 39

 

Вступ

Сьогодні торгівля є однією з основних галузей України. Зважаючи на це, темою для своєї курсової роботи я обрав: „Вплив маркетингу на комерційну діяльність торговельного підприємства”. Адже, на мою думку, торговельне підприємство не має шансів вийти на великий ринок споживачів та отримувати стабільний прибуток без успішної маркетингової програми та маркетингових досліджень.

Основними питаннями, які б я хотів розглянути в своїй курсовій роботі є:

·                   Вплив зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб’єкта ринку.

·                   Конкурентоспроможність торговельних підприємств

·                   Маркетингові дослідження та прогнозування розвитку підприємства

·                   Стратегії маркетингової діяльності торговельних підприємств, їх характеристика

Ці фактори мають дуже великий вплив на торговельне підприємство, і без роботи з ними жодне підприємство не зможе вийти на нормальний конкурентноспроможний рівень.

В наш час більшість великих підприємств, що планують вийти на ринок споживача, виділяють великі суми коштів на товари та персонал, і, нажаль, заощаджують на маркетингових кампаніях, – які саме і є вирішальним процесом, що визначає спроможність фірми стабільно працювати, і мати великий конкурентноспроможній статус.

Це пояснюється тим, що українські виробники більше покладаються на власні сили та все ще недостатньо орієнтовані на споживача. Позначається роками сформована психологія дефіцитного ринку, коли який би товар не виробили - усе куплять. Реальна ж картина прямо протилежна - товарів достатньо. Конкуренція зростає, ефективність просування знижується, а могутні зарубіжні виробники добре володіють всіма засобами і методами для завоювання симпатій споживача. Все це практично не залишає шансів на успіх тим, хто вкладає чималі засоби в розробку і виробництво нових товарів без серйозної маркетингової підтримки.

На даний момент часу Україна ввійшла в С.О.Т. , на мою думку, це є великою перевагою для приватних підприємців, та вже існуючих великих державних підприємств. Перевагою є – відкриті шляхи для продажу товарів іноземним підприємствам, та закупки товарів від інших країн С.О.Т. Недоліками є – зниження цін на товари, та велика сума податку для приватних підприємців.

 

Основна частина

1.1 Вплив зовнішнього середовища маркетингу на формування комерційної діяльності суб’єкта ринку

До широкого застосування маркетингу, досягнення основної мети ринкової діяльності - одержання максимального прибутку - забезпечувалося різними шляхами. Основними з них були:

· екстенсивний розвиток виробництва, простого збільшення обсягу

виробленої продукції (концепція удосконалювання виробництва);

· поліпшення якісних характеристик виробленої продукції

(концепція удосконалювання товару);

· "проштовхування", нав'язування товару покупцю (концепція

інтенсифікації комерційних зусиль).

Маркетинг же основний упор у всій ринковій діяльності

переносить на ефективне задоволення потреб. Одним з основних

елементів комплексу маркетингу є так називана система

маркетингових комунікацій.

Систему маркетингових комунікацій у загальному виді можна визначити, як єдиний комплекс, що поєднує учасників, канали іприйоми комунікацій. Необхідно при цьому підкреслити, що рольсистеми маркетингових комунікацій постійно зростає. Очевидно, що вумовах насичення ринку найрізноманітнішою продукцією вже малопросто створити відмінний товар.

Наприклад, у середньому супермаркеті товарна номенклатура

включає більш двадцяти тисяч асортиментних позицій. Практично всі товари мають високу якість, тому продавцю вже недостатньо визначити на товар прийнятну ціну, забезпечити його приступність і

додаткові зручності покупцю. Успіху можна домогтися лише в тих

випадках,  коли  продавець  налагодить  взаємозв'язок,

взаєморозуміння з ним, створить атмосферу відкритості і

взаємовигідного співробітництва. Він повинен сформувати враження

безупинної турботи про нестатки споживачів і своїх партнерів.

Маркетингові комунікації спрямовані на конкретних людей і на різні фірми, що своєю діяльністю впливають на просування товару до споживача.

Будучи одним з найважливіших елементів комплексу маркетингу, система маркетингових комунікацій в остаточному підсумку сприяє досягненню загальних маркетингових цілей фірми. Підлеглими стосовно них виступають наступні цілі:

· мотивація споживача;

· генерування, формування й актуалізація потреб покупця;

· підтримка доброзичливих відносин і взаєморозуміння між

організацією і громадськістю, партнерами по маркетинговій

кампанії

· формування сприятливого образа (іміджу) організації;

· інформування громадськості про діяльність організації;

· залучення уваги бажаних аудиторій до діяльності організації;

· надання інформації про товари, вироблених фірмою;

· формування в покупця прихильності до марки фірми;

· умовляння;

· формування в покупця переваги до марки і переконаності в

необхідності зробити покупку;

· стимулювання акта покупки;

· нагадування про фірму, її товарах і тощо.

У свою чергу, вибір цілей маркетингових комунікацій багато в

чому визначає засоби, використовувані для їхнього досягнення.

Основними засобами маркетингових комунікацій є реклама,

комерційна пропаганда, стимулювання збуту, особистий продаж.

 

1.2 Конкурентоспроможність торговельних підприємств

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є створення товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високої монополізації виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції, у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно, різко загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентноздатності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно, критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо: а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються); б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого); в) колективу з колективом; г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг різного виду.

У цілому конкурентноздатність торгового підприємства - це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і за ефективностю виробничої діяльності.

Конкурентноздатність торговельного підприємства характеризує можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів, як:

- конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентноздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентноздатність регіону і країни.

Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення конкурентноздатності підприємства.

Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, розглянемо кілька важливих наслідків цього положення.

1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко зв'язана з виробом, як таким, і значною мірою зводиться до якості. Друга зв'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині, як члену тієї чи іншої соціальної групи і тощо.

2.Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить до дуже важливої в ринкових умовах істини:

всі елементи конкурентноздатності товару повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру.

3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним ринком, конкурентноздатністю.

Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару — це все рівно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу зокрема. Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія роботи в умовах ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також, як вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в достатній кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів, керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів ресурсів.