Сертифікація моторних олив

 

Асортимент олив для  карбюраторних двигунів включає переважно продукти, шо належать до груп В₁, Г₁.

Основні марки вітчизняних  моторних олив для карбюраторних  двигунів випускаються за ГОСТ 10541-78.

Оливу М-8В (ГОСТ 10541-78) виготовляють із суміші дистилятного компонента вузького фракційного складу з композицією ефективних присадок. Використовують її для всіх сезонів у середньо-форсованих бензинових двигунах легкових і вантажних автомобілів з періодичністю заміни до 18 тис. км пробігу.

Оливу М 4₃/10В (ГОСТ 10541-78) отримують на основі високоякісної базової оливи і ефективної композиції присадок. Ця олива відрізняється від попередньої підвищеною працездатністю. В бензинових двигунах вантажних автомобілів пробіг до заміни оливи становить 18 тис. км.

Оливу М-б₃/ІОВ (ГОСТ 10541-78) виготовляють на основі високоякісної компаундованої базової оливи з композицією ефективних присадок. Застосовують для всіх сезонів у середньофорсованих бензинових двигунах і безнаддувних дизелях. Ця високоефективна олива відрізняється від інших підвищеною працездатністю. В бензинових двигунах грузових автомобілів пробіг до заміни оливи становить 18 тис. км, а в дизелях — до 500 мотогодин.

Оливу М-5₃/10Г₁, (ГОСТ 10541-78) виготовляють на базі індустріальної оливи 1-20А з пакетом миючо-диспергуючих, антиокисних та інших присадок закордонного і вітчизняного виробництва. Використовують у районах із низькими температурами зимових місяців, а також як всесезонну.

Оливу М-6₃/12Г₁, (ГОСТ 10541-78) виготовляють на основі суміші дистилятних компонентів різної в’язкості з добавками присадок, що забезпечують високі протизношувальні властивості. Застосовують щосезонно в районах з помірними кліматичними умовами при температурі повітря від —20 до +45 °С.

Олива Ольвіт-20/3041 (ТУ У 38.5901444-96) - всесезонна мінеральна олива, призначена для високофорсованих автомобільних карбюраторних двигунів. Виготовляється з глибокоочищених базових олив і містить пакет присадок фірми “Shell”, який збільшує моторесурс двигуна між замінами оливи.

1.2. Основні етапи процесу сертифікації моторних олив

Порядок та вимоги до проведення обов’язкової сертифікації нафтопродуктів в системі  УкрСЕПРО встановлюють “Правила обов’язкової сертифікації нафти і нафтопродуктів ( від 16.01 1997 р.). Обєктами сертифікації в Україні є нафтопродукти, які вириблені в Україні; ввозяться в Україну і зазначені заявником як такі, що відповідають чинним в Україні нормативним документам; ввозяться вУкраїну і не зазначені заявником як такі, що відповідають чинним вУкраїні нормативним документам, але можуть бути ідентифіковані як такі, що повинні відповідати чинним в Україні нормативним документам на аналогічну продукцію.

Процедура сертифікації нафтопродуктів складається з таки етапів:

-подання заявки на проведення сертифікації продукції;

-аналізу та експертизи поданої документації;

-приняття рішення за заявкою із зазначенням схеми сертифікації;

-відбирання зразків продукції для випробування; ідентифікації продукції;

-прийняття зразків випробувальною лабораторією;

-випробування зразків продукції;

-оформлення акта про зберігання зразка-свідка продукції, що сертефікуються;

-обстеження або атестація виробництва,сертифікація системи якості або аналіз її функціонування;

-аналіз отриманих результатів;

-видання сертифікату відповідності та занесення продукції до Реєстру Системи УкрСЕПРО;

-визнання сертифікату або іншого документу; технічний нагляд за сертифікованою продукцією; інформація про результати сертифікації.

1.3 Порядок відбору зразків для випробувань та їх зберігання

Відбирання зразків  продукції для випробувань здійснює орган з сертифікації або за його дорученням інша незалежна організація  відповідно до вимог ГОСТ 2517 “Нефть и нефтепродукты.Методы отбора проб.’’. Кількість та маса точкових проб для сертифікації залежить від виду заявленої продукції  і встановлюється відповідно до вимог нормативного документа на цю продукцію у 3-х кратному розмірі з урахуванням зразка-свідка та повторних випробувань. Відібрані зразки повинні бути герметично запаковані,опечатані,опломбовані і мати інформаційну етикетку. Вони діляться на 3 частини:

-перша частина використовується для ідентифікації продукції та проведення сертифікаційних випробувань;

-друга-у разі необхідності проведення повторних або додаткових випробувань;

-третя-зберігається органом  з сертифікації  як зразок-свідок.

Зразки відбирають для визначення фізико-хімічних властивостей частини  чи всієї маси продукту в кількості, встановленій державними стандартами і технічними умовами на моторні оливи.

Повний аналіз моторних олив, які  підлягають відвантаженню, проводиться  не більше ніж за 2 місяці до дня відвантаження, а контрольні аналізи не більше ніж  за 10 днів до дня відвантаження. Результати аналізів зразків являються основою для визначення кількості і якості моторних олив.

В залежності від призначення зразки поділяють на індивідуальні, середні і контрольні.

Індивідуальний зразок – це зразок який відбирають за один прийом. Середній зразок складається з декількох індивідуальних зразків, відібраних на різних рівнях в одному чи декількох резервуарах, цистернах і т.д.

Для циліндричних вертикальних і прямокутних резервуарів найкращим середнім зразком буде являтися стовпчик моторних олив відібраних по всій висоті резервуара. Середній зразок відбирають через рівні проміжки часу з резервуару.

Зразок нижнього шару відібраний спеціальним  пробовідбірником, який дозволяє відбирати  керн моторних олив висотою 250 мм від  дна резервуару.

Контрольний зразок – це частина індивідуального чи середнього зразка, який призначений для аналізу.

Всі зразки призначені для визначення середньої проби, відбирають одним  пробовідбірником трубкою, щупом і  т.д. без ополіскування перед кожним зануренням в моторну оливу. Після  застосування інвентар для відбору і зберігання зразка його промивають миючим засобом, висушують і ставлять в закрите приміщеннях, захищене від пилу і осідання атмосферних опадів. З резервуарів оснащених стаціонарним пробовідбірникам безпосередньо відбирають середній зв’зок і вимірюють його густину, яку приймають як густину моторних олив з резервуару.

При відборі з резервуару індивідуального  зразка з допомогою переносних пробовідбірників середню густину визначають по визначеному середньому зразку.

Зразки моторних олив розділених і запаяних чи герметично закритих іншим способами в посудині слід відбирати на підприємствах при випуску продукції.

При відбиранні зразків потрібно дотримуватися  санітарних правил затверджених Міністерством  Охорони Здоров’я України.

Пробу нафти або нафтопродукту зберігають в приміщенні що відповідає протипожежним вимогам, що пред'являються до сховищ  легкозаймистих і горючих рідин. Проби нафти або нафтопродукту з нормованим тиском насиченої пари зберігають при температурі не вище 20 °С.

Проби зберігають в шафі або ящику з кублами з матеріалу, що незгорає.

На випадок розбіжності в  оцінці якості проби нефтепродукта  зберігають протягом 45 діб з дня  відвантаження.

Для нафтопродуктів, призначених  для представника замовника і  для тривалого зберігання, пробу на випадок розбіжностей в оцінці якості зберігають протягом 3 міс.

Проби нафти на випадок розбіжності  в оцінці якості при транспортуванні  її по нафтопроводу зберігають не більше 25 діб. при транспортуванні іншими видами транспорту - не більше  45 діб.

 

2.Вимірювання показників  якості  моторних олив

2.1 Показники  ідентифікації моторних олив

Антиокислювальні  властивості значною мірою визначають стійкість оливи до старіння. Умови роботи олив у двигунах настільки жорсткі, що запобігати старінню олив немає потреби.

Окислення оливи в  двигуні найінтенсивніше проходить у тонких плівках оливи на поверхні деталей при нагріванні її до високої температури і зіткненні з гарячими газами. В об'ємі оливи окислюються менш інтенсивно, оскільки в радіаторі, оливопроводі температура нижча і поверхня контакту оливи з окислюючим газовим середовищем менша. У внутрішніх порожнинах двигуна, які заповнені оливовим туманом, окислення буде інтенсивнішим.

На глибину і швидкість  окислювальних процесів значною  мірою впливають продукти неповного згорання палива, шо потрапляють в оливу разом з газами, які надходять із надпоршневого простору в картер. Прискорюють окислення оливи-частинки металів і забруднень неорганічного походження, які накопичуються в ньому внаслідок зношування деталей двигуна, недостатньої очистки повітря, яке всмоктується, нейтралізації присадками неорганічних кислот, а також металоорганічних сполук міді, заліза та інших металів, які утворюються внаслідок корозії деталей двигуна.

Стійкість моторних олив до окислення підвищують шляхом введення до їх складу присадок.

При тривалій роботі оливи  в двигуні інтенсивно зростання ,в'язкості, зумовлене окисленням, починається після практично повного виснаження антиокисних присадок.

В'язкісно-температурні властивості — одна з найважливіших характеристик моторних олив. Від цих властивостей залежить діапазон температури навколишнього середовища, в якому олива забезпечує пуск двигуна без попереднього підігріву та прокачування по системі, а також надійне змащування і охолодження деталей двигуна при найбільш допустимих навантаженнях і температурі навколишнього середовища. В'язкість мінеральних олив в інтервалі температур від -З0 до +150 °С змінюється в тисячі разів. Літні оливи, які мають достатню в'язкість при високій температурі, забезпечують запуск двигуна при температурі навколишнього середовища близько 0 °С. Зимові оливи, які забезпечують холодний пуск при від'ємних температурах, мають недостатню в'язкість при високій температурі. Таким чином, сезонні оливи незалежно від пробігу автомобіля необхідно міняти два рази на рік. Це ускладнює експлуатацію двигуна і підвищує витрати на неї. Ця проблема вирішена створенням всесезонних олив, загущених полімерними присадками. В'язкісно-температурні властивості цих олив такі, що при від'ємних температурах вони подібні до зимових, а при високих до літніх. В'язкісні присадки відносно мало підвищують в'язкість базової оливи при низькій температурі, але значною мірою збільшують її при високій температурі.

На відміну від сезонних загущені всесезонні оливи змінюють в'язкість під впливом не тільки температури, а й швидкості зсуву, причому ця зміна тимчасова. Зі зменшенням швидкості відносно переміщення деталей, які змащуються, в'язкість збільшується, а зі зростанням швидкості - понижується. Цей ефект більше проявляється при низькій температурі, але зберігається і при високій, що має два позитивних наслідки: зниження в'язкості на початку прокручування холодного двигуна стартером полегшує пуск, а невелике зниження в'язкості оливи між поверхнями тертя деталей прогрітого двигуна зменшує втрати енергії на тертя і дає економію палива.

Характеристиками в'язкісно-температурних  властивостей є:

-кінематична в'язкість, яка визначається капілярними віскозиметрами;

-динамічна в'язкість, яка вимірюється при різних градієнтах швидкості зрушення в ротаційних віскозиметрах; індекс в'язкості - безрозмірний показник вологості в'язкісно-температурної залежності, яка розраховується за значеннями кінематичної в'язкості оливи, що вимірюється при 40 і 100 °С.

Індекс в'язкості мінеральних  олив безв'язкісних присадок становить 85-100. Він залежить від вуглеводневого складу та глибини очистки оливних фракцій. Синтетичні базові компоненти мають індекс в'язкості 120-150, що дає можливість отримувати на їх основі всесезонні оливи з дуже широким температурним діапазоном працездатності.

До низькотемпературних  характеристик олив відносять температуру  застигання, при якій олива не тече під дією сили тяжіння, тобто втрачає текучість. Вона має бути на 5-7 °С нижче тієї температури, при якій олива забезпечує прокачуваність. Необхідна температура застигання досягається депарафінізацією базових компонентів або введенням до складу моторних олив депресорних присадок.

Антикорозійні властивості моторних олив залежать від складу базових компонентів, концентрації й ефективності антикорозійних, ан-тиокислювальних присадок. У процесі старіння корозійність моторних олив збільшується. Більш схильними до підвищення корозійності є оливи, які виробляються з малосірчистих нафт з високим вмістом парафінових вуглеводнів, що утворюються в процесах окислення агресивних органічних кислот і взаємодіють з кольоровими металами та 'їх сплавами.

Антикорозійні присадки захищають антифрикційні матеріали, утворюючи при цьому на їх поверхні міцну захисну плівку. Антиокислювачі перешкоджають утворенню агресивних кислот. Інколи необхідно вводити в моторні оливи деактиваторні присадки, які утворюють сполуки з міддю, що запобігають корозійній розрусі поверхонь.

Протизношувальні  властивості моторних олив залежать від хімічного складу і полярності базової оливи, складу композицій присадок і в'язкісно-температурної характеристики оливи з присадками, яка здебільшого визначає температурні межі її застосування. Особливо важлива в'язкість оливи при температурі 130—180 °С і градієнтні швидкості зрушення І0⁵-10⁷с^-1.

При роботі двигуна на паливах з підвищеним або високим  вмістом сірки, а також в умовах, що спричиняють утворення сірчаної кислоти з продуктів згорання, дуже важливою характеристикою здатності оливи запобігати корозійному зносу поршневих кілець і циліндрів є її спроможність нейтралізувати цю кислоту. Показником такої спроможності служить лужне число.