Поняття банківського ринку та його сфера

 

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Різні аспекти діяльності ринку банківських послуг привертають увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців та практиків. Теоретичним та методологічним проблемам вивчення місця і ролі ринку банківських послуг присвячено праці провідних учених в галузі економічної теорії, банківської справи, фінансового менеджменту та маркетингу. Вітчизняними авторами цих досліджень є такі науковці: А.А.Андрєєв, М.Д.Алєксєєнко, Д.Д.Гладких, Н.Р.Швець, О.Й.Шевцова.

Метою даної  роботи є висвітлення сутності поняття «банківський ринок» та його сфери.

Відповідно  до поставленої мети було визначено  наступні завдання:

• висвітлення поняття «банківський ринок» та його значення у сучасній світовій фінансовій системі;

• визначення сегментів банківського ринку згідно з продуктами  та послугами, які надає банк;

• висвітлення основних тенденцій розвитку банківської системи в Україні та в світі;
• визначення проблем банківського ринку;
• пропозиції щодо вирішення проблем банківського ринку;

Об’єктом дослідження є елементи банківської системи.

Предмет дослідження – система банківських взаємовідносин. 
1. Поняття «банківський ринок»

Ринок банківських  послуг є однією із важливих і невід'ємних  складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банки поступово перетворилися у основних посередників у перерозподілі капіталів, у забезпеченні безперервності процесу економічного відтворення. Умови зростаючої конкуренції і комерціалізації діяльності диктують необхідність реорганізації структур, розробки гнучких ринкових стратегій, проведення сегментації ринку банківських послуг, розвитку нових його сегментів, послуг та методів обслуговування.

Функціонування  ринку банківських послуг має  свої особливості:

• тісне поєднання державного і ринкового регулювання з метою підтримки його стабільності;
• регулювання і регламентація відносин на ринку нормами міжнародного права і внутрішнім законодавством;
• прозорість інформації про стан ринку та його учасників;
• необмежена кількість учасників ринку;
• широкий асортимент і диверсифікація банківських продуктів.

Однією з визначальних тенденцій на сучасному етапі розвитку банківського ринку є конвергенція – процес зближення його секторів та сегментів. Це забезпечує зростання секторів банківського ринку або зниження витрат внаслідок конкуренції.

Отже, ринок  банківських послуг - це специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські продукти [2,15].

Інфраструктура  ринку банківських послуг - це сукупність організаційно – правових форм, які обслуговують формування попиту і пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно-фінансові інститути. Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральні і комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, інформаційні технології і засоби зв'язку, консалтингові компанії, офшорні зони тощо.

Ринок банківських  послуг може бути класифікований за певними  ознаками. З точки зору інституційної структури він представляє собою сукупність носіїв попиту і пропозиції, які взаємодіють між собою. Носіями пропозиції виступають комерційні банки та інші економічні суб'єкти, яким згідно чинного законодавства дозволяється надання фінансових послуг банківського характеру. Носіями попиту є вся сукупність юридичних і фізичних осіб.

На ринку  банківських послуг виділяють сегменти, що відповідають певним групам банківських  продуктів:

• ринок кредитних послуг;
• ринок інвестиційних послуг;
• ринок розрахунково-касових послуг;
• ринок депозитних та інших послуг.

За географічним охопленням можуть бути виділені локальні, регіональні, загальнонаціональні  та міжнародні ринки. Локальний ринок  формується у межах міста або  району. Регіональні ринки охоплюють  територію однієї/кількох територій суміжних областей. Загальнонаціональний ринок функціонує в межах національної економіки. Міжнародні ринки представлені загальносвітовим ринком та ринками банківських послуг на рівні окремих міждержавних об’єднань [10].

За перспективами  розвитку можна класифікувати такі основні ринки банківських послуг:

безперспективний  ринок, операції на якому необхідно  припинити;

основний ринок, на якому реалізується переважний обсяг  банківських продуктів;

додатковий  ринок (на якому може бути реалізований незначний обсяг продукту);

зростаючий  ринок, що характеризується достатньо  високими темпами нарощування збуту  банківських послуг;

потенційний ринок, який має перспективи росту, але  потребує для цього певних ресурсів і зусиль (модифікація продукту, розширення збутової мережі, заходи стимулювання збуту тощо);

непостійний ринок, який характеризується значними перепадами в обсягах збуту.

За типами споживачів банківських послуг виділяють:

ринок суб'єктів  господарювання (корпоративний ринок);

ринок фізичних осіб (домогосподарств);

урядовий ринок;

ринок фінансового-кредитних  інститутів.

Клієнтом банку  є учасник економічних відносин, який має намір одержувати вигоду від діяльності банку на взаємній основі. Банк може надавати банківську послугу конкретному клієнту  і невизначеному колу клієнтів. Надані послуги на користь невизначеного кола клієнтів виникають в тому випадку, коли не можна визначити коло осіб, які одержують користь від діяльності банка на взаємній основі [3, 96].

Клієнти банку  є основою його розвитку і процвітання. В зв'язку з цим учасників економічних відносин можна класифікувати за ознакою постійних відносин з банком на:

Постійних клієнтів. Ця група клієнтів характеризується наявністю банківського рахунку  й довгострокових взаємовідносин з  банком. Як правило, клієнти зорієнтовані на одержання всіх послуг тільки в одному банку.

Випадкових (разових, імпульсних) клієнтів. Випадкові клієнти  не заінтересовані в довгострокових відносинах з конкретним банком. Вони готові скористатися його послугами з метою короткострокової (разової) вигоди чи в результаті непередбачених випадків [7, 32].

Нових (потенційних  клієнтів). Нові клієнти - це потенціал  росту і розвитку банку. Намір потенційних клієнтів одержувати користь від діяльності банку, може виявлятись як в явній, так і прихованій (латентній) формі. Явна форма виражається в тому що клієнт усвідомивши необхідність задоволення своїх потреб, сам проявляє ініціативу в пошуку необхідної йому послуги. Латентна форма виражається в тому, що банк формує у потенційного клієнта поняття про необхідність задоволення його потреб з допомогою сааме банківських послуг. Перехід потенційних клієнтів в постійних дозволяє, по-перше, підвищити, рівень доходів, банку, а по-друге, диверсифікувати його діяльність.

ОПЕРАЦІЇ БАНКУ (банківські продукти):

1. По формуванню банківських ресурсів.
2. Кредитні послуги
3. Інвестиційні операції
4. Інші банківські послуги

• організація розрахунково-касового обслуговання

• операції з іноземною валютою
• трастові операції
• послуги по зберіганню цінностей
• консультаційні послуги
• інформаційні послуги
• аудиторські послуги
• послуги по інженерно-економічній експертизі

надання гарантій.

Специфіка банку як кредитної установи виявляється в тому, що тут сконцентровані і проходять потоки вартості, що позичається, тільки в грошовій формі., Тому в практику повсякденної діяльності спеціалістів банку необхідно впровадити аналіз процесів, що відбуваються на ринку позичкових капіталів, і виявлення можливостей регулювання тих сторін зазначених процесів, що стосуються безпосередньо діяльності конкретного банку. Подібна робота повинна розвиватися в трьох напрямках, що відповідають аналізу стану кредитної системи, банківського сектора і ринку цінних паперів [1, 57].

1. Сегментація банківського ринку

Банківський ринок - сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку

Сегментування ринку - процес розбиття споживачів на групи на базі відмін у потребах, характеристиках чи поведінці.

Критерії сегментації:

• кількісні параметри сегменту
• доступність сегменту для банку
• суттєвість сегменту
• прибутковість
• сумісність сегменту з ринком основних конкурентів
• ефективність роботи на обраний сегмент ринку
• захищеність обраного сегменту від конкурентів

Фактори сегментації ринку (роздрібний)

- географічні

- демографічні

- психографічні 

- поведінки

Фактори сегментації  роздрібного банківського ринку
географічні	регіонально-адміністративний поділ чисельність населення (міста) щільність(плотность) населення клімат
демографічні	вік стать розмір сім’ї сімейне становище рівень доходу види професій рівень освіти релігія раса національність
психографічні	соціальний шар стиль життя (богемний, елітарний, спортивний...) особисті якості (амбіційність, імпульсивність...)
поведінки	ступінь випадковості покупки пошук вигод статус постійного клієнта ступінь потреби в продукті ступінь лояльності до банку чи продукту емоційне відношення до продукту

 

Сегментація ринку включає визначення окремих груп схожих клієнтів, які  ведуть себе не так, як інші клієнти [5, 19].

Направлення сегментації розробляється  виходячи із:

1. що купляється та як
2. хто купляє
3. чому купляє

Групи клієнтів:

1. корпоративний ринок
2. роздрібний ринок
3. кредитно-фінансові установи
4. урядовий ринок

 

Первинна сегментація в банківській  справі:

1. Корпоративний сегмент:

• оборотні засоби
• значні кредитні покупки
• управління ліквідністю
• управління фондом заробітної плати

2. Комерційний сегмент

• бухгалтерська документація
• оборотні засоби
• управління ліквідністю
• страхування
• пенсії і т.п.

3. Індивідуальний сегмент

• управління поточними рахунками
• позички
• заощадження та інвестиції
• пенсії
• позички під нерухомість

Кожен з таких сегментів відчуває потребу в різних банківських  продуктах. Це знаходить відображення в показнику стадії життєвого  циклу (ширина овалів - обсяг ринку):

	Залежні	Досімейні	Сімейні	Люди з “порожнім  гніздом”	Пенсіонери
Чековий рахунок
Перша іпотека
Позики
Інвестиції, заощадження
Пенсії
Консультації  під час виходу на пенсію