Корпоративна культура як інструмент забезпечення міжнародної конкурентоспроможності компанії

До спеціальних  принципів КК зараховуємо:

1. Принцип вільного прояву. Корпоративна культура повинна бути ненав’язливою, а виникати під впливом різноманітних ситуацій, вона повинна формуватись залежно від виду діяльності, якою займається підприємство.

2. Принцип узгодженості та відповідності цілей. Кожне підприємство розробляє свою місію стратегію, цілі. Корпоративна культура повинна відповідати цим цілям та забезпечувати їх досягнення.

3. Принцип чіткості. Цей принцип показує усвідомлення менеджментом значення корпоративної культури. Менеджери повинні вміти чітко сформувати основні вимоги щодо корпоративної культури, чого вони хочуть досягнути за допомогою її використання.

4. Принцип особистісно-орієнтованого  менеджменту. Корпоративна культура повинна бути зосереджена на особистісно-орієнтованому менеджменті. Оскільки особистість людини є тим чинником, від якого безпосередньо залежить ефективність її праці та значущість її результатів.

5. Принцип стосунків “керівництво  – працівник”. В основі корпоративної культури повинні бути: чесність, порядність, вихованість, справедливість, повага, визнання влади, з одного боку, та визнання цінності та індивідуальності кожного працівника з іншого у становленні відносин.

6. Принцип еталону. Корпоративна культура повинна бути еталоном ефективної діяльності. Приклади провідних компаній свідчать, що міцна та високорозвинена культура сприяє зміцненню становища компанії, збільшенню її прибутків, підвищення ефективності діяльності працівників.

Еталонним носієм культури на підприємстві є його менеджери. Адже саме вони найяскравіше можуть продемонструвати норми корпоративної культури, оскільки мають для цього більше можливостей  аніж звичайні працівники. Будучи еталоном корпоративної культури, менеджери  цим самим забезпечують її розвиток та ефективність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, можна  зробити висновки, що принципи корпоративної  культури формують доцільну поведінку  її співробітників залежно від ситуації. Зважаючи на те, що останнім часом спостерігається  зміна пріоритетів у шкалі  цінностей працівників, такі з них, як обов’язок, дисципліна, покора утрачають  своє значення, зате зростають цінності, пов’язані із самовираженням індивіда, корпоративна культура та її принципи виходять на перше місце в успішній діяльності підприємств.

Чіткі принципи корпоративної культури сприяють реалізації місії, цілей, завдань та стратегії  підприємства, забезпечують прозоре  та ефективне управління підприємством  відповідно до вимог сьогодення. Удосконалені принципи корпоративної культури містять  ключові аспекти, що сприяють її розвитку. Принципи формуються для компанії, загалом. Проте свої принципи можуть формувати також і окремі підрозділи організації. Принципи корпоративної  культури відображають характер діяльності організації та особливості її корпоративної  культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Рішення  Державної Комісії з Цінних  Паперів та Фондового Ринку  “ Про затвердження Принципів  корпоративного управління” від  11 грудня 2003 р. – № 571 // Режим  доступу: http://www.ssmsc.gov.ua/7/1/1.doc.

2.  Байтеряков  С. Корпоративная культура и  енергия движения в компании / С. Байтеряков // Корпоративная культура. – 2006. – № 1. – С.17–19.

3. Корпоративна  культура: Навч. посіб. / Під заг. ред.  Г.Л. Хаєта. – К.: Центр навчальної  літератури, 2003 . – 403 с. 

4. Генкин  Б.М. Экономика и социология  труда: Учебн. пос. / Б.М. Генкин. – М.: Норма-Инфра. – 1999. – 384 с.

5. Коллинз  Д. Основные ценности или дальновидность  Вашей компании / Д. Коллинз, А.  Поррас //Персонал. – 1998. – № 1. – С.92–100.

6. Бала О.І.  “Формування принципів корпоративної  культури” / О.І. Бала // Збірник  тез доповідей ІІІ міжнародної  науково-практичної конференції  “Методологія та практика менеджменту  на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” / Полтава: ПУСКУ, 2006. – С.96–97. 10.

7. Електронне  видання The Economist, режим доступу http://www.economist.com/