Особливості логістичних систем

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Ноября 2013 в 22:41, контрольная работа

Краткое описание

Як і для багатьох, інших основних понять логістики, усталеного визначення логістичної системи немає.
Найбільш поширене у вітчизняній літературі визначення свідчить: «Логістична система - це адаптивна система зі зворотним зв'язком, виконує ті чи інші логістичні операції і функції. Вона, як правило, складається з декількох підсистем і має розвинуті зв'язки з зовнішнім середовищем». В якості логістичної системи можна розглядати промислове підприємство, територіально-виробничий комплекс, торговельне підприємство і т. д.

Прикрепленные файлы: 1 файл

логістика(нет титул,номерации,зміста).docx

— 129.44 Кб (Скачать документ)

Серед принципів управління логістичною системою турфірми вирізняють:

1) системний, що передбачає  вплив кожного елемента на  інший та на логістичну систему  фірми загалом;

2) ринковий - потреба пристосування  логістики турфірми до вимог  ринку, що робить обов'язковим  логістичні дослідження потоків  клієнтів, тобто застосування маркетингової  логістики в туризмі;

3) фаховий - тісний зв'язок  процесів розробки турів, їх  реалізації та надання відповідних  туристичних послуг;

4) інтеграційний, що передбачає  об'єднання різних видів діяльності  в туристичному бізнесі. Наприклад,  якщо немає зв'язку між перевезеннями  туристів, бронюванням місць у  літаках та продажу турів, то  прийняті рішення не будуть  оптимальними.

Учасниками логістичних  рішень турфірми є:

1) постачальники складових  туристичної послуги;

2) транспортні компанії;

3) споживачі (клієнти та  туристи);

4) турфірма, яка має обрати  оптимальну логістичну стратегію,  щоб усіх учасників поєднати  в одну систему.

5.2. Стратегія,  планування та організаційні  форми логістики турфірми

Логістична стратегія  турфірми - частина її загальної  бізнесової стратегії на туристичному ринку. Відповідно до планування логістики  турфірми є складовою загального процесу планування її бізнес-діяльності. Але при цьому логістична політика та стратегія турфірми мають свій конкретний зміст, що передбачає два  етапи. На першому логістику турфірми розглядають у зв'язку зі стратегічною метою розвитку фірми. Під час  цього досліджують такі питання:

1) ринкові потреби та  їх зміна (потрібно міняти й  логістику);

2) підвищення вимог до  логістики у зв'язку з ринковими  змінами;

3) розробка продукції  за принципом Парето, який полягає  в тому, що основний потік туристів  припадає на обмежену кількість  турів. Наприклад, якщо турфірма  продає два види турів - літній  відпочинок у Туреччині та  лікування в Кардових Варах  (Чехія), то головний потік туристів  спрямовуватиметься в Туреччину;

4) окремі види діяльності  та складників турпослуг. Це, насамперед, стосується процедури отримання  візи, котру, як у випадку турів  у Туреччину, можна одержати  ще в Україні.

На другому етапі розробляють  детальний господарський план фірми  з урахуванням логістики, що передбачає:

1) установлення логістичних  потужностей турфірми, в тому  числі стосовно складових туркомплексу (обсяг, асортимент, прогноз попиту  тощо);

2) визначення видів транспорту  й оцінка перевізників;

3) обрання постачальників  на підставі їх рейтингової  оцінки (табл. 5.1);

4) формування інформаційної  та контрольної систем на підставі  створення єдиної комп'ютерної  мережі компанії;

5) складання загального  бізнес-плану, в якому окремі  логістичні складові проекту  пов'язують з іншими аспектами  діяльності турфірми. При цьому  здійснюють оцінювання з фінансо-

Таблиця 5.1. Рейтингова оцінка постачальників у туризмі

Цінність та ефективність логістики розрізняють у випадку  великих і малих турфірм. Найбільше  переваг від логістики отримують  великі турфірми. Відповідно вони мають  власних аналітиків та логістиків. Малі туристичні фірми часто недооцінюють логістику, не призначають окремих  логістик-менеджерів і тому втрачають  значні можливості.

Також у логістиці турфірми потрібно враховувати специфіку  галузі. Наприклад, фірми, діяльність яких пов'язана з масовим туризмом, продають готові турпакети і здійснюють перевезення великої кількості  туристів, мають вигоду, що викуповують  у перевізників великі блоки місць  за порівняно низькими цінами. Водночас фірми, котрі займаються індивідуальними  турами (VІР-турами), звичайно купують  авіаквитки в екзотичні країни за дуже високими цінами.

Відповідальність за управління системою логістики турфірми може бути поділена між різними підрозділами або сконцентрована в одного менеджера (або віце-президента фірми з логістики). Остання тенденція більш прогресивна, оскільки передбачає централізацію  управління всією логістичною діяльністю турфірми, а це усуває конфлікти між різними підрозділами. Ступінь такої централізації залежить від асортименту продукції та ринкового середовища. Так, для турфірм, які мають ринкову (масову) орієнтацію та реалізують велику кількість турів за допомогою тих самих каналів розподілу, доцільно згрупувати всі види діяльності з обслуговування ринку та централізувати їх. У разі VІР -турів така централізація недоцільна, тут ліпше додати елементи логістики в структуру управління фірмою та в ті підрозділи, які займаються VІР -турами.

У цілому логістика одразу дає змогу виявити всі організаційні  проблеми турфірми, зокрема, у великих  компаніях, де потрібно створити окремий  відділ логістики під керівництвом віце-президента з маркетингу та логістики. Прикладом такого підходу є турецький  туроператор-фірма "Бітена", котра  здійснила централізацію системи  управління, в результаті якої різні  функції чітко поділили між різними  підрозділами. Наприклад, екскурсійний відділ розробляє і проводить  екскурсії, але не обирає їх теми і  не формує їх графік; транспортний відділ виконує трансферти, але не планує перевезення туристів. Питаннями  планування і складання графіків займається головне управління фірми, тобто в компанії "Simena" запроваджено поєднання централізованої стратегії  планування з децентралізованим  виконанням окремих функцій.

 

 

 

 

 

 

 

3. Логістика: тенденції розвитку в Україні.

На даному етапі розвитку НТП умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а господарсько-організаційних, тим більше в умовах ринку, - ні. Тому виникнення логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане.

У зв'язку з цим менеджери й  господарники у відповідь на питання, яким проблемам у розвитку й удосконаленні  транспортно-складського господарства підприємств слід сьогодні віддати  перевагу, визначили такі пріоритети:

  • впровадження ЕОМ у транспортно-складське господарство (70% опитуваних);
  • скорочення запасів (60%);
  • автоматизація транспортних засобів (60%);
  • інтегрування технології (30%);
  • підвищення компетенції керівників виробничих підрозділів в організації транспортно-складського господарства (30%).

На підприємствах колишнього СРСР такими пріоритетами були визначені:

  • нове будівництво складів (80%);
  • механізація ручних робіт (60%);
  • поліпшення організації праці (50%);
  • впровадження нової техніки (35%);
  • впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15%).

Як бачимо, "рецепти" для ліквідації відставання транспортно-складського  господарства підприємств від вимог  дня докорінно різняться. Змінити  застарілу психологію у ставленні  до вирішення цих питань допоможе логістика.

Для того щоб швидше розвивати її в Україні, треба з'ясувати причини, що стримують її впровадження у практику:

  • По-перше, це відсутність державного підходу до проблем логістики, що виявляється у відсутності правової юридичної бази, спеціалістів та центрів їх підготовки.
  • По-друге, загальна економічна криза з невирішеними питаннями власності та зниженням обсягів виробництва, інфляція, стагнація гальмують будь-яке починання.
  • По-третє, логістика передбачає комплексний облік витрат, за якого зростання витрат у транспортно-складському господарстві перекривається ефектом, отриманим за межами цієї галузі. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства.
  • По-четверте, логістичний підхід передбачає досить кардинальні зміни в структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства.
  • По-п'яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками професійної підготовки кадрів. Існує багато й інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику.

Логістика як наукова дисципліна і  практика менеджменту може стати  надійним помічником в удосконаленні  діяльності підприємств. Тому в Україні  необхідно створити розгалужену  мережу логістичних утворень, яка  в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти  бар'єри у господарських стосунках.

Система управління матеріальними потоками, що склалася нині в державі, більшою мірою виявляє свою традиційність. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на застосування в загальноекономічному просторі з територій незалежних республік, треба враховувати деякі їх особливості.

1. Велика територія, що ускладнює проектування логістичних моделей, зумовлює збільшення кількості запасів і транспортно-заготівельних витрат.

2. Нерозвинена інфраструктура (засоби транспорту, зв'язку, обладнані склади, пакувальне обладнання). Поряд із сповільненням обороту матеріальних об'єктів це спричинює великі втрати, пошкодження матеріальних цінностей. Слід враховувати, що відсоток збереженості їх буде істотно нижчим порівняно із встановленими на Заході нормативами.

3. Висока концентрація виробництва та споживання на великих підприємствах, з одного боку, це сприяє інтенсифікації матеріальних потоків, а з другого - сповільнює реакцію та гнучкість у зв'язку із зміною потреб клієнтів. Малі підприємства та кооперативи мають великі переваги в цьому, оскільки експлуатують переважно просте, універсальне устаткування та інструмент, нововведення не спричинюють у них тривалих і збиткових простоїв. Тому, застосовуючи концепцію логістики на українському ринку, малі підприємства слід розглядати як досить чутливі до інвестицій постачальників великих підприємств.

4. Висока концентрація управління. Це знижує спроможність виробництва вчасно реагувати на зміну попиту. Концентрація управління виявляється в обмеженій самостійності виробничих та постачальницько-збутових підприємств і організацій, в необхідності узгоджувати прийняті рішення з вищестоящими органами управління. У цьому малі підприємства мають важливу перевагу, оскільки в них зменшується час диспозиції за рахунок оперативності прийняття відповідних рішень, скорочення маршрутів руху документів, інформації.

5. Низький ступінь інтеграції, спеціалізації та кооперування виробництва. Це виявляється в об'єднанні максимальної кількості щабелів технологічного циклу, досягненні максимально можливого ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виробляється також технологічне устаткування, інструмент та ін. У регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика, як найскладніша ланка логістичної моделі великого підприємства.

6. Слабка насиченість ринку. Цей чинник полегшує проектування і функціонування маркетинг-логістики, проте зумовлює великі складності для постачальницької логістики.

7. Відсутність резервів виробничих потужностей. У нас накопичені великі резерви матеріальних ресурсів у вигляді матеріалів, сировини, однак це більше перешкоджає гнучкості виробництва, ніж забезпечує надійність функціонування господарської системи, свідчить про низьку інтенсивність матеріальних потоків.

Концепцію логістики в  управлінні матеріальними потоками у нас тільки починають застосовувати. Необхідною умовою успішного її розвитку є підготовка фахівців належної кваліфікації, спроможних здійснювати проектування автоматизованих систем логістики  та застосовувати їх на підприємствах  і в постачальницько-збутових організаціях.

 

Стратегічний  напрямок логістики в Україні  зумовлений декількома причинами:

  • Швидким зростанням витрат на будь-які перевезення (викликаним зростанням цін на нафту та енергетичною кризою);
  • Переорієнтацією від ринку надання послуг до ринку споживача і як наслідок досягнення межі ефективності системи обслуговування і виробництва. Для подальшого просування послуг на ринку стало необхідним зокрема поліпшення роботи в сфері розподілу, що дозволяє знижувати ціну послуг і постачати його точно в термін і потрібної якості;
  • Розвитком комп'ютерних технологій, що дозволяє здійснювати обробку величезних масивів інформації і обмінюватися даними в реальному часі з мінімальними витратами.

У результаті такої мотивації  можна говорити про розвиток і  поступове впровадження логістики  в господарську практику. Звідси на відміну від традиційного управління матеріальними потоками, здійснюваного  людьми з давніх часів, при використанні логістичного підходу виділяється  категорія "наскрізний матеріальний потік", який стає об'єктом управління з якісними показниками, що контролюються.

У вузькому розумінні (з позиції  господарюючого суб'єкта) логістика є інтегральним інструментом менеджменту, сприяючим досягненню цілей організації за рахунок ефективного управління матеріальними й супутніми йому потоками. У даному контексті ефективність визначається з точки зору загальних витрат на обслуговування потоків і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості послуг із міжнародних перевезень і вантажів.

У найбільш загальному випадку  з позиції логістики досліджується  виникнення, перетворення або поглинання матеріальних і супутніх потоків  на певному економічному об'єкті, що функціонує як система, тобто, що реалізовує ту мету, яка перед нею стоїть і що розглядається як єдине ціле. Дії здійснювані над матеріальним (або супутнім) потоком у такій системі, називаються логістичними операціями (функціями).

Информация о работе Особливості логістичних систем