Індукція та дедукція

 

Земля обертається навколо  Сонця.

Марс обертається навколо  Сонця.

Венера обертається навколо  Сонця.

Юпітер обертається навколо  Сонця.

Сатурн обертається навколо  Сонця.

Уран обертається навколо  Сонця.

Меркурій обертається  навколо Сонця.

Нептун обертається навколо  Сонця.

Плутон обертається навколо  Сонця.           .

Земля, Марс, Венера, Юпітер, Сатурн,

Меркурій, Уран, Нептун, Плутон - це

планети Сонячної системи.

Усі планети Сонячної системи

обертаються навколо Сонця.

 

При застосуванні повної індукції необхідно дотримуватися таких умов:

• точно знати число предметів чи явищ, які вивчаються;
• переконатись, що ознака Р належить кожному елементу цієї множини;
• множина, яку вивчають, повинна бути відносно невеликою.

Слід зазначити, що повна  індукція займає відносно незначне міси пізнанні, оскільки до неї вдаються лише при пізнанні осяжних класів об'єктів. Більшість же класів явищ є неосяжними. Вивчити усі елементи таких класів практично неможливо. В таких випадках застосовується неповна індукція.

Неповною індукцією називається умовивід, у якому загальний висновок виводиться із засновків, котрі не охоплюють усіх предметів класу, висновок про весь клас предметів базується на вивченні тільки деяких, якої частини предметів, що належать до даного класу. Для неповної важливою властивістю с перенесення знання предметів і явищ, які вивчені, предмети і явища, які безпосередньо не вивчались. Кількість предметів даної множини, як правило, невідома. Тому неповна індукція широко застосовується в науковому пізнанні.

Наведемо приклад неповної індукції.

Залізо - провідник струму.

Алюміній - провідник струму.

Мідь - провідник струму.

Свинець — провідник струму.

Срібло - провідник струму.

Залізо_,алюміній, мідь, свинець, срібло - метали.

Отже, усі метали - провідники струму.

 

На відміну від повної індукції, неповна не гарантує отримання істинного висновку за умови наявності істинних засновків, тому вона не € логічно правильним висновком. Висновок може бути як Істинним, так і хибним. Неповна індукція не претендує на становлення остаточної істини, її цінність полягає в іншому: вона є невичерпним джерелом гіпотез про навколишній світ.

Залежно від рівня ймовірності висновків неповну Індукцію поділяють на популярну, індукцію через відбір фактів і наукову.

ознаки у більшій групі  однорідних предметів.

Наукова індукція - це індуктивний умовивід, в якому на підставі пізнання необхідних ознак деяких предметів певного класу робиться загальний висновок про всі предмети цього класу.

Наукова Індукція ґрунтується не стільки на великому числі досліджуваних фактів, скільки на всебічному аналізі, детальному вивченні і встановленні причинної залежності.

Наукова індукція - це вид  узагальнення, пов'язаний з передбаченням  результатів спостережень І експериментів  на основі досвіду.

Якщо   в   популярній   індукції  засновки   для   узагальнення   беруть переважно  випадково,   то  в  науковій   індукції  їх  підбирають  свідомо  з урахуванням того, наскільки  істотними є зв'язки, які в них  відображаються. Велике значення в науковій індукції надають причинно-наслідковим зв'язкам предметів і явищ. експеримент тощо. За допомогою наукової індукції сформульовані закони фізики, хімії, математики, суспільних наук,

Наукова індукція дає висновки не тільки Ймовірні, а й достовірні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

1. Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми теоретичного пізнання – судження і поняття. Розташовані за певними правилами судження дають змогу отримувати нові дані про предмет, робити висновок щодо його якісних ознак, властивостей.
2. Істинність умовиводу залежить від істинності його складових і вірності будови.
3. Розрізняють умовиводи безпосередні та опосередковані, серед других розрізняють дедуктивні, індуктивні та традуктивні умовиводи.
4. Знаючи теоретичні аспекти формування умовиводу, людина має змогу струнко поєднувати судження для отримання істинних висновків, або принаймні таких, імовірність яких є високою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

• Сластенко Є.Ф. Логіка: Навчальний посібник. - К.: КІМЕП, 2007. – 240 с. –                     Бібліогр. – 57 найменувань. – Укр.
• Логіка: (Підруч. Для юрид. Вузів і фак.. ). – Х.: Основа, 1995. – 256 с.
• Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 131 – 179.
• Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 203 – 254.
• Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 108 - 202.
• Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 110 – 164.

  Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001 – С. 333 - 406.