Генезис логістики в Україні

Вибір постачальника за параметричним методом проводиться в три етапи.

 

•   перший етап — формування пакету ключових факторів;

•   другий етап — оцінювання діяльності постачальників за кожним фактором;

•   третій етап — розрахунок рейтингу постачальника.

Ключовими є цінові та нецінові фактори, що можуть дати постачальникові переваги перед конкурентами. До таких факторів належать:

 

1)  якість товарів;

2)   терміни постачань;

3)   наявність тривалих господарських зв'язків;

4)   гнучкість, оперативність постачань;

5)   транспортні витрати;

6)   характеристика товарного асортименту;

7)   політика ціноутворення;

8)   форма оплати;

9)   сервіс;

10)  ступінь оновлення товарного асортименту.

Кількісно діяльність постачальників може бути оцінена за 10 бальною системою. Оцінка кожного фактора називається параметричний індекс фактора. Значимість факторів різна, тому кожному з них відповідає певна вага.

 

Введемо позначення:

j — ключовий фактор пакета, j = 1, n ;

n — кількість ключових факторів пакета;

хр — параметричний індекс j ключового фактора пакета i постачальника;

aij — вага або значимість параметричного індексу j ключового фактора пакета i постачальника.

Розрахунок рейтингу постачальників, як видно з табл. 4.1, може бути здійснений формулою

 

 

де Ai — рейтинг i постачальника.

Видно, що другий постачальник має найбільший рейтинг серед постачальників. На основі таких розрахунків здійснюється вибір постачальника.

 

Для підтримання ефективного рівня ділових відносин між споживачем і постачальником укладається договір-постачання. У цьому юридичному документі фіксуються:

 

•   права, обов’язки і відповідальність сторін;

•   дата і місце укладання;

•   сторони і предмет угоди;

•   якість, кількість і маркування товару;

•   ціна і дата постачання;

•   форс-мажорні обставини;

•   можливі причини зриву умов договору;

•   санкції, що будуть застосовані до винних.

Кількісна оцінка діяльності постачальників

 

Розрізняють дві форми постачання: транзитна і складська. Кожна з них має переваги і недоліки. Вибір форми здійснюється на основі оцінки економічної доцільності. При транзитній формі постачання підприємство отримує матеріальні ресурси безпосередньо від постачальника, що істотно прискорює доставку та скорочує транспортно-заготівельні витрати, але її використання при невеликих розмірах потреби (нижчих транзитних норм відвантаження) призводить до утворення наднормативних запасів і пов’язаних з цим витрат. При складській формі постачання підприємство отримує матеріальні ресурси зі складів посередників, що дає змогу отримувати необхідні матеріали необхідної кількості, але збільшує витрати на транспортування, навантажувально- розвантажувальні роботи, сплату націнок тощо.

Для техніко-економічного обґрунтування вибору форм постачання можна скористатися таким критерієм. Склад посередника повинен бути включеним до логістичної системи підприємства за умови, що витрати при складській поставці не більші від витрат по транзиту. Формально цей вираз має такий вигляд:

де К н — виробнича потреба підприємства, од.;

С скл — транспортно-заготовчі витрати при складській формі постачання, грн;

К тр — транзитна норма відвантаження, од.;

С тр — транспортно-заготовчі витрати при транзитній формі постачання, грн;

С з — витрати на утримання одиниці запасу, грн.

 

Питання  3. Логістичні витрати.

Логістичними слід вважати витрати, пов'язані з рухом та зберіганням товарно-матеріальних цінностей від первинного джерела до кінцевого споживача. Абсолютно точний їх розрахунок є дуже складним, оскільки сучасна теорія і практика бухгалтерського обліку «проходять мимо» таких затрат. Немає наукових рекомендацій зі структури та методики розрахунку. Немає відповідних форм звітності. Все це і зумовлює той факт, що логістичні витрати перебувають поза контролем керівництва підприємств, тому існує необхідність удосконалення інформаційної системи бухгалтерського обліку. І суть не в тому, щоб конструювати нові дані (більша їх частина вже існує в тій чи іншій формі), а в тому, що ці дані повинні бути класифіковані відповідно до потреб логістики.

В основі класифікації логістичних витрат повинні знаходитись дві групи витрат: перша пов'язана з рухом, друга — із зберіганням. Проте наведений в табл. 5.2 перелік має загальний характер. Його можна деталізувати.

Таблиця 1.

Загальний перелік логістичних витрат підприємства
Транспортні витрати	Складські витрати
Тарифи Страхування Адміністративні	Зберігання Інвестиції Страхування Псування Комунікація Навантажувально-розвантажувальні роботи Упаковка

Деталізований перелік витрат, який може використовуватися на практиці, достатньо великий. Зокрема, до цього переліку входять витрати на: утримання закупівельних підрозділів; оформлення і розміщення замовлень; укладання господарських договорів з постачальниками; відрядження до постачальників; комунікацію; завезення і розвантаження предметів постачання; кількісно-якісне приймання і складське розміщення; облік заготовчих операцій; проведення розрахунків за поставками; утримання виробничо-диспетчерського підрозділу; внутрішньозаводські операції з переміщення; складання оперативно-календарних графіків руху деталей в процесі оброблення; переналагодження обладнання; втрати прибутку, пов'язані з перервами; заробітну плату складського персоналу; оренду і утримання складських приміщень, споруд, інвентаря; виконання складських операцій; відшкодовування втрат від виконання складських операцій; облік матеріалів; недостачі, втрати, збитки; прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення поставок; втрати від скорочення обсягів виробництва і поставок у випадках, коли прийняття невідкладних заходів не призводить до позитивних результатів і у кінцевому рахунку не вдається задовольнити попит та ін.

 

Два принципи узагальненої класифікації логістичних витрат підприємства:

 

1)  до складу  логістичних витрат, крім власних, слід включати втрати прибутку  внаслідок невикористаних можливостей;

 

2)  у складі  логістичних витрат доцільніше  хоча б приблизно враховувати  «вагомі» статті, ніж реєструвати  «неістотні» лише заради точності  обліку (звичайно, якщо при цьому  не будуть допущені ще більші  помилки).

 

Ґрунтуючись на цих принципах, можлива така узагальнена класифікація логістичних витрат підприємства:

 

—   на оформлення замовлень і вибір постачальника;

 

—   на підтримання контактів з постачальниками;

 

—   на доставку;

 

—   на навантажувально-розвантажувальні та транспортно-складські роботи;

 

—   на складання графіків виробництва;

 

—   на переналагодження виробництва;

 

—   на внутрішньозаводські переміщення;

 

—   на складування;

 

—   на підтримання контактів із споживачами;

 

—   на відправку;

 

—   втрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей.

 

Для підприємств різної галузевої чи відомчої належності значущість кожного елемента класифікації логістичних витрат різна.

 

Розрахунок логістичних витрат рекомендується здійснювати за такою методикою. До витрат з оформлення замовлень і вибору постачальників, складання графіків виробництва, переналаго­дження устаткування, внутрішньозаводського переміщення, підтримки контактів зі споживачами відносять заробітну плату спеціалістів, що виконують відповідні функції. Джерелом інформації є штатний розклад. Величини витрат з доставки і відправлення беруть з форми 1С «Звіт про собівартість». Дві статті витрат розраховують виходячи із середньорічної вартості матеріальних за­пасів, яка, в свою чергу, розраховується за даними форми 1 «Баланс підприємства». Витрати з навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських робіт дорівнюють 10 % серед­ньорічної вартості матеріальних запасів, а втрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей — проценту рентабельності виробництва, помноженому на середньорічну вартість матеріальних запасів. Витрати на складування дорівнюють сумі амортизаційних нарахувань і зарплати складського персоналу. До витрат підтримки контактів з постачальниками відносяться витрати на відрядження працівників закупівельних служб.

 

Отримані значення логістичних витрат виявляться меншими за реальні, оскільки не враховано багато інших статей. Але навіть занижені, вони складають значну частку в повній собівартості та в обсягу реалізації, будучи своєрідною ціною за якісний логістичний сервіс. Саме це є головною причиною, що зумовлює актуальність логістики за сучасних економічних умов.

Крім того, логістичні витрати, як це показано нижче, пропонується розрізняти за двома ознаками:

а) по відношенню до здійснення логістичних операцій;

б) по відношенню до варіювання обсягу матеріального потоку.

Класифікація логістичих витрат підприємства

По відношенню до здійснення логістичних операцій витрати можуть бути прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньо зумовлені виконанням логістичних операцій. До них слід відносити витрати на упаковку, виконання навантажувально- розвантажувальних робіт, комунікацію, адміністративні та ін. Непрямі затрати не мають безпосереднього відношення до виконання логістичних операцій. Вони спрямовуються на будівництво, купівлю чи оренду основних виробничих фондів логіс- тичного призначення (складські приміщення, складське обладнання, транспортні засоби та ін.).

 

В результаті виконання логістичних операцій можуть виникати втрати прибутку внаслідок невикористаних можливостей. Найрозповсюдженішим різновидом таких втрат прибутку є утримання матеріальних запасів. Зберігаючи запаси, підприємство тим самим відмовляється від інших варіантів інвестування коштів, які потенційно могли б забезпечити збільшення прибутку. Виникає втрата у формі невикористаних можливостей. Ціною утримання матеріальних запасів на складах підприємства, крім витрат зберігання, є втрата частини прибутку. Тобто додатковий прибуток може бути отриманий за рахунок ліквідації чи зменшення запасів. Відповідно до цього, економічний результат скорочення запасів оцінюється шляхом перемноження вивільненої з обігу величини обігових засобів на показник рентабельності виробництва.

 

По відношенню до варіювання обсягу матеріального потоку логістичні витрати розрізняються на постійні і змінні. Перші не змінюються з варіюванням обсягу матеріального потоку, а другі — змінюються.

 

Різні статті змінних логістичних витрат знаходяться в різній залежності від обсягу поставок. Витрати зберігання і втрати прибутку внаслідок втрачених можливостей, пов'язаних із створенням і зберіганням запасів, збільшуються разом із зростанням розміру поставок, оскільки дана обставина призводить до досягнення більш високого рівня запасів. В умовах заданого обсягу попиту зменшення розміру поставок означає, що повинна зрости їхня кількість. Відповідно, стимулюється збільшення заготовчих витрат. З іншого боку, при зростанні кількості поставок має місце зменшення рівня запасів, виникає вірогідність виснаження запасів і збільшення інших витрат (прийняття невідкладних заходів щодо забезпечення поставок та втрати від скорочення обсягів виробництва і поставок).

Отже, логістичні витрати — це сума витрат, величина яких змінюється як у прямій, так і зворотно-пропорційній залежності від розміру поставок:

—    витрати, які змінюються в прямо пропорційній залежності від розміру поставок — витрати зберігання і втрати прибутку внаслідок втрачених (невикористаних) можливостей, пов'язаних зі створенням і зберіганням запасів;

—   витрати, які змінюються в зворотно-пропорційній залежності від розміру поставок, — транспортно-заготівельні витрати.

Оскільки логістична політика розробляється на підставі логістичних витрат, вони повинні знаходитися під постійним контролем адміністрації підприємства. За рахунок здійснення раціона­льної політики логістична система повинна вносити вклад в отримання підприємством максимального прибутку. Тому додаткові логістичні витрати доцільно збільшувати лише до точки рів­новаги, в якій маржинальні витрати дорівнюють маржинальним доходам, бо після проходження цієї точки підприємство не отримує прибуток. У цьому зв'язку виникають такі основні проблеми: облік і оцінка маржинальних витрат, виділення з них логістичної складової; визначення в рамках логістичних маржинальних витрат частки кожного компонента логістичної системи; інертність логістичних витрат (договір оренди, договір поставки, контракт по найму та ін.), внаслідок якої неможливе їхнє швидке модифікування; складність визначення функціональної залежності величини прибутку від додаткових логістичних витрат.

Будь-яке підприємство намагається адаптуватися до умов зовнішнього середовища. Залежно від здійснюваної логістичної політики підприємство самостійно встановлює певний стандарт якості сервісу і конкретну величину логістичних витрат. Проте внаслідок того, що це середовище привносить постійні зміни, виникає проблема непевності тривалості логістичного циклу. Саме для її вирішення здійснюється його планування. Логістична система дає змогу оптимізувати тривалість логістичного циклу.