Історія українського термінотворення

У 1934 р. у зливі статей говориться про націоналістичний ухил, лунають  заклики «добити ворожі ідеї українського фашизму у мовознавстві», пропагандується вчення Івана Яковича Марра як нібито прояв марксизму у мовознавстві.

Новостворений Інститут мовознавства переглядає термінологічні словники, видані до 1933 р. При цьому вилучаються  штучно створені слова, вузькодіалектні  та архаїчні.

Для упорядкування термінології різних наук видаються термінологічні бюлетені: математичний і медичний (1934 p.), ботанічний, фізичний і виробничий (1935 p.).

Створюються термінологічні словники для середніх шкіл. У 1936 р. виходить «Словник медичної термінології».

Нагромаджується словникова картотека, що має стати основою і для термінознавчої роботи.

Далі триває довгий четвертий етап - час війни 1941-1945 pp., коли була припинена термінознавча діяльність, і поступове поновлення її - 1946-1960 pp.

У 1957 р. створюється словникова комісія АН України на чолі з академіком Й. Штокалом. Завдяки зусиллям терміно-графів різних галузей створюються і видаються 40 словників з природничих наук. Слід вказати на тенденцію калькування термінів з російської мови як семантичне, так і структурне.

П'ятий етап (1961-1990 pp.). Це був час, коли проголошувалась ненаукова ідея, яка переслідувала мету злиття націй у спільність, що дістала назву «советский народ», і мовою міжнаціонального спілкування мала бути російська.

Українські термінологи, проте, зосереджували увагу на дослідженні теоретичних засад термінотворення. Однією з праць такого типу є ґрунтовна праця професора І. Ковалика.

У цій статті дано ґрунтовне наукове  осмислення проблем формування та функціонування цього важливого складника української терміносистеми у колі термінотворення в інших слов'янських мовах. Ця робота стала теоретичною основою для багатьох термінологічних досліджень. Автор дійшов висновку, що термінологія має орієнтуватись на потреби націотворчо-го розвитку. Разом з цим вона має задовольняти і міжнародне наукове контактування, що забезпечує збагачення наукового потенціалу з урахуванням міжнародних стандартів.

На цьому етапі пожвавлюється  термінологічна діяльність, створюється  низка словників.

У 1971 р. виходить словник музичних термінів Ю. Юцевича.

Важливою подією було створення  єдиної в межах Союзу двотомної  енциклопедії кібернетики (1973 p.). Виходить біологічний словник (1974 p.), геологічний словник-довідник А. Безуглого (1976 p.), у 1975 р. - перекладний українсько-російсько-англійський мінералогічний словник; у 1976 р. -словник цукрової промисловості С. Іванова; 1977 р. - новий словник музичних термінів.

У 80-х pp. XX ст. посилюється процес росіянізації. Підкреслюється роль російської мови як засобу міжнаціонального спілкування. Це відбивається і в термінографії.

В Україні виходять російські  термінологічні словники: оператора  машинного доїння (1980 p.), з правил безпеки дорожнього руху (1981 p.), механізатора-овочівника (1984р.), з фізіології і патофізіології дихання (1984 p.), з ветеринарної хірургії (1984 p.), з ветеринарної патології (1987 p.), зі зварювання і склеювання пластмас (1988 p.), з фармакології і фармації (1989 p.), з психологічної діагностики (1989 p.).

Із здобуттям Україною незалежності розпочинається нинішній, п'ятий період розвитку термінознавства.

Відбувається діяльна  розробка теоретичних засад термінознавства  та створення україномовних словників. Виходять монографії, авторами яких є  Г. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Ма-цюк (1994р.). Проводяться міжнародні та загальноукраїнські наукові конференції у Києві, Львові, Харкові, що спрямовані на удосконалення термінознавчої роботи в нових умовах.

Є публікації про зарубіжне  українське термінознавство (А. Вовк, 1992р.).

Семантичні та соціолінгвістичні  аспекти основ термінотворення детально розглянуто в колективній монографії А. С. Д'якова, Т. Р. Кияка, 3. Б. Куделько (2000 p.).

Публікуються термінологічні словники - п'ятимовний з інформатики  авторів Р. В. Іваницького, Т. Р. Кияка (1995 p.), з риторики Куньч Зоряна (1997 p.), літературознавчий словник-довідник (1997 p.), юридичних термінів (1994 p.), чоти-римовний словник термінів ринкової економіки А. С. Д'якова (2001 p.), російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки (1994 p.).

Збільшується кількість видань термінологічних словників. Якщо у 1991 р. вийшло чотири словники, то у 1995 р. - двадцять один.

Знаковим є те, що Верховна Рада вдосконалює законодавчу базу функціонування державної мови в  Україні. Наслідком чергового слухання цього питання у 2003 р. є рекомендація

Верховної Ради Президенту України створити у структурі  центральних органів виконавчої влади Центральний орган з  питань мовної політики та Консультативно-дорадчу  комісію у складі провідних фахівців галузевих інститутів АН України.

У структурі Кабміну  має бути створене Управління з питань мовної політики.

У системі цих заходів  знайде місце й удосконалення  управління термінотворчим процесом.

Координаційну діяльність має здійснювати  Інститут української  мови АН України з потужним термінологічним відділом, що має тісно співпрацювати з відповідним підрозділом - Держстандартом України.

Отже, є повна підстава сподіватись, що термінознавча робота набере тих темпів, яких вимагає  розширення науково-інформаційного забезпечення суспільного виробництва.

При цьому варто прислухатись до судження такого поважного авторитета, як М. Грушевський, який у 1917 р. заявив, що у сфері термінологічної діяльності «принципу крайнього етнографізму, єдино правдивого в середині XIX ст., ми тепер повинні зректися».