Історія українського термінотворення

НТШ - це наукова інституція, де було три секції: історико-філософська, філологічна, математично-природничо-медична. Головою НТШ був М. Грушевський.

Починаючи з  1897 p., Товариство видавало «Записки НТШ». Мета НТШ - творити наукову українську мову. Першочергова проблема - створення національної термінології. Засадами такого творення були:

- відповідність «духові  мови»;

- «кований» термін (власнеукраїнський,  короткий і вмотивований);

- синонімія небажана, хоч  і можлива;

- орієнтація на всеукраїнське  вживання;

- поєднання українського  матеріалу з міжнародним;

- творення термінів не  тільки для науки, але й для  освіти.

Останнє зумовлювало необхідність творення тлумачних словників термінології, які мали доводити значення термінів до свідомості неспеціалістів.

У 1939 р. НТШ у Львові припинило  свою діяльність. Філіали його були в Австралії, Франції, США, Канаді. З 1988 р. поновлюється діяльність Товариства у Львові.

Розглянемо детальніше формування однієї з терміносистем - мовознавчої.

У 1591 p. у Львові вийшла «Граматика доброглаголивого еллинословенского язика» під назвою «Адельфотес», що по-грецьки означає «братство». Це був підручник для студентів.

У1596 р. вийшла «Граматика словенська Лаврентія Зизанія». Значне місце  у створенні граматичної термінології посіла праця Мелетія Смотрицького «Граматика словенския правильнеє синтагма» (1619 р. у м. Ев'ю біля Вільно). У ній вживається граматична термінологія.  Назви відмінків - родительний, дательныі, винительныі; частини мови - наречіє, предлог, глагол, ім'я; категорії - род, падеж, склонение. Живомовним українським матеріалом насичений розділ «О междометії». Подано семантичну класифікацію вигуків: жальющий - ах, ох; плачущий - ох, ооо; сътующий - о, увы, горе; мерзящийся - фе; понукающий - ну; смеющийся - ха-ха; молчать повелевающий - цить.

Смотрицький увів у нашу граматичну літературу поняття і термін дієприслівник - дъєпричастие і причастодътие. За Смотрицьким ім'я «єсть часть слова вещи нареченіє падежами склоняющая, времени же действо или страдание знаменующего не имущая».

У 1643 р. український студент  Паризького університету Іван Ужевич склав першу граматику власне української мови. Є два рукописи - Паризький і Арраський. Перший - «Граматика словенская написана чрез Іоанна Ужевича словянина: славной Академии Паризской в Теологіи студента в Париже, 1643 р. Арраський рукопис названо: «Грамматьша словенская» Зложена й написана трудом й прилежанием Іоанна Ужевича словянина» 1643 р. Граматика Ужевича створена двома мовами: пояснення - латинською, приклади - слов'янською, українською тих часів.

Українські слова - безпохабне, бодай (із бог дай), бракуєть, братовая, брехати, будовнічий, вдячний, верещати, волочу, всюды, вязень, гултайство, допюре, кілка, королевская, котрый, хто, що, кузня, малюсенеченкій, нагорода, одинь, пануючий, передъ, полоти, порося, реготати, той, хоронить, цить, чотири.

Граматична українська термінологія опрацьовувалась у XIX ст. у дослідженнях Й. Лозинського, Й. Левицького, Я. Го-ловацького.

Першу галицьку граматику «Gramatika slavo-ruthena» уклав М. Лучкай (1803 p.); граматика В. Левицького (1834р.).

У 40-х pp. виходять граматики І. Вагилевича, Й. Лозинського, Я. Головацького; у 60-х - М. Осадца, П. Дячана, Г. Шаш-кевича; у 70-х - О. Патрицького, пізніше - О. Огоновського, С. Смаль-Стоцького, В. Коцовського, І. Огієнка.

Докладну характеристику становлення  української граматичної термінології здійснив у наш час Артемій  Амвросійович Москаленко, вчений Одеського  університету.

Після повалення царату стався рішучий  поштовх у розвитку української  термінології. Почався четвертий період. Тут ми розглянемо кілька етапів.

Перший етап (1918-1920 pp.). У період існування УНР відбувається стихійне видання словників у регіонах східної України: «Медицинський словничок» П. Адаменка (Могилів-Подільський, 1917 p.), «Словник природознавчий та географічний» К. Дубняка (Миргород); арифметики - Ю. Щириця (Вінниця); граматичної термінології- Грох-Грохольський (Козятин, 1917 p.). Усі ці словники створювались виключно з пуристичних поглядів. Особливо це стосується словника П. Адаменка. У ньому здійснене «ковання» українських термінів для заміни іншомовних. Наприклад: артерія - б'ючка, екстракт - витяг, тиф - глухачка, бронхи - душниці, астма - задих, ванна - купільник, дифтерит - обклад, короста - чухачка.

Словник Дубняка дає такі відповідники: гербарій - зільник, травник, резонатор - голосник, меридіан - південник, материк- суходіл, нуль- оник  (заст.), гвоздика- купчок (діал.), алебастр- лебастр  (зіпсов.), валер'яна - овер'ян (зіпсов.). Тобто спостерігається наближення наукової мови до живої української мови. Ці словники, коли їх розглядати як тлумачні, безумовно, мають свою ціну, але якщо вони претендують на цілковите витіснення усталених у практиці іншо-мовізмів - їхня роль значною мірою проблематична.

У 1918 p. вийшло 18 українсько-російських словників. У них спостерігаємо ту ж таки пуристичну тенденцію. Так, ідеал - правозір, опера - співогра, комета - мітла. Чимало тут і прикладів зміни одних іншомовних термінів іншими, теж іншомовними. Наприклад: афера (фр.) - ґешефт (нім.), пароль (фр.) - гасло (пол.).

Розглянемо докладніше один приклад. Іншомовне дюйм пропонується замінити на цаль. Дюйм - з англійської, а цаль - з німецької. Із німецької слово у цьому значенні запозичено польською мовою, як про це свідчить «Slownik etymo-logiczny jezyka polskiego» Олександра Брюкнера, виданий у Кракові у 1927 р. А потім з польської - в українську.

Чим цаль кращий за дюймі Тільки одним - дюйм вживається в російській мові. Тобто автор керувався не об'єктивними намаганнями українізувати іншомовну термінологію, а тільки бажанням вилучити те, що має подібну форму в російській мові.

Як свідчить Михайло Андрійович Жовтобрюх, визначний учений, серйозною  вадою цих словників є тенденційна  заміна інтернаціоналізмів, що мають  однакову форму з російською мовою - штучними витворами, діалектизмами, застарілою лексикою.

Наприклад, у словнику фізичної термінології О. Курило (Київ, 1918 р.) пропонуються такі відповідники-заміни: аміак - смородець, дюйм - цаль, молекула - дробина, електрика - громовина.

У цей час виходить російсько-український словник термінів фізики і хімії М. Вікули (Гадяч, 1918 p.), математичний словник (Кам'янець-Подільський, 1919 p.), ентомологічний, юридичний, діловодства, ветеринарний; «Начерк філософської термінології» І. Звінського (Черкаси, 1920 p.). При ентузіазмі авторів словників характерним є недостатня наукова їх компетенція.

У серпні 1918р. при Київському науковому  товаристві створено термінологічну Комісію. Ця установа налагодила зв'язки з НТШ  у Львові. У 1919 р. створюється орфографічно-термінологічна комісія при УАН. Тут було кілька секцій, працювало 50 осіб. Отже, дві термінологічні установи. Одна працювала на громадських засадах, друга - офіційна, державна.

Другий етап (1921-1933 pp.). Він характеризується тією обставиною, що розширилися й ускладнилися суспільні функції української мови. Упорядкування термінології виходить на одне із чільних місць культурного розвою. Цей етап відзначається активним процесом українізації науки й органів державного управління на теренах Радянської України і продовженням зусиль НТШ у Львові та Української Господарчої академії у чеському місті Подєбрадах.

За висловом Г. Холодного, у 20-х  pp. XX ст. стався «термінологічний дощ» (До історії термінологічної справи на Україні //Вісник ІУНМ. - 1928. - Вип. 1).

На цьому етапі термінологічні словники часто додавались до підручників та окремих наукових праць. Наприклад, М. М. Васильківський додав психологічний українсько-німецький словничок до перекладеної ним праці з німецької (1925 p.). Тут було вміщено близько 150 термінів. Аналізуючи цей словник, Л. М. Веклинець у статті «Зіставний аналіз психологічної термінології української мови у кінці 20-х років» (Проблеми зіставної семантики. - К, 1995. - С. 66-67) дає таку рубрикацію вміщених у цьому словнику термінів.

1. Базові інтернаціональні терміни - термінологія, метод, психологія, субстанція та ін. Вони вживаються і понині.

2. Термінологізація загальновживаних  для передачі німецьких чи  російських термінів. Наприклад:  нім. Definitium - визначення, Zille - клітина, Bild - образ', рос. внимание - увага, осознание - усвідомлення, сознание - свідомість, восприятие - сприймання.

3. Спільні з російськими термінами:  память - пам'ять, познание - пізнання, закономерность - закономірність, пере-живание - переживання. Це приклади фонетичної адаптації.

4. Спільнокореневі з російськими  термінами, але відмінні за  афіксами: возбуждение - збудження, проявление - вияв, явление - явище. Це словотвірна, морфологічна варіантність.

5. Термінологічні кальки з російської: превращение представлений - обертання уявлень (зараз перетворення уявлень - переклад + морфологічна словотвірна варіантність).

У 1921 р. на основі злиття двох термінологічних  установ - громадської Комісії і  державної - утворився Інститут української  наукової мови (ІУНМ). Очолював цей інститут академік Агатангел Кримський (1871-1941 pp.). З 1927р. створено філологічну колегію, яка займалася експертною діяльністю у сфері термінотворення. Було також створено арбітражну комісію, завдання якої полягало в тому, щоб погоджувати розбіжності.

Харківські термінознавці обстоювали поміркований пуризм, натомість київські були крайніми пуристами, особливо щодо російськомовної термінології. Співробітник ІУНМ Т. Секунда вважав, що технічна термінологія має базуватись виключно на народномовному (власномовному) матеріалі, наприклад: завод - виробня, температура - теплотність, манометр - тис-комір. Він вимагав уникати таких інтернаціоналізмів, які вживаються в російській: ватерлінія, гудрон, картон, ресора, танк, шлак.

Важливими є вимоги, які Т. Секунда висував до терміна.

1. Прозорість - легкість для розуміння  його.

2. Точність - відповідність суті  об'єкта.

3. Однозначність.

4. Гнучкість - здатність утворювати  похідні термінологічні одиниці.

5. Милозвучність - відповідність  фонетичним нормам українського мовлення.

Як бачимо, тут сформульовано  найважливіші вимоги.

Співробітники ІУНМ 3. Висоцький, О. Яната, М. Левченко та інші відстоювали принцип  віддаленості від російської термінології.

Заміна термінів, що збігались із російськими, здійснювалась двома  способами. Один з них - вживання власномовних утворень, наприклад: гайка - крутень, закріпень, множитель -множак, делитель - діляч, допрос - допит, приговор - вирок,

очная ставка - зводи, делопроизводство - справування, діловодство, підшипник - валниия, вентилятор - вітрогон.

У словнику цукрової промисловості  І. Кухаренка (1930 р.) терміну фільтр пропонувався відповідник цідило.

Другий спосіб звільнення від термінів, однозвучних з російськими - заміна запозиченнями з інших мов: дюйм (англ.) - иаль (нім.-пол.), гайка - мутра (пол.-нім.), арматура (лат.) -риштунок (нім.-пол.).

А. Семенцов посідав помірковані  пуристичні позиції у хімічній термінології, заміняв елемент на первень, алотропію на іновидність.

Наведемо ще приклади термінотворчості описуваного етапу. «Словник геологічної  термінології» (1923 р.) П. А. Тут-ковського: дюна- надув, видма (пол.), слюда - блисняк, перпендикуляр - сторч, простопад, металургія - гамарство (нім.-пол.). Словник з електротехніки І. Шелудька: штепсель - притичка, абажур - дашок, умбра (лат.). Він широко вживав синонімію: тумба - бовванець, стовпчик, підставка, стовпець, кобила. С. Булда (будівельна термінологія, 1930р.): ательє -робітня, поршень - толок, циркуль - колорис. Ф. Ка-линович (математика, 1925 p.): шкала- поділка, екватор-рівник.

У словнику сільськогосподарської  термінології, укладеному П. О. Сабалдирем (1933 p.): гангрена - гангрена, мертвиця, гібрид - мішанець, транспортер - подавальник. Досліджувався і шар номенклатурних назв: 3. М. Веселовська - термінологія конопель і льону, В. Юрловський - рибальство (1928 p.), плитництво, ложкарство.

У галузі правничої термінології Н. Максименко вважав необхідним використовувати  лексику староукраїнських юридичних  документів.

За 1921-1932 pp. видано 60 термінологічних словників, у тому числі 16 випущено Інститутом української наукової мови та ще 15 підготовлено Науково-дослідним інститутом мовознавства, створеним у 1930 р.

За висловом А. Вовк (США), 1922-1932 pp. - «золоте десятиріччя для українського мовознавства й української термінології» (1979, Нью-Йорк).

На думку М. Жовтобрюха, причини  розбіжностей у поглядах термінознавців такі:

1) нагальна потреба у створенні  україномовної термінології;

2) недостатня підготовленість термінознавців;

3) намагання наблизити науку  до розуміння широких верств;

4) недостатнє усвідомлення того, що запозичення збагачують пізнавальні  ресурси літературної мови.

Третій етап (1934-1941 pp.) позначений припиненням процесу українізації. Комісія Наркомату освіти на чолі з А. Хвилею, що перевіряла термінологічну діяльність, дала негативну оцінку методологічній спрямованості, що, на думку Комісії, полягала в «буржуазно-націоналістичній орієнтації на відмежування від російської мови»; термінологічне спотворення на українському мовному ґрунті розглядалось як «мовне шкідництво». Це, безумовно, упереджена, хибна оцінка.