Роль синонімів у термінологічних системах української мови

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

Донецький національний університет  економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

кафедра  українознавства

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Роль синонімів у термінологічних системах української мови»

 

 

 

 

Виконала студентка

групи ГРС-11А

Максименко Д.А.

 

Перевірив ст. викладач

Дейнека В.М.

 

 

 

 

 

 

 

Донецьк 2013

План

Вступ

1.Поняття синонімів в українській мові.

2. Роль синонімії в українській термінології.

3. Синоніми у податковій терміносистемі.

Висновки

Список літератури

 

Вступ

Аналіз особливостей термінів - синонімів, їх системної організації і внутрішнього взаємовідношення, дозволяє з’ясовувати рівень вмотивованості терміноодиниць, ступінь відповідності терміна і поняття, на основі чого можна прогнозувати тенденції подальшого розвитку терміносистеми. У цьому полягає актуальність  моєї роботи.

Завданням реферату є з’ясування основної ролі синонімів у термінологічних системах української мови.

У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру.

Розвиток термінології невід’ємний від розвитку загальнонародної мови, що передбачає постійний процес унормування словесних фондів, уточнення їх значень і розподіл на активний і пасивний лексичні запаси.

 

 

1.Поняття синонімів в українській мові

Слово синонім грецького походження й дослівно означає «однойменний». Тобто це слова, що мають спільність значення, але відрізняються відтінками значень чи стилістичними забарвленнями, наприклад: лихо, горе, біда, нещастя; нудьга, сум, жаль, туга. Отже, синоніми мають дві суттєві властивості. З одного боку, вони подібні, близькі, а з другого - значеннєві відтінки й стилістичне забарвлення їх не збігаються, не роблять їх однаковими.

 Синонімія - це повний або частковий збіг значення двох чи кількох слів або словосполучень, це явище подібності змісту при відмінностях у формі.

 Декілька синонімів, що мають одне спільне значення, називаються синонімічним рядом. Ряд має одне стрижневе, опорне слово, що виражає найзагальніше значення й не має стилістичних відтінків. Воно ще називається семантичною домінантою і об'єднує навколо себе інші стилістично забарвлені синоніми, наприклад: ходити - крокувати (урочисто), марширувати (в шерензі), поспішати (швидко), плентатися (повільно); стійкий - міцний, непохитний (дуже стійкий); реготати (голосно сміятися), хихикати (неприємно сміятися); бій - битва, січа [4, с. 27].

 Синоніміка - це сукупність синонімів, наявних у мові. Синоніми бувають лексичні, морфологічні, синтаксичні, фразеологічні.

 Лексичні синоніми - це подібні або тотожні за значенням слова. Абсолютних синонімів у мові мало: оплески - аплодисменти, доказ - аргумент, зодчий - архітектор, відтінок - нюанс, літак - аероплан, укол - ін'єкція, водограй - фонтан, вітрило - парус. Вони не мають якихось значеннєвих відтінків. [2, с. 39] Використовують їх у мовленні для того, щоб уникнути повторів. Абсолютні синоніми виникають, коли замість власне українського слова запозичується іншомовне з таким самим значенням. Зловживати іншомовними словами не слід.

2. Роль синонімії в українській термінології.

У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших  системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша, тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімів повного і часткового характеру. [1, с. 167]

Процес формування української  термінології вимагає якомога точнішої передачі понять. Результати досліджень у цій галузі свідчать, що українські терміносистеми у своєму складі мають  значну кількість термінів -  запозичень.

«Переважна більшість  запозичень-іновацій виправдана потребою номінації нових соціально-політичних реалій, понять, відповідаючи системі української мови, впевнено закріпилася в її узусі, дістала відображення в словниках останніх років », - стверджує О. Стишов [3, с. 35]

Отже, поняття синоніма у  термінології відрізняється від  поняття синоніма в літературній мові. По - перше, у літературній мові синоніми -  це, як правило, слова однієї частини мови. Синоніми у термінології - це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та особливостями функціонування. По - друге, синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень (Н2О - вода). По - третє, це і фономорфологічні варіанти з відношенням тотожності на рівні сигніфіката, а також відношенням подібності на рівні плану вираження.

Уніфікація термінологічних  систем вимагає відбору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному  поняттю. Однак в умовах єдиного  інформаційного простору, під впливом рівнодіючих тенденцій - максимальної відповідності структурі національної мови і тенденції до інтернаціоналізації - це складний процес. Маємо констатувати, що деякі синонімічні терміни (передусім дублетні пари) настільки увійшли в конкретні термінологічні системи, що впорядкування останніх шляхом усунення одного з синонімічних термінів - означає ігнорувати закономірності розвитку мови. Не можна не враховувати і різних джерел формування термінів. Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці - це пари слів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше - автохтонне: вербальний - словесний, лінгвістика - мовознавство, асиміляція - уподібнення. Відтак у природно сформованих термінологічних системах нерідко для найменування одного і того ж поняття є власний і запозичений термін, що спостерігається в усіх терміносистемах. Здебільшого вони функціонують на рівні дублетів. У їх конкурентній взаємодії часто закладений певний імпульс для розвитку термінологічних систем [5, с. 87].

Запозичення і калькування, пошук відповідних найменувань  у загальновживаній мові для запозичуваних понять - це ті фактори розвитку мови, які передбачають неологізацію термінологічних систем.

Загалом синонімія у термінології кваліфікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних  слів - термінів виступають терміни - словосполучення, наприклад: іпотека - позика під нерухомість, криза - економічний спад. У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв’язку з цим зростає його уживаність.

Таким чином, поява синонімів  у термінології обумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1) постійний розвиток наук, що супроводжується появою нових  понять та бажанням дати кожному поняттю  найточнішу номінацію; 2) неуніфікованість деяких термінологічних систем; 3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; 4) паралельне вживання запозиченого і автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів.

3. Синоніми в податковій терміносистемі.

Синоніми в податковій терміносистемі - це терміни, які належать до одного денотата, і при цьому можуть мати тотожні або близькі значення, різняться будовою (прості слова, композити, абревіатури, словосполуки), походженням, ступенем новизни(архаїзми, історизми, неологізми) та особливостями вживання.

Наявність синонімічних рядів у податковій терміносистемі є наслідком постійного суспільно - політичного й економічного розвитку суспільства. Терміни на позначення нового поняття перебувають у синонімічних відношеннях на різних етапах розвитку терміносистеми. Виникнення нових номінацій зумовлене лінгвістичними й екстралінгвальними чинниками, а саме:

1) появою нових понять та бажанням підібрати найточнішу назву для кожного з них, причому одні з апробованих надовго закріплюються в мові, а найменш придатні переходять до пассивного лексичного фонду або вживаються на позначення інших понять: дари – поклони – данина - корми за часів Київської Русі паралельно вживалися на позначення поняття «плата для утримання князя і його дружини». Термін данина на позначення форми оподаткування населення мав місце в податковій терміносистемі на всіх етапах її розвитку. Лексема дар значно розширила свою семантику й у сучасній українській мові вживається на позначення: 1.Того, що підноситься, жертвується, подарунок; 2. Здібності, хисту до чого-небудь; обдаровання, талант; 3. Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння [6, с. 273]; лексема поклон (поклін) у сучасній українській мові функціює зі значенням: 1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба; 2. Вітання, найкращі побажання, що їх передають кому - небудь у листі або через когось; привіт [6, с. 575];

2) паралельним функціюванням застарілих і нових назв. З XIV ст. на позначення грошових і натуральних зборів з тяглих людей у податковій термінології закріпився термін податок, паралельно з яким у мові функціювали синонімічні назви спільнослов’янського лексичного фонду: оброк – данина - побори;

3) паралельним уживанням запозиченого й автохтонного термінів з тим самим значенням: чинш (лат.) - податок (регулярна плата феодалові за користування державними або поміщицькими землями), дякло (лит.) - илишь (молд.) - житщина (види зернової данини); декларація (лат.) про доходи -заява про доходи;

4) потребою мовної економії, яка породжує синонімію різних структурних рівнів, наприклад, утворення однослівних складноскорочених номінацій з окремих компонентів терміна-словосполуки: адміністративні ресурси - адмінресурси; адміністративний штраф - адмінштраф; державний бюджет - держбюджет; державна скарбниця - держскарбниця; державний борг - держборг; фінансовий контроль - фінконторль; заміна термінів-словосполук термінами - однословами: податкова система - податки; система оподаткування -  оподаткування; подвірне оподаткування - подвірне; добровільні матеріальні місцеві внески громадян - самооподаткування; працівник податкової служби - податківець; борг податковий - недоїмка; використання повних форм та ініціальних абревіатур: валовий внутрішній продукт - ВВП; податок на додану вартість - ПДВ.

Існування абсолютних синонімів, тобто слів, які повністю збігаються за значенням і вживанням, у загальнолітературній мові досить мало [7, с. 33]. Проте терміносистемам властива найчастіше саме така синонімія . До складу податкової термінології в процесі її формування ввійшло чимало термінів, які позначають одне й те саме поняття, не вказуючи при цьому на його відтінки, і можуть замінити один одного в будь - якому контексті без порушення його логічного змісту: побір - подереча; оброк - подача; дари – подать - данина; очкове - пасічне; поволовщина - болкуновщина; збір окладний - збір податковий. Лексеми, які не мають відмінностей у своїй семантиці, є повністю рівнозначними й тотожними та належать до термінів - дублетів. Більшість науковців уважає абсолютні синоніми хоч і небажаним, проте нешкідливим явищем у термінології. Щодо визначення назви та статусу групам слів з тотожними значеннями в мовознавстві одностайної думки немає. Одні (Д. С. Лотте, О. І. Нечитайло) називають їх « абсолютними синонімами », інші (А. П. Коваль, І. А. Бойцов) - «термінами - дублетами» чи « термінологічними дублетами », треті (А. П. Євгеньєва, В. П. Даниленко, Є. Н. Толикіна) - « лексичними дублетами ».

У податковій терміносистемі можна виокремити й такі абсолютні синоніми, які з’явилися внаслідок чергування чи випадання голосних і приголосних, і є різними варіантами того самого слова: данка - данца; панщина - панщизна; доход - дохід; поклін - поклон; оподаткування - оподатковування.

Оскільки для наукової мови характерна як абсолютна, так і  відносна синонімія, то всю різноманітність синонімічних зв’язків податкової термінології не варто зводити лише до абсолютної синонімії. Якщо, на думку Д. С. Лотте, до абсолютних синонімів належать терміни з тотожним значенням, а до відносних синонімів належать лексеми одного ряду, у яких «значення збігаються лише частково». Разом з тим «існування двох термінів-синонімів для позначення одного поняття небезпечне тим, що в один із цих термінів поступово вкладається зміст, більш вузький, ніж в інший, або більш широкий, або, нарешті, зовсім відмінний. Таким чином, абсолютні синоніми в переважній більшості перетворюються у відносні з усіма недоліками багатозначних термінів». Проте серед досліджуваних термінів сфери оподаткування існують синоніми, які вказують на різні відтінки окремих понять, що виключає можливість їхньої вільної взаємозамінності в одному й тому самому тексті.

Абсолютні синоніми поєднані семантичною тотожністю й повним збігом у значенні й уживанні, причому семантична подібність здебільшого поширюється на всі їхні значення [8, с. 61], наприклад: оброк - подача, данина - плата, пошлина - чинш, дари - корми, податкова діяльність - податкова справа, спільна господарська діяльність - спільна підприємницька діяльність.

На одному рівні з абсолютними  синонімами виступають відносні, об’єднані за інваріантною ознакою й такі, що характеризуються відношеннями семантичної близькості, а їх диференційні відтінки мають переважно предметно - логічний характер [8, с. 62].

Усі синоніми податкової термінології за етимологічною ознакою можна  умовно поділити на такі групи: 1) запозичений термін і власноукраїнський відповідник до нього: амортизація податкового боргу  - оступове погашення податкового боргу; суб’єкт оподаткування - платник податку;інфляційний податок - знецінювальний податок; податкова санкція - податкова постанова; профіт - прибуток; реєстрація платників податків - облік платників податків; латентні податкові злочини - приховані податкові злочини; платежі авансові - платежі попередні; трансферні платежі - платежі передавальні; 2) два власнеукраїнські спільнокореневі терміни або такі, що творяться за допомогою синонімічних словотворчих афіксів: подать - податок - оподаткування; платежь - оплатъ - плата - оплата; оброкъ - оброчное; побір - побірок; подимне - подищина; рокове - роківщина; 3) еквівалентами іншомовних термінів виступають автохтонні словосполуки: антиципацій - попереднє стягування податку; баланс - система показників матеріальних ресурсів; акциз - непрямий податок; люстрація - опис майна; таксатор - податковий агент; агрегування - обчислювання суми доходу; евальвація - оцінювання, обчислення ціни, вартості.