Робінзон Крузо як втілення просвітительського ідеалу «природної людини»

 

 

ВСТУП

Основоположником європейського  реалістичного роману нового часу вважається Даніель Дефо. Творчість Дефо являє собою цілу епоху в розвитку англійської прози, вона підготувала і соціальний реалістичний роман ХІХ століття.

Дефо є зачинателем  таких різновидів жанру роману, як роман пригодницький, біографічний, роман-виховання, психологічний, історичний, роман-подорож. Звичайно, в його доробку ці романи не досить розгорнуті, проте саме Дефо намітив важливі лінії в розвитку жанру роману.

В своїй концепції людини Дефо виходить із просвітницького уявлення про її добру природу, яка знаходиться  під дією навколишньої сфери і  життєвих обставин.

Літературну діяльність Дефо розпочав в 1697р. , коли вийшов його перший памфлет «Опыт о проектах». Близько 500 творів написав письменник. Проте, мабуть, немає людини не знайомої з “Робінзоном Крузо”, одним з кращих творів світової літератури.

«Робінзон” остаётся вечной книгой и потому, что в центре его стоит проблема общечеловеческая – решать ее приходится каждому, во все времена в любом воздасте» [16, С. 45].

Даніель Дефо стверджував, що історія ця нібито написана самим Робінзоном Крузо, для того щоб віддати належне мудрості Провидіння. Нема підстав сумніватися в щирості Дефо, який визначив таким чином головну мету свого творіння. Але об’єктивне звучання творів, тим більше – в подальші епохи, далеко не завжди збігається з об’єктивними намірами й деклараціями авторів. Насправді автор «Робінзона Крузо» віддав належне розуму, волі й працьовитості людини, яка перемагає в нелегкій боротьбі з відчаєм і зневірою.

«История жизни Робинзона на необитаемом острове – это гимн созидательному труду человека, по мужеству, воле, изобретательности. В этом – непреходящие, глубоко-воспитательное значение книги» [5, С. 411].

В континентальній Європі Дефо швидко здобув широку популярність, а його роман породив величезну кількість «робінзонад». У різних країнах Європи з’явилися книжки з однотипним словосполученнями у назвах: «німецький робінзон», «шотландський робінзон», «французький робінзон» тощо. Великою популярністю, наприклад, користувалася і виходила в перекладі багатьма мовами книжка Пітера Лонгвіля «Пустельник, або неповторні й дивовижні пригоди пана Філіпа Квола, англійця», яка належала до того ж розряду званих «уявних мандрів». Різний вік судився цим книжкам, але жодна з них за ідейно-худоржньою значимістю не могла стати в рівень із першозразком. «Недаром Робинзон Крузо оказался единственным из героев, созданной английской литературой эпохи Просвещения, чье имя вошло в века как имя нарицательное, единственным, кто вошел в память читателей стольких поколений как типичный образ огромной емкости и значимости» [9, С. 48].

Життєстверджуючий пафос  роману Дефо виявився співзвучним не тільки читачам епохи Просвітництва. Історія сприйняття цієї чудової  книжки в нашому сторіччі не лише показова. Давно забуті численні наслідування «Робінзонів Крузо», невдалі пародії на нього. А книжка й досі цікавить читача, наснажуючи його життєвою активністю, наполегливістю й любов’ю до праці. Навіть у такі для світу час, коли, здавалося б, нелегко було вистояти перед натиском страху і відчаю, «Робінзон Крузо» був серед таких гуманістичних у своїй основі книжок, які змушували людство повірити у себе, у власні сили, в непереможність здорового глузду.

Дефо написав «историю самоутверждения человека в природе, в обществе. Всюду он прославлял мужество и стойкость личности. Общество также враждебно к личности, как и природе. Чтобы, выжить, нужно бороться, и слава победителю, слава сильному!» [2, С. 295].

Давно переступивши через  усі національні й державні кордони, перший і найкращий роман Дефо витримав найважче для творів мистецтва  випробування – випробування часом.

Творчість Дефо цікавила багатьох дослідників ХХ ст., серед яких –  Анікст О., Артаманов С., Родзевич С., Елічтратова А., Урною М., Соколянський М., Корнілова Е.

Актуальність  обраної теми: Роман Д.Дефо «Пригоди Робінзона Крузо» оспівує подолання людиною складнощів життя зусиллям волі, власною працею.

Основна мета курсової роботи полягає в з'ясуванні виховного значення художнього тексту побутово-реалістичного роману, «Робінзон Крузо» і визначенні його сенсу у специфіці рецепції філософського роману світоглядного спрямування в плані концептуальності авторського письма.

Наукова новизна курсової роботи полягає в спробі ґрунтовного аналізу роману Д. Дефо «Робінзон Крузо» у навчальному контексті, а також розробці методичних рекомендацій до вивчення цього роману у шкільному курсі зарубіжної літератури.

Досягнення поставленої  мети передбачає виконання таких  конкретних завдань:

• окреслити світоглядну проблематику художньо-філософської прози ХУІІ   ст. у долучені до творчих ідей Даніеля Дефо, сформульованих ним  у  філософських працях, а також у широкому контексті літературно-філософських концепцій цієї доби;
• виявити та розкрити особливості творчості Даніеля Дефо у контексті філософської прози, виявити в ній спорадичні ознаки інших жанрів переглянути та уточнити зміст поняття «просвітницький роман» стосовно художньої творчості Дефо і , зважаючи на його світоглядне спрямування;
• репрезентувати художню творчість Дефо в аспекті рецептивної естетики; вирізнити суттєві тематичні феномени-парадигми художнього тексту;
• виявити особливості просвітницького роману як жанру літератури;
• розробити методичні рекомендацій до вивчення цього роману у шкільному курсі зарубіжної літератури;

Об'єктом курсової роботи слугує такий відомий роман Дефо як “Робінзон Крузо”, котрий був написаний у 1719 році та вважається романом, який належить до заключного періоду творчості письменника.

Предметом курсової роботи є жанрова модель світоглядно-філософського роману, його виховний аспект, окремі художні прийоми моделювання дійсності, притаманні природі різновидів романів, елементи яких використав Дефо.

Структура курсової роботи обумовлена її загальною метою та завданням. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової становить 51 сторінку, з них 29 основного тексту та 4 конспекти уроків на 20 сторінках. Список використаних джерел містить 20 позицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      РОЗДІЛ І. ВТІЛЕННЯ ІДЕЙ ПРОСВІТНИЦТВА У РОМАНІ Д.ДЕФО   «РОБІНЗОН КРУЗО»

Розділ 1.1 Робінзон Крузо як втілення просвітительського ідеалу «природної людини»

У житті Робінзона нічого не відбувається за помахом чарівної палички чи за волю божественних сил. Цілком реальні обставини обумовлюють його пригоди й поневіряння аж поки він потрапляє на острів, а далі... Далі господарем своєї власної долі стає він сам і тільки він сам.

«Робінзон Крузо» – « не только достоверное описание жизни частного лица, но и произвидение большой художественной значимости, глубокых обобщений. Писатель, по существу, создал новый жанр романа в английской литературе. Этот жанр был оригинальным сплавом приключенческого романа с социальным и филосовским» [11, С. 72].  Робінзон на своєму острові начебто повторює основні стадії культурного розвитку людства, виступаючи в ролі мисливця, скот овода, землероба, але він – не людина первісних людських колективів, що пройшли крізь ці стадії, а справжній англієць XVIIIст., якого Дефо озброює знаряддями сучасної йому техніки і світоглядом англійської буржуазії епохи її переходу на стадію своєї дозрілості. «Робінзон дуже цивілізована «природна людина» з годинником і гросбухом, дуже далека від пізнішої романтичної поетизації первісної людини.»

Робінзонові іноді здається, що він знайшов на острові справжню душевну гармонію, але певне критичне ставлення до суспільства, від якого  він випадково відірвався, не заважає  йому сумувати за ним. У Робінзона  досить розвинуте почуття власника, і навіть екзотична, прекрасна природа  острова притягує його насамперед тому, що він відчуває себе її володарем. «Я спустився в цю чарівну долину і з якоюсь таємною втіхою... подумав, що все це моє: я цар і господар цієї землі; мої права на неї безперечні, і, коли б я міг перемістити її, вона стала б такою ж безумовною власністю мого роду, як маєток англійського лорда» [6, С. 92].

Ці мрії вже виходять за межі мрій Робінзона на початку роману про скромне снування, де він бажає  уникнути злиднів, страждань, тяжкої праці  нижнього класу, так і пихи, заздрощів  вищого класу людства.

В передбачуваному і практичному  Робінзоні ми бачимо в ньому і простодушного філософа. «Непотрібний мотлох! – говорить Робінзон, коли побачив гроші, що залишилися в каюті затонулого корабля. – навіщо ти мені тепер? Ти й того не вартий, щоб підняти тебе з землі. Всю цю купу золота я ладен віддати за будь – який із цих ножів. Мені нема що з того робити; тож залишайся там, де лежиш, і йди на дно морське, як створіння, чиє життя не варто рятувати!” однак, трохи поміркувавши, я вирішив узяти гроші з собою...» [6, С .91].

В таких епізодах перед  нами змальовується образ Робінзона – «буржуа авантюрного периода накопления капитала» [1, С. 72]. І в цьому, і в інших випадках Робінзон діє як людина свого часу, і заслуга Дефо полягала в тому, що він точно виписав життєво активний характер, породжений і зумовлений цілком певною історичною добою. « Образ Робинзона – не биография автора или матроса Селькирка и не художественная илюстрация история человеческого общества, так как центральний герой выражает идеи, психологию и емоции современников Дефо. Это конкретный и в то же время художественный образ» [11, С. 73].

«...Інерція буржуазного мислення виявляється до абсурдного сильною...» [6, С. 11], і тому він забирає гроші.

Розповідаючи про двадцять вісім років, які провів Робінзон на острові, Дефо вперше в літературі розгорнув тему праці. Саме праця  допомогла Робінзонові залишитися людиною. Залишившись на одинці з  природою герой Дефо завзято працює над виготовленням предметі домашнього вжитку. Тут розповідається як він  будував свою першу будівлю, обставляв  своє житло, приручав диких кіз, обробляв поле, ліпив горшки, пік хліб, будував  лодки і багато ще дечого, що потрібне було для життя на безлюдному острові.

У Робінзона були деякі  інструменти і значно полегшувало  труднощі, з якими він стикався. Проте у нього не було навичок, необхідних для виготовлення тих чи інших предметів, тому праця для нього була важкою і досить повільно виконувалась. Він витратив сорок два дня для того, щоб виготовити дошку для палички. Ось як він описує виготовлення дошки: «Я зробив так: вибрав величезне дерево, бо мені була потрібна довга дошка. Три дні я рубав це дерево і два дні обтинав на ньому гілля, щоб мати колоду. Не знаю навіть, скільки часу я обтесував та обстругував її з обох боків, коли її вага не поменшала на стільки, що її можна було зрушити з місця. Тоді я начисто обтесав один бік на всю довжину колоди; потім перевернув її цим боком униз і почав обтісувати таким чином і другий, аж поки вийшла рівна й гладенька дошка, приблизно три дюйми завдовжки. Читач зрозуміє, як тяжко працював я над цією дошкою. Але впертість і праця допомогли мені закінчити цю роботу, як і багато інших» [6, С. 103].

«Самая замечательная черта Робинзона – его врожденное и неутомительное трудолюбие. Труд составляет для него первейшую жизненную необходимость» [1, С. 77].

Розповіді про різні роботи, які виконував Робінзон – це «подлинный гимн человеческому труду и умению» [16, С. 80].

Привертаючи увагу читача до внутрішнього світу свого героя, Дефо наділяє його й прикметами ранньої просвітницької свідомості. Справді, живучи на острові, Робінзон мобілізує все своє знання про природу, вивчає не лише ремесла, а й закономірності кліматичних змін, перебіг пір року тощо. Чи не понад усе цінує він результати діяльності людського розуму. «... Тут маю зауважити, - ділиться своїми роздумами Робінзон, - що розум є основа й джерело математики, а тому, визначаючи й виміряючи розумом речі і складаючи собі про них правильні уявлення, кожен з часом може навчитися першого – ліпшого ремесла...» [18, С. 67].

Долаючи труднощі, які виникають  на кожному кроці, Робінзон поповнює свої знання про довколишній світ, глибоко усвідомлює значення праці  в житті людини.

Хоч це може здатися й  парадоксальним, але якраз самотнє  життя вчить Робінзона цінувати людське спілкування, радощів якого  він був позбавлений багато років. Страшна туга й жагуче бажання  охопило його, коли він побачив  корабель. З його уст безперестанно вихоплювалися слова: «Ах, коли б хоч двоє чи троє! Ні, хоч би один із них врятувався і приплив до мене! Тоді б у мене був товариш, була б жива людина, з якою можна було б поговорити». Ні разу за своє довгочасне відлюдне життя я не прагнув так пекуче людського товариства, і не разу я не почував себе так гірко без нього» [10, С. 59].

Взагалі моральний аспект життєвої історії Робінзона Крузо  не менш важливий і цікавий, ніж економічний; більш того - обидва ці аспекти тісно  взаємопов’язані, невіддільні один від одного. Духовне життя Крузо  на острові, звичайно ж, аж ніяк не зводиться  до молитов та читання Біблії –  єдиної книжки, яку є в нього. Ясна річ, герой Дефо змальований як людина свого часу і звертання в думках до всевишнього для нього цілком природне. Молитва для нього своєрідна  діяльність – відпочинок від роботи. Сам Робінзон визнає, що довгий час його думка «не знала бога», що вперше він звернувся до нього під час бурі, а вдруге – опинившись на острові. Цій другій молитві він дає дуже реалістичне тлумачення, характеризуючи свій екстаз, як звичайну тваринну радість істоти, врятованої він смерті: «...Религиозность Робинзона и его автора таится очень здоровое, стихийно – материалистическое восприятие мира, а порой и насмешливое отношение к религии» [10, С. 33].

Важливо відзначити, що в  жорстокій боротьбі із стихіями Робінзон не втрачає поняття про совість, співчуття, людяність. Останнє виявилось  і в ставленні до П’ятниці та його батька, до визволеного іспанцями, в активному неприйнятті дикунського  насилля, в діях і навіть у роздумах героя. Так, готуючись до оборони від можливого нападу дикунів, він, добре розміркувавши, доходить висновку, що дикуни – теж люди і що вони «не більші вбивці, ніж ті християни, які вбивають полонених на війні або – як іще частіше буває – нищать мечем цілі армії, нічого не милуючи, навіть тих, хто склав зброю і здався.» [6, С. 146].