Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Марта 2013 в 23:28, реферат
Публій Овідій Назон народився в 43 р. до н.е. в місті Сульмоне (приблизно 150 км від Риму); він був з заможної родини. Овідія з дитинства приваблювала поезія, навіть його розмовна мова звучала часом як віршована. Але вихований на старих традиціях батько негативно ставився до поетичного захоплення сина, вважаючи поезію нікчемним заняттям.
Закінчивши освіту, Публій після раптової смерті 20-річного брата разом зі старшим другом Емілієм Макром три роки подорожував, побувавши в Афінах, Малій Азії, на Сицилії. Після повернення, мабуть, на вимогу батька, вступив на державну службу.
Вступ.
Життєвий і творчий шлях
Основна частина
2.1. Творча спадщина Овідія
2.2. «Героїні»
2.3. «Наука кохання»
2.4. «Ліки від кохання»
2.5. «Любовні елегії»
3. Висновок
3.1. Співець кохання
4.Список використаних джерел
Приводом до написання трьох книг (49 віршів) Овідієвих любовних елегій стало пристрасне кохання поета до заміжньої жінки, яка з’являється у його віршах під псевдонімом Корінни. Аби ніхто не міг його розкрити, поет її образ майже не індивідуалізує. Проте пристрасть Овідія не була такою глибокою, як він про це пише , поет сам зізнається в одночасному коханні до двох інших жінок , у тому, що взагалі може кохати багатьох, у своїх зрадах Корінні тощо. В автобіографічній елегії Овідій писав, що його поетичний хист «збудила прославлена в місті Корінна», але поруч з нею був ще цілий ряд жінок, про яких поет також згадує у віршах.
Зміст майже всіх елегій становлять розповіді Овідія про насолоди зі своїми коханими, одверті й іноді навіть цинічні, про їхні зради, вибухи ревнощів, поради чоловікам бути вимогливими й суворими до своїх дружин, чи навпаки — доброзичливими тощо. Всі ці любовні історії викликають в Овідія роздуми, часом глибоко філософічні.
Але серед елегій часом трапляються й такі, у яких еротична тема начисто відсутня. Наприклад, у щирій і схвильованій елегії на смерть Тібулла поет замислюється над долею його творів і пророкує їм, подібно до поем Гомера, довге життя, вважаючи, що любовна лірика нічим не поступається епічним творам.
Не містить любовної теми й елегія, написана з нагоди свята Юнони , а також ті, що торкаються проблем літератури. Слідом за своїми попередниками Овідій стверджує, що твори талановитих письменників житимуть вічно.
У початкових віршах II і III книг поет пояснює, чому він віддав перевагу любовній елегійній ліриці. Але в останньому вірші III книги Овідій запевняє, що залишає любовну лірику на користь більш серйозної поезії.
Він прагне здобути лаври Вергілія і Каллімаха, «стануть тепер величати славою пелігнів — мене» (пелігни — італійське плем’я, в регіоні поселення якого розташовувалося рідне місто поета — Сульмон):
Овідій завжди був схильний до жарту й пародіювання. Найяскравіше ця його схильність виявилась у ставленні до богів і релігії взагалі. До богів він ніколи не мав особливої шанобливості, як і більшість його сучасників. Овідій вважав, що боги вигадані для неосвіченого натовпу, щоб залякувати його.
Особливо виразно заперечення богів виявилося у вірші на смерть Тібулла. Поет не може зрозуміти, як боги можуть припустити, щоб зовсім молода талановита людина пішла з життя.
У багатьох епізодах Овідій знущається з Юпітера, згадуючи його у своїх елегіях у зв’язку з численним його потомством і любовними пригодами, зрадами Юноні тощо.
Висновок
Овідій був останній з відомих поетів Августової доби, зі смертю якого закінчилося золоте століття римської поезії. Зловживання талантом в період його найбільшого розвитку позбавило його права стояти поряд з Вергілієм і Горацієм, але ключем била в ньому поетичне обдарування і віртуозність його віршової техніки робили його улюбленцем не тільки між сучасниками, але і за весь час Римської імперії. Безперечно, Овідію як поету має бути відведено одне з чільних місць в римській літературі. Його «Метаморфози» і «Фасти» до цих пір читаються в школах, як твір зразковий з мови і віршування латинського письменника.
Літературна спадщина римського поета, багата й різноманітна в ідейному і жанровому відношенні, мала велике значення, як для сучасників, так і для майбутніх поколінь. Його твори є великими пам'ятниками історії, міфології, літератури, психології. Вони поставили поетична творчість на абсолютно новий щабель розвитку, відкрили абсолютно нові напрямки і традиції в мистецтві.
На честь Овідія названий кратер на Меркурії і селище міського типу в Одеській області — Овідіополь.
Список використаних джерел