Пробудження національної свідомості в поемі І. Франка "Мойсей"

ПЛАН

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

 

РОЗДІЛ 1. Особливості творчості  І. Франка в контексті української  літератури другої половини XIX – початку XX століття……………………...6

1. – Розвиток поетичної творчості Івана Франка…………………..6
2. – Філософські та естетичні погляди Франка…………………….9

 

РОЗДІЛ 2. Поема «Мойсей» як відображення світогляду Івана Франка…….15

2.1. – Інтерпретація біблійних мотивів у поемі ,,Мойсей”…………...15

2.2. – Поетика поеми ,,Мойсей”. Художні засоби твору……………...19

 

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..24

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Однією з найвеличніших  постатей української літератури є  постать Івана Яковича Франка – письменника й поета, етнографа й історика, визначного політичного діяча. Багатогранний талант поета підніс його на вершину української літератури, зробив його духовним лідером у складні часи політичного роз’єднання.

Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб, по-перше, з’ясувати умови формування світогляду Франка, по-друге, визначити втілення філософських поглядів поета в поемі ,,Мойсей”, по-третє, дослідити художні засоби твору, що слугують для вираження його ідеї, по-четверте, обґрунтувати значущість поеми для української літератури.

Досліджуючи питання пробудження  національної ідеї в поемі, ми ставимо  перед собою такі конкретні завдання:

1. Ознайомитися із соціальними умовами, в яких жив і творив Іван Франко;
2. Визначити основні етапи розвитку поетичної творчості митця;
3. Проаналізувати, яким чином філософські погляди поета реалізуються в тексті твору;
4. Дослідити вияви національної ідеї в поемі;
5. Визначити художні засоби, якими послуговувався поет при написанні поеми ,,Мойсей”.

Актуальність  теми. В умовах сьогодення наша країна знову повертається до тих проблем, які існували й понад сто років тому, за часів Івана Франка: роз’єднаність народу й відсутність загальнонаціональних цінностей та ідеалів. Здобуття Україною незалежності не сприяло вирішенню проблеми, а навпаки, посилило її. Політична ситуація в країні поділила українців на Схід і Захід, загострюючи увагу на відмінностях у ментальності й світосприйманні. У наш час, коли особисте піднеслось над суспільним, слід згадати, якими бачив українців Іван Франко. У контексті цієї проблеми філософсько-духовні твори поета мають надзвичайно велике значення. Франко звертав увагу на потребу відчувати себе українцями, пізнавати культурну спадщину свого народу. Лише в умовах усвідомлення своїх етнічних коренів стане можливим пробудження національної самосвідомості, і, як наслідок, взаєморозуміння і єдність народу. Тобто, наше дослідження на сьогодні є дуже актуальним не лише в галузі літературознавства, а й для вирішення соціальних проблем суспільства.

Історія питання. Поема Івана Яковича Франка привертала увагу дослідників-франкознавців усіх часів, починаючи від зачинателя франкознавства  Михайла Возняка й завершуючи сучасними науковцями. Серед франкознавчих студій знаходимо спроби компаративістичного аналізу поеми. Так, Якимом Яремою була проведена паралель між ,,Мойсеєм” та поемою Юліуша Словацького ,,Ангеллі”, чим було викликане невдоволення самого Франка. Андрій Музичка помітив перегук між ,,Мойсеєм” та ,,Утраченим раєм” Джона Мільтона, а Костянтин Чехович – між твором Франка та поемою Ярослава Верхліцького ,,Бар Кохба”. Спроби такого потрактування поеми піддавалися критиці, зокрема в ,,Основах української літературно-наукової критики” Л. Білецького.

У радянські часи творчий  доробок Івана Франка трактувався з ідеологічної точки зору. Зокрема поема ,,Мойсей” розглядалася як твір-реакція на події 1905 р. У період ,,відлиги” активізувалася наука, що давало змогу об’єктивно аналізувати поему. Серед наукових досліджень цього періоду найбільш вагомими є праці І. Білявського, Б. Гориня, І. Бацули. Новітній період у розвитку франкознавства почався у 1986 р., коли відбувся присвячений стотридцятиріччю з дня народження і сімдесятиріччю з дня смерті Франка Міжнародний симпозіум ЮНЕСКО. Найбільш вагомий внесок у дослідження творчості Франка в кінці 80-тих – на початку 90-тих років зробили О. Забужко, Т. Гундорова, Т. Панько. Ґрунтовний аналіз прологу до поеми було здійснено у передмові до дрогобицького видання поеми (2005 р.) Д. Павличком.

Святкування з нагоди сто’пятидесятої річниці з дня народження Івана Франка у 2006 р. спричинило публікацію великої кількості статей і наукових розвідок на тему життя й творчості видатного поета.

Тему пробудження національної свідомості в поемі ,,Мойсей” у своїх наукових дослідженнях розглядали такі літературознавці, як Д. Павличко (,,Заповідь пророка”), О. Вертій (,,Виміри української національної ідеї великого Каменяра”), С. Петлюра (,,І. Франко – поет національної чести”), В. Онищенко (,,Проблема національної свідомості в поемі Івана Франка «Мойсей”). Не дивлячись на зроблені досягнення в галузі аналізованої теми, ця проблема потребує нового переосмислення в контексті сьогодення.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

 

1. Розвиток поетичної творчості Івана Франка

 

Захоплення Івана Франка поезією розпочалося під час  навчання в Дрогобицькій гімназії. У цей час майбутній поет зацікавився фольклором, почав записувати народні пісні, спочатку від матері, потім з інших джерел. Ґрунтовно підійшовши до свого захоплення, за час навчання в гімназії Франко зібрав близько восьмисот творів усної народної творчості. Про рівень зацікавленості літературою свідчить і той факт, що впродовж навчання поет зібрав власну бібліотеку, яка нараховувала близько п’ятисот художніх книг.

Як зазначає О. Луцишин, ,,Великого значення вчений [Франко] надавав перекладам творів світової літератури українською мовою” [11; 4]. Ще під час навчання в гімназії поет, добре володіючи іноземними мовами,  переклав українською твори таких античних митців, як Гомер, Софокл та Горацій. Одночасно з цим Франко працював над перекладом пам’ятки давньої української літератури ,,Слово о полку Ігоревім”.

Перший оригінальний вірш був написаний Франком у 1871 р.  і дістав назву ,,На Великдень 1871 р.”, а вже через три роки журнал ,,Дзвін”  публікує поезії ,,Моя пісня” і ,,Народна пісня”, які Франко підписав псевдонімом Джеджалик.

У 1876 р. вийшла перша збірка поезій молодого автора під назвою ,,Баляди й розкази”, яка була присвячена Ользі Рошкевич, першому коханню поета. Р. Голод стверджує, що ,,У ранній період творчості І. Франко перебував під впливом романтично-ідеалістичної літератури… романтизм був невід’ємною, повнозначною й повноправною частиною його естетичної свідомості…” [8;58]. Цим зумовлена переважна кількість інтимної, любовної лірики в першій збірці.

Друга збірка Івана Франка, ,,З вершин і низин”, була видана у 1887 р. Від першої вона відрізняється як стилістично, так і тематично. Збірка складається з семи розділів, три з яких займають ліричні твори, а чотири – епічні. У цій збірці поет відходить від романтичного способу зображення персонажа й дійсності й надає перевагу реалістичному. ,,Реалізм у різних його модифікаціях (просвітницький, науковий, критичний, соціалістичний, ідеальний і навіть магічний) становить поетикальну домінанту окремих Франкових творів і циклів” [8;58]. В окремих циклах, таких, як, наприклад, ,,Тюремні сонети”, відчутний вплив натуралістичних тенденцій. Це підтверджує думка Р. Голода про те, що ,,Поетика натуралізму посідає важливе місце у структурі творчого методу І. Франка. З неоднаковою інтенсивністю вона виявляється впродовж усієї творчої діяльності письменника як на рівні окремих творів, так і на рівні циклів” [8;58]. Збірка ,,З вершин і низин” відмічена переходом від любовної тематики до громадянської, її наскрізна ідея – заклик до боротьби за краще майбутнє.

У 1896 р. вийшла збірка поета під назвою ,,Зів’яле листя”, якою Франко знову повернувся до інтимної лірики, однак уже в якісно новій, стилістично досконалішій формі. Більшість літературознавців, аналізуючи збірку, схиляються до думки про перевагу модерної тенденції в поезіях. Збірка складається з трьох розділів-,,жмутків”, кожен з яких характеризується певними відхиленнями від основної ідеї збірки: у першому розділі, окрім любовної поезії, знаходимо незначну кількість громадянської, у другому – пейзажної. Лише третій розділ складає винятково інтимну лірику. Віршам цієї збірки характерна мелодійність. Цілком логічно, що багато поезій зі збірки ,,Зів’яле листя” перетворилися в пісні.

У 1898 р. була надрукована збірка поезій, що дістала назву ,,Мій ізмарагд”. Для цієї збірки є характерним активне запозичення ідей та сюжетів зі стародавніх джерел. Поезіями цього видання Франко критикує й засуджує християнську мораль покірництва, підіймає соціальні теми, зокрема проблему пригноблення робочого люду на Галичині. Назву збірки можна пояснити етимологією слова: у давнину ізмарагдами називали збірки статей, що підіймали моральні питання.

Наступна збірка, ,,Із днів журби”, вийшла у 1900 р. Як стверджує Л. Бондар, натхненницею збірки стала О. Рашкевич. У тематичному аспекті вона є різноплановою. Л. Луців стверджує, що в цих поезіях переважає любовна лірика, щоправда, це стосується лише циклу ,,Із днів журби”, а не всієї збірки.. Ми погоджуємося з цією думкою. Такі дослідники, як Ю. Кобилецький, П. Колесник, О. Дей наголошують на перевазі соціальних мотивів.

У 1906 р. була опублікована збірка ,,Semper tiro”, що в перекладі з латини означає ,,поет завжди учень”. У віршах цієї збірки Франко майстерно поєднав історичні, філософські та моральні проблеми з художньо довершеними формами. Цикл ,,На старі теми” є уроком для української нації, поет засуджує плазування перед тими, що катують народ. Найбільше філософського змісту набув цикл ,,Із книги Кааф”, в якому поет утверджує ідею християнської любові.

Через п’ять років вийшла передостання збірка поета під назвою ,,Давнє і нове”, яка зверненням до притч та легенд старовини перегукується зі збіркою ,,Мій ізмарагд”. У цій збірці поет оптимістично відноситься до природи людини, стверджуючи, що немає й жодного лише злого, жадібного або лукавого чоловіка.

Остання збірка Івана Франка вийшла у 1914 р. ,,Із літ моєї молодості” складається переважно з давніх віршів поета, що не публікувалися раніше з різних міркувань. Ця збірка є ніби своєрідним підсумком творчості поета, увібравши в себе твори з різних періодів життя.

На думку Франка, основним завданням поета є ,,…з розрізнених явищ, які підпадають під наші змисли, сотворити цілість, пройняту одним духом, оживлену новою ідеєю, сотворити новий, безсмертний животвір. Се синтез в найвищім розумінні цього слова” [21;110]. Виходячи з такого потрактування головного завдання митця, сміливо можна стверджувати, що Франко його виконав.

Розвиток поетичної творчості Франка не можна уявити без ідеї самоусвідомлення українцями себе як окремої нації. Як зазначає Я. Гарасим, ,,Ґенезу Франкової національної самосвідомості варто виводити вже з першої друкованої поетичної збірки, серед текстів якої знаходимо стилізовану в дусі традиційної календарної обрядовості українців ,,Коляду”, що стала чи не першим його зверненням до рідної нації, адже має адресатну присвяту: ,,руським господарям”” [7;126]. Ми погоджуємося з цим твердженням, адже ідея пробудження свідомості українців, їхня боротьба за свої права та краще життя є лейтмотивом багатьох творів поета. Тему самосвідомості українського народу можна прослідкувати у шістьох з восьми зазначених вище збірках.

 

2. Філософські та естетичні погляди Франка

 

На формування світогляду Івана Франка впливали як тогочасні  умови пореформеної Галичини, так  і матеріалістичні й соціалістичні  теорії, що набули значного поширення на Заході й поступово проникали в Україну. Ранні філософські погляди митця формувалися під впливом західноєвропейської філософської думки, зокрема під впливом праць К. Маркса й Ф. Енгельса, фізіологічного вчення російського науковця-матеріаліста І. Сеченова. Зараз слід згадати, що Іван Франко мав ступінь доктора філософії, через що й був добре обізнаний із тенденціями розвитку філософської науки.

У кінці 70-х – на початку 80-х років, ще на початку своєї  діяльності, Франко поділяв погляди  прибічників марксизму й соціалізму. ,,Любов’ю до людини, турботою про її благо можна, на нашу думку, пояснити зацікавленість молодого І. Франка марксизмом і соціалізмом” [5;11]. Ми цілком погоджуємося з цією думкою С. Возняка, адже за часів формування світоглядних позицій Івана Франка соціалістичні ідеї були вже поширені серед представників української інтелігенції. Скоріш за все Франко побачив у цьому напрямі те, до чого він так прагнув: братерство, рівність, свобода. Проте наприкінці 90-х років філософ усвідомив істинну сутність цих течій, і розкритикував їх за насильство над людиною та її свободою.

Франко відкидав агностицизм, доводячи ідею безмежного пізнання навколишньої дійсності людиною, прикладом чого він вважав історію духовного  розвитку суспільства.

Не  погоджувався Франко з ідеалізмом античних філософів, вважаючи його антинауковим. Мислитель був переконаний, що саме природа створила людину в усій її величі, а не якась інша сила – природу, як це доводять філософи-ідеалісти. Франко усвідомлював, що ідеалістичне вчення наголошувало в першу чергу на безплідності розмірковувань на подібну тематику, а не ставило собі за мету дослідження явищ навколишнього світу. Ідеалісти вважали, що зовнішня дійсність є лише проекцією нашої думки, відбитком нашої свідомості.

Не дивлячись на те, що Франко заперечував ідеалізм, в його поемі ,,Мойсей” відчутний вплив цієї течії. Ідеалізм у творі проявляється, в першу чергу, роздумах поета про духовне життя народу. Радянські франкознавці, зокрема Ю. Кобилецький, А. Каспрук називали твір філософською поемою, опускаючи ідеалістичні постулати, які, на нашу думку, яскраво виражені в пролозі до поеми.

Основою філософського світогляду Франка можна вважати матеріалізм. Про матеріалістичне розуміння  дійсності митець найточніше говорить у збірці ,,Зів’яле листя”. Іван Якович доводить, що в основі всього існуючого лежить не абстрактна ідея, а конкретна матерія,  яка не має ні початку, ні кінця. Найхарактернішою її ознакою філософ називає рух, плинність. Франко доводив, що об’єктивна дійсність є визначальною по відношенню до свідомості, а свідомість є нічим іншим, як результатом поступового й складного розвитку матерії. Мислитель був переконаний, що саме природа створила людину в усій її величі, а не якась інша сила – природу.