Проблематика роману Даніеля Дефо «Робінзон Крузо»

     Для більшості англійський письменник Даніель Дефо - автор роману "Робінзон Крузо", перекладеного різними мовами світу, однак далеко не всім відомо, що він був одним із найвидатніших політиків Англії кінця XVII - середини XVIII ст. [13; 43]

     Найбільшої слави Даніелю Дефо приніс роман "Робінзон Крузо". На думку дослідників творчості письменника, безпосереднім поштовхом до написання роману став епізод із корабельного щоденника капітана Вудса Роджерса опублікованого під назвою "Подорож навколо світу від 1708 до 1711 року". Згодом, за матеріалами цього щоденника, відомий журналіст Стіль надрукував статті про пригоди шотландського матроса, котрий, як вважають, певною мірою був прототипом Робінзона Крузо. [1; 125]

     Роман Даніеля Дефо підтримує усі вимоги до жанру літератури-роману, а саме значний обсяг, складність будови, а особливо широке зображення подій і докладне розкриття життєвої долі людини протягом тривалого часу. [10; 59]

Характерні риси просвітницького  роману «Робінзон Крузо»

•  Утвердження думки, що розум та праця — головні рушійні сили прогресу людства.

•  Правдоподібність твору надала реальна історія, покладена в основу сюжету.

•  Достовірність оповіді сприяла форма щоденника.

•  Ведення оповіді від першої особи, від імені самого героя, давала змогу авторові показати світ очима звичайної людини і водночас розкрити її характер, почуття, моральні якості.

•  Образ Робінзона Крузо поданий у розвитку.

•  У центрі уваги не скільки екзотика безлюдного острову й захоплюючі пригоди, скільки людина, її переживання, почуття, коли вона залишалася сам на сам з природою.

•  Робінзон — дієва  й активна людина, справжній син  свого часу, він шукає різних засобів  виявлення власних здібностей та практицизму.

•  Робінзон — новий  герой. Це не видатна чи виняткова  особистість, не історичний діяч, не міфічний образ, а звичайна людина, наділена душею і розумом. Автор оспівує  активність простої людини у перетворенні довколишньої дійсності.

•  Образ головного  героя має велике виховне значення.

•  Екстремальна ситуація стає критерієм визначення не тільки фізичної сили, а передусім людських якостей героя.

•  Художнє досягнення роману — рішення письменника  змусити свого героя аналізувати  не тільки те, що він бачить довкола, а й те, що відбувається у його душі.

•  Природа для Робінзона  — мудрий учитель і провідник  у його діяльності. Вона — чудовий  об'єкт для перетворення, для виявлення  можливостей і здібностей людини. В англійській духовній культурі ХУІІІ століття значну роль відігравало  вчення Дж. Локка, який проголосив пріоритет  досвіду у розумовій діяльності. Досвід перевіряє правильність розумових  припущень, сприяє пізнанню істини. А  людина набуває досвіду з допомогою  своїх почуттів. Ці думки філософа знайшли художнє втілення в романі Дефо.

•  Природа дала поштовх  для розвитку моральних якостей  героя. Завдячуючи її постійному впливові, Робінзона неначе минають соціальні  проблеми, інтриги й конфлікти. Йому не потрібно бути лицемірним, жадібним, брехливим. Перебування на лоні природи  й у злагоді з нею викликало  до життя тільки найкращі риси натури — щирість, працьовитість і здатність  бути природним.

•  Особливість роману — поєднання конкретики з широкими соціальними й моральними узагальненнями (Робінзон і людожери, Робінзон і П'ятниця — це у розумінні просвітителів ніби змодельована в мініатюрі соціальна історія людства).

•  Головна ідея твору  — уславлення активності, трудової енергії, розуму й високих моральних  якостей людини, які допомагають  їй опановувати світ, а також утвердження  великого значення природи для духовного  розвитку людства.

•  «Робінзон Крузо» —  зразок реалістичного роману епохи  Просвітництва.

     Сюжет «Робінзон Крузо» був зумовлений насамперед інтересом англійського суспільства до географічних відкриттів та мандрівок. Новою у тогочасній літературі ця тема не була. Ще до Д. Дефо з'являлися твори, в яких розповідалося про долю нещасних мандрівників, закинутих до нецивілізованого світу. 1674 року в Англії опублікували переклад книги арабського письменника XII століття Ібна Туфайля про пригоди Хаджі Бен Йокдане, який досяг великої мудрості, живучи на острові зовсім самотньо. [4; 95]

3. ПОНЯТТЯ «РОБІНЗОНАДИ»

     Роман англійського письменника Даніеля Дефо "Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо " давно увійшов до скарбниці світової літератури і вразив не одне покоління читачів. Ім'я головного героя спричинило появу поняття "робінзонада", яке означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства. [21; 16]

     Після появи роману Дефо літературознавча наука збагатилася новим поняттям - "робінзонада", що означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства. Звернувшись до Великого тлумачного словника української мови, з’ясовуємо значення даного терміну: " робінзонада" –

1) Літературний твір про  подорож з пригодами // Сюжет  такого твору;

2) Пригоди, подібні до  тих, що трапилися з Робінзоном. [21; 17].

     Особливість роману - поєднання конкретики з широкими соціальними й моральними узагальненнями. Робінзон і людожери, Робінзон і П'ятниця - це неначе змодельована в мініатюрі соціальна історія людства в розумінні просвітителів. Дефо не просто описав життя людини на безлюдному острові, а в художній формі виклав свої просвітницькі погляди на низку питань: що таке людина, що визначає її цінність, як вона має діяти, яку роль відіграє природа в її житті, у чому призначення особистості тощо. Головна ідея роману - уславлення активності, трудової енергії, розуму й високих моральних якостей людини, які допомагають їй опановувати світ, а також утвердження великого значення природи для духовного розвитку людства. Саме така ідея твору, втілена в образі головного героя, започаткувала й спрямувала розвиток нового різновиду роману - робінзонади. [10; 115]

     Роман-робінзонада – прикметна риса літератури не лише XVIII століття, а й наступних етапів у розвитку світової літератури. "Робінзон Крузо" активізував появу нових робінзонад у світовій літературі. Традиції Дефо розвиваються в таких творах, як "Острів Фельзенбург" І. Шнабеля (1751), "Новий Робінзон" І.Т. Кампе (1779), "Швейцарський Робінзон" Й.Р. Вісса (1812-1827), "Відлюдник Тихого океану" Ж. Псішарі (1824), "Мауглі" Р. Кіплінга (1894-1895), "Російський Робінзон" С. Турбіна (1879) та ін. [6; 86]

     Сучасні письменники теж створюють робінзонади. Так, російська письменниця Л. Петрушевська у творі "Нові робінзони" зображає відчуження сучасної людини, котра змушена тікати від абсурдного й жахливого світу на лоно природи, аби врятуватися морально й фізично. Однак уся трагедія особистості, на її думку, полягає в тому, що втекти людині нікуди, адже від насильства не можна врятуватися самому, потрібні спільні зусилля, спрямовані на перетворення світу. Оповідання "Нові Робінзони" написане у жанрі антиутопії, а мета будь-якої антиутопії - викрити абсурд соціальної дійсності й показати місце особистості у цьому світі. [20; 96]

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ПРОБЛЕМАТИКИ РОМАНУ

2.1. СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ. ПОСТАТЬ РОБІНЗОНА-БУРЖУА. ТЕМА РАБСТВА І РАБОТОРГІВЛІ

     Найважливіший роман Дефо, перший англійський реалістичний роман           "Життя і незвичайні пригоди Робінзона Крузо" був написаний у 1719 році. Сюжет роману був обумовлений зростаючим інтересом англійського суспільства до подорожей і географічних відкриттів. В основу роману насправді був покладений сюжет перебування шотландського матроса Олександра Селькірка на безлюдному острові на протязі 4 років (1704-1708).

     Проте не варто перебільшувати значення цієї історії для роману Дефо. Вона слугувала лише поштовхом для написання роману, що допоміг оформити головний задум автора - прославити енергію і завзятість людини в умовах незнайомого екзотичного оточення. Герой роману Даніеля Дефо зберігає усю свою енергію від початку і до самого кінця, силу волі, цікавість до людського суспільства, в той час як Селькірк майже здичавів, хоча і зміг підтримати своє існування на острові. В цьому полягає основна різниця між прототипом та ідеальним героєм Дефо.

     Передовий письменник своєї епохи, Дефо вклав в образ Робінзона найбільш душевні настрої і думки. Робінзон виступає в центральній частині роману як сміливий і активний робітник, як людина, яка вірить у свої сили і який перемагає природу. [16; 112]

     Дефо зумів зробити образ свого героя переконливим і в той же час привабливим. Він не зменшує труднощів і небезпек, які долає Робінзон, детально описує його важкий щоденний труд, який іноді призводить до нікчемних результатів: "Наконец я решил попытаться сделать челнок или, еще лучше, пирогу, какие делают туземцы в этих странах, почти без всяких инструментов и без помощников, прямо из ствола большого дерева. Я считал это не только возможным, но и легким делом, и мысль об этой работе очень увлекала меня. Тогда я измерил расстояние, отделявшее мою лодку от моря, и решил вырыть канал: видя, что я не в состоянии подвинуть лодку к воде, я хотел подвести воду к лодке. И я уже начал было копать, но когда я прикинул в уме необходимую глубину и ширину канала, когда подсчитал, в какое приблизительно время может сделать такую работу один человек, то оказалось, что мне понадобится не менее десяти - двенадцати лет, чтобы довести ее до конца…Я был огорчен до глубины души и тут только сообразил - правда, слишком поздно, - как глупо приниматься за работу, не рассчитав, во что она обойдется и хватит ли сил для доведения ее до конца". [5; 107-108]

     Робінзон – жива людина, йому знайомі і хвилини відчаю (коли, наприклад, відпливає корабель, побачений ним на горизонті, або коли він потрапив у сильну течію, намагаючись обплисти свій острів, яка мало не винесла його у відкрите море). Проте у всіх життєвих ситуаціях, навіть у найжахливіших умовах, Робінзон проявляє величезну душевну силу, винахідливість і твердість характеру, а сама книга перетворюється у такий собі гімн енергії у нерушимій силі людини.

    Робінзон у ряді випадків виступає як благородна і гуманна людина, яка стоїть над своїм класом навіть у ту епоху, коли буржуазія була прогресивною. Він ризикує своїм життям для врятування невідомих йому людей (П’ятниці, капітана корабля, іспанців); його взаємовідносини з П’ятницею переростають у справжню дружбу. Під зовнішнім пуританським благочестям Робінзона криється надто здорове сприйняття світу і навіть досить несмішливе сприйняття релігії: "Увы! Моя душа не знала бога: благие наставления моего отца изгладились из памяти за восемь лет непрерывных скитаний по морям в постоянном общении с такими же, как сам я, нечестивцами, до последней степени равнодушными к вере. Не помню, чтобы за все это время моя мысль хоть раз воспарила к богу или чтобы хоть раз я оглянулся на себя, задумался над своим поведением. Я находился в некоем нравственном отупении: стремление к добру и сознание зла были мне равно чужды. По своей закоснелости, легкомыслию и нечестию я ничем не отличался от самого невежественного из наших матросов. Я не имел ни малейшего понятия ни о страхе божием в опасности, ни о чувстве благодарности к творцу за избавление от нее". [6; 78]

     Не дивлячись на величезне загальнолюдське і виховне значення образу Робінзона, він наділений і типово буржуазними рисами. Його світосприйняття, його відношення до людей, до природи певною мірою відображає типового англійського буржуа - пуританина 18 століття. До природи він ставиться утилітарно: до дерев він ставиться лише як до пального або до будівельного матеріалу; тварини цікавлять його з точки зору харчування. Єдиний раз він переживає захоплення, спостерігаючи екзотичну природу свого острову, але лише тому, що він відчуває себе не лише господарем цього острову, а і його цілковитим власником. [18; 110]

     "На другой день, 16-го, я отправился той же дорогой, но прошел немного дальше, туда, где кончался ручей и луга и начиналась более лесистая местность. В этой части острова я нашел разные плоды, в числе прочих - дыни (в большом изобилии) и виноград. Виноградные лозы вились по стволам деревьев, и их роскошные гроздья только что созрели. Это неожиданное открытие удивило меня и обрадовало…" [5; 86]

     У характері Робінзона проявляються і ті расові перестороги, які виховала у ньому його епоха. Характерним є епізод з негритянським хлопчиком Ксурі. Юний Робінзон, відбувши два роки у полоні мавританських корсарів, тікає разом з Ксурі. Вони довго вештаються біля берегів Африки, до того ж Ксурі виявляє свою щиру прихильність до Робінзона. Обидва хлопця приблизно одного віку, але це не заважає Робінзонові продати друга капітанові португальського корабля, який займався торгівлею (хоча він і домовляється з капітаном, що той буде гарно ставитися до хлопчика, але на цьому його людяність закінчується). [22; 337]

     Також варто зазначити, що все ж Робінзон у Дефо залишається позитивним героєм і, відповідно, дуже сильно відрізняється від жорстоких буржуазних колонізаторів. Світосприйнятті Робінзона являє собою поєднання пуританської релігійності і традиційного буржуазного практицизму. Справжнє дитя свого століття і класу, Робінзон не має сумнівів, що Бог наказав його усілякими лихами за неслухняність батькові.

     Говорячи про буржуазні риси Робінзона Крузо, тобто про ті риси, які виховала в ньому його епоха, то можемо спостерігати тенденцію роздвоєння. Певною мірою герой виступає як жорстока, нелюдяна особистість, але автор "згладжує" це враження подальшими вчинками Робінзона. Наприклад, Робінзон продає Ксурі, але домовляється з капітаном про гарне ставлення до нього; приймає П’ятницю як раба, але ставиться до нього як до друга; обіцяє чекати на повернення іспанців із острова П’ятниці і при першій же влучній нагоді залишає на острові злочинців, але повертається за ними аж через рік, вирішивши всі свої справи у Англії. [14; 174]

    Таким чином, Робінзон Крузо не є культовою або ідеальною людиною. Для нього, як і для кожної звичайної людини характерне і спонтанна поведінка, і необережні вислови, і страх за своє життя і свободу. Він вчиться на своїх помилках. Таким чином, можна виділити такі риси особистості Робінзона: