Парадокси думки як спосіб філософізації роману “Портрет Доріана Грея” Оскара Уайльда

Міністерсво освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

 

                                                                                            

                                                                                          На правах рукопису

 

Пашук Мирослава Валеріївна

“Парадокси думки як спосіб філософізації роману “Портрет Доріана Грея” Оскара Уайльда”

 

Курсова робота з зарубіжної літератури

Спеціальність 6. 030500 – Мова та літературв (англ.)

 

                                                                                  Виконано на кафедрі теорії

                                                                                  літератури та зарубіжної

                                                                                  літератури

 

                                                                                  Науковий керівник:

                                                                                  док. філол. наук, проф.

                                                                                  Моклиця М. В.

 

                                                   Луцьк – 2011

                                               Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Парадокси роману “Портрет Доріана Грея ” в оцінці критиків………5

Розділ 2. Парадокси думки як спосіб філософізації роману……………………12

Висновки……………………………………………………………………………

Література…………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Вступ

Поява такого незвичайного та геніального письменника, як Оскар Уайльд була несподіваною для Англії ХІХ століття і водночас природною. Це був останній період вікторіанської епохи. В усіх сферах суспільного життя панували похмурі пуританську звичаї. Саме в таких умовах і зародився художній або естетичний рух, який ототожнюють з ім’ям і творчістю Оскара Уайльда. Його творчість яскравою сторінкою увійшла в історію світової літератури і в історію театру. Оригінальність стилю і багатство мови Оскара Уайльда є невичерпним джерелом для пошуків цікавих творчих рішень, нестандартних засобів вираження і своєрідних прийомів.

Головним у переконаннях Оскара Уайльда було служіння Красі, віра в значущість і важливість Мистецтва. Естетичні погляди  мали міцний філософсько-літературний підмурок, ім'я якого – культ  Краси. Поклоніння Мистецтву та Красі були сенсом його життя [ 10, 7].

Світогляд і філософія  Оскара Уайльда знайшли своє відображення в творчості письменника.

Роман “Портрет Доріана Грея” - твір дуже суперечливий і парадоксальний. Його можна розглядати як яскраву демонстрацію естетизму письменника, що визначив і його життєве кредо, і творчу манеру. Окрім цього в романі розв'язується кілька проблем, що були центральними для Уайльда упродовж його життя. Це проблеми Краси, Мистецтва, співвіднесеності Мистецтва і Дійсності, Мистецтва і Моралі.

Англійський письменник Акройд П. у романі “Останній заповіт Оскара Уайльда” вклав у вуста Оскара Уайльда таку оцінку роману: “ Моєю першою, справді вражаючою роботою, став “Портрет Доріана Грея”. Це не дебют, але це було щось, що лише трохи йому поступалося, - скандал. Інакше і бути не могло: адже я хотів ткнути своє покоління носом у нинішнє століття,яким воно є, разом з тим створити роман, який кидав виклик умовностям і канонам англійської прози…” [1, 94].

Публікація роману викликала  грубу і різку критику. На письменника  посипалися обвинувачення в аморальності, на які він відповідав з характерною  йому дотепністю та оригінальністю.

Актуальність полягає у зверненні особливої уваги на парадоксальні афоризми героїв роману, які формують загальну філософську концепцію твору та світогляду письменника. Виражається необхідністю нового прочитання та осмислення роману Оскара Уайльда, незважаючи на століття, його вивчення та дослідження.

Мета дослідження: визначити за допомогою яких засобів досягається філософський зміст роману; визначити, як через парадоксальні вислови проявляється філософія письменника; прослідкувати за зміною філософського світогляду письменника.

Об’єкт дослідження: роман Оскара Уайльда “ Портрет Доріана Грея”.

Предмет дослідження: парадоксальні судження, афоризми в романі.

Завдання дослідження: прослідкувати, як за допомогою парадоксів формується філософії Краси і Насолоди.

Наукова новизна: у власному прочитанні оригінального тексту та зіставленні з перекладом.

Методи дослідження: психологічний, філософський та історико-критичний аналіз твору.

Теоретичне застосування: робота розкриває поняття сутність поняття  парадокс та його призначення.

Практичне застосування: результати та основні положення роботи можуть використовуватися у навчальних закладах під час вивчення творчості Оскара Уайльда.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Парадоксальність думок у романі “ Портрет Доріана Грея” в оцінці критиків

Незважаючи на зусилля  англійських поборників суворої  моралі назавжди викреслити ім’я Оскара Уайльда з історії літератури і культури, зробити це їм не вдалося. За століття, що минуло після смерті цього видатного англійського письменника, з’явилася різноманітна і численна література, присвячена біографії самого письменника та його творчості. Про  Оскара Уайльда писали видатні письменники-сучасники, дослідники творчості та біографії  з різних країн світу, відомі англійські та зарубіжні письменники, зацікавлені  в творчості та особистості письменника [9, 18]. З року в рік з’являлися монографії, біографії, бібліографії, дослідження, романи, центральною темою яких була неординарна особистість та геній Оскара Уайльда. Йому присвячені не лише наукові дослідження, але і романи, фільми, телепередачі, його парадокси рясно цитують в будь-якому товаристві і всерйоз, і жартома.

Беручи до уваги цю величезну  кількість робіт, деякі істотні  питання вивчення життя і творчості  Оскара Уайльда залишаються малодослідженими. Адже кожна епоха читає роман  по-своєму, бачить в ньому актуальні  для свого часу проблеми.

Біографію письменника досліджено в усіх найінтимніших подробицях. Хоча й досі з’являються друком раніше невідомі сторінки його листування. Інтерес до творчості та до незвичайної постаті митця не ущухає й досі [5, 249].

Чимало робіт вітчизняних  та іноземних авторів присвячених  саме парадоксальній особистості Оскара Уайльда.  Соколянський М. справедливо  зазначає, що про погляди Уайльда  на літературу і мистецтво написано не менше, ніж про його художню  спадщину. Причиною він називає не тільки своєрідність літературно-естетичних позицій, але саму їх форму виразу. Він звертає увагу на схильність Уайльда до парадоксальної афористичності у самовислові та оформленні своїх суджень: “його блискучі парадокси, які приваблювали ще сучасників письменника, надовго пережили естетизм як літературну течію” [13, 137].

 Про естетизм, як провідний  принцип світогляду й художньої  творчості Оскара Уайльда написано  багато. Дослідники у своїх праця  часто звертаються до розтлумачення  цього поняття, бо без урахування  естетичних поглядів та їх  витоків не можна сподіватися  на правильне розуміння роману. “Портрет Доріана Грея” є для нас твором, який послідовно та у парадоксальній формі розкриває поетичні принципи естетизму. За яскравими парадоксами, які виявилися життєздатнішими за теоретичні постулати естетизму, приховується рідкісне розуміння явищ природи і завдань мистецтва, функцій художньої критики, аналізу літературних явищ. Як відзначає дослідник творчості Уайльда М. Соколянський, парадоксальна, афористична форма викладення думки не ослабила, а навпаки – посилила вплив роздумів Уайльда на сучасників і нащадків, навіть на тих, хто різко відкидав положення його естетики [13, 138].

Прочиташи роман, мимоволі приходимо  до висновку, що пристрасть Оскара Уайльда  до всього незвичайного, того, що виходило за межі буденного, сірого і монотонного, знайшла своє відображення в творчості. Кабкова О. стверджує, що у романі Уайльд клопотався питаннями замилування красою, чуттєвістю [7, 14]. Більш повне підтвердження цьому надає Шахова К., яка пише, що роману характерне багатогранне висвітлення теми Краси в мистецтві й житті. «Краса в усіх її іпостасях, усіх формах, у тому числі в словесному стилі оповіді, парадоксальному виразі, буквально насичує й перенасичує             роман [15, 35]. Саме слово “краса” і його похідні вживається десятки разів. Доценко Р., перекладач “Портрета Доріана Грея” українською мовою, виокреслив мовні особливості роману. Окрім парадоксально висловлених філософських постулатів знаряддям відображення культу Краси і Насолоди є “помітний…добір і аж перебір лексики, у певному напрямі скерованої, з підкресленням зовнішньої красивості. Такі слова як beautiful, wonderful, delightful, marvelous, esquisite та ін. автор роману вживає майже 400 разів… Роман складають ланцюжки метафор, порівнянь, пейзажів. Чарівності та вишуканості додають перли розсипаних то сям то там парадоксів…” [7, 15].

Практично у кожній критичній  праці справедливо зауважено, що Уайльд майстерно оперує словом для  втілення неочікуваних і несподіваних думок та суджень.  Підтверження цьому знаходимо у статті, де Назарець В. звертає увагу на те, що саме передмова до роману “Портрет Доріана Грея” найбільш повно виражає основні позиції уайльдівського естетизму. Ця передмова, на думку автора статті є важливою, бо в ній визначено головну мету твору – велич мистецтва, яке стоїть над життям, апофез гедонізму – філософії насолоди.  Тут Назарець В. також зауважує, що для визначення свого естетичного кредо Уайльд вживає, як правило, феєрверк афоризмів та парадоксальних суджень. Хоча він не торкається проблеми парадоксальності роману, проте зазначає, що передмова і сам зміст роману складають своєрідний діалог [10, 7]. Цим самим підтверджуючи думку, що головною метою використання парадоксів Оскаром Уайльдом було відображення та формулювання його філософської ідей життя в романі. Кожен парадоксальний афоризм передмови у своїй статті оцінює Удовиченко М, розтлумачує та намагається пов’язати зі змістом. Він робить висновки, що “автор не завжди повно та послідовно втілює зазначені правила в художньому тексті, вони вступають в діалог з самим твором, то підтверджуючись, то заперечуючись” [14, 19].

Незважаючи на те, що за переконанням Оскара Уайльда, естетизм є систематизацією  обов’язкових правил, які мають  бути ключем до інтерпретації роману, парадоксальні афоризми передмови  не завжди пов’язані з текстом  та парадоксальним мовленням героїв. Більше того, сюжет роману парадоксально  суперечить передмові, створюючи інтелектуальну напругу.

 Прочитавши чимало  робіт, присвячених біографії  та творчості Оскара Уайльда  розуміємо, що все ж таки  у більшості авторів критичних  статей та літературознавчих  праць приділяють увагу парадоксам  самого письменника, його майстерності  мовлення. Зокрема в своїй статті, присвяченій саме парадоксам  Оскара Уайльда Барановська М.  називає письменника визнаним  генієм інтелектуальної екстравагантності  і вишуканої дотепності, у якого “…за зовнішньою жартівливістю та інколи демонстративним цинізмом криється глибоке переживання і роздуми». Барановська М. не звертає безпосередньої уваги на парадоксальність роману “Портрет Доріана Грея”. Більшою мірою вона розкриває сутність такого явища, як парадокс. Проте ця стаття є певним чином дотична до проблеми парадоксальності думок. В ній зазначається, що Уайльда не задовольнила парадоксальність сюжету “Портрету Доріана Грея” та його персонажів, через що він щедро наповнив мову героїв вишуканими афоризмами [3, 4].

Жоден дослідник не може оминути слова «парадокс» в своїй  дослідницькій роботі, адже парадоксальність і афористичність йшли поряд з  Оскаром Уайльдом протягом усього його життя, були невід’ємною частиною його особистості. А твір Уайльда слід розглядати як яскраву демонстрацію його естетизму, що визначив життєве кредо і творчу манеру письменника [11, 7].

Анікін Г. та Михальська Н. зауважують, що протиріччя поглядів письменника  знаходять найповніше своє відображення саме в романі “Портрет Доріана Грея”. Досліджуючи англійську літературу ХІХ – ХХ ст. та творчість Уайльда зокрема, вони вказують на парадоксальність роману та парадоксальність мовлення зокрема. Тут ми також знаходимо, що у творі втілено найдорожчі для письменника думки, що визначали спосіб та стиль його власного життя. Анікін Г. та Михальська Н. також підкреслюють те, в романі  відчувається потужний струмінь автобіографізму [2, 352].

На автобіографічність роману звертає увагу Скобельська О., яка пише, що увага до зовнішньої краси не могла не відбитися у творчості. [12, 9].

У підручнику за редакцією  Ніколенко О. також йдеться про те, що “Портрет Доріана Грея” став саме тим твором, в якому Уайльд дав повну волю своїй невичерпній фантазії оповідача та любові до парадоксів [6, 352]. Тут зауважується, що персонажі говорять парадоксами. Увага приділяється саме афоризмам лорда Генрі.

Увагу парадоксальності роману також приділяє Соколянський М. Він  не пише про парадоксальне мовлення героїв, але зауважує, що блискучі парадоксальні  афоризми роману формують загальну естетичну  програму Оскара Уайльда, хоча разом з тим вступають в суперечку з її творчою реалізацією [13, 137].