Особливості жанру робінзонади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Даніель Дефо – основоположник європейського реалістичного роману нового часу. Будучи першою ланкою в історії просвітницького роману XVIII ст., він підготував і соціальний реалістичний роман XIX ст. Традиції Д. Дефо продовжили Г. Філдінґ, Т. Смоллет, Ч. Діккенс. Творчість Д. Дефо склала цілу епоху в розвитку англійської прози. Його головний твір – роман «Робінзон Крузо» – здобув світове визнання.

Д. Дефо став зачинателем таких різновидів жанру роману, як пригодницький, біографічний, психологічний, кримінальний романи, роман виховання і роман-подорож. У його творчості ці різновиди постають іще в недостатньо розчленованому вигляді, але саме Дефо з властивою йому широтою і відвагою почав їх розробляти, накресливши найважливіші лінії в розвитку романного жанру.

Після появи роману Д. Дефо літературознавча наука збагатилася новим поняттям – «робінзонада», що означає традиційний у літературі сюжет, побудований на зображенні життя й випробувань персонажа, що потрапив в екстремальні умови, з певних причин був позбавлений людського товариства.

Роман-робінзонада – прикметна риса літератури не лише ХVII ст., а й наступних етапів у розвитку світової літератури. Зразками романів-робінзонад є наступні твори: «Острів Фельзенбург» І. Шнабеля, «Новий Робінзон» І. Кампе, «Швейцарський Робінзон» Вісса, «Відлюдник Тихого океану» Псішарі, «Мауглі» Кіплінга, «Російський Робінзон» С. Турбіна.

Сучасні письменники теж створюють робінзонади. Так, російська письменниця Л. Петрушевська у творі «Нові робінзони» зображує відчуття сучасної людини, яка змушена тікати від абсурдного й жахливого світу на лоно природи, аби врятуватися морально й фізично.

Роман Д. Дефо природним чином увібрав в себе як риси подорожніх нарисів і записок XVII-XVIII ст., так і риси суто літературних джерел. Можна виділити «Нову кругосвітню подорож» (1697), «Подорожі та описи» (1699) і «Подорож до Нової Голландії» (1703) В. Дампьера; шляхові щоденники тихоокеанських подорожей В. Роджерса, в яких описана історія Олександра Селькірка (1712 ), а також брошуру «Мінливості долі, або Дивовижні пригоди А. Селькірка, написані ним самим.

Подібний синтез утворив новий різновид авантюрно-пригодницького роману, названий пізніше робінзонадою – по імені головного героя роману Д. Дефо. Успадкованими від жанрів-попередників з’явилися нові види жанру:

1) сюжет і фабула, які розуміють під собою випадання головного героя зі звичного йому середовища та ізоляцію в інше, вельми незвичне;

2) оповідна структура, виконана у вигляді сполучення мемуарів і щоденника. Точки зору персонажа і автора ідентичні, а, точніше, точка зору персонажа є єдиною, оскільки автор від тексту повністю абстраговані;

3) суміщення хронікального та ретроспективного аспектів розповіді;

4) надання твору максимальної достовірності, правдоподібності.

Крім цього, новаторство Д. Дефо полягало в тому, що в якості героя вперше в європейській літературі був обраний звичайний юнак, який мріє подорожувати.

Творчо засвоївши досвід попередників, спираючись на власний журналістський досвід, Д. Дефо створив оригінальний художній твір, який органічно поєднував в собі авантюрний початок з уявною документальністю, традиції мемуарного жанру з рисами філософської притчі.

Практично всі ці риси пізніше були вбрані в себе жанром історичної робінзонади в незмінному або частково зміненому вигляді. Для ізоляції головного героя від звичного середовища історичної робінзонаді послужив прийом, що виник в результаті розвитку концепції подорожей у часі. Прийнято вважати, що ця концепція виникла в 1895 році з виходом у світ роману Г. Уеллса «Аргонавти Хроноса», нині широко відомого під назвою «Машина часу».

Таким чином, прийом переміщення в минуле відкрив перед робінзонадою нові горизонти. Завдяки синтезу робінзонади і переміщення в минуле, роль дикої природи в історичній робінзонаді могла бути відведена людському суспільству. Герої історичної робінзонади, подібно до того, як Робінзон перебудовував у відповідності зі своїми потребами природне середовище, слідом за героєм Марка Твена почали робити спроби перебудови не тільки навколишнього природного середовища, а й нового для них соціуму.

Протягом XX століття моделі для перебудови соціуму не відрізнялися різноманітністю. Відзначимо тут важливий момент: по суті, герої цих робінзонад, на відміну від героя Марка Твена, який будував у минулому своє справжнє, будували в минулому своє майбутнє (таке, яким його бачили). Справжнє героя Марка Твена було для нього вершиною мислимого прогресу; для героїв радянських історичних робінзонад цю роль відігравало їх ймовірне майбутнє. Герої радянських історичних робінзонад сприймали своє сьогодення і майбутнє виключно позитивно, тому їм, на відміну від їхніх сучасних колег, абсолютно не властиві ескапістські настрою.

Отже, до кінця XX століття робінзонада придбала такі визначальні жанру риси:

1) шаблон, що припускає випадання головного героя з сучасності і довготривалу його ізоляцію в минулому (при цьому останнім часом герой часто виявляється здатний в будь-який момент перервати ізоляцію, але не робить цього, залишаючись в минулому з власної волі);

2) точка зору головного героя є єдиною, оскільки автор, як правило, повністю абстраговані;

3) головний герой перебудовує навколишнє середовище у відповідності зі точкою зору на те, як вона повинна бути організована для комфортного існування;

4) образ головного героя – це образ простого, нічим не видатного сучасника читача і автора, однозначно впізнаваного масовим читачем; при цьому образ героя завжди позитивний.

Проблема жанрової специфіки робінзонади привернула увагу дослідників ще в XIX ст. Суперечки точилися переважно з приводу співвідношення робінзонада – авантюрний роман.

Більшість ранніх наслідувачів абсолютизували авантюрний червень, почасти навіть ситуація острівної ізоляції була тільки незначним епізодом у низці пригод героя.

Завершуючи аналіз жанрової еволюції робінзонади, відзначимо, що в XIX-XX ст. існували перекладення роману Д. Дефо для театру і кіно. Та вони не мали успіху з цілком зрозумілої причини: тривале самітне перебування Робінзона чи його літературного двійника на важко піддавалося сценічній і кінематографічній інтерпретації. В основному обігрувалися епізоди, пов’язані з появою П’ятниці. Серйозний роман Д. Дефо тим самим виливався в бурлеск.

Такими є деякі засади теоретичного аналізу функціонування робінзонівської теми в літературі, які дозволяють зробити такі висновки: робінзонада є місткою художньою структурою, здатною включати в себе різноманітний ідейно-моральний зміст; дарма що робінзонада є периферійним явищем в літературі, вона все ж тісно пов’язана з розвитком провідних літературних напрямків і жанрів; робінзонівська тема в літературі реалізується за допомогою різних форм рецепції роману Д. Дефо «Робінзон Крузо».

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Акишина Т. Е. Жанровый аспект анализа текста / Т. Е. Акишина, П. В. Хазов // Иностранные язики в школе. – 1983. – № 4. – С. 84.

2. Аникин Г. В. Современный английский роман: пособие по спецкурсу для студентов филологического факультета / Г. В. Аникин. – Свердловск: Уральский рабочий, 1971. – 310 с.

3. Бойко Д. О. Традиційні образи і сюжети / Д. О. Бойко. – Чернівці, 2004. – 445 с.

4. Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII ст.: Навч. посіб. / Г. Й. Давиденко. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 320 с.

5. Дорофеева Е. Н. Алексис Киви – национальный писатель: материалы на разных языках, включая русский, о писателе, его творчестве, переводах на языки мире [Электронний ресурс] / Е. Н. Дорофеева. – Режим доступа: http://norse.ru/culture/suomi/kivi.html.

6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Робінзонада [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=17504.

7. Литература Англии ХХ века / Под. ред. К. А. Шаховой. – К. : Высшая школа,1987. – 400 с.

8. Литературная энциклопедия. Робинзонада. [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_literature/4010.

9. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – 2-ге вид., виправ. та. доп. – К.: Академія, 2007. – 752 с.

10. Малыш А. И. Формирование марксиской политической экономии / А. И. Малыш. – М., 1966. – 331 с.

11. Мірошниченко Л. Останній роман Вільяма Ґолдінґа / Л. Мірошниченко // Всесвіт. – 1998. – № 8. – С. 145 – 151.

12. Нямцу А. Е. Мир. Легенда. Литература (теорические аспекты фунционирование): Монография / А. Е. Нямцу. – Черновцы : Рута, 2007. – 520 с.

13. Нямцу А. Є. Міфопоетика Вільяма Голдінга: монографія / А. Є. Нямцу. – Чернівці : Чернівецький національний університет, 2011. – 232 с.

14. Плавскин З. И. История зарубежной литературы XVIII века: Учебник для филологических вузов / З. И. Плавскин. – М. : Высшая школа, 1991. – 335 с.

15. Словарь литературоведческих терминов / За ред. Л. И. Тимофеева, С. В. Тураева. – М. : Просвещение, 1974. – 509 с.

16. Сніжко Л. П. Батько Робінзонади / Л. П. Сніжко // Зарубіжна література. – 2003. – № 1 (305). – С. 12 – 15.

17. Тимофеев Л. И. Словарь литературоведческих терминов / Л. И. Тимофеев. – М., 1974. – 530 с.

18. Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література : Від античності до початку XIX ст.: Історико-естетичний нарис / Б. Б. Шалагінов. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 360 с.

19. Ярощовець С. Роман Вільяма Ґолдінґа «Володар мух» як літературна притча / C. Ярощовець // Всесвіт. – 2000. – №11 (12). – С. 101 – 105.

20. Dottin P. Daniel De Foe et ses romans / Dottin, Paul. – Boston : Faber & Faber, 1924. – 120 p.

21. Gove Ph. The Imaginaly Voyage in Prose Faction / Gove, Philip. – Lnd, 1961. – 134 p.

22. Hettner H. Robinson und Robinsonaden / Hettner, Henry. – Berlin, 1854. – 240 s.

23. Kippenberg A. «Robinson» in Deutschland bis zur «Insel Felsenburg» / Kippenberg, Artur. – Hannover, 1892. – 145 s.

24. Mann W. Robinson Crusoe en France / Mann, William. – Paris, 1916. – 230 p.

25. Mildebrath B. Die deutschen «Avanturiers» des 18 Jahrhunderts, Diss / Mildebrath, Bert. – Würzburg, 1907. – 265 s.

26. Ullrich H. Defoes Robinson Crusoe. Die Geschichte eines Weltbuchs / Ullrich, Henry. – Lpz., 1924. – 245 s.

27. Ullrich H. Robinson und Robinsonaden / Ullrich, Henry. – Berlin, 1898. – 498 s.

28. Wagner H. Robinson in Österreich / Wagner, Henry. – Salzburg, 1886. – 490 s.