Особливості сюжету у творі Г.Ф. Квітка-Основ’яненка „Салдацький патрет”

Усі  перехожі гадали, що то живий солдат, усіх їх обурило мистецтво Кузьми, бо намальований солдат був „пикатий, мордатий, та ще з здоровенними вусами, що не тільки горобцеві, а й чоловікові страшний”.

Нарешті до портрету підійшов гурт парубків із шевцем Терешком на чолі. Терешко почав гостро критикувати  портрет, виявляючи різні дефекти в змалюванні чобіт на солдатові. Цей момент є найвищою точкою вияву конфлікту, це кульмінація.

По відході парубків Кузьма поправив чоботи, хоч закрутив носом „неначе тертого хріну  понюхав!” [13; с.53]. Вертаючись, парубки  запримітили, що маляр послухався Терешка. Тоді посмілілий Терешко почав виявляти помилки і в змалюванні одежі. „А зась, не знаєш, - обізвався Кузьма Трохимович з своєї ятки, - швець  знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся! ” [13; с.55]. Це розв’язка – вирішення конфлікту.

Сюжетний час в цьому  оповіданні є прямолінійним і  незворотним. Треба зазначити, що тут  сюжетний час збігається з фабульним.

За допомогою останнього виразу письменник висловлює основну  думку твору. Подібне прислів’я  було відоме йому і в античному варіанті – у новелі-анекдоті про художника і шевця (швець взявся критикувати картину художника Апеллеса, художник відповів йому: „Ne sutor ultra crepidam” – „Не вище сандалій, шевчику!”) Г.Ф. Квітка-Основ’яненко обирає випробувану  І.Котляревським бурлескно-травестійну форму. Про своє звернення до прийому травестії, „перелицювання” автор заявляє сам у підзаголовку – „Латинська побрехенька, по-нашому розказана” [8; с.31].

Оповідання жартівливе, бурлескне за стилем,тому про все  автор розповідає з іронією, іноді суперечливо.

Багато уваги Квітка-Основ’яненко приділяє змалюванню фону подій: епізодів-новелок  ярмарку, „симфоній” його гумору, але  не забуває і людей, виявивши майстерність у змалюванні епізодичних персонажів, з яких виділяється бублейниця Явдоха Колупайчиха. Автор докладно описує її зовнішність, зокрема одяг. Із характеру виділяє лише одну, але дуже істотну рису: жадібність. Дуже скупими засобами малює Квітка-Основ’яненко і важливий образ оповідання – шевця Терешка. Зате до найменшої дрібнички описує одяг Кузьми Трохимовича, Явдохи Колупайчихи, дівчат і парубків  [1; с.25].

На побудові „Салдацького патрета” відчувається вплив того способу конструювання сюжету, який характерний для казок про  пригоди героя, - твір змонтовано з  окремих епізодів. Така композиція дає можливість органічно підключати до твору окремі готові „блоки” – епізоди.

Вплив фольклорних мотивів  відчутних у багатьох епізодах „Салдацького патрета”. Наприклад, сцена гуляння  Матвія Шпоня без сумніву була вихоплена Квіткою-Основ’яненком  з життя, але писалася вона не без впливу чумацькою пісні.

В епізоді з солдатом, який на ярмарку ошукує селян, використані  народні анекдоти про спритного  москаля і його ярмаркові пригоди [3; с.31].

Оповідання „Салдацький  патрет” пов’язане з казкою. Загальний зміст казки складають різні казково перетворенні факти, здебільшого з побутового життя, особистісні взаємини.

Початок оповідання є  традиційним початком звичайної  казки: „Жив-був”, так само як і закінчення [22; с.4].

У „Салдацькому патреті” застосовано ретардаційні повтори, характерні й для казкової композиції: бурхлива течія анекдотної фабули наче перегачена своєрідними греблями – трикратними повторами. З досвіту народних оповідачів запозичено викладову манеру. Спосіб оповіді тут створює повну „иллюзию сказа”. Ми відчуваємо неквапливий ритм дихання статечного оповідача. Він має час і спокійно пряде собі нитку оповіді так, як то буває у житті: щось забулося, щось пригадалося.

Структура оповідання навіть ритмічна. Двічі застосовано тут  прийом трикратного повтору – випробування „патрета” солдата. Ці потрібні повтори відділені простим антрактом – патетичним описом українського ярмарку. Автор захоплено перерахував понад сто назв товарів, цілу сторінку посвятив описові ярмаркового гармидеру, ярмаркових типів та сценок. Але після такої собі авторської мандрівки по ярмарку знову натягається перервана нитка фабули, яка досягає свого пуанту в знаменитій ситуації висміювання шевця Терешка [10; с.84].

Сюжет „Салдацького патрета” письменник збагатив майстерно виписаними реалістично-побутовими художніми картинами, сценами, образами, деталями, які й складають основну цінність оповідання [3; с.31].

Квітка-Основ’яненко майстерно  користується різними прийомами  гротескного письма в окресленні образів,  створює справді комічні  ситуації і водночас досягає рельєфної виразності в зображенні реальної дійсності.

Визначальною прикметою  творчого методу Г.Ф. Квітки-Основ’яненка є постійна увага до тих умов, у яких живуть і діють його персонажі, постійний інтерес до побуту й  звичаїв народу [18; с.11].

В оповіданні відбите  народне розуміння принципів  мистецького відтворення: майстерно  виконаним вважається той художній твір, де зображення – як сама жива дійсність (солдат на картині „щоб такий, як живий був”) [7; с.37].

Йосип Бодянський уважав „Салдацький патрет” за оригінальний твір: „Простота, натуральність оповідання, викінченість в цілому, правильне співвідношення між частинами, живі, яскраві, свіжі картини; веселий гумористичний тон, влучні, дотепні натяки, швидкість переходів, чисельні, вдало схоплені в народу, звороти й вислови – все це складає невід’ємну вартість цієї чудової повісті”.

У процесі дослідження  сюжету оповідання „Салдацький патрет”  Г.Ф. Квітки-Основ’яненка ми з’ясували, що письменник черпав ідеї для своїх  творів з вічно живого джерела фольклору та розмовної мови.

Основу сюжету оповідання „Салдацький патрет” Квітки-Основ’яненко взяв з народних повір’їв і переказів. Він створив нове, власне оповідання в народно-казковому стилі, поєднуючи  фольклорну фантастику з сучасною йому життєвою реальністю.

Для досягнення мети Г.Ф. Квітка-Основ’яненко вкінці оповідання           використав гостре народне прислів’я  – „Швець, знай своє шевство, а в  кравецтво не мішайся!”, яке органічно  пов’язане з тканиною всього твору  і звучить як незаперечний, підтверджений життям висновок: ніколи не берися не за свою справу.

Письменник акцентував увагу на необхідності зображення народного  життя в поважному, серйозному плані. Виразні реалістичні тенденції  в художньому змалюванні людини, дійсності, гуманістичний, демократичний підхід до показу героя з народу – найголовніші риси творчості письменника.

Етапи розвитку конфлікту  йдуть в хронологічній послідовності, сюжетний час збігається з фабулою, є прямолінійним і незворотним.

 Г.Ф. Квітка-Основ’яненко  майстерно користується різними прийомами гротескного письма в окресленні образів, створює справді комічні ситуації і      водночас досягає  рельєфної виразності в зображенні реальної дійсності. В оповіданні виявляється травестування, щоправда, тільки в пристосуванні давніх сюжетів до конкретних умов українського життя.

„Салдацький патрет”  – одне з найкращих оповідань  Г.Ф. Квітки-Основ’яненка. В ньому  не має відвертих моралізаторських повчань, воно жартівливе, бурлескне  за стилем, збагачене майстерно виписаними реалістично-побутовими художніми картинами, сценами, образами, деталями, які складають основну цінність оповідання.

 

 

  

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Список використаної літератури.

1.Возняк М.Г.Квітка- Основ’яненко.Життя  і творчість.Київ:Видавництво худ.літератури, 1946.-с.94.

2.Вопросы сюжетосложения.Сборник  статей /ред.коллегия :Л.М.Цилевич(отв.ред.) и др.Рига:Звайгзне, 1976.-с.230.

3.Гончар О.І. Біля  джерел укр.реалізму//Рад.літературознавство.-1970.-№1.-с.117-23.

4.Гончар О.І.Григорій  Квітка- Основ’яненко. Життя і творчість.-К.:Наук.думка,1969.-с.156-159.

5.Гончар О.І. Григорій  Квітка – Основ’яненко.Літературний  портрет.-К.:Дніпро, 1969.-с.183-185.

6.Гончар О.І. З вічних  джерел (До 125-річчя від дня смерті  Г.Ф.Квітки -  Основ’яненка) //Народна творчість та етнографія.-1968.-№5.-с.119-125.

7.Гончар О.І.Фольклорні  мотиви і образи у творчості  Г.Ф.Квітки- Основ’яненка(1833-43)//Рад.  Літ-во.-1969.-№11.-с.26-4

8.Гончар О.І. Новатор,  гуманіст, сатирик.До 125-річчя від  дня смерті Г.Ф.Квітки – Основ’яненка.-Дніпро.-1968.-№8.-с.150-158.

9.Горболіс Л.О.Народно-національні  характери у творах Квітки- Основ’яненка //Березіль.-1994.-№9-10.-с.176-180.

10.Денисюк І.О. Олітературнення  фольклорних жанрів у малій  прозі Г.Квітки - Основ’яненка //Укр.  Літер-во.Респ.міжвід.збірник.-1973.-Вик.18.- с.83-90.

11. Дмитренко Т.Л.Функції комічного  у творчості Г.Ф.Квітки-Основ’яненка//Рад.літ-во.-1986.-10.-с.50-58.
12. Добин Е.С.Сюжет и действительность. Искусство детали.-Л.:Сов.писатель, Ленингр.отделение, 1981.-с.131.
13. Квітка – Основ’яненко Г.Ф.Твори.-:Дніпро,1991.-с.366.
14. Левитан Л.С., Цилевич Л.М.Основы изучения сюжета.-Рига:Звайгдне, 1990.-с.235.
15. Лесин В.М.Композиція і сюжет літературного твору.Лекція.-Львів :Вид-во Львів. Ун-ту, 1960.-с.123.
16. Народні прислів’я і приказки у творах Г.Ф. Квітки – Основ’яненка//Народна творчість та етнографія .-1959.-Кн.3.-с.253.
17. Нямцу А.Е. Основы теории традиционных сюжетов/А.Е.Нямцу.-Черновцы:Рута, 2003.-с.79.
18. Реалістичні тенденції прози  Г.Ф.Квітки – Основ’яненка//Укр.мова і літ.в школі.-1973.- с.10-17.
19. Словник української літератури.
20. Сохацька Є.І.Про деякі особливості реалізму  Квітки – Основ’яненка.До постанови питання//Рад.літ-во.-1974.-№1.-с.77-83.
21. Стеценко Л.І.Біля джерел укр.прози(До 125-річчя з дня смерті Г.Ф.Квітки – Основ’яненка)//Укр.мова і література в школі. - 1968.-№8.с.11-20.
22. Сюжет в художественной системе литературного  произведения /Даугавпилс пед.ин-т.-Рига:Зинатне, 1990.-с.215.
23. Успенский Б.А.Поэтика композиции.-СПб.:Азбука,2000.-с.348.
24. ЯценкоМ.Н. У пошуках гуманістичногоідеалу:До 200- річчя з дня народження Г.Ф. Квітки – Основ’яненка // Дніпро.- 1978.-№11.-с.285.