Непередбаченість людської долі, випадковість і алогічність зв’язків і взаємин

Якщо ж говорити про визначення «Мантиси» як «додатка», то доцільніше було б назвати її не додатком до роману «Деніел Мартін» чи будь-якого іншого твору письменника, а своєрідним додатком до всього творчого доробку романіста. «Мантиса» свідчила про своєрідний авторський намір підбити підсумки, використати й обіграти попередні ідеї та мотиви. Одночасно роман став ще одним кроком письменника на шляху до пошуків нових експериментальних форм та творчих засобів, ще однією пробою сил у створенні художнього тексту в новому літературному жанрі.

Любов до природи, пов’язаний з цим інтерес до природознавства  та захоплення дзен-буддизмом — ось де, на думку Фаулза, ключ до розуміння його натури. Письменник відкидав будь-які класифікації, визначення, тобто він не визнавав «колекціонерського» початку. Прагнувши віднайти істинну мудрість та справжні знання, герой Фаулза постійно знаходився в пошуках і русі. Він, відкинувши відносність моральних цінностей ХХ ст., захищав інститут гуманізму і роман «як гуманістичну установу», спиравшись на велику традицію англійської літератури і культури в цілому. У книгах письменника була використана енциклопедія цитат і парафраз Філдінга і Смоллета, Стерна і Діккенса, Шекспіра і Аристотеля, Монтеня і Вольтера, що зробило творчість Фаулза особливо знаковою і незалежною від сучасних модних миттєвих течій та впливів. Експеримент Фаулза із творчою свідомістю проводився в різних творах по-різному, залежно від жанру, міру умовності сюжету і відштовхування від традиції. Історія сама по собі, чи то загадкове вбивство, чи гра в покинуту коханцем жінку — різні ступені відмежування від реальності.

Письменник дуже часто вдавався до літературної гри: він грав як зі своїми героями, так і з читачем, частіше показував видимість замість суті, і лише згодом надав можливості пізнати істину, а інколи — тільки наблизитися до неї. Неповторний за своєю художньою майстерністю та за вмінням завжди знаходити єдино потрібне слово, він створив своєрідну гру і на лексичному рівні. В одному зі своїх інтерв’ю Джон Фаулз сказав, що «письменник повинен уміти вводити читачів в оману. Глузувати з них, наводити на хибний слід. Це дуже важлива складова мистецтва романіста... Взагалі роману не було б, якби автор розповів, що сталося в дійсності, і висловив би це простою філософською мовою. Йому необхідно з цього зробити гру. Я називаю це французьким словом «дражнити». Для мене дражнити, спантеличувати читача — досить важливий складник... не скажу, що найважливіший, але все

ж таки важливий складник праці романіста».

У всіх своїх  творах Фаулз розмірковував над  кожним своїм словом, реченням, оскільки був письменником вишуканого стилю  і вишуканої манери письма. В інтерв’ю журналу «Лайф», уже будучи визнаним і популярним прозаїком, Фаулз сказав, що мав у чернетках і не наважувався опублікувати більше десяти своїх творів. «Писати гарну прозу, — говорив Джон Фаулз, — це як їсти або кохатися. Якщо ви не хочете цього робити усією душею, тоді ви робите це погано. Але я не можу сказати, як приходить потрібний настрій. Якби я тільки знав!» Проза Джона Фаулза, напрочуд виразна, неординарна, з присмаком старомодності, але в той же час і авангардна, створювалася саме за покликом душі й серця цього майстра слова, але під жорстким контролем розуму.

ІІІ. Підсумкова частина лекції

Особливості індивідуальної майстерності Дж. Фаулза:

• орієнтир на гуманістичні зразки класичної літератури;
• звернення до ремінісценції і традиційних сюжетів;
• інтерпретація інтертекстуальних міфів;
• відмова автора від оцінки подій, надання читачеві можливості самому зробити висновок;
• зіткнення у творах різних культурних епох, різноманітних способів світобачення;
• своєрідність відображення складності людського характеру і долі, коли неможливо дати об’єктивну оцінку поведінки персонажів;
• гра з читачем з метою ускладнення розуміння сюжету твору і його філософського підґрунтя.

• Оголошення питань до семінарського заняття

Щиро дякуємо  за увагу‼‼!