Художнє осмислення краси людських почуттів та філософії миті людського щастя в творах В. Винниченка, О. Гончара та І. Роздобудь

Мета дослідження: вивчення закономірностей звернення українських письменників 1920-х рр. - ІІ пол. ХХ ст. і поч. ХХІ ст. до «вічних» тем; особливостей творчої інтерпретації художнього функціонування теми сенсу буття, людського щастя у творах українських письменників початку і середини ХХ та ХХІ ст. Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:
визачення місця філософських категорій миттєвого й вічного в творах українських письменників ХХ ст., зокрема В. Винниченка («Момент») та О. Гончара («За мить щастя»);
дослідження тематики й жанрової розмаїтості в українській літературі поч. ХХ ст. та місця в ній «вічних» тем

ВСТУП. «Вічні» питання буття в художній літературі…………………………..3
РОЗДІЛ 1. Філософські категорії миттєвого і вічного в творах українських письменників кінця ХІХ – поч. та ІІ половини ХХ ст…………………….….....5
1.1. Сенс життя, щастя людини в новелі Володимира Винниченка «Момент»……………………………………………………………………...8
1.2. Узагальнений образ миті щастя людини (новела Олеся Гончара «За мить щастя»)………………………………………………………..……......14
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….19
РОЗДІЛ 2. Особливості сучасної української прози…………………………….20
2.1. Творча інтерпретація «вічних» проблем у творчості І. Роздобудько..20
2.2. «Це була любов. Просто любов, яка не має пояснень» (роздуми над романом Ірен Роздобудько «Я знаю, що ти знаєш, що я знаю»)…………23
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….27
Висновки……………………………………………………………….…………..28
Список використаних джерел…………………………………………………...30
Додатки……………………………………………………………………………..32