Характеристики художнього стилю як сфери вживання фразеологічних одиниць

         утерти носа.

Міжнародні  фразеологізми спільні для географічно близьких мов. Ідіоматичні вирази з однаковим лексичним значенням і складом компонентів [17, с.65 – 66]. Це явище можна пояснити історичним розвитком мов та подіями, що впливали на цей процес. Наприклад, на всі європейські народи та їх мови впливали грецька та романська культури, а також християнство. У результаті з'явилося чимало не лише слів, а й фразеологічних виразів, запозичених з грецької та латинської мов, наприклад:

to cross the Rubicon – перейти рубікон; 

to be in the seventh heaven – бути на сьомому  небі.

Отже, під час опрацювання вибраного матеріалу буде доречно використовувати класифікацію І.В. Корунця, В.В. Виноградова, О.В. Куніна.

 

Висновки до Розділу 1

У першій частині нашого дослідження  ми визначились з основними теоретичними положеннями в області фразеології. Було розглянуто фразеологізми у широкому розумінні та їхнє походження, особливості класифікації та роль у мові.

Також було з’ясовано, що таке функція фразеологізмів – це роль, яку виконує елемент, в діяльності тієї структури, частину якої він складає. Існує комунікативна, номінативна, семантична, результативна та стилістична функція.

Окремим підпунктом ми розглядали класифікацію фразеологізмів і дізнались, що таких  схем існує декілька. В.В. Виноградов подає дуже ґрунтовну класифікацію, у якій розрізняються три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення, фразеологічні єдності.

Ця класифікація відіграла  дуже важливу роль у розробці теоретичних  питань. Вона глибоко увійшла у  фразеологічну науку, дістала широкі визнання і стала придатною для  багатьох мов.

Не менш важливою є і  структурно-семантична класифікація О.В. Куніна. Дослідник виділяє класи на ґрунті функції фразеологічних одиниць у процесі спілкування, де класи визначаються за структурно-семантичними особливостями.

Отже, у першому розділі ми з’ясували, що у лінгвістиці відомі понад 20 визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що і для слова, і для фразеологізму важко встановити спільні риси, які можна було б віднести до кожного з них без винятку.

 

Розділ 2. Характеристики художнього стилю як сфери вживання фразеологічних одиниць

Художній  стиль займає особливе місце у  перекладі. Він започаткував розвиток нової української літературної мови на народно-розмовній основі. Багатством засобів і довершеністю мовлення, літературними творами художній стиль засвідчує високий рівень розвитку сучасної української літературної мови, представляє її у мовному просторі. Художній стиль є серцевиною стилістичної системи національної мови. Саме в ньому фразеологічні одиниці знаходять найяскравіше вираження.

2.1 Статус художнього  стилю в системі функціональних  стилів

Художній  стиль активно взаємодіє з усіма іншими стилями і впливає на їх формування та розвиток. З одного боку, в його текстах використовуються зі стилістичною метою елементи інших функціональних стилів. Це зумовлюється тим, що предметом образного зображення у художньому стилі є всі сфери людського життя — політична, правова, наукова, виробнича та ін. З іншого боку, він постійно “постачає” мовні елементи у певні жанри інших стилів [35].

Серед основних ознак художнього стилю виокремлюють:

• відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ);
• естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного;
• експресія, як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.) [18, c. 38-39];
• зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури);
• визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача) [18, c. 40].

У художньому стилі використовуються такі основні мовні засоби:

• наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно
• конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак);
• використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів, фразеологізмів);
• запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця);
• уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів;
• широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
• повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.) [25, c. 8].

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

• епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);
• ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);
• драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
• комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика,

драма-феєрія, усмішка) [29, c. 45–46].

Отже, основне призначення художнього стилю — впливати, засобами художнього слова через систему образів, на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

2.2 Функціонування  стилістичних фігур у текстах художнього стилю

Стилістична фігура (лат. stilus — грифель для писання та figura — образ, зовнішній вигляд) — незвичні синтаксичні звороти, що порушують мовні норми, вживаються задля оздоби мовлення. Стилістичні фігури досить поширені в поезії, покликані не лише індивідуалізувати мовлення автора, а й збагатити його емоційними нюансами, увиразнити художнє зображення.

Тропи визначають як термін античної стилістики, що позначає художнє осмислення і впорядкування семантичних змін слова, різноманітних зрушень у його семантичній структурі [ 24, c. 8].

Тропи –  це лінгвістично мотивоване явище, оскільки вони пов’язані з двоплановістю структури мови як знакової системи т а з асиметрією плану змісту і плану вираження [ 18, с.39].

Розглянемо такі види тропів :

• епітети – передаються з урахуванням їхньої структурних і семантичних особливостей (прості складні прикметники; ступінь дотримання нормативного семантичного погодження з обумовлених словом; наявність метафори, метонімії, синестезії), індивідуалізованості, позиції стосовно до визначеного слова і його функції;
• порівняння – розкриття значення слова шляхом зіставлення його з іншим за якогоюсь спільною ознакою;
• метафори – передаються з урахуванням структурних характеристик, семантичних відносин між образним і предметним планом;
• повтори фонетичні, морфемні, лексичні, синтаксичні, лейтмотивні – перекладаються із максимальним збереженням кількості компонентів повтору і самого принципу повтору на мовному рівні [12, c. 98];
• іронія – вираз в словах протилежного їхньому значенню сенсу. Слово або висловлення знаходиться у контексті мовлення, протилежне  буквальному значенню або заперечує його;
• синтаксична специфіка тексту оригіналу – наявність контрасту коротких і довгих пропозицій, ритм прози, переважання сурядного зв'язку тощо. – передається за допомогою граматичних відповідностей;
• діалектизми – зазвичай, компенсуються просторічною лексикою; жаргонізмами, лайка передається за допомогою лексики мови з тим же стилістичним забарвленням [18, c. 95];
• гіпербола – різновид тропа, заснована на [24, с. 89].

Усі перекладацькі  рішення за переклад художнього тексту приймаються з урахуванням вузького контексту і широкого контексту  усього твору. Випадки поза контекстуального перекладу з допомогою однозначних  еквівалентів рідкість й стосуються лексики основного словникового фонду, і навіть реальних топонімів.

2.3. Особливості  перекладу художнього стилю

Переклад  фразеологічних одиниць пов’язаний із значними труднощами, тому для перекладача  особливо важливо добре знати  основні фразеологічні відповідники, їх стильову приналежність та сферу  використання. Помилки при перекладі  фразеологічних одиниць виникають  тоді, коли перекладач не може розпізнати фразеологічну одиницю і намагається  перекласти її як вільне сполучення слів. Особливу увагу способам перекладу фразеологічних одиниць приділили такі науковці, як С.Д. Влахов, В.Н. Коміссаров, О.В. Кунін та інші [див. напр. 15,], [20].

О.В. Кунін та С.Д. Влахов поділяють фразеологічні одиниці на дві групи:

1. фразеологічні одиниці, які мають еквівалент у мові перекладу;
2. безеквівалентні фразеологічні одиниці.

Дослідники  Я.А. Баран, С.Д. Влахов, В.Н. Коміссаров пропонують перекладати фразеологічні одиниці першої групи повним фразеологічним еквівалентом, який схожий за лексичним наповненням і граматичною побудовою на фразеологічну одиницю мови оригіналу[10, с. 14]:

the ten commandments - десять заповідей.

Я.А. Баран, С.Д. Влахов, І.В. Корунець розглядають також частковий фразеологічний еквівалент, в якому значення у мові перекладу адекватне значенню фразеологізму в мові оригіналу, але по образній основі, метафоричності відрізняється від нього[10, с. 16]:

one swallow does not make a summer – одна ластівка не робить весни.

Російський  мовознавець О.В. Кунін вирізняє вибірковий фразеологічний еквівалент [20, с. 19]:

four corners – 1. перехрестя, роздоріжжя;2. межі, рамки.

Науковці  виділяють фразеологічний аналог (за термінологією болгарського дослідника С.Д. Влахова “відповідний еквівалент” ), який за змістом, стилістичною характеристикою співпадає з фразеологічною одиницею мови оригіналу, але різниться з нею лексичним наповненням і граматичною структурою [10, c. 34], [14, c. 39], наприклад:

on the second Sunday of next week – коли рак свисне.

Використання  відповідності цього типу забезпечує досить високий ступінь еквівалентності, однак існують деякі обмеження. По-перше, на думку В.Н. Комісарова, необхідно зберегти емоційні та стилістичні значення фразеологічної одиниці. По-друге, слід враховувати два факти: стилістичну нерівноцінність деяких аналогових фразеологізмів і національне забарвлення фразеологічних одиниць [15, c. 79].

До вищезазначених засобів перекладу фразеологічних одиниць С.Д. Влахов ще відносить індивідуальні еквіваленти. При відсутності в мові перекладу повного еквіваленту перекладач іноді змушений створювати свій фразеологізм, використовуючи вже існуючі в цій мові фразеологічні засоби. У цьому випадку необхідне пристосування до контексту вже існуючого фразеологізму шляхом зміни структури, додавання нових компонентів, надання за допомогою фонетичних засобів форми прислів’я та ін. [10, c. 45].

О.В. Кунін акцентує увагу на калькуванні при наявності повного або часткового еквіваленту та зазначає, що дослівний переклад особливо важливий, коли образ, який міститься у фразеологічній одиниці, потрібен для розуміння тексту, а заміна його іншим образом не дає достатнього ефекту. Наприклад: One of the most differences between a cat and a lie is that a cat has only nine lives. Одна з істотних відмінностей кішки від брехні полягає в тому, що в кішки лише дев’ять життів.

Окрім вказаних способів перекладу існує також  контекстуальний спосіб перекладу. Суть контекстуальних замін полягає  в тому, що використовується своєрідний оказіональний еквівалент для перекладу  фразеологічних одиниць тільки в даному контексті [20].

У англійській  мові також зустрічаються фразеологізми, які не мають еквівалентів у мові перекладу. Вчені Я.А. Баран, В.Н. Коміссаров, О.В. Кунін, К.О. Мартинкевич пропонують перекладати безеквівалентні фразеологічні одиниці шляхом калькування та відзначають, що цей спосіб дозволяє передати безеквівалентний фразеологізм у мові перекладу при максимально повному зображенні семантики мови оригіналу. Сутність калькування полягає у створенні нового сполучення в мові перекладу, який копіює структуру вихідного тексту [8, c. 56]:

for corner of the earth – чотири сторони світу.

В.Н. Коміссаров зазначає ще одну значну складність при створенні фразеологічної кальки – це надання їй відповідної форми крилатого виразу. Для цього інколи доцільно наблизити кальку до вже наявного зразка [15, c. 84].

Зарубіжні та вітчизняні науковці також розглядають  описовий переклад, який зводиться  до перекладу не самої фразеологічної одиниці, а її тлумачення. Це можуть бути пояснення, порівняння, описи, наприклад:

the sixty-four dollar question – найважливіше, вирішальне питання.

Певні труднощі виникають через схожість фразеологізму  з вільним поєднанням, наприклад:

to let one’s hair down – тримати себе дуже невимушено, розкуто, виливати душу;

to turn the tables – помінятись ролями.

Описовий  переклад, по суті, є скоріше тлумаченням  та поясненням значення фразеологічної одиниці. При цьому відбувається остаточна втрата образності та стилістичного  забарвлення, тому такий засіб перекладу  застосовується лише тоді, коли жоден  інший не здається можливим.