Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Апреля 2013 в 02:01, практическая работа
Наратив — це лінійний виклад фактів і подій у літературно-критичному творі, тобто те, як воно було написано автором. Критичний наратив Ю.Лавріненка представлений низкою праць, які ми спробуємо схарактеризувати:
а) характеристика сильвет в антології «Розстріляне відродження» (1917-1933) та б) есе «Література вітаїзму». Термін «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше це формулювання з'явилося у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження.
1. Критичний наратив Ю.Лавріненка: а) характеристика сильвет в антології «Розстріляне відродження», б) есе «Література вітаїзму», в) есе «Література межової ситуації».
2. «Критика вгляду» Ю.Шереха: «Літ Ікара (Памфлети Миколи Хвильового)», «Шоста симфонія Миколи Куліша», «Легенда про український неокласицизм», «Колір нестримних палахтінь («Вертеп» Аркадія Любченка)».
3. Характеристика мемуарно-критичного наративу Г.Костюка.