Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Сентября 2013 в 11:43, контрольная работа
Легенда про Україну – європейську житницю, пов’язана з обсягами зерновиробництва в українському селі другої половини ХIХ – першого десятиліття
ХХ ст., коли майже половину експорту хліба забезпечували поміщицькі та селянські господарства. Тож, актуальність обраної теми зумовлена тим, що рівень виробництва і використання зерна є визначальним показником стану розвитку сільського господарства і стану економіки держави в цілому. Зерно є незамінним продуктом харчування людей, більш того, воно необхідне для забезпечення галузі тваринництва в концентрованих кормах з метою виробництва достатньої кількості молока, м’яса, яєць. Зерно є сировиною борошномельної, комбікормової, пивоварної, спиртової та інших галузей.
Діалектична тріада №2 | |
Аналізуючи українсько- | |
Головне |
Головне для України на сьогодні й на майбутнє – налагодження конкретної взаємовигідної економічної співпраці з найвагомішими зовнішньоекономічними партнерами, у т.ч. з ЄС. Реалізація таких намірів с важливою передумовою входження нашої держави в європейський та світовий економічний простір Для ЄС головна мета - сталий економічний розвиток країн-членів. ЄС як і раніше перебуває в пошуках твердих підстав для стійкого економічного розвитку і сільське господарство може стати однією із них при дотримування екологічних вимог і збереженні довіри ринків і інвесторів |
Основне |
Основним як для ЄС, так і для України – розвиток відносин, співробітництва та міждержавної взаємодії задля досягнення своїх головних цілей. |
Необхідно важливе |
Необхідно важливим є недопущення
помилок у відносинах та зменшення
масштабів стратегічного |
Аналіз за законами діалектики
|
Закон «заперечення заперечення» |
Заперечення заперечення є закон безперервного розвитку, тобто кожне явище є результатом заперечення попереднього явища. Нове, що розвивається і стає старим, заперечується новим і так до безкінечності. Отже, на початку XX ст. Україна була дійсно житницею Європи. Згодом, через певні причини (війни, помилкова політика держави тощо) вона втратила даний статус. У наступному періоді спостерігається відновлення показників експорту зерна та інших продовольчих культур, що свідчить про чергове поновлення звання. Таким чином, нове завжди заперечує старе і займає його місце, однак поступово саме перетворюється на старе і заперечується все більш новим. |
|
Закон «переходу кількісних змін у якісні» |
Взаємний перехід кількісних змін в якісні – це всезагальний закон розвитку. На сьогоднішній день важливою для українсько-європейських відносин є кількість двосторонніх контактів – візитів, переговорів, укладених угод тощо, що поступово позначається на зміни якості цих міжнародних відносин. |
|
Закон «єдності і боротьби протилежностей» |
Всім предметам і явищам внутрішньо властиві протилежні сторони, тенденції, що знаходяться в стані єдності та боротьби; боротьба між протилежностями обумовлює внутрішнє джерело розвитку, веде до зростання суперечностей, які вирішуються шляхом усунення (подолання) старого і утвердження нового, якому також властиві свої протилежності. Якщо розглядати інтереси України та ЄС в галузі сільського господарства у рамках українсько-європейських відносин як дві протилежні (різні) сили, можна простежити їх єдність і одночасне протистояння. Кожен з учасників ставить за основу свій власний розвиток і укріплення позицій в світі (неофіційна боротьба), але задля досягнення цих цілей відбувається об’єднання протилежностей – консолідація різнонаправлених інтересів для втілення їх в життя. |
Аналіз за постулатами теорії міжнародних відносин
Постулат |
Аналіз |
|
«Міжнародні відносини є відносинами між людьми» |
Усі міжнародні, міждержавні відносини поєднують в собі менш масштабні відносини: відносини урядів, керівників, організацій, підприємств, людей. Відповідно, розглядаючи українсько-європейські відносини, їх проблеми та перспективи, можна розглядати стосунки між людьми, які є громадянами України та Європи. Відносини між державами, так чи інакше, відображаються у відносинах між людьми. Крім того, кожна людина, як носій менталітету й багатолітнього життєвого досвіду своєї держави є безпосереднім елементом міжнародної, міждержавної взаємодії. А міжнародні відносини у своєму найширшому плані є системою взаємовідносин усіх об’єктів та елементів, які охоплює це поняття. |
|
«Міжнародні відносини є відносинами між народами» |
Безпосередньо вступаючи у міжнародні відносини і взаємодію, індивіди і соціальні організації, а опосередковано через них – різноманітні спільноти, організації та інші елементи різного рівня однієї системи, фактично здійснюють міжнародні зносини. Міжнародні, міждержавні відносини завжди будуть супроводжуватись суперництвом та/або співпрацею народів, як патріотичної сили. Таким чином, не слід забувати, що кожен народ має свій менталітет, історію, досвід і традиції, що складалися впродовж тисячоліть. І лише беручи це до уваги відносини між народами і народностями можна говорити про міждержавні відносини. |
Аналіз українсько-європейських відносин за суб’єктами міжнародних відносин.
Отже, на нашу думку слід розпочати дослідження даного питання з визначення поняття міжнародні сільськогосподарські правовідносини.
Міжнародні сільськогосподарські правовідносини – це врегульовані нормами міжнародного права суспільні відносини у сфері сільського господарства, що виникають між суб’єктами як міжнародного публічного, так і приватного права, та характеризуються одночасно як певною однорідністю, так і розрізненістю, що пов’язано, перш за все, із комплексністю та базовістю таких відносин для розвитку сучасних міжнародних економічних відносин, а також наявністю певних системних зв’язків між сільськогосподарськими відносинами та іншими пріоритетними сферами суспільних відносин. Суб’єктами приватного права у сільськогосподарських правовідносинах виступають виробники та власники сільськогосподарської продукції або продукції сільськогосподарського призначення, незалежно від форми власності, у тому числі держави. Суб’єктами публічного права у міжнародних сільськогосподарських правовідносинах виступають держави та міжнародні організації, причому, якщо перші формують лише нормативний механізм регулювання сільськогосподарських відносин на міжнародному рівні, то міжнародні організації формують як міжнародний нормативний, так і міжнародний інституційний механізми регламентації міжнародних правовідносин у сільськогосподарській сфері.
Актори – компетентні органи із системи державного управління даних держав, які здійснюють практичну організацію даних відносин. В системі українсько-європейських відносин акторами виступають уряди обох держав, керівники міжнародних організацій.
Учасники – конкретні персони-індивіди, які реально беруть участь у взаємодії один з одним и посідають певне визначене місце в системі соціального представництва своїх держав. Розглядаючи дані міжнародні відносини, серед учасників виділяємо конкретних суб’єктів – Президент України В.Янукович, Герман ван Ромпей, Жозе Мануель Баррозу , міністр аграрної політики, міністри закордонних справ, заступники, радники міністрів тощо.
Аналіз міжнародних відносин за рівнем суспільної, колективної та колегіальної свідомості:
Суспільна свідомість – накладання узагальнених уявлень різноманітних соціальних спільнот (які формуються на основі індивідуальних систем «образів») у межах певного соціуму. На зрізі суспільної свідомості перебувають уявлення людства взагалі, світової спільноти щодо того, яким був, є і буде стан українсько-європейських відносин. Колективна свідомість – сприймає загальні риси, ідеї суспільної свідомості, однак індивідуалізує її через особистий досвід членів даної соціальної групи, організації, пов’язуючи уявлення про реалії світу з домінуючою у практиці суспільного життя системою світогляду. На прикладі українсько-європейських відносин - це позиції самих держав-учасниць даних міжнародних відносин, членів їх соціальної групи. Колегіальна свідомість – формується серед найбільш активних представників органів соціальних організацій. Це, насамперед, уявлення і погляди глав держав, МЗС тощо з приводу цього питання. Ця свідомість набагато вужча, ніж колективна і є більш конкретною.
Висновок
Сільське господарство є однією з найважливіших сфер життєдіяльності, яка забезпечує можливість існування людства, а його розвиток та ефективне функціонування покликані вирішувати проблему продовольчої безпеки та подолання голоду. Сільськогосподарська діяльність залежить від природно-кліматичних та біологічних факторів, що робить її не лише ризикованішою порівняно з іншими сферами, але й ускладнює характер її правового регулювання. Глобальні проблеми, пов’язані з сільським господарством, виводять цю сферу за межі національного регулювання, що зумовлює відповідну активність міжнародних організацій, які визначають сільське господарство як основу для виживання людства. Як зазначено у «Порядку денному на ХХІ століття» ООН, основною метою забезпечення продовольчої безпеки є стале зростання сільськогосподарського виробництва та досягнення істотного покращення забезпечення населення належним продовольством і традиційними продуктами харчування.
Через декілька років Україна може відновити свій статус житниці світу, якщо реалізує величезний сільськогосподарський потенціал свого славнозвісного чорнозему – одного з найродючіших ґрунтів у світі. Україна вже є найбільшим у світі виробником ячменю і другим – соняшника і рапсу. Вона збирає приблизно 50 млн. тон зерна, меншу половину якого експортує. Але впродовж наступних 10-15 років країна планує потроїти експорт і стати одним з найбільших постачальників – можливо, й найбільшим – до головних країн-імпортерів з середземноморського басейну.
Підводячи попередній
підсумок можна говорити про те,
що у питанні українсько-
Джерела
Готова до захисту