Первісне мистецтво і первісні форми релігійних вірувань

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат з антропології на тему:

«Первісне мистецтво і  первісні форми релігійних вірувань»

 

 

 

 

 

 

студентки І курсу ІІІ групи

спеціальності «Психологія»

ОНУ ім. І. І. Мечникова

Цибуркової Вікторії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Одеса

2013

План

1. Вступ
2. Первісне мистецтво
1. Первісна скульптура
2. Наскальний живопис
3. Мегалітична архітектура
4. Предмети побуту
3. Первісні форми релігійних вірувань
1. Фетишизм
2. Анімізм
3. Тотемізм
4. Землеробський культ
5. Магія
6. Шаманізм
4. Висновок
5. Список літератури

 

Вступ

Первісна культура — культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства — від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності. Історія культури первісного суспільства включає в себе первісне мистецтво і первісні форми релігійних вірувань. Первісне мистецтво — це мистецтво, що склалося в умовах первіснообщинного суспільства в процесі трудової діяльності людини. Виникло близько 30 тис. років тому, за доби пізнього палеоліту. А первісні форми релігійних вірувань — складне питання історії стародавнього людства, основане на гіпотезах науковців. Включають політеїстичне вірування предків: фетишизм, анімізм, тотемізм,магія, шаманізм; припускають, що з політеїзму розвинувся монотеїзм. Релігії минулого містять у собі історичну цікавість, але й наповнені вічним та актуальним для даної епохи.

Первісне мистецтво

Первісне мистецтво — мистецтво епохи первісного суспільства. Воно відбивало погляди, умови й спосіб життя первісних мисливців (примітивні житла, печерні зображення тварин, жіночі статуетки). Фахівці думають, що жанри первісного мистецтва виникали приблизно в такій послідовності: кам'яна скульптура; наскальний живопис; глиняний посуд. У хліборобів і скотарів неоліту й енеоліту з'явилися общинні поселення, мегаліти, пальові будівлі; зображення стали передавати абстрактні поняття, розвилося мистецтво орнаменту.

У далекій давнині для мистецтва люди використовував підручні матеріали — камінь, дерево, кістка. Багато пізніше, а саме в епоху землеробства, він відкрив для себе перший штучний матеріал — вогнетривку глину — і став активно застосовувати її для виготовлення посуду й скульптури. Бродячі мисливці й збирачі користувалися плетеними кошиками — вони зручніше в перенесенні. Глиняний посуд — ознака постійних землеробських поселень.

Первісна скульптура

Перші здобутки первісного образотворчого мистецтва ставляться до Ориньякской культури (пізній палеоліт), названої по печері Ориньяк (Франція). Із цього часу широко поширилися жіночі фігурки з каменю й кістки. Якщо розквіт печерного розпису наступив приблизно 10—15 тис. років тому, то мистецтво мініатюрної скульптури досягло високого рівня значно раніше — близько 25 тис. років.

До цієї епохи ставляться так звані «венери» — фігурки  жінок висотою 10—15 см, звичайно підкреслено масивних форм. Подібні «венери» знайдені у Франції, Італії, Австрії, Чехії, Росії й у багатьох інших районах миру. Можливо, вони символізували родючість або були пов'язані з культом жінки-матері: кроманьонці жили за законами матріархату, і саме по жіночій лінії визначалася приналежність до роду, що почитав свою прародительку. Жіночі скульптурки вчені вважають першими антропоморфними, тобто людиноподібними зображеннями.

В скульптурі, як і в живописі, первісна людина часто зображувала тварин. Схильність первісної людини зображувати тварин іменують зоологічним або звіриним стилем у мистецтві, а за свою мініатюрність невеликі фігурки й зображення звірів одержали назву пластики малих форм. Звіриний стиль — умовна назва розповсюджених у мистецтві стародавності стилізованих зображень тварин (або їхніх частин). Спочатку пов'язані з тотемізмом зображення священного звіра згодом перетворювалися в умовний мотив орнаменту.

 

 

Наскальний живопис

Наскальні малюнки й живопис  різноманітні по манері виконання. Взаємні пропорції зображуваних тварин (гірський козел, лев, мамонти й бізони) звичайно не дотримувалися — величезний тур міг бути зображений поруч із малюсіньким конем. Недотримання пропорцій не дозволяло первісному художникові підкорити композицію законам перспективи. Рух у печерному живописі передається через положення ніг (перехресні ноги наприклад, зображували тварина набігу), нахил тіла або поворот голови. Нерухливих фігур майже немає.

 

 

 

Археологи так і не виявили  в древнекаменном столітті пейзажних малюнків.  Чому? Може бути, це ще раз доводить первинність релігійної й вторинність естетичної функції культури. Тварин боялися і їм поклонялися, деревами й рослинами тільки любувалися.

 

 

 

І зоологічні, і антропоморфні зображення припускали їхнє обрядове застосування. Іншими словами, вони виконували культову функцію. Таким чином, релігія (шанування тих, кого зображували первісні люди) і мистецтво (естетична форма того, що зображувалося) виникли практично одночасно. Хоча по деяких міркуваннях можна думати, що перша форма відбиття реальності зародилася раніше другої.

Оскільки зображення тварин мали магічне призначення, то процес їхнього створення являв собою  свого роду обряд, тому такі малюнки  здебільшого вкриті глибоко в  надрах печери, у підземних ходах у кілька сотень метрів довжиною, причому висота зводу нерідко не перевищує напівметра. У таких місцях кроманьонский художник повинен був трудитися лежачи на спині при світлі плошок з палаючим тваринним жиром. Однак частіше наскальні малюнки розташовані в доступних місцях, на висоті 1,5—2 метри. Вони зустрічаються як на стелях печер, так і на вертикальні стінах.

Перші знахідки зроблені в XIX столітті в печерах Пиренейских гір. У цьому районі розташовано більше 7 тис. карстових печер. У сотнях з них виявлені наскальні зображення, створені фарбою або видряпані каменем. Деякі печери являють собою унікальні підземні галереї (печеру Альтамира в Іспанії називають «Сікстинською капелою» первісного мистецтва), художні вартості яких залучають сьогодні безліч учених і туристів. Наскальні малюнки древнекаменного століття називають настінним живописом або печерним розписом.

Картинна галерея Альтамири  тягнеться більш ніж на 280 метрів у довжину й складається з  безлічі просторих залів. Виявлені там кам'яні інструменти й оленячі роги, як і фігурні зображення на уламках костей, були створені в період з 13000 по 10000 р. до н.е. На думку археологів, звід печери обвалився на початку нового кам'яного віку. У самій унікальній частині печери — «Залі тварин» — знайдені зображення бізонів, биків, оленів, диких коней і кабанів. Деякі досягають висоти в 2,2 метри, щоб розглянути їх докладніше, доводиться лягати на підлогу. Більшість фігур намальовані коричневим. Художники використовували природні рельєфні виступи на скельній поверхні, що підсилювало пластичний ефект зображень. Поряд з намальованими й вигравіруваними в скелі фігурами звірів є тут і такі малюнки, які формами віддалено нагадують людське тіло.

При створенні наскального  живопису первісна людина використовувала природні барвники й окиси металів, які він або застосовував у чистому виді, або змішував з водою або тваринним жиром. Ці фарби він наносив на камінь рукою або пензликами із трубчастих костей з пучками волосків диких звірів на кінці, а часом видував через трубчасту кістку кольоровий порошок на вологу стіну печери. Фарбою не тільки обводили контур, але зафарбовували все зображення. Для виконання наскальних зображень методом глибокого прорізу художникові доводилося користуватися грубими різальними інструмент. Масивні кам'яні різці були знайдені на стоянці Ле Доля де Сіра. Для малюнків середнього й пізнього палеоліту характерне вже більше тонке пророблення контуру, що переданий декількома неглибокими лініями. У такій же техніці виконані малюнки з розписом, гравюри на кості, бивнях, рогах або кам'яних плитках.

У долині Камоника в Альпах, що займають 81 кілометр, збереглися збори  наскального мистецтва доісторичних часів, найбільш представницьке й найбільш важливе з усіх, що дотепер були виявлені в Європі. Перші «гравюри» з'явилися тут, по оцінках фахівців, 8000 років тому. Художники висікали їх за допомогою гострих і твердих каменів. Дотепер зареєстровано близько 170 000 наскальних малюнків, але багато хто з них поки тільки очікують наукової експертизи.

Мегалітична архітектура

Мегаліти (греч. μέγας - великий, λίθος - камінь) - доісторичні споруди з великих блоків. У граничному випадку це один модуль (менгір). Термін не є строго науковим, тому під визначення мегалітів і мегалітичних споруд потрапляє досить розпливчаста група будівель. Як правило, вони відносяться до дописьменной епосі даної місцевості.

Типи мегалітичних споруд:

• менгір - одиночний вертикально стоїть камінь
• кромлех - група Менгір, що утворює коло або півколо
• дольмен - споруда з величезного каменя, поставленого на кілька інших каменів
• таулов - кам'яне споруда у формі літери "Т"
• триліт - споруда з кам'яної брили, встановленої на два вертикально стоять каменю
• сейд - в тому числі спорудження з каменю
• каірн - кам'яний курган з одним або декількома приміщеннями
• крита галерея
• лодкоподібна могила

Призначення мегалітів не завжди можна встановити. Здебільшого  вони, на думку деяких вчених, служили для поховань або були пов'язані з похоронним культом. Є й інші думки. Мабуть, мегаліти - громадські споруди з соціалізуючою функцією. Їх зведення представляло для первісної техніки складну задачу і вимагало об'єднання великих мас людей. Деякі мегалітичні споруди, як, наприклад, комплекс з понад 3000 каменів в Карнаке (Бретань) Франція, представляли собою важливі церемоніальні центри, пов'язані з культом мертвих. Інші комплекси мегалітів використовувалися для визначення часу астрономічних подій, таких як сонцестояння і рівнодення. У районі Набта-Плайя в нубійських пустелі було знайдено мегалітична споруда, що служило для астрономічних цілей. Це спорудження на 1000 років старше Стоунхенджа, який також вважається своєрідною доісторичної обсерваторією.

Стоунхендж, Великобританія

Предмети побуту

До мистецтва з предметів побуту відносять іграшки для дітей, прикраси, різні ритуальні статуетки. Як правило прикраси виконувалися з бронзи. Орнаментальні прикраси складалися здебільшого з кіл, спіралей, хвилястих ліній і тому подібних мотивів. Особливе увагу приділяли прикрасам - вони були великого розміру і відразу кидалися в очі. Поряд з печерними розписами і малюнками в ту пору виготовляли різноманітні статуї з кістки і каменю. Їх робили за допомогою примітивних інструментів, і ця робота вимагала виключного терпіння. Створення ідола, без сумніву, теж було пов'язане з первісними віруваннями.

Первісні форми  релігійних вірувань

Походження і розвиток людської духовності є однією з найскладніших і найцікавіших наукових проблем, у розв'язанні якої беруть участь всі науки про людину. Десятки тисячоліть біологічної еволюції були також часом кристалізації людської розумності та емоційності. Людина обживала світ не тільки в прямому значенні слова, вона обживала його і своєю думкою, збагачуючи себе враженнями і знаннями, формуючи те, що називається духовною традицією. Ця традиція формувалася надзвичайно повільно, на найменше зрушення витрачалися тисячоліття, але саме в первісне мислення, в первісну духовність проникає своїм корінням весь інтелектуальний світ, вся невичерпна духовна істота сучасної людини.

Фетишизм

Фетишизм — віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей.

Фетишами називають предмети, яким віруючі приписують надприродні якості. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала вплив на природу, то фетишизм наділяв неабиякими властивостями матеріальні об'єкти. До реальної корисності предметів додавали надприродні властивості бути помічниками й заступниками людей. У фетишизмі в зародковій формі з'являється ідея Бога.  У сучасних релігіях фетишизм зберігся у вигляді поклоніння священним предметам (хрести, ікони, мощі) та талісмани й амулети. Талісман, на думку забобонних людей, приносить щастя, амулет оберігає від нещастя. Сучасними фетишами є,наприклад, іконки, ладанки, кулони, слоники, іграшки, "щасливі" квитки.

Анімізм

Анімізм — віра в існування в тілі людини її двійника — душі, від якої залежать життя особи, її фізіологічний і психологічний стан. 

Анімізм бере початок з  приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. З часом до анімізму ввійшли уявлення про двійників матеріальних процесів: хвороби, війни, ковальської справи та ін.

У слов'ян для визначення двійників застосовували два  терміни: менш могутніх називали душами, могутніших — духами. Отже, анімізм  — віра в існування душ і  духів. Прикладом анімізму є деякі релігійні уявлення ескімосів Гренландії (XIX ст.), які вважали, що надприродні двійники були у кожної людини, дерева, струмка, звіра. Коли вмирала людина, їй у могилу клали знаряддя і предмети праці. Вважалося, що двійники цих речей служитимуть двійникам людських тіл у країні мертвих.

В анімізмі здійснюється подальше роздвоєння світу: світ реальних об'єктів нібито доповнюється світом духовної сутності. У багатьох народів головними двійниками були душі померлих родичів. Тому первісний анімізм ще називають культом предків. У початковому анімізмі двійники уявлялися як інше тіло, невидиме і невідчутне. У багатьох народів побутувала думка, що за деяких обставин двійника можна побачити, почути, відчути: уві сні —- як відображення, у воді — як тінь. На цій стадії розвитку релігії не існувало уявлення про безтілесну душу, двійники мислились як інша плоть, що має всі речові характеристики: форму, об'єм, вагу, колір, запах.  Наприклад, гренландці вважали, що душі людей мають такі форми, як і їх тіла.