Наукове товариство імені Т. Шевченка

Отже, на перших порах “Виділ мусів журитися майже виключно тим, як позводити до купи кінці, тому й  не диво, що не міг звертати свої сили на ту ціль, для якої первісно засноване  Товариство” [4, с. 6].

Слід вважати особливою  роль Товариства у становленні чільних  загальнонаціональних часописів: щоденної газети «Діло» (з 1880 р.), двотижневика "Зоря" (1885-1897) та "Літературно-науково вістника" (1898-1913).

Головним серійним виданням НТШ за усіх періодів його існування  стали "Записки НТШ" (ЗНТШ) засновані  у 1892 р., до розбудови яких особливо приклався Михайло Грушевський (під  редакцією М. Грушевського вийшло 107 томів ЗНТШ) [3, с.78].

Крім ЗНТШ також розпочато  цілий ряд інших серійних видань. У 1895 році започатковано серійний збірник "Джерела до історії України-Руси" (усього 22 томи), "Пам'ятки українсько-руської  мови і літератури" (8 томів), "Етнографічний  збірник" (40 томів), "Матеріали  до українсько-руської етнології" (22 томи), "Студії з поля суспільних наук та статистики", "Часопись правнича і економічна". Крім того виходили "Збірник Історично-філософської секції", "Збірник Філологічної секції") та інші серійні видання.

В 1897 р. вперше в історії  українського народу з'явилося україномовне серійне видання в галузі природничих  та технічних наук - "Збірник Математично-природописно-лікарської секції", а також далі окремо "Лікарський збірник". У цих виданнях провідні діячі НТШ закладали основи української  наукової, медичної і технічної термінології. Під редакцією Володимира Гнатюка, наукового секретаря НТШ, з 1900 р. почав виходити інформаційний квартальник  про діяльність Товариства "Хроніка  НТШ", одночасно українською та німецькою мовами. До популяризації  українських письменників до Першої світової війни особливо причинилася  книгозбірня НТШ в рамках "Українсько-руської  бібліотеки".

Серед перших монографічних  праць діячів Товариства слід назвати працю професора Омеляна Огоновського "Studien aus dem Gebiete Ruthenisher Sprache" (Студії в галузі рутинської мови) (1880 р.), у якій автор науково обґрунтовував самостійність української мови, зокрема її відмінність від польської і російської, "Тарас Шевченко - Грушівський, хроніка його життя", Олександра Кониського, у двох томах [6].

Головною фундаментальною  монографічною працею створеною  в НТШ слід вважати "Історію  України-Руси" Михайла Грушевського - 8 томів якої з'явилось упродовж його діяльности в НТШ. Серед численних  монографічних студій діячів Товариства, що були опубліковані вперше в збірниках  НТШ, слід назвати серію праць  Івана Франка, Володимира Гнатюка, п'ятитомник  В. Шухевича "Гуцульщина" [11].

Наслідком спільної праці  подвижників НТШ стала перша "Українська Загальна Енциклопедія" під редакцією  І. Раковського "Велика історія України" та "Історія Українського Війська" з видавництва І. Тиктора. В 1937 р. серед численних праць Географічної комісії НТШ вийшов "Атлас України  та сумежних країв" під редакцією  Володимира Кубійовича. У 30-х роках  напередодні нової світової війни  зросла функція НТШ, як видавця часописів  культорологічного спрямування. Серед  них "Українська книга" (з 1937 р.), "Українська музика" (з 1939 р.) журнал "Сьогочасне і минуле" (1939 р.).

Загальний видавничий доробок  НТШ за станом на вересень 1939 складав  майже 1200 томів збірників, монографій, часописів тощо. Про науковий рівень праць НТШ як академічного центру української славістики засвідчував  широкий обмін виданнями з  науковими установами і бібліотеками на усіх п'яти континентах. Так наприклад  у 1909 р. такий обмін здійснився з 244 установами в 28 країнах світу (зокрема  з 22 центрами в США). Єдиною у своєму роді світовою скарбницею української  культури стала бібліотека НТШ. За станом на 1939 р. вона налічувала 350 тис. Одиниць (книг, часописів, стародруків, рукописів - в тому числі унікальних збірок української періодики ХІХ ст.). На цей час в складі НТШ сформовано п'ять паритетних музейних збірок (археологічна, етнографічна, мистецька, природнича, також окремо музей воєнно-історичних пам'яток) [11].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України.–Київ:«Либідь»,1998.–558 с.
2. Барвінський О. Про засновання і дотеперішній розвиток Товариства ім. Шевченка у Львові / Олександр Барвінський // Записки Товариства ім. Шевченка. – 1892. – Т. 1. – С. 209.
3. Висоцький О.Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : НМетАУ, 2009. – 130 c.
4. Гнатюк В. Наукове Товариство ім. Шевченка / Володимир Гнатюк. – Львів, 1923. – 15 с.
5. Грушевський М. Дотеперішній розвій Наукового Товариства імені Шевченка / Михайло Грушевський // Хроніка НТШ. – Львів, 1990. – Ч. 1.
6. Дорошенко В. Наукове Товариство імені Шевченка у Львові (1873–1892–1912) / Володимир Дорошенко. – Київ-Львів, 1913. – 88 с.
7. Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С. Тупчієнка - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. - 480 с. (Альма-матер)
8. Кучер Р. В. Наукове Товариство імені Т. Шевченка: Два ювілеї / Кучер Р. В. – Київ, 1992. – 111 с.
9. Центральний державний історичний архів України в м. Львові (далі – ЦДІАУЛ), ф. 309, oп. 1, спр. 2.

10. ЦДІАУЛ, ф. 309, oп. 1, спр. 601–609.

11. http://ntsh.org/history

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Наукове Товариство імені  Т. Шевченка (НТШ) — найдавніша українська наукова організація.

Засноване 1873 р. у Львові як Літературне товариство ім. Шевченка, що ставило за мету «вспомогати розвій»  української словесності. З 1892 р. перетворене  в Наукове товариство ім. Шевченка. З 90-х років стало плекати й  розвивати науку і мистецтво, збирати й зберігати пам'ятки давнини. Ініціатори створення НТШ  — В. Антонович, О. Барвінський, М. Драгоманов, С. Качала, О. Кониський, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, К. Сушкевич; фундатори  — М. Жученко, С. Качала, О. Кониський, Є. Милорадович, Д. Пильчиков та ін. зробили значний внесок у розвиток української освіти, зокрема вищої школи.

Заснування Товариства ім. Т. Шевченка відбулося у складних умовах денаціоналізуючи процесів, що відбувалися у Східній Галичині і Наддніпрянській Україні. Структура і завдання Товариства ім. Т. Шевченка відповідали національним прагненням українців, розділених кордонами імперій. Діяльність Товариства з перших років праці мала чітко окреслене націотворче та націозахисне спрямування.

Незважаючи на масові репресії та окупаційний режим в роки війни  члени НТШ проводили таємні зустрічі і підпільно працювали, що певним чином продовжувало впливати на культурний, політичний і освітній рух.

В час, коли більшовицьке правління  над Східною Україною увійшло  в стадію сталінської диктатури, НТШ у Львові залишалося єдиною загальноукраїнською  академічною науковою установою, що представляло вільну наукову думку  на українських землях, а також  протидіяла процесам політичного та культурологічного етноциду в УРСР.

Дух українського народу не скорити, не подолати будь-якими силами. про це свідчить те, що НТШ діє  і сьогодні, і його діяльність створює уже нову, свою історію.

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

 

“З кінцем 1873 року постало  у Львові Товариство ім. Шевченка на основі статуту,  потвердженого ц.-к. намісником 11.12.1873 p. заходом дев’яти  патріотів: Др. О.Огановський, пр.  Ю. Романчук, інж. Т. Барановський, С. Качала, М. Димет, др. Н. Сушкевич, др. О.Огановський,  Л. Лукашевич, М.Костик. Сі перші основателі Товариства ім Шевченка признали потребу  заснування власної друкарні, позаяк думали, що сим способом найскоріше зможуть підмогти рух літературний і науковий. Перевести сю думку  в життя прийшлось їм тим легше, позаяк окрім жертв, зложених 33-ми Русинами галицькими, обдарували нове Товариство вельми щедрими дарами покійні вже  патріоти з України пані Милорадочева, а опісля вже М.Жученко...”

 

Додаток Б

 

Додаток В

 

Додаток Ґ