Лексика украинского языка

в)  позбавлені емоційності (наприклад, слово «серце» в медицині і в повсякденному спілкуванні).

Система всіх термінів мови або якоїсь галузі називається термінологією.

Термінологія поділяється на:

• суспільно-політичну — використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія;
• мистецьку — охоплює музику, театр, кіномистецтво, образотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство;
• наукову — стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія;
• технічну — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіотехніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво.

Виділяється також термінологія сільськогосподарська, медична, спортивна, військова.

Становлення української термінології відбувалося в несприятливих умовах. У XIX—XX ст. певною мірою сформувалася суспільно-політична термінологія (літературознавча, історична, філософська, юридична, політична, мовознавча); порівняно багато було зроблено, незважаючи на всі обмеження у використанні української мови, і в галузі термінології — математичної, фізичної, хімічної, географічної, астрономічної, медичної; виробилася офіційно-ділова термінологія. 1973 р. було видано українською мовою першу у світі «Енциклопедію кібернетики». Однак вимога, щоб роботи на здобуття вчених ступенів подавалися тільки російською мовою, технічна документація виготовлялася лише російською, переведення викладання у вищих навчальних закладах на російську мову суттєво загальмували розвиток української термінології, особливо технічної.

Термінологію творять спеціалісти. Для цього використовуються:

• загальновживані слова, яким у певній галузі науки надають чітко окресленого значення: рід, число, спосіб, особа, час, закінчення (як мовознавчі терміни);
• спеціально створені слова: іменник, прикметник, дієслово, відмінок, словотвір, наголос;
• кальки, тобто слова, створені за іншомовними зразками: українське слово підмет копіює латинське subjectum, у якому частина sub- має значення «під», a -jectum — «кинутий», «метнутий»; так само утворено слово предмет за зразком латинського objectum, у якому префікс ob має значення «перед»;
• запозичені слова: суфікс, префікс, полісемія, асиміляція (з латинської мови);
• словосполучення: умовний спосіб, підрядне речення, приголосний звук.

Добре розвинена, впорядкована й унормована термінологія сприяє розвиткові науки та технічному прогресові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Кожна національна мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова – невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

 Мова як інструмент  здобуття знань, як засіб життєдіяльності  людини має велике значення  для всіх. Оскільки мова не  тільки обслуговує сферу духовності  культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона  – елемент соціальної сфери.

 У сучасному житті  по–новому розглядаються питання функції мови. Старий поділ на професії “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

 Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної  політичної системи в країні  насичують нашу мову новими  поняттями, термінами. Разом з піднесенням  рівня знань представників різних  професій підвищуються і вимоги  до мови.

 Ми стали свідками  народження нових професій і  формування їх мови. У зв’язку  з упровадженням української  мови на підприємствах та установах  помітно збагачується словник  різних професій новою науково-технічною, суспільно – політичною лексикою  і термінологією. Тому зараз так яскраво виділяються два основні прошарки мови: слова обмеженого використання та загальновживані.

 

 

 

Джерела

 

• Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. – К., 1989.
• Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К., 1984.
• В. -Л. Кулініченко. — К.: Український центр духовної культури, 1996.
• http://ebooktime.net
• http://lib.lntu.info/books/fof/ippy/2010/10-166/page7.html
• http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Lexika/69.HTM
• Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. – К.: Рідна мова, 1998.